Діагностика процесів прийняття рішень

Зростання ефективності прийняття рішень через зміни в тому, як вони розробляються, має бути головною метою будь-якого проекту СППР. Зокрема, вважається, що передпроектне (pre-desing) описування і діагностика прийняття рішень є ключем до забезпечення гарантії та надійності результатів орієнтованого на рішення підходу до розроблення СППР. Діагностика є іденти­фікацією проблем або можливостей для вдосконалення напрямів або режиму поточного процесу прийняття рішень. Вона включає визначення того, як саме розробляються рішення в даний момент, обґрунтування того, як рішення мають бути розроблені, і розу-

міння того, чому рішення не так створюються, як це має бути. Специфікація (описання, деталізація) змін у процесах прийняття рішень включає вибір того, які специфічні вдосконалення в ре­жимі прийняття рішень мають бути досягнуті. Ці твердження щодо удосконалення визначають мету розроблення СППР.

Діагностика процесу прийняття рішення включає завершення такої процедури за трьома діями:

1. Організація збору даних щодо поточного прийняття рішен­ня з використанням різних методів як, наприклад, інтерв'ю, спо­стереження, анкетування і хронологічних записів (ці та інші ме­тоди будуть описані пізніше);

2. Когерентне (взаємозв'язане) Описування поточного процесу прийняття рішення;

3. Специфікація нормативних вимог щодо того, як рішення ма­ють розроблятися в майбутньому з урахуванням створення СППР.

Ці дії взаємозалежні і забезпечують зворотний зв'язок для аналітика. У багатьох СППР за розроблення проектів ще не до­тримуються того, щоб виконати повномасштабну діагностику процесу прийняття рішень. Скорочене дослідження часто необ­хідне завдяки витратним міркуванням, обмеженням доступу до менеджерів або через інші організаційні обмеження. Як наслідок, аналітики СППР мають виконувати продуктивну діагностику тільки після обмеженого дослідження ситуації.

Інколи в процесі діагностики використовується метод критич­них факторів успіху (Critical Success Factors — CSF), за якого проектування фокусується на окремих менеджерах та на поточ­них постійних і програмованих їхніх інформаційних потребах. Якщо організаційні цілі потім були досягнуті, то ці ключові ділян­ки активності (зазвичай, від трьох До шести факторів) мають по­требувати ретельної і узгодженої уваги від менеджерів.

Діагностика процесів прийняття рішення має закінчитися під­готовкою техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) СППР. ТЕО містить ключові питання і умови щодо майбутньої СППР, а також відповідь на запитання: «Побудувати чи придбати СППР?» Якщо прийнято рішення створити СППР, то потрібно вибрати один із трьох підходів для цього (на основі життєвого циклу системи, швидке макетування чи розроблення кінцевим користувачем).

Оскільки методологія підходу до розроблення СППР на основі розроблення життєвого циклу систем і питання щодо макетуван­ня (прототипування) будуть далі розглянуті окремо, то стисло зу­пинимося на розробленні СППР кінцевим користувачем і стрімко­му розробленні додатку RAD.

Поиск по сайту: