Загальна концепція структурного моделювання

У галузі архітектур і концепцій систем керування ба­зами моделей останнім часом був досягнутий певний прогрес за-

вдяки розвитку нового напряму— структурного моделювання, яке може служити формальною математичною основою і обчис­лювальним середовищем для складання, подання і маніпулюван­ня множиною моделей. Концепцію структурного моделювання запропонував 1987 року Артур Джеоффріон (Arthur М. Geoffrion), як відповідну реакцію на серйозні недоліки систем моделювання, доступних у 80-х роках XX ст. (mailto:ageoffri@anderson.ucla. edu). Цей підхід ґрунтується на ідеї, що будь-яка модель може бути розглянута, як сукупність чітких елементів, кожний з яких має визначення, яке, або є примітивним, або основаним на визна­ченні інших елементів моделі.

Структурне моделювання може бути розглянуте як використання єрархічно організованого, розділеного і атрибутивного (attributed), направленого (без циклів) графа для відображення прикладу моделі або класу прикладів моделей. Кожна модель визначена з погляду впорядкованого ациклічного графа елементів (вузлів) і «викликів» (дуг). Головний вузол кожної дуги є «викликаючим елементом», а хвостовий — елементом, що «викликається».

Структурне моделювання може бути також розглянуте як сис­тема визначень для моделювання, що грунтується на таких п'яти засадних принципах:

1. Кореляція. Кожна взаємозалежність між елементами моде­лі має бути точно визначеною, щоб уникнути визначення за до­помогою інших елементів.

2. Ациклічність. Граф моделі має бути ациклічним, щоб жо­ден елемент не міг бути безпосередньо або опосередковано ви­значений самим собою. Якщо в групі елементів існує циклічна залежність у визначеннях, то елемент не може бути визначений, оскільки буде існувати нескінченне поле для визначень.

3. Класифікація. Елементи моделі або вузли графа поділяють на п'ять типів, які називаються: первинні об'єкти, складові об'єкти, атрибути/змінні, функції і тести. Це забезпечує фор­мальну семантичну основу для моделі і для полегшення програм­ної реалізації системи.

4. Групування. Елементи, які мають подібні визначення, об'єднуються в групи. Групування робить моделі прозорими і простими для керування. Це також скорочує розмірність моделі, оскільки кількість груп, які об'єднують у собі подібні елементи, не залежить від кількості самих елементів.

5. Єрархія. Групи єрархічно організовані.

У центрі концепції структурного моделювання знаходиться система визначень усіх елементів, які складають сутність поняття

«модель». У відповідності з Джеоффріоном схема структурного моделювання базується на єрархічній побудові й має три рівні — елементну структуру, родову структуру і модульну структуру (elemental structure, generic structure, modular structure).

В елементній структурі модель розглядається як ряд дискре­тних елементів (елементів примітивних об'єктів), що має бути зображений у вигляді направленого графа елементів (вузлів) і «викликів» (дуг). Метою елементної структури є охоплення всіх детальних елементів у специфічному прикладі моделі. Елементна структура моделі складається з окремих елементів з точною вза­ємозалежністю їх визначень.

Елементна структура будується на основі п'яти типів елементів:

1. Примітивний об'єкт (РЕ) використовується для відобра­ження сутностей у проблемній сфері (або моделі) і він не має асоційованих значень.

2. Складовий об'єкт (СЕ) використовується для відображення визначення, яке посилається на один або більше вже певних об'єктів. Ці об'єкти можуть бути або примітивними, або складо­вими складних елементів (наприклад, зв'язок у транспортній сис­темі між виробником і споживачем). Він також не має асоційова­них значень.

3. Атрибут (ATTR) або змінний атрибут (VATTR) визначаєть­ся в об'єднанні з деяким об'єктом або низкою об'єктів. Підтрим­ка значень використовується для відображення окремих значень об'єкта, який визначений. Відмінність між атрибутом і змінним атрибутом полягає в тому, що в той час як атрибут використову­ється для відображення «коефіцієнтів даних» звичайних моделей, змінний атрибут використовується для відображення «змінних рішень».

4. Функція (FUNC) визначається як правило, що асоціюється з більш ніж одним об'єктом, який підтримує роботу зі значеннями, відповідно до правила.

5. Тест (TEST). Цей перевірочний елемент такий же як і функ­ція, з тією лише відмінністю, що він може набувати одного з двох значень: «істинність» або «хибність». Використовується для ви­значення логічних аспектів моделювання.

Родова структура складається з груп елементів (родів, кла­сів). Кожний рід у цій структурі об'єднує елементи одного типу (наприклад, ряд усіх примітивних елементів, які відображають центральну концепцію в предметній галузі), тобто родова струк­тура використовується для групування подібних елементів. Вона визначається на елементній структурі як ряд розділів, по одному

для кожного з п'яти типів елементів. Кожний із цих розділів на­зивається родом (класом), елементи яких однакові за винятком дрібниць.

Модульна структура використовується для згрупування кла­сів у концептуальні одиниці, які називаються модулями відповід­но до загальних або семантичних відношень, далі для об'єднання цих модулів у модулі вищого рівня і т. д. Модульна структура утворює єрархічну організацію другого рівня.

Головні переваги використання структурного моделювання такі:

— Всезагальність. Майже кожна схема моделі може бути ви­значена як структурна модель.

— Зв'язок. Структурна модель є дуже легкою для розуміння навіть для користувачів з невеликими знаннями про проблеми і семантику дослідження операцій. Більшість мов, визначених на основі структурного моделювання, мають цю властивість.

— Керованість. Структурна модель є легкою для керування не тільки користувачами на рівні підтримки, але також і як час­тина системи. Структурні моделі легко об'єднуються для ство­рення більших моделей.

Нині вже розроблено кілька пакетів програмного забезпечення структурного моделювання, зокрема, програмний продукт VMS, в якому поєднані концепції структурного та візуального моделю­вання.

Поиск по сайту: