Розвиток міжнародних залізничних транспортних коридорів на території України

Коридори, що проходять територією України, співпадають з маршрутами міжнародних транспортних осей, які розробляє Група високого рівня.

Пріоритетним для Укрзалізниці є розвиток мережі міжнародних транспортних коридорів по території України, який базується на таких принципах:

• модернізація інфраструктури;
• удосконалення транспортно-митних технологій;
• розвиток комбінованих і контрейлерних перевезень; застосування єдиних тарифів;
• організація прискореного просування вантажопотоків зовнішньоторговельних і транзитних вантажів за рахунок концентрації та маршрутизації;
• поліпшення взаємодії різних видів транспорту в транспортних вузлах, розвиток інтермодальних систем міжнародних перевезень;
• створення єдиного інформаційного поля для перевізників, вантажовідправників і вантажоодержувачів, експедиторів, органів державного контролю на кордонах.

Інтеграція країни в Європейське співтовариство, проголошення України транзитною державою в умовах ринку ставлять перед залізничниками нові завдання:

• зниження транспортних витрат у кінцевій вартості продукції;
• задоволення зростаючих вимог користувачів до якості послуг;
• гнучке реагування на зміну попиту на послуги залізничної галузі.

Рішення цих завдань зв'язано в першу чергу з формуванням і розвитком ринкових відносин і конкуренції в сфері залізничних перевезень.

Разом з тим не можна забувати про ролі залізничного транспорту в рішенні питань національної безпеки.

Світовий досвід збройних конфліктів, існування вогнищ напруженості в границях економічного простору СНД дають підставу затверджувати, що мобілізаційна готовність залізниць повинна залишатися однієї з найважливіших державних завдань.

У цьому зв'язку проведена реструктуризація залізничного транспорту повинна відповідати державним інтересам і забезпечувати підвищення ефективності економіки, оборони й безпеки держави.

Таким чином, головна мета реструктуризації залізничної галузі - забезпечення зростаючих потреб економіки в обсягах і якості перевезень на основі інвестиційного росту, відновлення виробничо-технічної бази, підвищення ефективності використання наявних ресурсів і посилення мотивації праці працівників галузі.

Аналіз сучасного стану залізничного транспорту України показує, що, незважаючи на його стабільну роботу, існують серйозні перешкоди, без усунення яких стає проблематичним проведення ефективних ринкових перетворень. Це, насамперед:

• недолік інвестицій і обмежені можливості залучення їх у необхідних розмірах;
• перехресне субсидування збиткових видів діяльності за рахунок прибуткових.

Вивчення досвіду проведення структурних реформ залізниць у провідних країнах Європейського Союзу - Великобританії, Німеччини, Франції, Швеції - протягом останнього десятиліття показує, що кожна держава знаходила свої шляхи рішення існуючих проблем, виходячи з економічного й технічного розвитку, а також з урахуванням національних традицій. Тому аналіз діяльності залізничної галузі в країнах з розвитий ринковою економікою не дає можливості визначити єдино правильний і найбільш ефективний шлях розвитку.

Реформі залізничного транспорту в європейських країнах сприяли наступні фактори:

• відсутність проблеми перехресного субсидування, оскільки збиткові пасажирські перевезення як суспільно значимі послуги субсидіювалися державою;
• високий рівень інтегрування галузі, технічного прогресу і якості обслуговування користувачів;
• готовність держави до надання необхідної підтримки й продовженню субсидування збиткових видів перевезень, вкладенню інвестицій в інфраструктуру й у ряді випадків, як, наприклад, у Німеччині, до рішення соціальних проблем працівників галузі.

В Україні реструктуризація залізничного транспорту проводиться в зовсім інших економічних умовах.

З моменту здобуття незалежності України залізничний транспорт функціонує в умовах практично повного самофінансування, при цьому визначальну роль у формуванні доходів залізниць грають тарифи на пасажирські й вантажні перевезення, і вони ж значно впливають на витрати споживачів залізничних послуг.

Державна тарифна політика відносно послуг залізничного транспорту влаштована таким чином, що в останнє десятиліття доходи від вантажних перевезень є єдиним джерелом, що забезпечує поточну й інвестиційну діяльність залізниць, оскільки асигнування з Державного бюджету на фінансування галузі не виділяються.

Залізнична галузь, що працює в цілому рентабельно (прибуток від перевезень за 2010 рік склала 776,7 млн. грн.), що відраховує щорічно відповідно до діючих законів у бюджетні фонди 1 млрд. грн, а також в інші державні цільові фонди понад 900 млн. грн. і що забезпечує повністю потреби економіки й населення України в перевезеннях, працює на шкоду основному виробництву. Недолік коштів, що випробовує галузь, щорічно становить близько 3 млрд. грн., а фінансовий стан залізниць не дозволяє перейти на сучасні технології перевезень, стримує рішення актуальних завдань, продиктованих часом.

Поиск по сайту: