Зародження Давньогрецьких Олімпійських ігор

Зародження Олімпійських ігор у Давній Греції пов’язують з іменами грецького народного героя Геракла, легендарного царя Пелопса, спартанського царя і законодавця Лікурга, царя Іфіта.

В одній з од давньогрецького поета Піндара (близько 522 - близько442 р.р. до н.е.) сказано, що зародження Олімпійських ігор пов’язано з іменем Геракла. Цар Еліди Авгій, який володів великими стадами, дав доручення Гераклу очистити його величезний скотний двір за один день. Геракл погодився це зробить, але поставив умову, щоб Авгій віддав йому десяту частину своїх стад. Цар пообіцяв,так як був впевнений,що виконати таку роботу за один день неможливо. Геракл зруйнував з двох протилежних сторін стіни, що оточували скотний двір, і відвів в нього воду двох річок – Алфея і Пінея. Вода в один день знесла зі скотного двору весь бруд,а Геракл поставив стіни на свої місця. Він прийшов до Авгія вимагати нагороду, але цар не дав йому обіцяної десятої частини стад, і прийшлося, ні з чим повернутися Гераклу в Тиринф.

Страшно помстився Геракл царю Еліди. Через декілька років він вторгся з великим військом в Еліду, переміг у кровопролитній битві Авгія і вбив його смертоносною стрілою. Після перемоги зібрав військо і всю добичу приніс в жертву олімпійським богам та заснував Олімпійські ігри, які проводились з тих пір кожні чотири роки на священній рівнині, обсадженій самим Гераклом оливами, присвячені богині Афіні – Палладі. Геракл прибув з своїми чотирма братами в Олімпію з Криту, визначив довжину стадіону, організував змагання з бігу і нагороджував переможця оливковим вінком. Згідно Піндару, Геракл організував також змагання по гонкам на колісницях, встановив культ Пелопса, визначив кордони священного Алтіса.

У давньогрецького історика і письменника – мандрівника Павсанія ця легенда звучить декілька по – іншому. У Авгія була велика кількість биків та кіз, і більша частина його країни залишалась непридатною для посіву зерна з-за куч навозу. Тоді він запропонував Гераклу очистити від навозу країну за частину егейської землі або якусь другу нагороду. Геракл здійснив цей подвиг, направивши на навоз течію ріки Піней. Однак Авгій – під приводом, що завдання було вирішене не працею, а за допомогою хитрощів, - відмовився розраховуватись з ним і навіть старшого з своїх синів, Філея, прогнав від себе за те, що той казав, що батько не справедливо поводиться з людиною, яка зробила йому таку послугу. Після цього випадку Авгій опасався, що Геракл може піти війною на Еліду. Тому він заключив союз з видними і хоробрими громадянами Еліди – синами Актора і з Амаринкеєм, які були хоробрими та вмілими воїнами.

Війна проти Авгія закінчилась для Геракла безславно. Сміливі воїни Авгія перемагали війська Геракла і змушували їх тікати з поля битви. І так було до тих пір, пока коварство и віроломство Геракла не привели до смерті синів Актора. Трапилось так, що, дотримуючись проголошеного перемир’я з приводу Истмійських ігор, сини Актора відправились на ці ігри в якості феорів (священного посольства). Геракл устроїв засаду і вбив їх. Коли Молина, дружина Актора, узнала правду, вона вимагала помсти за вбивство, так як тоді Геракл жив у Тиринфі. Жителі Аргоса відмовились. Элейці звернулись до коринфінян з проханням відлучити аргосців від участі в Істмійських іграх. Коли вони отримали відмову і в цьому, Молина предрекла городянам Эліди, що вона наложить прокляття на них, якщо вони будуть приймати участь в Істмійських іграх. Элійці свято почитали це пророцтво і в Істмійських іграх не приймали участі. В подальшому Геракл, зібрав військо з аргосців, фивян і аркидян, опустошив Элиду, але він не вбивав Авгия, який жив до старості. Але Павсаній нічого не пише про те, що Геракл організовував Ігри в Олімпії з приводу своєї перемоги.

Згідно другої легенди, засновником Ігор є Пелопс. У царя Эллади Эномая була гарна донька Гіпподамія. Царю передрекли, що він загине від руки свого зятя. Кожному, хто сватався до доньки, Эномай пропонував змагатися в гонках на колісницях, обіцяючи у разі перемоги жениха віддати йому в дружини доньку. Якщо жених програвав, то його чекала смерть від руки Эномая. Претендентом на серце Гіпподамії був і Пелопс, син малоазійського царя Тантала. Він прийняв умови Эномая, який дав йому можливість першим розпочати змагання на колісницях. Пелопс весь час був попереду. Але відстань невмолимо зменшувалась, бо в Эномая були самі швидкі коні в Греції – подарунок бога війни Ареса. Эномай майже наздогнав Пелопса, який, обернувшись, помітив занесений для удару спис, але в цей час колісниця царя розпалась. Эномай загинув.

По іншій версії, перемога Пелопсу дісталась дякуючи підтримці Посейдона, який, будучи покровителем коней, дав йому непереможних тварин.

Пелопс же після свадьби в пам’ять про свою перемогу вирішив проводити кожні чотири роки Олімпійське свято і змагання. В програму Ігор включались скачки коней, які проводились в знак подяки богам за те, що допомогли Пелопсу отримати перемогу. Гіпподамія також у зв’язку з цією подією організувала Ігри, в яких приймали участь жінки. Після смерті Пелопса и Гіпподамії Ігри проводились в Алтісу, навкруги збудованих на їх честь монументів.

Є ще одна (далеко не остання) легенда про зародження Олімпійських ігор. Давньогрецькі міста постійно воювали між собою. Царь Еліди Іфіт після епідемії чуми звернувся до Дельфійського оракула за проротством відносно подальших подій. Оракул відповів, що Іфіт повинен утриматись від війн, укріпити зв’язки з эллінськими містами, і кожний рік прибавляти до торжеств «Рік радості». Так, начебто виникла ідея створення панэллінських торжеств і проведення Олімпійських ігор. Оскільки Эліда ворогувала з Спартою, що знаходилась приблизно в 350 км від неї, Іфіт запропонував спартанському законодавцю Лікургу також скористатись цією порадою. Погодився з такою ідеєю і цар Піси Клейстен. Основною умовою договору було перемир’я під час Ігор, гарантія вільного доступу атлетів та глядачів до місця загань.

Деякі дослідники стверджують, що Олімпійські ігри проводились в честь свята врожаю, тому переможці і нагороджувались оливковою віттю та вінком. Час проведення (серпень - вересень) як би підтверджує цю версію.

Існує і багато інших розповідей і легенд, всі вони тісно пов’язані з героями давньогрецької міфології та релігійними святами..

Більш 2700 років тому в древній Греції існував звичай: в усі кінці країни направлялися гінці одягнені в білі святкові одяги. Вони сповіщали про настання миру й запрошували всіх на торжества в місто Олімпію, де й відзначалося Олімпійське свято. Воно починалося з першої повні, після літнього сонцестояння. Через 1417 днів свято повинно було повторюватися. Період між священними місяцями (дні змагань) називався “олімпіадою ”. На протязі “священного місяця” по всій території Еллади проголошувався мир. Воїнам дозволялося лише змагатися.

До участі допускалися всі вільні громадяни, які на протязі року готувалися до змагань, потім авторитетної комісії здавалися іспити, а потім у плині місяця вони готувалися по спеціальній програмі. Жінки до участі не допускалися, їм заборонялося навіть бути присутнім на змаганнях. Програма Олімпійських Ігор була майже легкоатлетичною. Біг: від однієї стадії (192 м) до 24 стадій (майже 5 км); стрибки в довжину; метання списа й диска. Біг, стрибки, метання, боротьба - пентатлон - або п’ятиборство. Розігрувалися лаврові вінки в перегонах на колісницях. На Олімпійських Іграх проводився також конкурс мистецтв. На олімпіадах були присутні такі особистості, як: батько історії Геродот, оратор Демосфен, філософ Сократ, математик Піфагор.

Найбільш знаменитим атлетом був борець Мілон Кротонський - чемпіон шести Олімпіад. Його досягнення залишилися неперевершеними дотепер.

В 394 році н.е. Олімпійські ігри як язичеське свято заборонив, підбурюваний духівництвом, римський імператор Феодосій I/

Поиск по сайту: