Оборотні кошти підприємства, їх стрктура

Оборотні кошти — це грошові ресурси, які вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої продукції, які беруть участь у виробничому процесі один раз і повністю переносять свою вартість на собівартість продукції.

Організація оборотних коштів включає:

• визначення складу і структури оборотних коштів;

• визначення потреби підприємства в оборотних коштах;

• визначення джерел формування оборотних коштів;

• розпорядження та маневрування оборотними коштами;

• відповідальність за зберігання та ефективне використання оборотних коштів.

Склад оборотних коштів – це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

14. Суть і основні процедури стратегічного планування на підприємстві

Стратегія планування - це одна із функцій управління, що являє собою процес вибору цілей підприємства та шляхів їх досягнення. Стратегічне планування забезпечує основу для всіх управлінських рішень. Дедалі актуальнішим стає стратегічне планування для українських підприємств, що вступили у жорстку конкуренцію як між собою, так і з іноземними корпораціями.

У межах стратегічного планування стратегія підприємства є основним ядром його стратегічного управління. Для забезпечення ефективного управління стратегічний план повинен ґрунтуватися на глибоких дослідженнях та охоплювати період від трьох до десяти років. Він об’єднує структурні підрозділи підприємства загальною (спільною) метою, надає усім процесам односпрямованість і скоординованість, що дає змогу найбільш повно й ефективно використовувати наявні ресурси, комплексно, якісно та швидко вирішувати різноманітні завдання управління.

Основні процедури стратегічного планування:

· Стратегічне прогнозування

· програмування

· проектування

15. Прогнозування як процедура стратегічного планування, його сутність та зміст

Прогнозування – це процес передбачення майбутнього стану підприємства, його внутрішнього і зовнішнього середовища, а також можливих термінів і способів досягнення очікуваних кількісних і якісних результатів. Важливість прогнозування в умовах ринку пояснюється тим, що, по-перше, ринкове господарство відрізняється коливанням ринкової кон”юнктури і необхідно ці коливання передбачати і згладжувати, по-друге, в цих умовах при розробці стратегічних програм присутній високий рівень невизначеності і можна прогнозувати лише окремі показники.

Суть прогнозування полягає в науковому передбаченні стану об»єкта прогнозування, в основі якого лежить або аналіз тенденцій його розвитку і їх проектування на майбутній період, або використання нормативних розрахунків. Змістом прогнозування є розробка прогнозів з різними часовими рамками.

Функціями прогнозування є:

· передбачувальна (описова) – опис можливих або бажаних перспектив;

· рекомендуюча – підготовка проектів рішення різноманітних проблем планування..

Типи прогнозування:

· прогнозування, яке грунтується на використанні інтуїції в процесі передбачування майбутнього;

· пошукове прогнозування, яке опирається на наявну в даний час інформацію і передбачає перехід від теперішнього стану до майбутнього;

· нормативне, яке оцінює можливості розвитку підприємства, виходячі із поставлених цілей. Методи прогнозування:

· Фактографічні (грунтуються на використанні фактичних даних, які характеризують зміни в об»єкті прогнозування).

· Евристичні (передбачають розробку прогнозів з використанням логінчних прийомів, правил, методів і досліджень). Метод експертних оцінок, метод оптимізації, метод дерева цілей.

16. Поняття, принципи і методи планування

Планування – це процес встановлення цілей підприємства і вибору найефективніших способів їх досягнення.

Мета планування – ліквідувати негативний вплив на підприємство мінливості середовища, в якому воно функціонує.

В основі розробки планві підприємства лежить співвідношення між попитом і пропозицією, конкретні договори на поставку продукцїї між господарюючими суб»єктами, між підприємствами і державою. Серед системи показників планів найважливішими є натуральні показники, показники якості, а також кінцеві показники діяльності підприємства. При плановій економіки плани «спускались свіше».

Методи планування – це способи встановлення планових показників.

1. ресурсний метод – використовується при монопольному становищі підприємства на ринку або слабкій конкуренції; планові показники встановлюються, виходячи з ресурсних можливостей підприємства;

2. статистичний – показники встановлюються з використанням середніх чтатистичних величин за статистичними даними минулих періодів;

3. факторний – вплив різних техніко-економічних факторів визначає величину планового показника;

4. балансовий – полягає полягає у використанні в планових розрахунках системи таблиць-балансів, в яких відображаються потреби в певних видах ресурсів та джерела їх покриття;

5. економіко-математичні – здійснюється оптимізація плану підприємства за допомогою математичних залежностей і прийнятого критерію оптимізації;

6. графоаналітичний – використання графіків і діаграм при визначенні певних показників.

До основних принципів планування слід віднести:

1. Принцип єдності, 2. Принцип безперервності, 3. Принцип гнучкості, 4. Принцип точності, 5. Принцип участі, 6. Принцип науковості, 7. Принцип системності, 8. Принцип комплексності, 9. Принцип оптимальності, 10. Принцип адаптивності, 11. Принцип обмеженості ресурсних можливостей, 12. Принцип соціальної направленості і пріоритету суспільних потреб, 13. Принцип підвищення ефективності суспільного виробництва,14. Принцип пропорційності і збалансованості.

Поиск по сайту: