Загальні вимоги до проекту користувацького інтерфейсу

Мета проектування інтерфейсу користувача — це розроблення схеми або макету екрана і інтерфейсу, щоб вони були зручними для користування й візуально привабливими. Розроблювачі інтерфейсу мають приділяти значну увагу його ергономіці, ставлячи за мету за­безпечити комфортну й ефективну взаємодію користувачів зі склад­ною системою оброблення інформації, а також досягти повноти знань, які використовуються в цьому процесі. Зацікавлені користу­вачі системи підтримки прийняття рішень і проектувальники інфор­маційних систем мають брати активну участь у процесах проекту­вання і оцінювання інтерфейсів користувача СППР.

Перелічимо основні принципи, що зумовлюють певний стан­дарт інтерфейсу користувача.

1. Щодо засобів відображення й керування — домагатися, щоб уся відображувана інформація була легко зрозумілою і користу­вач постійно контролював ситуацію; передбачити засоби, що до­помагають користувачеві пересуватися по СППР.

2. Щодо діалогу між користувачем і системою — мінімізувати складність завдань введення даних користувачем та ймовірність помилок введення. Передбачити альтернативні методи введення. Ретельно визначити процедуру оброблення помилок.

3. Підтримувати сумісність відображуваної інформації та діа­логу по всій СППР.

4. З метою повторного входу до системи (якщо користувач пе­рервав роботу із СППР) необхідно передбачити засоби зберігання виконаної роботи і забезпечити «дружній» режим повторного входу.

5. Передбачити спеціалізовані й умонтовані засоби протоко­лювання (разом з бібліотекою стандартних протоколів, доступ­них для користувача), а також діалогове відображення протоко­лів, діалогові засоби підказування для полегшення розуміння протоколів.

6. Мати на увазі, що для керівників ключовим засобом інтер­фейсу є графічне відображення, перетворення табличних даних на графіки й діаграми.

7. Необхідно забезпечити точні та ефективні процедури керу­вання базою даних для завдань підтримки великих масивів даних (включаючи засоби введення й оновлення), а також створити засоби супроводження даних, куди належать форми для введення даних, і забезпечити можливість реєстрації транзакцій з метою перевірки.

8. Для прийому зовнішніх даних у СППР необхідно вмонтува­ти засоби інформаційного зв'язку.

Оскільки принципи застосування користувацького інтерфейсу мають, як правило, узагальнений характер, то за виконання прак­тичних робіт зі створення СППР необхідно ураховувати також і потреби потенційних користувачів. Типи користувачів, завдань і ситуацій, пов'язаних з прийняггям рішень, мають визначити спе­цифічні особливості всього процесу розроблення користувацько­го інтерфейсу.

Для керівників вищої ланки управління конче потрібна і є до­речнішою зовсім інша, ніж для керівників середньої ланки, техні­ка користувацького інтерфейсу; СППР, орієнтовані на швидкість реакції або на кризові ситуації, мають зовсім інші вимоги до ін­терфейсу, ніж системи підтримки довгострокового планування; альтернативні контексти задач (наприклад, чи передбачається ви­користання СППР для підтримки структурування задачі або для одержання прогнозів) також потрібно враховувати у процесі син­тезу або добору формальних засобів та інструментів для компо­нування мов дій і відображень людино-машинного інтерфейсу.

Отже, підтримка прийняття рішень у контексті побудови лю-дино-машинних інтерфейсів має характер, явно зорієнтований на людські якості (специфіку роботи) користувача. Слід також за­значити, що сама проблема розуміння ролі СППР з боку користу­вача є неоднозначною, зокрема, розрізняють пасивне й активне розуміння цієї системи.

Пасивне розуміння СППР стосується критерію простоти (дружнього ставлення) в користуванні або механізму користу­вання системою, тобто роботи термінала, процедур введення і виведення, синтаксису використовуваного діалогу. Активне ро­зуміння передбачає жорсткіші стандарти оцінювання системи, зокрема, ця форма розуміння потребує ставлення до СППР з по­гляду спроможності надання допомоги в розв'язаннях проблем, а також визначає ті характеристики інтерфейсу, які дійсно прида­тним до вимірювання способом підвищують можливості керів­ників у прийнятті рішень.

Але при оцінюванні СППР важливо аналізувати інтеграцію аспекту керування з боку користувача з процесом прийняття рі­шень за допомогою системи. Тому з метою створення ефектив­них інтерфейсів користувача СППР потрібні удосконалення в на­прямі обох форм розуміння. Більше того, СППР може бути дуже дружньою з погляду комфортності роботи користувача чи навіть фактичного використання системи, але не впливати на якість прийнятих рішень. Можна також уявити ситуацію, коли СППР підвищує ефективність процесу прийняття рішень (особливо в тому разі, коли процедури і правила роботи менеджерів без сис­теми є дуже суб'єктивними або мають очевидні дефекти), але при цьому дістає негативну оцінку з боку користувачів.

ROMC — підхід до проектування користувацького інтерфейсу

Спрага (Sprague) і Карлсон (Carlson) 1982 року запропо­нували підхід до проектування СППР і особливо до інтерфейсу ко­ристувача під назвою ROMC. їхній підхід має чотири орієнтовані на користувача аспекти: 1)Representations: зображення інформації, що передається до користувача: 2) Operations: операції з маніпулю­вання відображуваними даними; 3) Memory aids: допомога для пам'яті користувача; 4) Control aids: забезпечення допомоги корис­тувачу щодо контролю СППР, тобто засобами керування.

Хоча ROMC спочатку розглядався як підхід стосовно вияв­лення необхідних можливостей СППР, він також може служити

для створення проектів екрана і для побудови інтерфейсу корис­тувача СППР. Чотири компоненти цього підходу можуть удоско­налити проектування екрана і його компоновку (розміщення, на­бір інструментів), тому він може бути корисним інструмен­тальним засобом для проектування користувацького інтерфейсу СППР.

Хоча на відміну від проектування користувацьких інтерфейсів на персональних комп'ютерах, де розроблені стандарти користу­вацьких інтерфейсів (див. наприклад, Проектирование пользова­тельского интерфейса. Стандарт фирмы IBM/ Под редакцией М. Дадашова, DBS LTD, 186 с), для проектування користуваць­ких інтерфейсів СППР ще не створені стандарти, проте у розпо­рядженні розроблювачів СППР є різні керівні вказівки з проекту­вання інтерфейсів, існують сотні загальних принципів і до­кладних специфікацій. Наприклад, Сміт і Моз'єр склали аж 679 конкретних вказівок для розроблення програмного забезпе­чення користувацького інтерфейсу інформаційних систем у та­кому плані: 1) введення даних; 2) відображення даних; 3) послі­довність керування; 4) керівництво користувача; 5) передавання даних; 6) захист даних. Розроблені й інші підходи до створення користувацьких інтерфейсів СППР.

Поиск по сайту: