Основні результати та практичні рекомендації

Система планування PLEXSYS є прикладом інтелекту­альної СППР, яка інтегрує керування даними, моделями і проце­сами в середовищі групового прийняття рішень і планування на всіх рів-нях організації. її дослідження дало змогу сформулювати ряд цінних висновків та рекомендацій.

1. Анонімність є позитивним фактором, який сприяє широкій дискусії. Вона особливо важлива у разі розгляду питань, які під­даються сильному впливу авторитетів, тому що це дає змогу ак­тивізувати роботу всіх членів групи незалежно від їхнього статусу.

2. Дослідження показали, що характеристики кімнати рішень (освітлення, меблі, шпалери, акустика тощо) — дуже важливі. Особливо велика роль естетики. Лабораторія рішень повинна бу­ти багатоцільовою і мати здатність легко перебудовуватися з тим, щоб задовольняти вимоги різних груп, які відрізняються чисель­ністю і характером завдань.

3. Порядок денний сеансу планування має включати плена­рні засідання і наради невеликих груп, а також електронні та

звичайні усні засідання. Таке змішування типів діяльності важ­ливе для підтримки інтересу і стимулювання творчої роботи членів групи.

4. Проведені дослідження показали, що для ефективної роботи потрібно кілька (а не один) великих настінних екранів для відо­браження різної загальної інформації.

5. Максимально допустимий для користувачів час очікування результату 1—2 с Опитування показало, що користувачі хотіли б мати час для реагування не більше 0,5 с

6. Із системою працювали групи різної чисельності — від 3 до 22 осіб. Ступінь задоволеності групи зростав з її збільшенням. Комп'ютерна система сприяє досягненню консенсусу. Електрон­ний мозковий штурм для групи з чотирьох і менше членів неефек­тивний. Систему PLEXSYS доцільно використовувати для груп чисельністю від 8 до 22 осіб.

7. Ефективні засоби керування моделями і процесами плану­вання мають працювати за умов неповноти і несумісності. Інфор­мація, генерована в процесі групового «обдумування», часто ви­являється неповною і суперечливою. Це типова ситуація для випад­ку, коли мають місце кілька джерел інформації і кілька її інтерпре­тацій. Групові процеси повинні обробляти і використовувати всю інформацію незалежно від її повноти. В СКБМ ця вимога реалізо­вана шляхом застосування багатовимірних зв'язків.

8. Модель можна описати за допомогою відповідного діалогу, який, у свою чергу, має розроблятися так, щоб можна було легко звертатися до моделей і використовувати їх. Об'єкти і зв'язки час­то виступають у ролі графічних характеристик, які в людино-машинному діалозі подаються у вигляді зображень. Семантика моделі проявляється як форма діалогу. Моделями можна маніпу­лювати під час діалогу за допомогою табличних, графічних і тек­стових форм. Діалогові форми мають бути взаємозамінними з метою адаптації до окремих типів користувачів.

9. У системі PLEXSYS застосований метод робочого місця, що означає надання користувачеві на його робочому місці досту­пу до всіх моделей із бази знань, які можуть знадобитися в про­цесі роботи, тобто реалізований підхід гнучкого вибору різних моделей і інструментарію. Це потребує встановлення стандартів для введення нових моделей у систему.

Протягом дослідження групової системи підтримки прийняття рішень PLEXSYS отримані й інші корисні рекомендації, які були враховані за створення нових поколінь СППР. Докладнішу інфор­мацію про цю СППР можна знайти в [35J.

Розділ 5

БАЗОВІ КОМПОНЕНТИ СИСТЕМ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

5.1. Архітектура СППР та суміжні питання

Архітектура СППР визначається характером взаємодії основних її складових — інтерфейсу користувача; бази та схови­ща даних, документів і правил; моделей і аналітичних інструмен­тів; інфраструктури комунікацій і мереж, а також елементів цих частин. Ефективне поєднання всіх елементів СППР дає змогу уникнути ряду труднощів щодо побудови СППР і підвищити продуктивність комп'ютерної системи за рахунок: особливої ін­теграції бази даних СППР з іншими внутрішніми і зовнішніми базами даних; скорочення тривалості очікування відповіді на за­пит користувача; ефективного використання великих математич­них моделей; вдалішої координації діалогу з базою моделей та базою даних; поліпшення розуміння програмістами окремих ас­пектів системи; зниження витрат на створення та експлуатацію системи; мінімізування вартості підтримки та збільшення продук­тивності користувачів, включаючи уникнення збоїв системи та інших проблем щодо продуктивності; зменшення інфраструктур-них перешкод, які затримують розгортання нових додатків інфор­маційних систем і технологій, особливо СППР.

Серед факторів, які впливають на вибір конкретної архітектури СППР, можна виокремити такі: необхідність подальшого розвитку комп'ютерної системи та адаптації, зокрема, за рахунок включення в неї наявних програмних засобів; застосування еволюційного під­ходу до розвитку СППР. Засоби підтримки прийняття рішень мають бути так розподілені на мережах, щоб досягати до творців рішень і забезпечувати необхідний захист інформації.

Мережа є важливим елементом інфраструктури, що найбільше сприяє функціонуванню системи підтримки прийняття рішень. У сучасних СППР широко застосовуються такі головні мережеві технології:

• Інтернет (Internet), який уможливлює з'єднання окремих індивідів у планетарному масштабі;

• Екстранет (Extranet), що забезпечує зв'язок окремих ком­паній між собою.

• Інтранет (Intranet), який призначений для з'єднання інди­відів усередині компаній.

Складовою частиною архітектури СППР є проект мережі. Пи­тання захисту СППР тісно пов'язані з їх архітектурою і мереже­вими альтернативами. Ці три теми тісно переплітаються і є дуже важливими з погляду побудови ефективної системи підтримки прийняття рішень. Якщо СППР не орієнтована на автономний (не підключений до мережі) комп'ютер у захищеному офісному се­редовищі, де він знаходиться під пильним оком менеджера, який його використовує, то потрібно обов'язково проводити сумісне розроблення архітектури СППР, організації мережі і розв'язувати питання стосовно захисту інформації. Можна поєднати головні компоненти СППР — інтерфейс користувача, базу даних, моделі й аналітичні інструментальні засоби, а також мережеву структуру СППР у загальну архітектуру СППР (див. рис. 5.1).

Рис. 5.1. Загальна архітектура СППР

Як буде показано далі в цьому розділі, головним компонентом у проекті СППР є інтерфейс користувача. До інструментальних засобів для побудови інтерфейсу користувача належать: симуля-тори інтерфейсу, СППР-генератори, інструментальні засоби за­питу і звітів, пакет розроблення кінцевого користувача (front-end). Інтерфейси користувачів СППР можуть бути безпосередньо У клієнтів за архітектури «товстого клієнта» (thick-client) або до­ставлені мережею, використовуючи Web-сторінки чи Java applets (Java-додатки), в архітектурі «тонкого клієнта» (thin-client). Архі­тектура «тонкого клієнта», де користувач взаємодіє з викорис-

танням Web-сторінок, має багато переваг, але донедавна витон­ченість інтерфейсу користувача була обмежена принципами архі­тектури «товстого клієнта», коли програма зберігається в комп'ютері користувача СППР.

База даних СППР є сукупністю даних, які організовуються для легкого доступу до них і аналізу. Великі бази даних у СППР мас­штабу підприємств (корпоративних СППР) часто називають схови­щами даних або вітринами даних. Документи або неструктуровані дані зберігаються інакше, ніж структуровані дані. Web-сервери за­безпечують потужну платформу для неструктурованих даних і до­кументів. Архітектура для структурованої бази даних СППР в орієн­тованих надані СППР часто включає кілька серверів, спеціалізовані апаратні засоби і в деяких випадках програмне забезпечення як ба­гатовимірних, так і реляційних баз даних. Розроблено багато ефек­тивних методів виділення, перетворення, завантаження й індексації структурованих даних у СППР, а також є багато стратегій інжині­рингу великих обсягів даних, якими є сховища даних.

Математичні моделі і аналітичні інструментальні засоби є важ­ливою складовою багатьох СППР, особливо орієнтованих на моде­лі. Програмне забезпечення керування моделями може бути центра­лізовано розміщеним з базою даних на сервері або специфічні моделі можуть розміщатися в комп'ютерах клієнтів. Додатки Java applets і програми JavaScript забезпечують могутні нові засоби до­ставления моделей до користувачів в архітектурі «тонкий клієнт».

Архітектура СППР і мережеві компоненти стосуються того, як апаратні засоби організовуються, як програмне забезпечення і дані розподіляються в системі і як компоненти СППР інтегровані й фізично з'єднані. Наявність чітко визначеної і добре комуніко-ваної архітектури системи підтримки прийняття рішень забезпе­чує організацію значними перевагами. Вона допомагає співпраці розробників та сприяє вдосконаленню планування і виконання окремих кроків створення СППР.

Уся архітектура СППР має бути поданою у вигляді діаграм і бути зрозумілою перед тим, як прийматимуться конкретні рішен­ня. Тип архітектури залежить від СППР. Маломасштабні СППР, розроблені індивідами для їхнього власного використання, не по­требують зусиль стосовно вищого архітектурного планування, хоча загальна архітектура інформаційної системи організації мо­же впливати на можливості настільної СППР. Корпоративні (ши­рокомасштабні) СППР вимагають ретельного планування архітек­тури для того, щоб вони мали успішне завершення. Слід за­уважити, що поки що не створені єдині стандарти архітектури

СППР, різні автори трактують це поняття по-своєму. Базовими типами архітектур систем підтримки прийняття рішень є: «мере­жа», «міст», «сандвіч», «башта», які докладно описані в [35].

5.2. Компоненти користувацького інтерфейсу

5.2.1. Призначення та загальні ознаки користувацького інтерфейсу

Поиск по сайту: