Вимоги до оформлення курсової роботи. Курсова робота виконується на стандартних листах формату А4 (210 Х 297 мм.)

Курсова робота виконується на стандартних листах формату А4 (210 Х 297 мм.). Поля: лiве – 30 мм, праве – 15 мм, верхнє i нижнє – 20 мм. Курсова робота виконується укpаїнською мовою, друкується за допомогою комп’ютерного набору, зшивається, подається в папцi-швидкозшивачi. Текст набирається шрифтом Times New Roman 14, між рядками інтервал – 1,5 (30 рядків на сторінку).

Обсяг основного тексту курсової роботи (без додатків і списку використаних джерел) близько 1-о умовного друкарського аркушу (1 у.д.а. дорівнює 24 сторінки машинопису – 30 рядків на сторінку).

Кожна стоpiнка, починаючи з другої, нумерується. Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами без знака «№.», проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Додатки не входять у загальний обсяг роботи, але їх сторінки нумеруються за принципом наскрізної нумерації, наприклад, якщо попередній структурний елемент закінчується на 32 сторінці, то додатки починаюся з 33-ї.

Такі структурні частини, як «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» не мають порядкового номера в змісті роботи. Роздiли нумеруються арабськими 1, 2. Підрозділи позначаються арабськими цифрами з подвiйною нумерацiєю: перша цифра вказує на роздiл, до якого вiдноситься підрозділ, друга – номер підрозділу, наприклад «2.3.» – третій підрозділ другого роздiлу. Значок «§» не використовується.

Текст змісту рівняють до лівого краю. Назви підпорядкованих рубрик друкують з відступом вправо тим більшим, чим нижчий їхній ранг. У назвах рубрик слів не переносять, крапок у кінці не ставлять, текст багаторядкової назви рубрики рівняють до лівого краю. Невикористану під назву рубрики частину її останнього рядка заповнюють крапками аж до номера сторінки. Номери сторінок, на яких надруковані назви рубрик, проставляють праворуч, рівняючи до правого краю.

Кожен пункт вступу описується, починаючи з нового абзацу, але не нумерується й не оформлюється у вигляді заголовка. Ключові слова (актуальність роботи, тема, об’єкт, предмет, мета, гіпотеза, завдання, методи, база дослідження) слід виділяють жирним шрифтом. Обсяг вступу – до 3-х стоpiнок.

Кожен розділ варто починати з нової сторінки, відстань між підрозділами, між заголовком і текстом має становити 1 рядок. Після номера розділу, наприклад, «РОЗДІЛ 2», крапку не ставлять, а з нового рядка друкують заголовок розділу. Якщо вказується номер підрозділу, то ставиться крапка і далі йде його назва: «2.3. Назва». Кожен розділ включає в себе декілька питань і поділяється на 2-4 підрозділи.

Назва кожного роздiлу i підрозділу в текстi виділяється жирним шрифтом.

Не допускається називати розділи курсової роботи загальним визначенням, наприклад, перший розділ: «Теоретична частина», «Теоретичний роздiл», «Теоретичне обґрунтування» тощо; другий роздiл – «Практична частина».

Текст курсової роботи має бути оформлений таким чином, щоб було зрозуміло, які факти, ідеї та твердження належать її автору, а які запозичені в інших. В останньому випадку має бути зрозумілим, кому вони належать. Не можна вихоплювати цитату з контексту, спотворюючи чужий текст. Необхідно, щоб цитата логічно поєднувалася з авторським текстом. Недоцільно перевантажувати текст цитатами, а також цитатою завершувати підрозділ або розділ.

У процесі написання роботи необхідно стежити за коректністю цитувань, для цього потрібні посилання на публікації та інші матеріали, подані в розділі «СПИСОК ВИКРОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» у квадpатних дужках із зазначенням номеpа (за списком) i стоpiнки.

Найвагоміші та найважливіші авторські думки дослідників, визначення ключових понять, класифікації, вимоги подаються дослівно у вигляді цитати. У разі прямого цитування, коли дослівно наводиться частина тексту певного джерела, цитований текст подається в лапках. Посилання на джерело зазначають відразу після закриття лапок у квадратних дужках, вказавши після коми сторінки, на яких міститься. Напpиклад, [9, с.25], це значить, що наведена iнформацiя мiститься в дев'ятому за списком лiтературному джерелi на 25-й сторiнцi.

Непряме цитування, одна або декілька думок викладаються власними словами, відображаючи головну інформацію близько до цитованого оригінального тексту, та супроводжується посиланням на джерело без позначення сторінок (наприклад: [5]). Посилання на декілька видань оформлюється так: [5; 7; 10; 23] (вказуються порядкові номери в списку джерел). У разі посилання в курсовій роботі на наукові праці, погляди конкретних дослідників, ініціали авторів пишуть перед прізвищем, наприклад: «Сутність особистісно зорієнтованого підходу у вихованні досліджував у своїх працях І.Д.Бех [5], який…».

Особливості оформлення різних видів цитат подано в додатку Ж.

У другому роздiлi дається програма дослiдницької роботи (як правило перший підрозділ другого роздiлу називається таким чином: «2.1.Органiзацiя емпiричного дослiдження»).

Результати проведеного емпіричного дослідження підтверджуються зведеними таблицями, ілюстраціями, які подаються після тексту, де вони згадуються вперше. До ілюстративних матеріалів належать схеми, діаграми, креслення, рисунки, фотографії тощо, які називають незалежно від типу рисунками і позначають скорочено «Рис.». Цифровий матеріал (первинні експериментальні дані та результати їхнього опрацювання), а також дані для порівняння часто подають у курсових роботах у вигляді таблиць і позначають тим самим словом «Таблиця».

Таблиці та рисунки мають бути розміщені в межах полів стандартного аркуша та подаватися безпосередньо після тексту, де згадані вперше, або на наступній сторінці; обов’язково нумеруватися, але окремо таблиці й окремо ілюстрації в межах кожного розділу (наприклад, «Рис. 2.3» або «Таблиця 1.2», що означає третій рисунок другого розділу або друга таблиця першого розділу).

Позначка «Рис. 1.2», назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Позначка «Таблиця 1.2» ставиться в правому верхньому куті, а після неї подається відповідний заголовок таблиці, який розміщується над таблицею. Заголовки граф в таблиці варто починати з великої літери, підзаголовки – з малих, якщо вони є продовженням заголовків, та з великих, якщо вони є окремими реченнями.

Якщо таблиця безпосередньо з текстом не пов’язана або займає багато місця, тоді її можна помістити в додатках з посиланням у тексті роботи. При переносі частини таблиці на інший аркуш слово «Таблиця», номер її та назву вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2.»

При посиланні на ілюстрацію вказують «рис. 1.2», на таблицю – «у табл. 1.3». Якщо є декілька посилань на одну таблицю, то слово «дивись» скорочують – «див. табл. 1.2».

Кожен пункт висновку може позначатися списком (цифрами, буквами, рисочками тощо). Нумерація висновків відповідно до завдань надасть їм більшої чіткості та стуктурованості.

Кожен додаток має свій заголовок і починається з нової сторінки, їх кількість не обмежується. Позначаються вони великими літерами української абетки (за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь), наприклад, «Додаток А». На всі додатки в тексті повинні бути посилання, наприклад: (додаток А), (див. додаток А).

Текст додатка за необхідності може бути поділений на розділи та підрозділи, які нумеруються в межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, «А.2.». – другий розділ додатка А; «В.3.1.» – перший підрозділ третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад. «Рис. А.1.» – перший рисунок додатка А; «Таблиця Б.2.» – друга таблиця додатка Б.

Додаток оформлюється за схемою:

– посередині рядка жирним шрифтом слово «Додаток» та літера, що його позначає;

– під ним посередині рядка назва додатка, наприклад, «Анкета для вчителів на виявлення їхніх професійно ціннісних мотивів»;

– основний тест додатка.

Зразки оформлення різних видів додатків подано в додатку З.

Студентам важливо пам’ятати, що в процесі викладу змісту курсової роботи потрібно дотримуватися наукового стилю мови, що включає використання відповідних мовних засобів: термінів, наукової фразеології, цитат, посилань, складних синтаксичних конструкцій, відносних прикметників, безособових узагальнених і неозначених дієслівних форм тощо. Логічна цілісність і взаємозв’язаність його частин вимагає широкого використання складних речень, тому в науковому стилі викладу переважають складнопідрядні речення, оскільки вони більш гнучко відбивають логічні зв’язки всередині тексту. Окремі речення і частини складного синтаксичного цілого, як правило, дуже тісно пов’язані один з одним, кожен наступний базується на попередньому або є наступною ланкою у роздумах.

Також необхідно звернути увагу на те, що некоректно в тексті курсової роботи використовувати займенники: «я», «мій», «мені» тощо. Натомість рекомендується вживати займенник «ми», що дозволяє авторові висловити свою думку як думку певної групи людей, наукової школи або наукового напряму. Для того щоб урізноманітнити текст, конструкції із займенником «ми» можуть замінюватися невизначено-особовими реченнями (наприклад, «вивчено стан організації виховної роботи...»). Вживається також форма викладення від третьої особи (наприклад, «на думку автора...»). Аналогічні функції виконують речення пасивного стану.

Для полегшення розкриття обраної теми дослідження студенти можуть використовувати «мовні кліше», які дозволять логічно й відповідно до наукового стилю розгорнути хід думок(див. додаток К).

Інформаційні джерела подаються з повним дотриманням вимог: в алфавiтному поpядку або в порядку появи посилань у тексті із зазначенням прiзвищ автоpiв, повної назви, мiсця видання, видавництва, pоку видання, кiлькостi сторінок. Спочатку наводиться література українською та російською мовами (кирилицею), а потім джерела, набрані латинським шрифтом. Оформлюється список літературних джерел, відповідно до нових вимог, затверджених у 2008 році згідно ДСТУ ГОСТ 7.1: 2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання» (додаток Л).

Поиск по сайту: