СТРАТЕГІЯ ОЦІНЮВАННЯ І ВИБОРУ МЕТОДІВ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

7.1. Методологічна база СППР

7.1.1. Стратегія оцінювання і вибору методів підтримки прийняття рішень у СППР

При виборі комп'ютерних систем для розв'язання за­дач (готових чи розроблюваних на місці їх експлуатації) необхід­но чітко зорієнтуватися в методологічній базі у відповідній предметній галузі перед тим, як починати аналіз спеціального програмного забезпечення чи готових систем СППР. Тому для проектування, розроблення та застосування СППР потрібна деяка узагальнена базова модель, яка була б зразком як для колективу розроблювачів, так і для кінцевих користувачів.

Рішення про те, який конкретно метод чи субметод (або їх ком­бінацію) можна застосувати для підтримки прийняття рішень сто­совно обраної задачі, є результатом отримання відповідей на ряд за­питань. Центральним аспектом цього процесу вважається зістав­лення аналітичних задач (і підзадач) та можливих методів і субме-тодів їх розв'язання, які є в розпорядженні розроблювачів системи.

Наприклад, для вибору методів прогнозування можна викорис­тати структуровану матрицю (табл. 7.1), в якій показано сім сі­мейств методів прогнозування (за складністю охоплюючих спектр від інтуїції до економетричного моделювання). Методи класифіко­вані за допомогою п'яти критеріїв оцінювання задач: потрібного та­ланту, часу та підтримки, що надаються, вимог до витрат і до даних. Задачний контекст, який за вибраними критеріями оцінюється як «низький» чи «недостатній» (Н), відповідає контексту прийняття рішень у кризовій ситуації без будь-яких засобів підтримки, що за­звичай, асоціюється з інтуїцією; з другого боку, множинна регресія та економетричне моделювання висувають високі («великі» (В)) вимоги до таланту, часу, підтримки, витрат і даних.

Узагальнений ряд аналітичних методів для розроблення та проектування СППР містить чотири мета-сімейства, які поділя-

ються на дев ять конкретних сімейств взаємозв язаних інструмен­тів і методів (субметодів) (рис. 7.1).

Мета-сімейство якісних методів утворюють два сімейства: суб'єктивне оцінювання і структуровані якісні методи. Мета-сімейство комбінованих (розкручуваних) методів являє собою узагальнену аналітичну стратегію, яка містить кількісні та які­сні ознаки: це сімейство не поділяється на які-небудь розріз­нювані сімейства і розглядається одночасно і як мета-сімейство, і як сімейство. Множина кількісних методів має чо­тири чітко виділених розгалуження: часові ряди (екстраполя­ція), стохастичні (ймовірні), статистичні (на основі досліджен­ня операцій) і причинні моделі. Блок методів, основаних на інформатиці, поділяється на два сімейства: сімейство методів оброблення інформації (звичайні інформаційні системи) і сі­мейство методів штучного інтелекту. В табл. 7.2. наведено склад кожного із субметодів.

Закінчення табл. 7.2

Існують добре розроблені рекомендації відносно потенційної корисності мета-сімейств і сімейств методів для різних гносеоло­гічних типів задач СППР і контекстів прийняття рішень. На

рис. 7.2 дев'ять сімейств упорядковані за критерієм придатності до типу відкритих ситуацій, що потребують прийняття рішень, який за своєю суттю є дедуктивним (у своїй епістемологічній ос­нові) і тяжіє до використання ймовірних (а не детермінованих) суджень і суб'єктивних (а не об'єктивних чи емпірично-кіль­кісних) процедур прийняття рішень.

Рис. 7.2. Рейтинг сімейств методів для відкритих ситуацій, що потребують прийняття рішень

Перше місце займають структуровані якісні методи, які є переважно дедуктивними, ймовірними і суб'єктивними. З ін­шого боку найменш доречною для відкритих ситуацій є гру­па часового ряду (екстраполяція), яка характеризується індук­тивністю, детер-мінованістю і об'єктивністю. Інші сімейст­ва методів знаходяться в проміжному положенні між цими двома.

Сімейство методів штучного інтелекту займає друге місце, тому що в ньому закладені великі потенційні можливості для

розв'язування «відкритих» задач. На третьому рівні єрархії реле-вантних методів для відкритих задач знаходиться група із трьох сімейств: стохастичні (ймовірні), причинне моделювання і ком­біновані. Під цим рівнем розміщені два сімейства, які мають де­що обмежену корисність для підтримки прийняття рішень у разі відкритих ситуацій: методи суб'єктивного оцінювання і методи оброблення інформації. На шосте місце поставлено сімейство статистичних (на основі дослідження операцій) методів, які (так само, як і часові ряди (екстраполяція)) є епістемологічно індук­тивними, об'єктивними і детермінованими. Це абсолютно несу­місне з характером предметної галузі і свідчить про те, що СППР на основі останніх двох сімейств методів будуть некорисними або навіть призводитимуть до прийняття неадекватних рішень у відкритих ситуаціях.

7.1.2. Процес прийняття рішень

Процес прийняття рішень пов'язаний із значними труднощами, що викликає необхідність у засобах його підтрим­ки. Зокрема, за генерування варіантів рішень нерідко бувають випадки, коли деякі з них взагалі випадають із поля зору, а ре­шта визначені досить туманно. Оцінювання ситуацій являє со­бою дедуктивне завдання, яке знаходиться за межею узагаль­нення параметрів наслідків дій, котрі можуть здаватися з першого погляду відомими і простими; ОПР не завжди в змозі виділити всі актуальні величини або виявити наявні конфлікти. Аналіз невизначеності потребує від людей спостереження за повторюваними процесами се-редовища; ця вимога загалом може бути виконана, але вона передбачає необхідність уза­гальнення всіх спостережень у логічні висновки, які в дійснос­ті не спостерігалися. В інтуїтивних передбаченнях дуже часто має місце глибока пристрасність. Стосовно вибору варіантів нормативне правило ((варіант) має оцінюватися відповідною привабністю його наслідків, виваженою з урахуванням імовір­ності) використовується рідко; в реальних обчисленнях, пов'я­заних з вибором варіантів, використовується низка нефіксова-них правил.

Емпіричні дослідження явища, яке називається біхевіораль-ним (поведінковим) рішенням, на відміну від теоретичного спо­дівання, що випливає із нормативної теорії чи теорії рішень, ціл­ком очевидно показують, що «пересічна» людина, яка приймає

рішення, покладається на прості (інколи спрощені) правила, має обмежені можливості для проведення розрахунків, у багатьох си­туаціях використовує упереджену евристику і проявляє «слаб­кість» у процесі прийняття рішень.

Перелічені проблеми можуть виникати на всіх стадіях (чи фазах) прийняття рішень, що потребує підтримки всього цик­лу аналізу/прийняття рішень. Слід зазначити, що «хороший» процес прийняття рішень має забезпечувати виконання таких функцій:

1) ідентифікацію всіх потенційно доцільних напрямів дій, що розпочинаються;

2) аналіз привабливості наслідків кожного із напрямів дій;

3) оцінювання ймовірності для кожного із наслідків;

4) інтегрування всіх доречних міркувань із застосуванням ра­ціонального правила вибору оптимальної дії.

Теорія прийняття рішень, відповідна певному типу СППР, має враховувати такі елементи:

тип і ступінь невизначеності;

тип і ступінь часової напруги;

пізнавальний стиль та інші характерні риси користувачів;

функціональну галузь (постачання, стратегічне планування та ін.);

перспективу рішень (довгострокові чи тактичні);

фазу процесу прийняття рішення (наприклад, збір інформації, розроблення чи генерування варіантів, вибір).

Можна виділити дві групи змінних, які стосуються процесу підтримки в СППР:

• ситуації, пов'язані з прийняттям рішень;

• функції або завдання рішень.

7.1.3. Ситуації, лов 'язані з прийняттям рішень

Усі рішення, як правило, мають загальну функціона­льну чи задачну послідовність, але вони суттєво відрізняються своїми ситуаційними проекціями. Класифікація ситуацій, по­в'язаних з прийняттям рішень, подана в табл. 7.3. Як видно з таблиці, неструктуровані або відкриті задачі характеризуються двома потен-ційними формами невизначеності: невизначеніс­тю вхідної інформації та невизначеністю наслідків дій (піс­лядій).

Таблиця 7.3

Поиск по сайту: