Моделі, орієнтовані на особистість ОПР

Моделі СППР, орієнтовані на особистість користувача, що приймає рішення, реалізують ідею універсальної підтримки різнобічних процесів прийняття рішень. Для повнішого розумін­ня контексту проблем підтримки рішень потрібно зіставити деякі аспекти оброблення інформації людиною і комп'ютером. Оброб­лення інформації людиною тісно пов'язане з біологічною спеціа­лізацією частин її мозку: ліва півкуля мозку виконує раціональні, упорядковані й динамічні функції (кількісний характер дій), а пра­ва — інтуїтивні, паралельні дії (якісний характер). У табл. 6.4 на­ведені характерні аспекти процесів оброблення інформації люди­ною. Комп'ютер виконує лише логічні й упорядковані дії, тобто його архітектура моделює роботу лівої півкулі мозку.

Визнаючи, що електронний і біологічний «комп'ютери» вико­нують різні дії, потрібно розв'язати дилему: у який спосіб розді­лити роботу між ними. Інформаційні системи для оперативного рівня менше залежать від біокомп'ютера і тому спроможні знач­ною мірою автоматизувати дії, виконувані людиною. Це має міс­це також і стосовно структурованих завдань управління. Але за зміни акцентів у бік неструктурованих завдань і проблем страте­гічного управління роль біокомп'ютера зростає, тобто за ство­рення засобів підтримки рішень складних проблем значення біо­комп'ютера стає вирішальним.

У літературі з психологічних аспектів характеру дій ОПР за прийняття рішень виділяють аналітичний і евристичний стилі. ОПР, для якої характерним є аналітичний стиль, віддає перевагу процедурам і аналітичним інструментам, які ведуть до оптималь­них рішень. ОПР з евристичним стилем дій, навпаки, виконує процедури типу спроб і помилок або використовує набутий ра­ніше досвід. Отже, перехід від аналізу до евристики полягає в переході від математичної точності до процедур наближення, які дають змогу приймати задовільні рішення, хоч і не обов'язково оптимальні. Останнім часом набув поширення якісний підхід до створення СПГІР, коли елементи евристичного моделювання включаються в операційні дослідження і комп'ютерне моделю­вання з тим, щоб охопити всі управлінські процеси, виконувані людиною, які є зоною якісної підтримки рішень. Це послужило основою для створення моделей СППР якісної орієнтації, тобто СППР, які реалізують функції правої півкулі мозку людини.

Контраст між СППР лівопівкульової (кількісної) і правопівку-льової (якісної) орієнтації величезні. В той час як перші переваж­но використовують числові бази даних, СППР правої півкулі ви­конують певні дії над словами, фразами і рішеннями. До інших антиноміи належать: числове порівняння проти якісного аналізу подібності (схожості); статистичне оброблення даних проти фор­мулювання таксономії (дослідження питань об'єму і взаємного відношення підпорядкованих груп і категорій, питань класифіка­ції); аналіз дисперсії і коваріації проти аналізу змісту.

Екстраполяція, висновки і логічні порівняння відбуваються в межах «лівої півкулі» шляхом простих обчислювальних опера-

цій, числових зіставлень; у «правій півкулі» ці процеси проявля­ються як комбінаторне генерування і переструктурування. У по­дібний спосіб моделюванням відтворюють евристичні процеси, оптимізацію та імітацію (у типовій СППР «лівої півкулі») або створюють сценарії і здійснюють оцінювання якісних результатів (у СППР «правої півкулі»). Нарешті, концепція закритості і від­критості добре відповідає поняттям «лівої півкулі» і «правої пів­кулі» відповідно. Очевидно також, що підхід до відбору інфор­мації, фільтрації і розпізнання образів, екстраполяції й створення висновків, до моделювання суттєво відрізняються у разі переходу від жорсткого «лівопівкульового» простору до якісніших «право-півкульових» СППР, для яких характерними термінами будуть знання, розум, аналогії та сценарії.

У майбутньому може з'явитися «тотальна» СППР, яка склада­тиметься із двох модулів для «лівопівкульової» та «правопівку-льової» підтримки і деякого сполучення між цими типами засо­бів. Зростання таких модулів зі штучним інтелектом може привести до створення системи, в якій структурована задача ав­томатично направлятиметься в кількісний модуль, слабострукту-рована розв'язуватиметься шляхом застосування якісних функцій СППР, а завдання довгострокового планування викличе найпот-рібніші субмодулі двох частин СППР, які шляхом взаємодії уможливлять отримання очікуваного результату.

Моделі для планування та прогнозування

Планування і прогнозування діяльності підприємств (від дрібних фірм до великих корпорацій) є одними з найширших сфер застосування систем підтримки прийняття рішень. Нарахо­вуються десятки реалізацій СППР (наприклад, «Сімплан»), голов­не завдання яких полягає в забезпеченні керівників різних ран­гів технологічними засобами, що створюють одночасно з надан­ням нової інформації умови для пробудження зацікавленості та інтуїції, ділової активності господарських керівників. У цих за­собах акумульовані власний досвід керівників і досвід ОПР ін­ших організацій, застосований широкий спектр методів і моде­лей, зокрема, математичне програмування, статистичний аналіз, теорія статистичних рішень, методи прийняття рішень за умов невизначеності, евристичні методи, методи теорії ігор тощо. Вар­тість СППР, орієнтованих на корпоративне планування, досить висока і може змінюватись від кількох тисяч до кількох сотень

тисяч доларів. Тому лише великі корпорації в змозі експлуатува­ти ЦІ системи в повному обсязі можливостей, які надаються (СППР реалізуються на великих ЕОМ). Середні й дрібні фірми, як правило, використовують подібні СППР шляхом оренди ліній зв'язку і роботи з ними з віддалених терміналів у режимі розпо­ділу часу.

СППР у сфері планування надають користувачам такі можли­вості:

мову моделювання, за допомогою якої описується структура досліджуваної проблеми у вигляді співвідношень, що пов'язують вхідні, вихідні й керуючі змінні;

генерування повідомлень різного типу, в тому числі стандар­тні повідомлення фіксованого формату; повідомлення, формато-вані на основі параметрів моделі; мова повідомлень, яка уможлив­лює вибір змінних і форм їх подання; графічні повідомлення, що включають графіки, діаграми, гістограми й інші види зображення інформації;

аналітичні засоби, що містять моделі і пакети програм. Здебі­льшого керівники й працівники апарату управління не можуть точ­но описати програмістам і конструкторам моделей, які ситуації їм належить розглядати в майбутньому, тому аналітичні засоби СППР реалізуються у вигляді різних пакетів оброблення, організованих у такий спосіб, що користувачі мають можливість формулювати за­вдання у термінах звичної для них професійної мови плановиків.

Для СППР розглянутої орієнтації типовими є такі аналітичні засоби:

• аналіз прикладів, тобто оцінювання значень вихідних вели­чин для заданого ряду значень вхідних змінних;

• параметричний аналіз типу «що...,якщо...?», який дає мож­ливість оцінити поведінку вихідних величин у разі варіації зна­чень вхідних змінних;

• аналіз чутливості, який дає змогу дослідити коливання ре­зультатних змінних залежно від змін однієї або кількох вхідних змінних чи параметрів;

• аналіз можливостей, що полягає в знаходженні значення вхідної змінної, яка забезпечує бажаний кінцевий результат;

• аналіз впливу, тобто виявлення для вибраної результатної змінної всіх вхідних змінних, які впливають на її значення, і оці­нювання величини зміни результатної змінної за заданого діапа­зону варіації деякої вхідної величини, скажімо, на 1 %;

• аналіз даних, що полягає в безпосередньому введенні в мо­дель наявних даних і маніпулюванні ними для прогнозування;

• зіставлення та агрегування — порівнювання результатів кіль кох прогнозів, зроблених за різних вхідних припущень, чи зістав­лення передбачуваних величин з дійсними результатами, або об'єд­нання результатів, отриманих за різних прогнозів чи за застосування різних моделей;

• командні послідовності — можливість записувати, здійсню­вати, зберігати для подальшого використання регулярно викону­вані серії команд і повідомлень;

• аналіз ризику — оцінювання коливань вихідної величини за випадкових змін вхідних величин;

• оптимізація, тобто пошук значень керованих вхідних змін­них, які забезпечують найкраще значення однієї або кількох ре­зультатних величин.

Реальні проблеми, які виникають перед керівництвом фірми, пов'язані як з поточним, так і з довгостроковим плануванням дія­льності. До типових прикладів стратегічного планування нале­жать: оцінювання ринкової ситуації, довгострокове кредитуван­ня, розподіл коштів на дослідження і розроблення з різних напрямів діяльності корпорації, оптимальний розподіл напрямів діяльності корпорації, оптимальний розподіл засобів виробницт­ва тощо.

Поиск по сайту: