Раціональність рішень

У контексті розроблення рішень в організаційно-еко­номічних і виробничих системах часто використовується термін «раціональні рішення». Майже кожний знає, що раціональні рі­шення є кращими за нераціональні. Але що таке раціональність рішення, як її виміряти? У загальному розумінні раціональними є такі рішення, які отримані на підставі логічно обґрунтованих доказів і всебічно вивчених чинників та наслідків з позицій того, хто приймає ці рішення. Очевидно, що для прийняття раціональ­них рішень потрібна інформація про альтернативи, які мають бути ідентифіковані й оцінені за деякою множиною критеріїв та щодо певного прогнозу майбутніх умов. Крім того, слід оцінити виок­ремлені альтернативи з погляду відносного використання ресур­сів, їхнього впливу на існуючі обмеження та переваги стосовно досягнення поставленої мети.

У той час, як наведені міркування забезпечують деяке уявлен­ня й орієнтири для творців рішень, ще залишається багато неви-значеного з погляду вибору ознак раціональності для врахування їх у системах підтримки прийняття рішень. Зрозуміло, що раціо­нальні рішення, зазвичай, грунтуються частково на економічних показниках, а тому вважаються оптимальними з погляду еконо­мічного стану фірми, як наприклад, мінімізації витрат, збільшен­ня прибутків або збільшення надходжень від інвестицій. Отже, СППР мають відображати, які витрати пов'язані з кожною альтер­нативою, або скільки прибутку можна мати від реалізації кожної альтернативи.

Важливість економічних розрахунків означає, що СППР ма­ють містити деякі економічні показники і моделі для їх оціню­вання. На жаль, оскільки значна чисельність осіб особливо наго­лошує саме на економічних критеріях, то багато СППР ство­рюють такими, щоб включати тільки економічні характеристики

проблеми. Проте мало хто з кваліфікованих менеджерів або про­сто пересічних громадян, котрі приймають рішення, обмежується тільки економічними результатами в процесі розроблення, при­йняття і реалізації рішень. Загалом існує шість ознак раціональ­ності, що асоціюються з розсудливим процесом прийняття рі­шень [103]:

1. Економічність (Economic).

2. Технічність (Technical).

3. Легальність (Legal).

4. Соціальність (Social).

5. Процедурність (Procedural).

6. Політичність (Political).

Оскільки поняття економічності рішень досить часто використо­вується і добре відоме економічно грамотним користувачам СППР, то докладніше зупинимося на решті ознак раціональності рішень.

Технічність рішення. Очевидно, що майже кожна людина вважає необхідною наявність технічних аспектів раціональності за розсудливого процесу розроблення рішення. Технічна раціо­нальність означає, що деякі аспекти рішення не будуть здійснені в майбутньому, якщо вони не розглядатимуться в процесі відбору і реалізації альтернатив. Тобто, альтернативи мають бути техніч­но сумісними з досягненням поставленої мети або інших праг­нень. Наприклад, за яких умов специфічні пакети програм дадуть змогу користувачеві виконати необхідні обчислення? Мабуть за умов, коли користувач має для цього технічні можливості, вклю­чаючи технологічні аспекти і необхідні технічні навички.

Перед тим, як аналізувати економічну вигоду від альтернати­ви, потрібно мати гарантію, що вибране рішення дійсно розв'яже проблему і відповідатиме потребам ОПР. Тому система підтрим­ки прийняття рішень має містити відповідні дані й моделі, за до­помогою яких можна було б оцінювати технічні аспекти альтер­натив. Вони могли б забезпечити інжиніринг технічних умов альтернатив або інформацією відносно сили аспектів рішення в контексті забезпечення вимог до рішення. Крім того, система мо­гла б містити модель для тестування проекту в цілому. Врешті, СППР могла б включати також план дій, щоб забезпечити вико­нання деяких специфічних потреб, уключаючи інформацію про Успіх аналогічних проектів за інших умов.

Технічні аспекти рішення мають бути тісно пов'язані з метою, покладеною в основу рішення, тобто технічна раціональність означає, що конкретне, технічно реалізоване рішення, має відпо­відати специфічним вимогам користувача.

Легальність рішення. У найсолідніших корпораціях допус­тима раціональність рішень включає третю ознаку раціональнос­ті — легальність (законність) як необхідний атрибут розсудли­вого процесу рішення. Допустима раціональність вимагає, що перед тим, як альтернатива приймається, ОПР має гарантувати, що вибрана дія знаходиться у межах законності і юридично об­грунтована. Наприклад, якщо виробничий процес згідно з рішен­ням має відбуватися в іншій країні, то творці цього рішення му­сять розуміти, що він має відповідати допустимим нормам даної країни, а також тим статутам та законам корпоративного головно­го управління і/або країни, які будуть мати відношення до реаліза­ції даного проекту. Принаймні, раціональність має означати, що творці рішення обізнані з ризиком і наслідками порушення стату­тів або законів.

У той час як найбільші корпорації оцінюють допустимі розга­луження рішення, мало хто звертає увагу на допустимість на­слідків рішень, як важливий компонент досконалого процесу прийняття рішень. Разом з тим творці рішення могли б спільно з юристами працювати над ним або запитувати про їхні думки що­до нього, а не після того, як уже створена більшість версій альтер­натив, відбувся вибір із альтернативних варіантів і відбулося їх оцінювання. Винятково необхідною є юридична консультація стосовно окремих частин рішення, що фактично означає прове­дення специфічного аналізу елементів рішення. СППР, що на­справді підтримуватиме творців рішення, має забезпечувати до­ступ до даних і моделей, за допомогою яких можна перевірити законність альтернатив.

Соціальна раціональність полягає в розгляді етичного аспек­ту альтернативи як з погляду суспільства в цілому, так і окремої особи або групи осіб. Це означає, що ОПР не вибиратимуть аль­тернативи, які є «добрими для компанії», але поганими для них або їхніх відділів. Так само, ОПР не виберуть той варіант рішен­ня, який не відповідає етичним правилам суспільства.

У той час, як, мабуть, більшість ділових рішень аналізуються менеджерами з етичного погляду, проблема полягає в тому, чи такі аналізи здійснюються СППР. Тобто чи розглядаються етичні або інші соціальні аспекти у процесі дослідження альтернативної версії та її оцінювання, так само як і фінансові або технічні пи­тання? Інформація про етичність рішення має включатися як лег­кодоступний блок у СППР з тим, щоб цей аспект міг стати скла­довою частиною аналізу за вибору рішення із альтернативних варіантів.

Процедурна раціональність. Ще одним аспектом раціональ­них рішень є процедурна раціональність. Якби альтернатива була доцільною економічно, технічно можливою і доволі легальною, але процедурно нездійснимою, то вона не була б раціональною. Інакше кажучи, п'ята ознака раціональності альтернативи міс­титься у відповідях на запитання: «чи перебувають відповідні люди на місцях, чи є матеріально-технічне забезпечення і чи рі­шення логістично впорядковане?». СППР має забезпечувати та­кож процедурну підтримку.

Політична раціональність. Легко помітити, що найрозсуд-ливіші особи вважають за доцільне включати в процес оцінюван­ня рішень дослідження технічних, процедурних, легальних, етич­них та економічних аспектів альтернатив. Остання ознака раці­ональності — політична раціональність є дещо важчою для ві­дображення в системі підтримки прийняття рішень, проте найси-льнішим спонукаючим чинником для такого відображення є те, що політичні аспекти рішень розглядаються в «реальному світі». Якщо ми вважаємо, що СППР надає допомогу ОПР у виборі кращих альтернатив, то ця допомога має містити якомога повні­ше розгляд політичного аспекту рішення.

Політична раціональність потребує від ОПР, щоб вона була обізнана із зв'язками між індивідами, між відділами, і, можливо, навіть між організаціями, оцінюючи найкращий варіант рішен­ня. Мається на увазі, що ОПР оцінять альтернативи стосовно того, що є сприятливим для них, для їх особистих бажань, а та­кож для досягнення загальної мети. Це могло б включати інфор­мацію відносно цілей інших осіб, які приймають специфічні стратегії з можливими наслідками для даних стратегій. Для цьо­го також необхідна інформація відносно повноважень і бюдже­ту окремих осіб або підрозділів і як це впливає на ОПР та на їх­ні підрозділи.

Поиск по сайту: