Вплів психологічних особливостей людини на її безпеку

В процесі своєї діяльності людина використовує не лише свої фізичні можливості, але і витрачає значні психологічні зусилля, такі як особливості характеру, волю, розумові здібності і тому подібне.

Небезпечні фактори, зумовлені особливостями фізіології і психології людини, називаються психофізіологічними

Психофізіологічні небезпеки на сучасному світі є факторами цілісності або розладу, стійкості або дисгармонії, спокою або тривоги, успіху або невдач, фізичного і морального благополуччя. На сьогодні не існує жодного фактору психофізіологічних небезпек, який не впливав би на людину. Кожен з цих факторів залежно від тривалості дії можна віднести до постійних факторів або тимчасових.

Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки постійної дії слід вважати

1) недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху і тому подібне| порушення зв'язків між сенсорними і моторними центрами, внаслідок чого людина не здатна реагувати адекватно на ті або інші зміни, які сприймаються органами відчуття;

3) дефекти координації рухів (особливо з помилкових рухів і операцій, прийомів і тому подібне;

4) підвищена емоційність;

5) відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість в досягненні цілей, незадоволеність оплатою праці, монотонність праці, відсутність пізнавального моменту, тобто нецікава робота, і тому подібне).

Психофізіологічними факторами потенційної небезпеки тимчасової дії є:

1) недостатність досвіду (поява вірогідної помилки, невірні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання допустити помилку);

2) необережність (може привести до ураження не лише окремої людини, але і всього колективу);

3) втома (розрізняють фізіологічне і психологічне стомлення);

4) емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, душевні стреси, пов'язані з побутом, сім'єю, друзями, керівництвом).

Діяльність людини можна розділити на дві категорії — фізичну і розумову.

Фізична діяльність — діяльність, пов'язана з конкретними предметними діями (наприклад, перевезення вантажу інструментальне виробництво, тощо).

Розумова діяльність пов'язана з психічними процесами, під час яких чоловік планує свої дії, оперуючи образами і мовними символами.

На відміну від фізичної, розумова діяльність супроводжується меншими витратами енергетичних запасів, але це не значить, що вона є легкою. Основним робочим органом під час такого виду діяльності виступає мозок.

Під час розумової діяльності «значно активізуються аналітичні і синтетичні функції ЦНС, «ускладнюється» прийом і переробка інформації, виникають функціональні зв'язки, нові комплекси умовних рефлексів, зростає роль функцій уваги, пам'яті, напруження зорового і слухового аналізаторів і навантаження на них. Для розумової діяльності характерні напруженої уваги, пам'яті, велика кількість стресів, малорухливість вимушена поза.

Все це зумовлює застійні явища в м'язах ніг, органах черевної порожнини і малого тазу, погіршується постачання мозку киснем, зростає потреба в глюкозі. Погіршуються також функції зорового аналізатора: стійкість: ясного бачення гострота зору, зорова працездатність, збільшується час зорово-моторній реакції.

Розумовій праці властива найбільша міра напруги уваги — в середньому в 5-10 разів вище, ніж при фізичній праці. Завершення робочого дня зовсім не перериває процес розумової діяльності. Розвивається особливий стан організму — втома, яка з часом може перетворитися на перевтому. Все це наводить до порушення нормального фізіологічного функціонування організму.

Переважно люди розумової діяльності нездібні вимкнути механізм переробки інформації на ніч; вони працюють не лише 8 — 12 годин на добу, а майже постійно з короткими перемиканнями. Це і є підтвердженням так званої інформативної теорії, згідно якої людина, під час сну переробляє інформацію, отриману в період активної бадьорості.

Дослідження працездатності показало, що в перші дві години продуктивність праці зростає досягає максимального рівня, а потім поступово знижується. Монотонна, нецікава робота приводить до того, що втома настає раніше, ніж в тих випадках, коли робота зацікавлює людину.

При перевтомі період оптимальної працездатності скорочується, а період нестійкої компенсації збільшується. Порушуються і відновні процеси в організмі. Прикмети втоми не зникають на початок роботи наступного дня. Посилюється роздратованість, реакції стають неадекватними.

При наявності хронічної перевтоми:

- погіршується продуктивність праці;

- знижується опір організму до інфекції;

- зростає лабільність показників серцево-судинної системи;

- часто зменшується маса тіла;

- збільшується кількість помилок.

Люди із станом перевтоми характеризуються порушенням сну, відсутністю повного відновлення працездатності до наступного робочого дня, зниженням опору до дії несприятливих факторів довкілля, підвищенням нервово емоційної збудливості. Такий стан може привести до загострення багатьох захворювань — серцево-судинних, ендокринних, бронхо-легеневих, хронічних і тому подібне.

Дослідами встановлено що в 70% нещасних випадків, які трапляються у сфері виробництва, винуватцями є самі люди.

Звідси з'являється принципово важливе питання: чому люди, яким від народження властивий інстинкт самозахисту, самозбереження, так часто стають винуватцями своїх пошкоджень? Якщо людина психічно нормальна, то вона без причини ніколи не стане хотіти пошкоджень.

Причини, як показує досвід залежать від безлічі різноманітних факторів і їх комбінацій.

Причинами можуть бути внутрішні фактори індивідуальні психологічні або фізіологічні властивості, (порушення емоціонального стану, недостатність знань і досвіду) або фактори зовнішнього середовища.

Отже, ті або інші психологічні властивості людини (внутрішні чинники) впливають на її дії, вчинки, поведінку в процесі життєдіяльності.

Всім живим істотам властива перша сигнальна система — реакція на роздратування органів чуття (дотик, нюх, смак, зір, слух). Але лише людина має другу сигнальну систему, таку як реакцію на слова, словосполуки, які вона чує, бачить або говорить. Саме ці рівні розвитку нервової системи і визначають типи поведінки людини. Людині властиві такі види поведінки: інстинкт, навички, свідома поведінка.

Інстинктивна поведінка — це дії, вчинки, які успадковуються видом «Homo sapiens». На цьому рівні концентрується вся інформація, накопичена в ході еволюції людства. До відомих дій і вчинків інстинктивної поведінки людини належать ті, які пов'язані з самозбереженням, продовженням роду і тому подібне.

Поведінка за звичкою — це дії, які склалися і застосовуються в навчанні до автоматизму або шляхом спроб і помилок, або шляхом тренувань. Як наслідок чоловік виробляє навички, у неї формуються звички і під контролем свідомості (тренування), і без його (спроби і помилки).

Свідома поведінка — найвищий рівень психічного відображення дійсності і взаємодії людини з навколишнім світом, - що характеризує її духовну активність в конкретних історичних умовах. Розрізняють свідомість конкретної людини і його самосвідомість. Результат першої — це знання конкретної людини про світ, а другий — знання людини про саму себе, свої реальні і потенційні можливості. Індивідуальна свідомість прямує як на зовнішній, так і на внутрішній світ.

Такі показники самосвідомості, як самопізнання, самоконтроль і самовдосконалення, є вершиною розвитку особистості. Інстинкти і навички можуть певним чином впливати і на свідому поведінку, але останнє, безперечно, може керувати і навичками, і гальмувати інстинкти. Отже, поведінка, дії, вчинки людини є похідними від її психіки.

Поиск по сайту: