Зародження і розвиток концепції СППР

СИСТЕМИ

ПІДТРИМКИ

ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

Навчальний посібник

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

КНЕУ КИЇВ 2004

ББК 65.050.2 С 41

Рецензенти:

В. Л. Ревенко, д-р екон. наук, проф.

(Міжнародний науково-навчальний центр інформаційних технологій

та систем НАНУ та Міносвіти та науки України)

В. М. Вовк, д-р екон. наук, проф.

(Львівський національний університет)

Гриф надано Міністерством освіти і науки України Лист № 14/18.2-1968 від 28.10.02

Ситник В. Ф.

С 41 Системи підтримки прийняття рішень: Навч. посіб.— К.: КНЕУ, 2004. —614 с. ISBN 966-574-606-5

Розглянуті питання створення і застосування систем підтримки прийняття рішень (СППР) як інформаційних систем нового покоління. Стисло проаналізо­вана історія розвитку СППР, їх призначення та чинники сприяння їх поширенню. Описано ретроспективний аналіз еволюції інформаційних систем і технологій, зокрема, роль інформації як ресурсу, віртуальний офіс і віртуальні організації. Викладені організаційно-технологічні засади прийняття рішень і необхідність їх комп'ютерної підтримки. Подано розгорнутий аналіз розвитку та застосування СППР, описано найвідоміші СППР. Обгрунтована структура СППР та її базові компоненти: користувацький інтерфейс, база даних і система керування базою даних, база моделей і системи керування базою моделей, управління поштою (повідомленнями). Подана класифікація (таксономія) СППР, докладно розгляну­та група орієнтованих на моделі СППР. Описані стратегії оцінювання і вибору методів підтримки прийняття рішень та «школи» СППР. Розглянуті питання створення, впровадження та оцінювання СППР. Розкрита сутність орієнтованих на знання СППР та показана роль у них засобів штучного інтелекту, зокрема нейромереж, генетичних алгоритмів, програмних агентів. Значна увага приділе­на застосуванню сховищ даних та OLAP-систем у створенні орієнтованих на да­ні СППР. Розглянуті групові СППР, зокрема, описані всесвітньо відомі системи Lotus Notes та GroupSystems. Докладно описані виконавчі інформаційні системи як особливий тип СППР, призначених для керівників вищого рангу.

Для студентів вузів усіх спеціальностей бакалаврського та магістерського циклів напряму «Економіка, підприємство, менеджмент», які вивчають дисцип­ліну «Системи підтримки прийняття рішень» або споріднені дисципліни, а також для керівників та спеціалістів відповідного профілю підприємств і організацій.

ББК 65.050.2

Розповсюджувати та тиражувати без офіційного дозволу КНЕУ заборонено

ISBN 966-574-606-5

© В. Ф. Ситник, 2004 © КНЕУ, 2004

ПЕРЕДМОВА

Сьогодні ми є свідками глобального пере­творення всієї земної цивілізації — переходу від інду­стріального до інформаційного суспільства. Згідно з ви­значенням, даним 1993 року Комісією Європейського Союзу, «інформаційне суспільство — це суспільство, в якому діяльність людей здійснюється на основі викорис­тання послуг, що надаються за допомогою інформацій­них технологій та технологій зв'язку». В основу поняття інформаційного суспільства покладена концепція інфор­мації як особливого виду ресурсів цивілізації.

Сучасні інформаційні ресурси — організована су­купність документованої інформації, інших відомос­тей, даних і знань, яка призначена для задоволення ін­формаційних потреб споживачів — розглядаються як одне з основних багатств кожної держави, як стратегі­чні ресурси, цінність яких постійно зростає.

Політика владних органів нашої держави у сфері інформаційної індустрії втілилася в низці важливих документів, серед яких, насамперед, слід назвати Закон України від 04.02.98 за № 74/98-ВР «Про Національну програму інформатизації» та Указ Президента від 14.07.2000 за № 887/2000 «Про вдосконалення інфор­маційно-аналітичного забезпечення Президента Украї­ни та органів державної влади».

У Законі України «Про Національну програму ін­форматизації» наголошується, що «головною метою цієї програми є створення необхідних умов для забез­печення громадян і суспільства своєчасною, достовір­ною та повною інформацією шляхом використання ін­формаційних технологій, забезпечення інформаційної безпеки держави».

З

Сучасні інформаційні й телекомунікаційні технології стрімко стають одним із найприбутковіших та швидко зростаючих секто­рів економіки. За оцінками аналітиків частка зазначеного сектору економіки, скажімо, у внутрішньому валовому продукті країн, що входять до складу Європейського Союзу, уже досягла 5 %. Ком­панії, які працюють у цьому сегменті ринку, створюють нові продукти і забезпечують надання нових видів послуг, створюють нові робочі місця і сприяють формуванню конкурентного середо­вища. Значна робота в цьому напрямку проводилася і проводить­ся в Україні, зокрема, щодо розвитку інформаційних систем різ­ної проблемної орієнтації і різного призначення.

Багаторічний досвід упровадження та використання управлін­ських інформаційних систем (або автоматизованих систем управ­ління — АСУ) в Україні показав, що комп'ютерною підтримкою забезпечена діяльність низових і середніх ланок управління ви­робництвом, характерною ознакою яких є повністю формалізова­ні процедури підготовки рішень. Керівникам вищого рангу при­таманна робота за умов неструктурованих або слабострукту-рованих проблем, в яких не завжди задані кількісні залежності між важливими характеристиками, а прийняття рішень значною мірою базується на творчому підході, інформованості, кваліфіка­ції, таланті, інтуїції та інших рисах керівників. Комп'ютерна під­тримка такої діяльності в Україні нині практично відсутня.

Разом із тим у США з початку 70-х років минулого сторіччя по­чали інтенсивно провадитися роботи з автоматизованої підтримки прийняття управлінських рішень, у результаті чого створені й успіш­но використовуються нові людино-машинні системи— системи підтримки прийняття рішень (СППР). У зарубіжній літературі ці системи відомі за назвою Decision Support Systems.

СППР можна визначити як інтерактивну комп'ютерну систе­му, призначену для підтримки різних видів діяльності під час прийняття рішень стосовно слабоструктурованих і неструктуро­ваних проблем. Ці комп'ютерні системи дають змогу особам, що приймають рішення (ОПР), відшукувати релевантні дані, оскіль­ки вони потребують цього для розроблення рішень. СППР допо­магає ОПР легко аналізувати дані, згенеровані системами оброб­лення транзакцій та інших внутрішніх інформаційних джерел, а також надає доступ до зовнішньої по відношенню до організації інформації. СППР дає змогу користувачам моделювати й аналі­зувати інформацію у такий спосіб, який буде найефективнішим для вироблення певного специфічного рішення і буде забезпечу­вати підтримку в інтерактивному режимі.

Інтерес до СППР як до перспективного напряму використання обчислювальної техніки і як до інструментарію підвищення ефек­тивності праці у сфері управління економікою постійно зростає. Розроблення та реалізація СППР перетворилися за кордоном у напрям бізнесу, що швидко розвивається. Наприклад, СППР IFPS ще 1982 року експлуатувалася майже в 1000 великих фірмах. Ця система уможливлює розв'язання досить широкого кола завдань: отримання балансових підсумків, розподіл прибутку за статтями доходів, передбачення змін валютних курсів, прогнозування, аналіз ризику, розроблення стратегії збуту продукції, вибір нау­ково-дослідних проектів, стратегічне планування, планування прибутку і бюджету, вибір між стратегіями закупівлі або власно­го виготовлення продукції тощо. Зараз ця СППР, яка трансфор­мована в систему Visual IFPS/Plus, набула надзвичайного поши­рення. Водночас існують сотні типів інших систем, які конкурують на сучасному ринку програмних продуктів.

У провідних університетах світу для підготовки фахівців з ме­неджменту та бізнесу впроваджена навчальна дисципліна «De­cision Support Systems», яка викладається на бакалаврському рівні, а в просунутому вигляді — на магістерському. Подібна тенденція спостерігається і у вузах України. З метою забезпечення навча­льного процесу з цієї або споріднених дисциплін підготовлено цей навчальний посібник.

В основу посібника покладені навчально-методичні матеріали з навчальної дисципліни «Системи підтримки прийняття рі­шень», яку автор читав студентам Київського національного еко­номічного університету протягом останніх семи років. Навчаль­ним посібником для цієї дисципліни в КНЕУ та інших вузах України служила монографія: «Ситник В.Ф. та ін. Системи підтрим­ки прийняття рішень. — К.: Техніка, 1995» — перше в Україні ви­дання, присвячене даній проблемі. За час, що минув після видання щойно названої книги, в галузі СППР відбулися суттєві зміни. По-перше, розширилась номенклатура СППР-виробів і поглиби­лись масштаби їх застосувань. По-друге, з'явились принципово нові технологічні засоби створення СППР, зокрема, сховища да­них і OLAP-системи, засоби добування даних — Data Mining, нейромережі, інтернет-, інтранет-, екстернет-технології, геогра­фічні інформаційні системи, віртуальні організації тощо. Широко розповсюдженими стали нові типи СППР: групові системи під­тримки прийняття рішень, виконавчі інформаційні системи, орієн­товані на знання СППР та ін. По-третє, появилась велика кіль­кість англомовних публікацій, особливо на сторінках Інтернету,

присвячених питанням створення і застосування СППР (у книзі всі базові концепції мають як українську, так і англійську назви, що полегшить читачам відшукування додаткового матеріалу на Web-сторінках). Тому виникла потреба підготовки навчального посібника з СППР, в якому був би відображений та проаналізо­ваний сучасний стан даного напряму розвитку інформаційних систем. На користь такої необхідності свідчить і той факт, що ди­сципліна «Системи підтримки прийняття рішень» (назва може бути й іншою) включена в навчальні плани підготовки бакалаврів і магістрів багатьох вузівських спеціальностей України.

Книга складається з двох частин: у першій частині — «Основи систем підтримки прийняття рішень» — розглянуті загальні пи­тання розвитку, класифікації та побудови СППР, інструментальні засоби та методи підтримки прийняття рішень у рамках СППР; друга частина — «Перспективні прикладні системи підтримки прийняття рішень» — присвячена розгляду СППР, орієнтованих на знання, на дані, групових систем підтримки прийняття рішень та виконавчих інформаційних систем.

Матеріал першого розділу посібника забезпечує читачів всту­пними відомостями про системи підтримки прийняття рішень, зокрема, в ньому розкрита сутність та призначення, історія роз­витку СППР. Проаналізовані чинники, завдяки яким СППР стали останнім часом надзвичайно поширеними. Показано, що застосу­вання СППР у бізнесі забезпечує посилення конкурентної пере­ваги.

У другому розділі проведено ретроспективний аналіз еволюції інформаційних систем і технологій, і в цьому контексті розгляну­ті передумови створення інформаційних систем нового поколін­ня — СППР. Особливо наголошено на понятті «інформація» як ресурсі,- описані ознаки корисності інформації, отримуваної на виході СППР. У розділі розглядаються пов'язані з тематикою СППР питання віртуального офісу і віртуальної організації.

Третій розділ містить пов'язаний з СППР матеріал, що стосу­ється організаційно-технологічних засад прийняття рішень, зок­рема: управлінських аспектів, функцій і ролей в організаційній діяльності, управління організаційними змінами і підтримки рі­шень, моделей підтримки управлінських рішень, системного під­ходу в організаційному управлінні.

Четвертий розділ присвячений аналізу розвитку і запрова­дження СППР. У ньому описано еволюцію концепції і структури СППР та галузі застосування СППР, основні способи взаємодії користувачів з СППР. Коротко охарактеризовані найвідоміші

прикладні СППР, зокрема, Marketing Expert, Decision Grid, RealPlan тощо. Докладніше описана популярна СППР фінансово­го моделювання Visual IFPS/Plus. Коротко охарактеризована пер­ша групова СППР PLEXSYS.

П'ятий розділ книги містить інформацію щодо основних ком­понентів СППР: інтерфейсу користувач—система; бази даних і системи керування базою даних; бази моделей і системи керу­вання базою моделей, управління поштою (повідомленнями).

Проблеми класифікації (таксономії) СППР розкриті в шостому розділі. Тут поряд з описом основних підходів і класифікаційних груп наводиться детальна інформація про орієнтовані на моделі СППР, зокрема описані основні типи моделей, що становлять ме­тодологічний базис СППР, а також найвідоміші системи — Analytica 2.0, що основана на діаграмах впливу, і Expert Choice, в якій застосовується розроблений Сааті метод аналітичного єрар-хічного процесу.

Сьомий розділ присвячений з'ясуванню питань стратегії оці­нювання і вибору методів підтримки прийняття рішень, зокрема, в ньому охарактеризована методологічна база СППР, методи оці­нювання програмного забезпечення СППР — техніко-еконо-мічний аналіз, методи визначення ціни (вартості) інформації, мо­делі багатоатрибутної корисності. Значна увага відведена «шко­лам» створення СППР.

Побудові та впровадженню СППР присвячений восьмий розділ книги. Тут, зокрема, розглянуті фактори, які визначають інжині­ринг СППР, наведені стратегії і рекомендації щодо проектування СППР. Значне місце відведено розгляду макетування систем.

У дев'ятому розділі посібника подані відомості стосовно за­стосування засобів штучного інтелекту (ШІ) в СППР, тобто ство­рення орієнтованих на знання СППР. Зокрема, у цьому розділі охарактеризовані основні засоби ШІ в контексті їх використання в СППР, описані методи інтелектуального аналізу даних (data mining — дейтамайнінг), нейронні мережі, генетичні алгоритми, програмні агенти в СППР.

Питання створення орієнтованих на дані СППР розглядаються в десятому розділі. Тут розкрита особливість побудови СППР на основі сховищ даних та OLAP-систем, а також описана найпро-сунутіша сучасна СППР — система оперативного аналітичного оброблення Oracle Express OLAP.

Групові системи підтримки прийняття рішень описані в оди­надцятому розділі посібника. Тут пояснюється суть групових рішень і їх підтримка, характеризується групове програмне за-

безпечення — Groupware, зокрема Lotus Notes, розглядається роз­виток та застосування групових систем підтримки прийняття рі­шень, а також наводиться інформація щодо найрозповсюджені-шої системи — GroupSystems.

Заключний дванадцятий розділ містить описання призначених для керівників високого рангу СППР — виконавчих інформацій­них систем (ВІС). У ньому розглядаються організаційно-техно­логічні засади підготовки та прийняття виконавчих рішень, об­ґрунтовується концепція та виділяються особливості побудови ВІС, описується запровадження і розвиток виконавчих інформа­ційних систем.

Книга призначена для широкого кола людей, які бажають набути більше знань та досвіду стосовно розроблення та засто­сування інформаційних систем і особливо систем підтримки прийняття рішень, а також для студентів і аспірантів відповід­них спеціальностей.

ОСНОВИ СИСТЕМ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

Розділ 1

ВСТУП ДО СИСТЕМ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

1.1. Сутність та призначення систем підтримки прийняття рішень

Системи підтримки прийняття рішень (СПГТР) виникли на початку 70-х років минулого століття завдяки дальшому розвит­ку управлінських інформаційних систем і являють собою системи, розроблені для підтримки процесів прийняття рішень менеджерами за складних слабоструктурованих умов. На розвиток СППР істот­ний вплив справили вражаючі досягнення в галузі інформаційних технологій, зокрема, поява телекомунікаційних мереж, персональ­них комп'ютерів, динамічних електронних таблиць, експертних си­стем, Інтернету тощо. Термін СППР (DSS-Decision Support System) виник у 70-х роках і належить Горрі та Мортону, хоча перше поко­ління СППР мало чим відрізнялось від традиційних управлінських інформаційних систем, і тому замість СППР часто використовував­ся термін «системи управлінських рішень».

Досі немає єдиного визначення СППР. Наприклад, деякі авто­ри під СППР розуміють «інтерактивну прикладну систему, яка забезпечує кінцевим користувачам, котрі приймають рішення, легкий і зручний доступ до даних і моделей з метою прийняття рішень у напівструктурованих і неструктурованих ситуаціях з різ­них галузей людської діяльності». Відомі й інші означення, зок­рема: «СППР — це такі системи, які грунтуються на використан­ні моделей і процедур з оброблення даних та думок, що допо­магають керівникові приймати рішення»; «СППР — інтерактивні автоматизовані системи, що допомагають особам, які приймають рішення, використовувати дані і моделі для розв'язання неструк турованих і слабоструктурованих проблем»; «СППР — комп'ю­терна інформаційна система, використовувана для підтримки різ­них видів діяльності під час прийняття рішень у ситуаціях, де неможливо або небажано мати автоматичну систему, яка повніс­тю виконує весь процес створення рішень». Нарешті, існує твер­дження, згідно з яким СППР являє собою специфічний і добре описуваний тип систем на базі персональних комп'ютерів. Таке розмаїття означень систем підтримки прийняття рішень спричи­нене широким діапазоном різних форм, розмірів і типів СППР. Далі буде сформульовано загальніше визначення СППР. Але щоб зрозуміти сутність таких систем, потрібно мати загальне їх розу­міння, виходячи з призначення й діапазону використання СППР.

Користувачем є звичайно менеджер або штатний професіонал (наприклад, фінансовий плановик). Штатний працівник може ви­користовувати систему для своїх власних намірів, або служити посередником (тобто, оператором системи) для менеджера. На­ріжним каменем системи є програмне забезпечення інтерфейсу (так званого діалогу), що робить систему легкою для викорис­тання. Система містить моделі (які ще називають аналітичними засобами — analytic aids), що використовуються для аналізу да­них. Дані супроводять або підтримують аналіз. Завдання, які по­требують прийняття рішень, що підтримуються СППР, є дуже складними з двох причин: або мета, або засоби її досягнення не­зрозумілі. СППР не продукує рішення, а скоріше забезпечує ін­формацією, яка використовується користувачем разом з іншими відомостями, щоб прийняти рішення.

Комп'ютерна система підтримки прийняття рішень включає в себе широкий діапазон різних систем, засобів і технологій. Дехто вважає, що термін «системи підтримки прийняття рішень» застарів і тому був замінений новим — «інтерактивне аналітичне оброблен­ня» (OLAP). Інші сприймають створення заснованої на реальних знаннях СППР як «останнє слово техніки» в системах підтримки прийняття рішень. Фахівці з дослідження операцій, головно, зосе­реджують свою увагу на оптимізаційних і імітаційних моделях, вважаючи їх «справжніми» СППР. Проте, незважаючи на таке різ­номаніття думок, термін «системи підтримки прийняття рішень» з абревіатурою СППР залишається дуже корисним і широкофункціо-нальним терміном для багатьох видів інформаційних систем, які підтримують процес прийняття рішень.

Вивчаючи літературу про СППР, необхідно пам'ятати про те, що коли комп'ютеризована система не є так званим онлайновим проце­сом оброблення транзакцій (OLTP), то завжди буде з'являтися бажання назвати її СППР. Якщо програма встановлена на персональ­ному комп'ютері і може допомогти менеджерам у прийнятті рі­шень, то вона також належатиме до СППР. Виконавчі інформаційні системи (ВІС), геоінформаційні системи, системи інтерактивного оперативного оброблення (OLAP), сховища даних, програмні сис­теми виявлення знань і системи підтримки прийняття групових рі­шень можуть бути віднесені до категорії систем під назвою СППР.

Як усе-таки менеджери інформаційних систем і управлінський апарат обговорюють питання впровадження СППР відповідно до всіх вимог керівництва? На що передусім потрібно звернути увагу у величезному потоці інформації про системи підтримки прийняття рішень? Щоб бути готовим відповісти на ці та подібні запитання, слід отримати якомога більше знань про СППР. У цьому контексті крім суто теоретичних засад необхідно звернути увагу на якість оформлення СППР і процеси розвитку цих систем, що стосуються як майбутніх їх користувачів, які входять до складу управлінського апарату, так і менеджерів інформаційних систем. Володіючі необ­хідними знаннями керівники мають усвідомлено обговорювати з персоналом інформаційних систем питання, що стосуються облад­нання, технічного потенціалу, результатів, потреб і рішень, які не­обхідно підтримувати за допомогою пропонованої системи. Для досягнення управлінських цілей спочатку необхідно звернути ува­гу на два головні типи СППР: корпоративні (Enterprise-wide) або широкомасштабні, рів-ня підприємства СППР і настільні (desktop) СППР. Корпоративні СППР сполучені з великими сховищами да­них і використовуються багатьма менеджерами в різних компаніях, а настільні розраховані на одного користувача і являють собою не­великі системи, що знаходяться в персональних комп'ютерах ме­неджерів. Ці два типи СППР містять широкий діапазон функціона­льних аспектів менеджменту організацій.

Підвищена увага до прийняття обгрунтованих і взаємо­пов'язаних управлінських рішень на рівні підприємств спричи­нила розвиток корпоративних СППР з обширними сховищами даних, які, на загальну думку, дають змогу особам, що прийма­ють рішення (ОПР), або творцям рішень знаходити практично будь-яку інформацію про їхню компанію в потрібний момент. ОПР можуть виконувати операції деталізованого оброблення ін­формації (drill-down), виділення окремих фрагментів або зрізів (slice і dice), наочно графічно і схематично відображати корпора­тивні та зовнішні дані. Прикладом може служити «Робочий стіл творця рішень» (Decision Makers Workbench — DMW), розробле­ний 1994 року департаментом Storesand MicroStrategy фірми

«Mervyn». Попит на DMW виявився скромнішим, ніж на деякі системи типу сховищ даних та OLAP.

Опубліковані результати всебічних досліджень свідчать про те, що «Робочий стіл творця рішень» набув значного поширення завдяки організаційним діям фірми «Mervyn». На загальну думку, запровадження DMW поліпшило потенціал процесів, пов'язаних з прийняттям рішень на всіх рівнях. Корпоративна система міс­тить більш ніж 850 Гб інформації, що дає змогу засобами DMW проаналізувати шляхи дальшого розвитку корпорації, розширен­ня її діяльності, а також ефективно керувати виробничими запа­сами. DMW використовує 12-processor Sequent Symmetry 790, Oracle 7.1 і програмні агенти DSSAgent фірми «MicroStrategy».

Корпоративна СППР може полегшувати прийняття рішень у діапазоні, що охоплює як досить прості системи, що містять ком­плексну інформацію, так і аналітично розвинуті виконавчі інфор­маційні системи. Один із піонерів СППР Альтер 1980 року іден­тифікував корпоративні СППР передусім як системи, що забез­печують доступ до елементів даних. На просуненішому рівні кор­поративні СППР містять системи для аналізу інформації, які спрощують процес маніпулювання даними за допомогою таких комп'ютеризованих аналітичних інструментів, як статистичні па­кети, засоби дейтамайнінгу (data mining) для пошуку прихованих зразків інформації тощо. Найпросуненіші широкомасштабні ана­літичні системи забезпечують доступ до ряду орієнтованих на прийняття рішень баз або вітрин даних (data marts), заздалегідь визначених моделей і діаграм, а також компонентів, що забезпе­чують зв'язок з корпоративним сховищем даних.

Найвідоміші корпоративні СППР доповнюють і розширюють виконавчі інформаційні системи (ВІС), що набули великого по­ширення у 80-х роках XX ст. В1С використовують найсучаснішу графіку, комунікаційні лінії і методи зберігання даних для забез­печення керівників безперешкодним доступом до актуальної ін­формації про статус компанії.

У багатьох організаціях існує тісний зв'язок між корпоративни­ми СППР, сховищами даних і настільними СППР. Наприклад, деякі консультанти СППР вважають корпоративними СППР виключно файлові системи для отримання даних, які згодом аналізуються на персональному комп'ютері. Такий однонапрямлений зв'язок є од­ним із типів структури СППР. Дуже важливо знати, де знаходиться та або інша інформація, як треба її аналізувати і подавати.

Питання розроблення структури СППР є комплексним. Як за­значалося, вона може бути орієнтованою на все підприємство чи на

окремого користувача. У структурі, орієнтованій на роботу з клієн­тами, може бути зв'язуючий ланцюжок для передавання і аналізу інформації з настільного комп'ютера користувача, засобів СППР на сервер та засновані на сервері засоби СППР. СППР і сховища даних можуть знаходитися в будь-якому місці всередині організації.

Настільні, розраховані на одного користувача, СППР не набу­ли такого великого попиту як корпоративні СППР, але вони мо­жуть бути не менш корисними. Іноді для створення окремих за­собів підтримки рішень користувача використовуються програм­ні пакети електронних таблиць типу Ехеї або Lotusl-2-З для ви­конання необхідного настільного аналізу або для розроблення специфічних функцій СППР для окремих менеджерів. Спеціалі­зовані пакети СППР для персональних комп'ютерів або для сер­вера можуть бути придбані на ринку програмних продуктів. СППР Expert Choice є хорошим прикладом подібного пакета, який виконує функцію настільної СППР.

Expert Choice використовує аналітичні, запрограмовані в пев­ній послідовності процеси. Цей пакет, що оснований на програм­ному забезпеченні Windows, може застосовуватися для сприяння в ситуаціях, що потребують прийняття рішень, включаючи стру-ктурування комплексних проблем, виявлення пріоритетів і альтер­натив, визначення стабільності оцінювальних критеріїв, інтег­рації ресурсів та проведення аналізу витрат і прибутків. Про­грама також надає підтримку в поданні інформації, що належить до проблеми, у вигляді єрархічної моделі, яка складається з мети, можливих сценаріїв, критеріїв і альтернатив. Expert Choice дає змогу творцям рішень систематично оцінювати важливість кри­теріїв і переваги тих або інших альтернатив, що відносяться до критеріїв. Докладніша інформація про цю систему може бути знайдена за адресою: http://www/expertchoice.com.

Існує широкий діапазон настільних СППР. СППР може бути знайдена у персональному комп'ютері керівника, як частина програми Microsoft Access. Бухгалтерські й фінансові моделі мо­жуть створюватися як настільні СППР у програмі Microsoft Excel і як програмні компоненти — в корпоративній СППР. У деяких організаціях аналітики проводять фінансовий аналіз, використо­вуючи настільні засоби, а потім виводять результати в систему Інтранет або ВІС. Інший аналітичний засіб — імітація (симуля­ція), як правило, є частиною комп'ютерних настільних пакетів. Пакети програмного забезпечення оптимізаційних розрахунків, як складові частини СППР, зазвичай розраховані на окремого ко­ристувача і застосовуються у вигляді комп'ютерних настільних

ІЗ

пакетів. Проте в деяких випадках у оптимізаційних моделях спе­цифічних СППР можуть використовуватися для обчислень акту­альні або «живі» дані, що отримуються з місцевих або інформа­ційних мереж, які розповсюджуються на інші території. На додаток до цього моделі прогнозування в СППР та основані на реальних знаннях системи часто використовуються як настільні, розраховані на одного користувача системи.

Основані на знаннях системи підтримки прийняття рішень ін­коли називають «експертними системами», хоча, як буде показа­но в наступних розділах книги, така думка не зовсім коректна. Орієнтовані на знання СППР аналізують дані, грунтуючись на формальній логіці, містять наперед створену базу правил і здатні пояснювати висновки так, щоб вони були зрозумілі користува­чам. Такі системи можуть використовуватися для нагадування досвідченому в прийнятті рішень користувачеві про питання, які необхідно розглянути, і для надання допомоги менеджеру-початківцю у прийнятті складних рішень.

Усі типи СППР допомагають менеджерам знаходити відповіді на питання, пов'язані з необхідністю прийняття рішень. Питання можуть бути різними. Наприклад, менеджер може звернутися до бази даних із запитом про розмір щорічного продажу певного то­вару протягом останніх п'яти років; про товари, яких не було в на­явності на складі в період більше п'яти днів протягом місяця; про клієнтів з найбільшим обсягом замовлень у певному році. Мене­джерів також може цікавити чи прибутковим є підприємство; чи досягаються цілі і обсяги продажу. Спеціалізовані СППР можуть підтримувати процеси прийняття рішень, що стосуються тільки поточної діяльності компанії, або розв'язання стратегічних про­блем. СППР оперують широким діапазоном даних, що відносяться до різних періодів, засобами для аналізу інформації, надаючи ко­ристувачам можливість визначення важливих питань і допомага­ючи їм оперувати відповідною інформацією щодо цих питань.

Проте користувачі СППР мусять знати певні застереження щодо таких систем. Те, що ми можемо отримати від системи, не завжди є тим, що нам необхідно, а те, що нам необхідно, не зав­жди буде отримане або досягнуте. Досить часто перебільшують можливості СППР за її впровадження, а менеджери чекають ба­гато чого від нової СППР. Необхідно враховувати, що навіть найкраща СППР не зможе виявити «погані» рішення. Деякі ме­неджери будуть продовжувати ставити неправильні запитання і формулювати неправильні висновки на підставі отриманої ними інформації. Отже, слід пам'ятати, що корпоративні СППР мо-

жуть ускладнити проблему і посилити шкоду, що завдається по­милками у прийнятті рішень.

Однак, незважаючи на такі застереження, завдяки широкому діа­пазону охоплюючої інформації і високій окупності витрат широко­масштабні СППР користуються великою популярністю серед корис­тувачів. Розроблювачі, проектувальники і користувачі СППР мають бути «критичними» споживачами СППР. Навіть у найкращому разі у СППР немає необхідності «виконувати всі функції і витягувати з усього користь». Це тільки самі ОПР можуть іноді отримати вигоду з швидко знайденого невеликого факту, чи можуть відшукати ко­ристь із проведеного найпростішого аналізу даних, чи з перегляду даних у вигляді заздалегідь підготовленої доповіді або зображеної на «екранах» елементарної виконавчої інформаційної системи.

Отже, система підтримки прийняття рішень являє собою вза­ємодіючу з іншими системами комп'ютеризовану систему для на­дання допомоги менеджерам у процесі прийняття рішень. СППР допомагає менеджерам знаходити, обчислювати і аналізувати дані, що відносяться до рішення, яке приймається. Як буде показано піз­ніше, може застосовуватися орієнтована на дані СППР, орієнтована на моделі СППР, орієнтована на комунікації СППР тощо. Це може бути широкомасштабна СППР, яка полегшує роботу великої групи менеджерів, працюючих в єдиній системі обслуговування клієнтів, і яка має спеціалізоване сховище даних, або настільна СППР, що розрахована на окремого користувача і встановлена в персонально­му комп'ютері в офісі менеджера. Необхідно пам'ятати, що ство­рення ефективної комп'ютерної системи з надання підтримки у процесі прийняття рішень починається з розуміння того, яку саме комп'ютеризовану систему намагаються створити, а не з того, яку їй треба підібрати назву.

1.2. Стисла історія розвитку систем підтримки прийняття рішень

Зародження і розвиток концепції СППР

Системи підтримки прийняття рішень почали розвива­тися на ранніх стадіях ери розподіленого обчислення. Історія та­ких систем веде відлік приблизно з 1967 року і за цей час СППР пройшли значний шлях розвитку, включаючи орієнтовані на мо­делі СППР, інструментальні засоби запиту та звітування, системи бізнесової інформації (Business Intelligence), оперативне аналіти чне оброблення (OLAP), групові СППР та виконавчі інформацій­ні системи.

До 1965 року побудова великих інформаційних систем була дуже дорогою. Приблизно у цей час створення IBM System 360 та інших потужніших універсальних ЕОМ (mainframe) зробило практичнішим та рентабельним розроблення інформаційних сис­тем менеджменту (ІСМ) у великих компаніях. ІСМ призначені переважно для забезпечення менеджерів структурованими, пері­одичними звітами. Багато інформації надходило від систем облі­ку та оброблення транзакцій. Наприкінці 60-х років XX століття появився і набув практичного поширення новий тип інформацій­них систем — орієнтовані на моделі СППР або системи управ­лінських рішень (management decision system).

Відоме таке твердження двох піонерів у галузі СППР — П. Кіна (Peter Keen) і Ч. Штабеля (Charles Stabell) (травень 1978) — щодо початку концепції DSS: «Концепція підтримки рі­шень розвинулася від двох головних галузей дослідження: теоре­тичних досліджень стосовно створення організаційних рішень, які проводилися в технологічному інституті Карнегі (Carnegie) протягом кінця 50-х і початку 60-х років XX століття, та техніч­них робіт щодо створення інтерактивних обчислювальних сис­тем, які переважно виконувалися в Массачусетському технологі­чному інституті (МІТ) у 60-х роках». Близько 1970 року в бізнесових журналах почали з'являтися публікації матеріалів про системи управлінських рішень, системи стратегічного плануван­ня та комп'ютерні системи допомоги у прийнятті рішень (напри­клад, Ferguson і Jones 1969 року).

1971 року Мортон (Michael S. Scott Morton) завершив напи­сання книги Management Decision Systems: Computer-Based Support for Decision Making (Системи управлінських рішень: ос­нована на комп 'ютерах підтримка створення рішень). Книга бу­ла його докторською дисертацією в МІТ. Мортон зосереджує свою увагу на тому, як комп'ютери і аналітичні моделі могли б допомог­ти менеджерам у створенні ключових рішень. Він провів експери­мент, в якому менеджери пробували застосувати розроблену ним систему — Management Decision System (MDS). Його MDS викорис­товувалася менеджерами з маркетингу і виробництва, щоб удоско­налити виробниче планування для прального устаткування. Дослі­дження Мортона Скотта було піонерською реалізацією і дослід­ницьким тестом специфічної, орієнтованої на моделі, СППР.

Джерітті (Т. P. Gerrity Jr.) 1971 року описав розроблену ним систему підтримки прийняття рішень у статті «The Design of Man-Machine Decision Systems: An Application to Portfolio Management» (Проектування людино-машинних систем рішень: застосування до управлінського портфеля), яка опублікована в журналі «Sloan Management Review». Пропонована ним система була призначена для підтримки інвестиційних менеджерів у їх щоденному управлінні портфелями акцій клієнтів. Нині СППР для управління портфелем стали дуже складними порівняно з ті­єю системою, яку Горрі розробив на початку свого дослідження.

1974 року професор університету Міннесоти (Minnesota) Гор­дон Давіс (Gordon Davis) оприлюднив свою впливову на інфор­маційні системи управління працю: «Management Information Systems: Conceptual Foundations, Structure, and Development» (Ін­формаційні системи управління: концептуальні засади, струк­тура і розроблення). Розділ 12 мав такий заголовок: «Information System Support for Decision Making» (Інформаційна система для створення рішень), а 13 розділ мав назву «Information System Support for Planning and Control» (Інформаційні системи підтрим­ки планування і управління), що стали базою для широкого роз­роблення напрямків дослідження СППР і практики. Він визначив інформаційну систему управління як «інтегровану, людино-машинну систему надання інформації для підтримки дій, управ­ління та функцій прийняття рішень в організації». Отже, ІСМ бу­ли багато чим подібні до концепції СППР.

1975 1975 року Літтл (J. D. С. Little) розширив межі підтримувано­го комп'ютером моделювання. СППР Літтла, що дістала назву «Brandaid», була розроблена для того, щоб підтримувати вироб­ництво, сприяти розробленню рішень щодо ціноутворення і рек­лами. Цей автор в іншій статті (1970) «Models and Managers: The Concept of a Decision Calculus» (Моделі і менеджери: концепція розрахунку рішень) ідентифікував критерії для моделей проекту­вання, які підтримують створення управлінських рішень. Його критеріями є: робастість (стійкість), легкість управління, просто­та і комплексність релевантних елементів.

Кляйн (Klein) і Метлі (Methlie) 1995 року зазначали, що «до­слідження початку СППР досі ще має бути описаним. Здається, що перші праці з СППР були опубліковані студентами, доктора­ми філософії (PhD) або професорами в бізнес-школах, які мали доступ до першої обчислювальної системи розподілення часу: проект МАС у школі Sloan, системи Dartmouth розподілення часу в школі Tuck. У Франції НЕС був першою французькою бізнесо­вою школою, що мала систему розподілення часу (встановлену 1967 року), і перші праці з СППР були оприлюднені професора ми школи ще 1970 року. Термін SIAD (Systemes Interactif d'Aide a la Decision) є французьким терміном СППР. Концепція СППР була розроблена незалежно у Франції і описана в кількох працях професорів НЕС, що працювали над проектом SCARABEE, який почався 1969 і закінчився 1974 року. Концепція СППР, стратегії проектування і реалізації цих систем описані в кількох публіка­ціях, пов'язаних з цим проектом».

Поиск по сайту: