Обробка та оформлення результатів емпіричного дослідження

У процесі написання курсової роботи з педагогіки важливим і водночас складним завданням для студента є зведення й обробка дослідних даних, одержаних на основі проведеного емпіричного дослідження. Після завершення дослідження студент проводить систематизацію отриманих даних, здійснює якісний і кількісний аналіз, встановлює залежності між факторами, що вивчалися.

Ще на етапі планування необхідно продумати, які емпіричні показники будуть реєструватися, з допомогою яких методів будуть оброблятися, та які висновки при різних варіантах обробки можна буде зробити.

Розрізняють такі варіанти подання інформації, отриманої процесі дослідження: вербальна форма (тексти, мова), символьна (знаки, формули), графічна (схеми, графіки), предметно-образна (макети, речові моделі, фільми тощо). Первинні кількісні дані проведення емпіричного дослідження за всіма методиками (заповнені анкети, творчі роботи, малюнки, стенограми інтерв’ю тощо) подаються в додатках, а в тексті наводять узагальнені результати статистичної обробки даних у вигляді вторинних таблиць, діаграм, графіків.

Використовуються два види обробки отриманої емпіричної інформації: ручна і машинна. Наприклад, якщо анкета містить небагато запитань, то вручну можна обробляти до п’ятисот анкет. Для оформлення результатів емпіричного дослідження в процесі написання курсової роботи з педагогіки оптимальною є ручна обробка, оскільки чисельність вибірки досліджуваних, яка забезпечить доказовість положень, повинна бути від 30-35-и до 100-а осіб.

Для обробки результатів емпіричного дослідження під час написання курсової роботи з педагогіки найчастіше застосовують статистичні, табличні та графічні методи.

Для підвищення достовірності висновків доцільно під час обробки даних використовувати методи математичної статистики. На рівні курсової роботи можна обмежитися використанням таких показників, як середнє арифметичне та відсотки.

Щоб кількісні показники результатів дослідження дали можливість виявити певні залежності між досліджуваними факторами, їх потрібно упорядкувати, використовуючи статистичні методи ранжування і групування.

Ранжування полягає в розподілі кількісних показників у певному порядку (наприклад, за ступенем їх важливості чи значимості, або в послідовності зростання чи навпаки – зменшення). Цей статистичний метод передбачає використання всіх другорядних і випадкових даних, що не впливають на результати проведеного дослідження.

Групування передбачає класифікацію дослідних даних на основі певних показників (показники групування) однотипних або близьких за значеннями елементів. Показники групування можуть бути кількісними і якісними.

При групуванні за кількісними ознаками (кількісне групування) за основу беруть ознаки, які можна охарактеризувати кількісно (наприклад, результати тестування чи опитування, швидкість процесів, продуктивність праці, точність виготовлення виробів тощо). Кількісні ознаки завжди можна вимірювати відповідними одиницями, а результати упорядковувати за певною послідовністю (зростання, зменшення, періодична повторюваність тощо).

При групуванні за якісними ознаками (атрибутивне групування) за основу беруть ознаки, які неможливо охарактеризувати кількісно, але вони можуть так повторюватися, що це дає можливість визначати (наприклад, національність або соціальне походження опитуваних). З якісних ознак неможливо скласти якусь послідовність.

Дослідні дані можуть бути згруповані за однією або кількома ознаками. За кількістю ознак розрізняють просте й комбіноване групування. Доцільним вважається групування не більше, ніж за трьома ознаками.

Типова логіка викладу результатів емпіричного дослідження передбачає подання результатів емпіричного дослідження у вигляді таблиць і рисунків (графіків, діаграм, гістограм).

Статистично впорядковані дослідні дані для зручності подальшого використання заносять до таблиць. Таблиці дають можливість відображати кількісні ознаки досліджуваного об’єкта в стислому вигляді, компактно, систематизовано й наочно. Наведені в таблиці дані зручно порівнювати та аналізувати. Таблиця може бути не тільки засобом відображення зібраних під час експерименту даних, але й засобом їх інтерпретації. Тому важливо знати, як правильно скласти таблицю, який її вид доцільно обрати.

Кожна таблиця складається з двох частин: текстової та цифрової. До текстової частини відносяться заголовок таблиці та необхідні словесні пояснення. До цифрової частини відносяться статистичні числові дані, номер таблиці.

Інформативність таблиці залежить від вдалої її побудови. Правильний вибір структури таблиці допомагає краще розкрити сутність вміщених у ній даних і зв’язки між ними. Залежно від структури найчастіше створюють такі таблиці: проста таблиця, якамістить перелік даних, зібраних про окремі явища чи характеристики досліджуваного педагогічного явища чи факту; групова таблиця, що включає окремі дані про педагогічні явища, які групують за певною ознакою; к омбінована таблиця, в якій подаються дані про досліджувані педагогічні явища, згруповані за кількома ознаками; складена таблиця, яка об’єднує декілька простих або групових таблиць; шахова таблиця, що є різновидом комбінаційних таблиць, за допомогою якої стає можливим зручно показати зв’язки між досліджуваними ознаками. Зразки оформлення різних видів таблиць подано в додатку (див. додаток М).

Результати розподілу отриманих даних емпіричних досліджень зручно стисло та наочно подати за допомогою графічних методів. За допомогою вдало побудованих графіків чи діаграм можна відобразити не тільки конкретні дані, а й закономірності, які вони відображають.

Графік – цифровий малюнок, який дозволяє представити суть явища, сприяє його аналізу та популяризації результатів. Графічні зображення результатів досліджень найчастіше будують на основі системи прямокутних координат. Для побудови графіків застосовують рівномірні і нерівномірні (функціональні) шкали. Рівномірною вважається шкала, протягом якої відстань між двома сусідніми поділками не змінюється. У функціональної шкали відстань між двома сусідніми поділками постійно змінюється за певним математичним законом (прикладом такої шкали може бути логарифмічна). Застосовують нерівномірні шкали для більш наочного зображення окремих графічних залежностей.

Побудова графіка включає такі етапи:

- вибір шкали й побудова координатної сітки з урахуванням доцільного масштабу графічного зображення;

- відкладання дослідних точок (тобто числових значень результатів експерименту) на координатній сітці;

- з’єднання дослідних точок ломаною або плавною лінією так, щоб вона по можливості проходила якнайближче до них. Наприклад, для описання динаміки рівня інтересу учнів до навчання використовується лінійний графік.

Більш наочно, ніж лінійні графіки, залежності між досліджуваними факторами відображають діаграми: лінійні, стовпчикові (вертикальніта горизонтальні), стрічкові та секторні. Ступінь наочності діаграм значно підвищується завдяки їх об’ємності, можливості нанесення словесних пояснень та різноманітних умовних позначень. Зразки оформлення рисунків подано в додатку (див. додаток Н).

У роботі узагальнені дані емпіричного дослідження у вигляді таблиць і рисунків не лише подаються в тексті курсової роботи, а також описуються та інтерпретуються. Необхідно не лише перераховувати отримані цифри, а й розкривати закономірності та зв’язки, подавати педагогічний аналіз, наводити пояснення отриманих результатів.

6. Порядок захисту курсової роботи

Після остаточного завершення дослідження не пізніше ніж за 10 днів до початку заліково-екзаменаційної сесії студент подає на кафедру роздруковану, зшиту курсову роботу. Перевірка роботи науковим керівником здійснюється тільки після її реєстрації на кафедрі. Науковий керівник перевіряє роботу, підписує і разом з письмовим відгуком передає студентові для ознайомлення і підготовки до захисту.

За результатами курсової роботи її керівник пише відгук і виставляє оцінку до захисту, а також вчасно інформує кафедру про стан виконання студентом графіку роботи (додаток О).

Якщо науковий керівник не допускає роботу до захисту, її необхідно переробити з урахуванням зазначених недоліків й рекомендацій і подати не пізніше ніж за три дні до дати захисту.

Курсова робота до захисту не допускається, якщо:

– подана науковому керівникові на перевірку на будь-якому етапі етап її виконання з порушенням термінів, установлених регламентом;

– написана на тему, яка своєчасно не була затверджена кафедрою;

– виконана несамостійно або є плагіатом;

– недбало оформлена з суттєвим порушенням вимог.

Для виступу на захисті студентам рекомендується підготувати коротке резюме, обсягом не більше 3-х сторінок друкованого тексту, яке повинно містити:

– основні положення вступу (актуальність теми, мета й завдання курсової роботи, характеристика проблеми);

– найбільш важливі аналітичні положення основної частини роботи, що розкривають сутність досліджуваної теми;

– висновки й рекомендації, які сформулював автор у заключній частині роботи.

Захист курсової роботи проводиться перед комісією в складі двох-трьох викладачів кафедри за участю керівника та включає етапи:

1. Виступ автора курсової роботи в формі наукової доповіді з розкриттям основного змісту роботи, а також повідомлення специфіки експериментального дослідження та його результатів, власних пропозицій – до 10 хвилин. Він може супроводжуватися мультимедійною презентацією та показом наочного матеріалу (цифрові табличні дані, графіки, схеми, рисунки тощо).

2. Відповіді на запитання членів комісії, присутніх студентів. Після доповіді студент відповідає на запитання членів комісії та учасників засідання, на зауваження, висловлені в обговоренні чи в рецензії.

3. Виступ наукового керівника, який дає характеристику студенту, що захищає роботу, оцінку його ставлення до роботи тощо; висловлює пропозиції щодо оцінки курсової роботи. Коли керівник відсутній на захисті з поважних причин, то подає письмовий відгук.

4. Остаточне оцінювання курсової роботи студента членами комісії. Загальну оцінку виконання і захисту студентом курсової роботи виставляють викладачі на засіданні кафедри за відповідними критеріями.

Виконані й захищені студентами курсові роботи зберігаються 3 роки на провідній кафедрі. Після закінчення зазначеного терміну всі курсові роботи, що не мають достатньої наукової чи практичної цінності, списуються. Кращі курсові роботи, що мають навчально-методичне значення, можуть бути використані як навчальні посібники в кабінетах і лабораторіях кафедри.

Поиск по сайту: