Олімпійські ігри в класичний період

Під час святкування Олімпійських ігор з усіх міст Греції люди стікались в долину Алфея, а широке устя ріки заповнювали кораблі, що прибули з різних грецьких колоній, розташованих в Італії, Галії, на Сицилії, в Азії та Африці. З цих кораблів сходили на берег і направлялись в Олімпію посольства різних міст до складу яких входили відомі всій Елладі діячі.

Свята, присвячені Олімпійським іграм, збирали велику кількість народу: тільки на стадіоні розміщувалось близько 40 тис. глядачів, що слідкували за ходом олімпійських змагань та вітали переможців.

Під час проведення Олімпійських ігор проводився дуже великий ярмарок, на якому торговці в дерев’яних бараках, розташованих вздовж доріг, та на відкритому просторі, пропонували всім бажаючим велику кількість товарів.с Під час ігор не було нестачі в розвагах. Глядачі приймали участь в святкових церемоніях, на яких воздавались почесті переможцям, а також спостерігали за жертвоприношеннями, відвідували храми, захоплювались їх убранством, та розглядали багато чисельні пам’ятники і статуї, встановлені в Алтисі.

Навіть в важкі для давньогрецьких міст часи греки намагались не порушувати традицію регулярного (раз на чотири роки) проведення Олімпійських ігор. Наприклад, в 480 р. до н.е. в Грецію вторглись війська Персії, але Ігри були проведені так же, як і завжди. Під Фермопилами – вузьким гірським проходом (що поєднує Південну Грецію з середньою Грецією), де грецькі війська держали оборону проти персидської армії, до царя персів з’явились декілька грецьких перебіжчиків. Коли їх запитали про те, що роблять елліни, перебіжчики, по словам давньогрецького історика Геродота, відповіли, що «елліни справляють олімпійське свято – дивляться гімнастичні та іппічеські змагання». Вже це здалося персам дивним. Але ще більше здивування відчули вони, дізнавшись, що греки в Олімпії змагаються ради вінків з оливкового віття. Як відмічає Геродот, почувши, що елліни вважають нагородою звичайний вінок, а не гроші, один із знатних персів сказав своєму головнокомандуючому: «Проти кого ти ведеш нас в бій? Адже ці люди змагаються не заради грошей, а заради доблесті!».

Найвищий розквіт давньогрецьких Олімпійських ігор і апогей їх слави, що відносяться до v ст. до н.е., прийшовся на час, коли Еліда процвітала і відрізнялась демократичними формами державного устрою.

На Олімпійських іграх давньогрецькі поети воспівали ці свята, атлетичні змагання та їх переможців у віршах та одах, а оратори в своїх речах. Починаючи з Ігор 84 – ої Олімпіади, яка відбулася в 444г. до н.е., в Олімпії проводились конкурси мистецтв.

Олімпійські ігри часів їх розквіту, як вже відмічалось, були великими форумами, значення яких часто виходило за сугубо спортивні рамки. Нерідко вони використовувались як арена для різних політичних акцій. Там же заключались важні договори, відбувались політичні акції протесту та т.п. Наприклад, на одних з Олімпійських ігор в v ст. до н.е. був укладений «тридцятирічний мир» між Афінами і Спартою.

Багато хто з видних політичних та військових діячів Давньої Греції участь в святах, присвячених Олімпійським іграм, використовували для підняття свого престижу. Тут же відбувались і крупні торгові угоди між представниками різних країн. А самі багаті люди вважали за честь робити пожертвування на олімпійських змаганнях, тим самим підвищуючи свою популярність.

Серед дивовижних досягнень давньогрецької цивілізації, пов’язаних з Олімпійськими іграми, необхідно назвати екихірію – традицию, що забороняла всім містам – державам вести війни в період проведення Ігор, коли кращі спортсмени Давньої Греції мирно змагались в Олімпії. Період загального перемир’я в Елладі, по припущенням дослідників, продовжувався близько трьох місяців – час, необхідний для підготовки атлетів до Ігор та участі в змаганнях, мандрування в Олимпію та обратно. Цю традицію намагались зберігати, і під час Ігор вчорашні вороги мирно змагались за право стати самим швидким, сильним або спритним серед еллінів.

Необхідно також відмітити, що відношення до Олімпійських ігор і змаганням атлетів із сторони інтелектуальної еліти Давньої Греції було далеко не однозначним. Були і противники Ігор. Зокрема лікарі попереджали молодих людей, що надмірні фізичні зусилля при атлетичній підготовці і участі в спортивних змаганнях можуть привести до раннього ослаблення та виснаження организму, насамперед юного. А деякі філософи критикували односторонність виховання атлетів, що наносить шкоду всебічному (особливо інтелектуальному) розвитку людської особистості.

Давньогрецький філософ і поет Ксенофан з Колофона зневажливо відносився до прославлення атлетів, засуджував звичай надавати переможцям Ігор непомірні почесті, хоча заслуги атлетів значно менш значні, ніж думна філософа, і от досягнення бігунів та списометальців в Олімпії не наповнюються житниці, не багатіють міста. Він говорив: «… тот, кто на Олимпийских играх выходит победителем в гонках, скачках и кулачном бою, естественно, будет обожаем публикой, и превратится в почитаемого гражданина города. Но все равно он не будет таким достойным, как я. Потому что важнее силы людей и лошадей является мудрость. Единственное и самое справедливое, что можно противопоставить силе, - наше знание».

Еврипід в одному з своїх творів з обуренням відмічав: «В Греции есть плохие люди, но, ни один не может быть хуже, чем атлет, потому что какой бы он ни был хороший борец, бегун, метатель диска, кулачный боец, чем бы он мог бы быть полезным городу, даже завоевав венок? Сможем ли мы победить врага с диском в руках? Только люди умные и великие могут быть удостоены венка, а также честью управлять городом».

З презирством відгукувався про атлетів філософ Сократ і один з видатних полководців Давньої Греції Эпамінонд, відмічавший, що сила необхідна атлетам, а воїнам – спритність.

Однак давні греки звертали мало уваги на подібні висловлювання, що не впливали на популярність атлетики та Олімпійських ігор.

Iv ст. до н.е. був відмічений новим розмахом в проведенні Олімпійських ігор, що викликав, в свою чергу, великі будівельні та реконструкційні роботи на стадіоні й іподромі в Олімпії.

Поиск по сайту: