Методологічний вимір

Третій вимір показує, у який спосіб дані (не має зна­чення, об'єктивні чи емпіричні) будуть збиратися та оброблятися. Існує п'ять узагальнених методологій: суцільне перебирання (за­вершеного переліку); алгоритмізація; евристика; імітація (симу­ляція) та аналітична методологія.

За допомогою методології суцільного перебирання збирається та оцінюється найважливіша і найдорожча інформація про всі можливі альтернативи. За загальних обставин методологія завер­шеного переліку є непрактичною. Але існує кілька випадків, для яких ця методологія є необхідною та доречною. Так, перепис на­селення України є прикладом цієї методології. Згідно з нею всі жителі України ідентифіковані та пораховані. Метою перепису населення є відображення руху населення і завдяки цьому можна визначити щільність населення в країні. Щоб не досліджувати кожні райони в окремих областях, уряд прийняв рішення іденти­фікувати кожного жителя індивідуально. Правда, за перепису на­селення не враховувалися безпритульні особи, тому, строго ка­жучи, цей перепис не був суцільним перерахунком.

Методологія завершеного переліку є також корисною для вико­ристання нейромереж файлів угоди для розпізнавання образу. На­приклад, нейромережева система була сконструйована для Malon-

банку в Чикаго з метою ідентифікувати підозрілі кредитні картки, що могли бути краденими. За допомогою перевірки всіх угод ней-ромережа ідентифікувала зміни в дрібних купівлях, як індикатор вкрадених кредитних карток. Це був метод завершеного переліку угод, доповнений шаблонно-розпізнавальними можливостями, який дав змогу системі швидко реагувати на появу в ній кримінальних явищ (докладно про нейромережі описано в розділі 9.4).

Другий підхід — алгоритмічна модель — являє собою розвиток процедур, які можуть повторюватися, і зрештою будуть визначати бажану характеристику для прийняття рішень. Такі моделі найкра­ще подані в дослідженнях операцій. Алгоритми мають режим по­вторювальних обчислень (ітерацій), які можуть бути інструментом для знаходження кращого розв'язку. Ряд обчислень безпосередньо базується на особливостях певної проблеми. На противагу суціль­ному перебору варіантів алгоритм ідентифікує сприятливу інфор­мацію, яка може бути використана для вибору найкращого резуль­тату без попереднього оцінювання всіх можливих розв'язків задачі.

Третій можливий вид моделювання — евристика. У загаль­ному випадку, евристика застосовується для розв'язування громі­здких або важко розв'язуваних проблем, які не можуть бути розв'язані алгоритмічним способом. Метою цього моделювання є знаходження задовольняючого рішення, яке найбільш наближа­ється до оптимального. Докладніше евристичні моделі розгляда­ються в розділі 9.2.

Четвертим видом моделювання є імітація або симуляція. На противагу алгоритмізації та евристиці імітація забезпечує наочні результати шляхом проведення машинних експериментів. Метою імітації є відображення реальності в кількісному чи символьному вигляді. Вона включає повторення експерименту і описання ха­рактерних змін. Наприклад, імітація діяльності підприємства мо­же містити такі змінні: середня кількість часу затримки конвеєра й кількість часу, який витрачається на його ремонт. Використо­вуючи імітаційну модель, можна змінювати попит на продукцію, сировину, кількість і вид продукції та вивчати вплив цих змінних на кількість часу, коли конвеєр зупиняється і знов починає пра­цювати. За допомогою сучасних програм імітаційного моделю­вання ОПР можуть змінювати величини змінних і наочно бачити їх вплив за сценарієм «що..., якщо...?».

Останнім типом методології є аналітичне моделювання. Воно полягає в поділі цілого на дрібніші частини, котрі досліджуються асоціативно з погляду їхньої поведінки, функцій і взаємозалеж-ностей. Коли вже вивчена суть явища, то за допомогою аналітич-

них методів розв'язуються задачі з подібними змінними, які ма­ють специфічні властивості у межах обмежень. Отже, ми можемо використовувати специфічні рівняння залежно від поставленої мети. Коли явище не є повністю визначеним, що характерне, зок­рема, для реальних бізнес-явищ, то аналітичні методи дають змо­гу розділити наявні проблеми на вибрані частини і визначити, які компоненти найбільше впливають на взаємозв'язки з іншими компонентами. Статистичний аналіз, особливо регресійний, є прикладом аналітичного моделювання.

5.4.3.Системи керування базою моделей у СППР Керування моделями в СППР

Система керування моделями є одним із компонентів архітектури універсальної СППР. Функціями цієї системи є кла­сифікація, організація і доступ до моделей, тобто ці функції ана­логічні функціям системи керування базами даних. На рис. 5.7 наведено схему керування моделями, яка містить важливі елемен­ти: базу моделей, систему керування базою моделей і керування діалогом як основну частину користувацького інтерфейсу.

СППР безпосередньо забезпечує ОПР багатьма моделями. Че­рез систему керування базою моделей (СКБМ) СППР забезпечує легкий доступ до моделей та допомагає їх використовувати. Оче­видно, що база моделей є важливим аспектом цієї системи. Вона містить різноманітні статистичні, фінансові та управлінські мо­делі, які є важливими для розв'язування специфічних проблем, що зустрічаються.

Основними функціями СКБМ є: створення нових моделей; ка­талогізація й оцінювання широкого діапазону моделей; поєднан­ня компонентів моделей у базі моделей; виконання ряду загаль­них функцій управління.

Система керування базою моделей в СППР надає спектр мож­ливостей користувачу, зокрема, забезпечує легкий доступ до мо­делей, допомагає усвідомлювати результати моделювання, забез­печує інтегрування моделей, дає змогу досліджувати чутливість рішень, надає інструментальні засоби керування моделями, уможливлює застосування зовнішніх моделей.

Поиск по сайту: