Аналіз СКБД для СППР

Існують десятки готових програмних систем для реалі­зації компонента СКБД системи підтримки прийняття рішень. Ураховуючи специфічні особливості та вимоги щодо цих про­грамних продуктів, а також значну їх вартість, можна висновува-

ти, що вибір конкретної системи керування базами даних не є тривіальним для створеної СППР і заслуговує на саму серйозну увагу. Тим більше це важливо, оскільки продовжуються теорети­чні та прикладні дослідження в цій галузі, а потенційному корис­тувачеві доводиться мати справу з масою рекламних матеріалів. Тому існує проблема створення когерентної (зрозумілої) і ком­плексної основи оцінювання програмного забезпечення СКБД, як механізму для структурування процесу порівняння й вибору з різ­номанітних альтернативних варіантів СКБД за всім спектром апа­ратної бази. Найвідомішим способом розв'язання цієї проблеми є схема Захеді [115].

Схема Захеді має єрархічну структуру і включає п'ять рівнів порівняння: цілі, аспекти, компоненти, засоби і примітиви. Кри­терій першого рівня містить цілі користувача щодо СКБД і цілі, які мають бути реалізовані в СКБД, щоб остання була прийнят­ною для СППР. Кожна СКБД як виріб має чотири аспекти: функ­ціональний, фізичний, вартість і корисність. Аспекти містять компоненти, які, у свою чергу, поділяються на засоби, а остан­ні — на примітиви, тобто досить прості модульні задачі СКБД, кількість яких може досягати 116.

Схема Захеді розроблена на основі низхідної структури оці­нювання, яка не залежить від прийнятої моделі бази даних, і міс­тить два типи аналізу: порівняння елементів альтернативних СКБД на однакових рівнях і поєднання оцінок на різних рівнях відповідно до прийнятих асоціацій. Докладніше описання схеми Захеді можна знайти в [35].

5.4. Бази моделей і системи керування базами моделей у СППР

5.4.1. Моделювання і його роль у підтримці прийняття рішень

Дані та моделі є центральними елементами СППР. Фак­тично СППР відрізняється від інформаційних систем менеджменту наявністю інтерактивних програм (з їх допомогою користувач може досліджувати і «мандрувати» по базах даних різних форм, розмірів і типів) та бази моделей (усередині її користувач може кон­струювати, аналізувати, інтерпретувати одну чи кілька моделей).

Протягом 60-х років XX ст. управлінські інформаційні систе­ми розроблялися на базі процедурних елементів, причому керу­вання моделями полягало в керуванні бібліотеками процедур розв'язків, поданих у вигляді програм і підпрограм. На початку 70-х років набула стабільності концепція баз даних, на основі якої і створювались інформаційні системи. Проте тепер визнаною є думка, що саме моделі визначають відношення між даними і суто базовий підхід до проектування систем призводить до не­хтування зв'язків, які відповідають процесам і процедурам у се­редовищі розв'язуваних задач. Тому спостерігається перехід від концепції баз даних до підходу, що ґрунтується на базі моделей, які стають джерелом нових тверджень і підґрунтям для усвідом­лення суті інформаційних відношень. Концепція керування мо­делями усвідомлюється дедалі ширшим загалом дослідників і спеціалістів як передній край у галузі інформаційних систем і си­стем підтримки прийняття рішень.

Моделювання взагалі і комерційне моделювання зокрема (са­ме воно переважно використовується в СППР) — це спрощення деякого явища з метою розуміння його суті. Метою цього моде­лювання є спрощення вибору стосовно того, що особа, яка при­ймає рішення, має чітко розуміти свій вибір з усіма наслідками, що випливають з нього. Коли статистики будують регресійну мо­дель, то їхньою метою є визначення головних, суттєвих факторів. Фахівці з маркетингу, наприклад, використовують регресію для того, щоб передбачити попит на певний вид продукту. Вони зна­ють, що безліч чинників впливають на процес прийняття рішення покупцями: купувати чи не купувати даний продукт. Тому розви­ток маркетингових досліджень є корисним для того, щоб знати, чи буде подобатися, наприклад, молодим фахівцям або службов­цям їхній продукт, і чи буде попит на цю продукцію відрізнятися у різних регіонах країни.

Моделі являють собою важливу частину СППР. Багато діло­вих рішень зумовлені великою кількістю факторів, що впливають на процес їх прийняття. З цього випливає, що творці рішень ма­ють відділяти необхідні компоненти даної ситуації від тих, які не мають до неї відношення. До того часу, поки потреба у такому «фільтруванні» буде очевидною, ніхто не буде вважати таку мо­дель зручною для використання. Дуже часто важко сказати, яка модель є найвідповіднішою для визначеного процесу прийняття рішень. Інколи очевидно, який вид моделі потрібний за певних умов, але даних для підтримки рішення недостатньо. Врешті, отриманий результат не є тим, який має бути в дійсності, але де-

якою мірою ця модель буде відображати визначену ринкову си­туацію.

Незважаючи на те, що модель може викристовуватися і без СППР, все таки її можливості зростають з використанням СППР за­вдяки гнучкості, зручному інтерфейсу і можливостям створення запитій. Раніше склалося так, що ОПР мали довіряти іншим особам, які розробляли та інтерпретували для них моделі. Це пов'язано з різ­номанітністю виконання комп'ютерних програм, що потребують застосування відповідних моделей. Разом із СППР нині творці рі­шень отримують власний доступ до необхідних моделей і даних, а також безпосередній доступ до резуль-татів.

Це є легкий і «дружній» спосіб, який робить моделі, побудо­вані в СППР, досить привабливими. ОПР мають розуміти свою причетність до власного вибору та змінювати свій вибір, коли він може бути несумісним із тими фактами, які наперед відомі. До цього можна додати те, що у зв'язку зі швидкістю та зручністю аналізу творці рішень можуть отримати більше альтернатив для того, щоб знайти вигідніше рішення. Більше того, модель заохо­чує користувачів СППР досліджувати змінні, які є чутливішими до допущень стосовно проблеми, що розв'язується.

5.4.2. База моделей у СППР

Поиск по сайту: