Варіанти реалізації Lotus Notes

Як уже зазначалося, корпорація «Lotus Development» пропонує багато варіантів реалізації Notes, що відповідають різ­ним потребам замовників. Для задоволення конкретних потреб користувачів є, зокрема, три варіанти реалізації клієнтів Notes: Notes Mail, Notes Desktop і Notes Client (повний клієнт). Як зов­нішній інтерфейс серверів Notes користувачі можуть використо­вувати й інших клієнтів, включаючи cc:Mail та інші сумісні з МАРІ клієнти систем передавання повідомлень, стандартні броу-зери Web і блоки запуску додатків Notes, розроблених на основі С, C++, Visual Basic, ViP for Lotus Notes або інших продуктів сторонніх виробників.

Lotus Notes Mail. Notes Mail являє собою сучасну систему пе­редавання повідомлень типу клієнт/сервер. Вона включає в себе інтерфейс cc:Mail, підтримку технології OLE 2.0, незалежні від платформи програми перегляду файлів, розділи, що приховують­ся, броузер InterNotes Web Navigator, систему керування задача­ми, бібліотеки документів, особистий журнал, бази зберігання телефонних повідомлень.

Lotus Notes Desktop. Lotus Notes Desktop — це програмне за­безпечення для організації групової праці, поставляється лише для платформи Windows. Воно забезпечує виконання найважли­віших функцій усіх членів робочої групи і будь-яких додатків Notes (рис. 11.1). Продукт реалізує функціональні можливості Lotus Mail і містить шаблони додатків. Notes Desktop — це від­носно недорогий засіб, ідеальний для користувачів Notes, яким необхідно мати доступ до баз даних і додатків, що настроюються Notes. Однією з останніх версій такої системи є Lotus Notes Desktop 5, детальну інформацію про яку можна знайти за адре­сою: http://alfa.omsknet.ru/group3.html.

Рис. 11.1. Інструментальні засоби Lotus Notes Desktop

Lotus Notes Client. Цей продукт уможливлює створення спе­ціальних додатків, призначених для поліпшення повсякденних ділових процесів. Він включає в себе всі функціональні можли­вості Notes Desktop, а також ефективне середовище для розроб-

лення прикладних застосувань і засоби системного адміністру­вання.

Зовнішнім інтерфейсом Notes може бути кілька інших (альтер­нативних) клієнтів, зокрема cc:Mail 7.0, з підтримкою МАРІ таін.

11.3. Розвиток та запровадження

групових систем підтримки прийняття рішень

11.3.1. Визначення та призначення ГСППР

Групова система підтримки прийняття рішень (Group Decision Support Systems — GDSS) — це інтерактивна, основана на комп'ютерах система, яка полегшує колективне розв'язання неструктурованих та слабкоструктурованих проблем групою ОПР. Зокрема, вона допомагає групі менеджерів аналізувати проблемні ситуації і втілювати колективно прийняті рішення в життя. Групова система підтримки прийняття рішень об'єднує технологію групового програмного забезпечення з технологією СППР. ГСППР складаються з апаратних засобів, програмного забезпечення і процедур для полегшення генерування й оціню­вання альтернатив, а також містять засоби для удосконалення групової динаміки. Однак, ГСППР не є переконфігурацією тра­диційних СППР, а є спеціально розробленими системами, які ін­тегрують СППР і технології Groupware.

ГСППР об'єднують комунікації, обчислення і технологію підтримки прийняття рішень для допомоги деякій групі ОПР у розв'язанні відносно неструктурованих задач. У цьому кон­тексті до звичайного програмного забезпечення СППР приєд­нуються технічні засоби у формі електронних кімнат для на­рад, локальні мережі та засоби підтримки телекомунікацій. Надаючи групі ОПР можливість прискорювати створення рі­шень, змінювати їх зміст чи напрямок руху повідомлень, тех­нологія ГСППР, урешті-решт, розрахована на підвищення яко­сті результатів нарад.

Можна виділити три рівні групової підтримки прийняття рі­шень.

На першому рівні ГСППР здатна запропонувати низку техніч­них функцій, розрахованих на подолання звичайних комунікацій­них бар'єрів, щоб прискорити обмін повідомленнями (орієнтація

на повідомлення), наприклад, надати великі екрани для одночас­ного відображення ідей та результатів голосування.

Другий рівень групової підтримки забезпечує моделювання рішень і містить методи розроблення групових рішень, які наці­лені на зменшення рівня невизначеності й зняття «шумів». Ці си­стеми мають вбудовані засоби пошуку рішень (Solvers). До вдо­сконалень, типових для цього рівня, належить інструментарій ав­томатизованого планування. На цьому рівні застосовуються де­рева рішень, моделі Дельфі, статистичні методи та інші формаль­ні процедури підтримки рішень.

Третій і найвищий рівень характеризується акцентом на машинно-формовані структури комунікацій, за допомогою яких керують груповим процесом створення рішень.

ГСГТПР мають обслуговувати багато різних груп користувачів і розв'язувати різноманітні види завдань. До таких завдань нале­жать: генерування ідей і дій, вибір альтернатив чи варіантів, про­ведення переговорів для досягнення консенсусу стосовно прийняття певного рішення (що є характерним для групових процесів прийнят­тя рішень на відміну від індивідуальних).

До чисельних засобів ГСППР, націлених на три рівні аналі­зу, три головні типи задач і різні типи підзадач належать: дис­плеї з великими екранами, графічні засоби, мозковий штурм, доступ до даних і можливості відображення, моделі прогнозу­вання, аналіз соціального мислення, аналіз поведінки акціоне­рів тощо.

Типова конфігурація СППР включає системи керування моде­лями та базою даних, інструментальні засоби управління групою, взаємопов'язані й керовані фасілітатором (facilitator). Завдання фасілітатора — координувати використання технології так, щоб увага творців рішень була зосереджена на проблемі, що розгля­дається, а не на використанні технології. Часто об'єднані в ме­режу комп'ютери, за якими працюють члени групи, розміщують в одній кімнаті (іноді вона називається кімнатою рішень) для про­ведення конференції рішень, на якій присутня відповідна група людей з метою розгляду альтернатив і відшукання розв'язку про­блеми. У такій конфігурації інформація може передаватися учас­никам через мережу або за допомогою одного чи більше загальних екранів, на які проектують виведення даних з певного комп'ю­тера. Крім того, учасники можуть використовувати графічні за­соби для створення ескізів і діаграм, які також можна проектува­ти на загальний екран. Урешті, за бажання учасники можуть отримувати тверді копії різних варіантів результатів обговорен-

ня так що вони можуть повторно звертатися до них між зустрі­чами. На рис. 11.2 показана типова конфігурація лабораторії (кім­нати) для прийняття рішень, що включає типову кімнату конт­ролю, а також одну або більше кімнат для відпочинку, що є суміжними до цієї кімнати (на рисунку не показані).

Рис. 11.2. Типова конфігурація лабораторії (кімнати) для прийняття рішень із застосуванням ГСППР

Загальний процес створення групового рішення за допомогою ГСППР відбувається за участю спеціального штату підтримки, головною особою якого є людина-фасілітатор, яка сприяє групі сконцентруватися на завданні за допомогою адресування і розв'я-

зування технологічних питань. Крім того, є аналітик, який забезпе­чує експертну допомогу в розробленні комп'ютерних моделей. Під час сеансу групового обговорення спеціальний пристрій фіксує хроніку подій шляхом записування важливих локальних і підсум­кових результатів.

Одним із перспективних варіантів організації групової праці є використання учасниками обговорення робочих станцій. Центра­лізовані системи робочих станцій функціонують з багатьма мік-рокомп'ютерами, з'єднаними локальною обчислювальною мере­жею (ЛОМ), та загальними екранами, на які можуть проектува­тися документи. Ці системи уможливлюють розроблення корис­тувачами ідей щодо розв'язків задач на власних робочих станціях. Розглядаючи варіант розв'язання проблеми, користувач може обрати для себе стратегію спільного використання ідей, посилаючи їх електронною поштою кожному учаснику або про­ектуючи на загальний екран. Альтернативно, користувачі можуть вибрати стратегію збереження підготовлених документів на по­тім, з тим, щоб у зручний час їх ґрунтовно проаналізувати й від­кинути гірші результати. Відображення багатьох ідей на одному або більше загальних екранах може привести до значно інтегро-ванішого обговорення теми. Якщо є потреба не ідентифікувати автора певної конкретної ідеї, то думки окремих осіб можуть розповсюджуватися анонімно.

Неодноразово було доведено, що метод робочої станції забез­печує ефективнішу підтримку процесу групової роботи, ніж інші. Тому найвідоміші ГСППР, зокрема, GroupSystem; Vision Quest; Software-Aided Meeting Management System (SAMM) використо­вують цей підхід. Деякі конфігурації робочих станцій уможлив­люють проведення телеконференцій і застосування віддаленого підходу до прийняття рішень.

У телеконференціях групова підтримка здійснюється подіб­но до конференції рішень, але учасники географічно віддалені один від одного. Крім електронного зв'язку, там є візуальна і звукова комунікації, тому користувачі можуть бачити й чути один одного, неначе вони перебувають в одному приміщенні. Віддалене створення рішень аналогічне методу робочої стан­ції, але за умови, що офісів немає в безпосередній близькості. Нарешті, важливо звернути увагу на те, що організації не обов'язково мусять мати складні ГСППР, вбудовані у власну територіальну мережу. Окремі університети й комерційні фір­ми забезпечують використання територіальних мереж і ГСППР за певну плату.

Поиск по сайту: