Теорія розроблення СППР

Наприкінці 70-х років XX століття проблеми практики та теорії, пов'язані з СППР, обговорювалися на академічних конферен­ціях. На них, зокрема, розглядалися ідеї розподілу та обміну інфор­мацією. Дослідники Массачусетського технологічного ін-ституту, насамперед Peter Keen та Michael Scott Morton, були особливо впли­вовими. Підручник Keen та Scott Morton із СППР під назвою «Decision Support Systems: An Organizational Perspectivec» (Системи підтримки прийняття рішень: організаційна перспектива), що був опублікований 1978 року, забезпечив всебічну поведінкову орієнта­цію щодо аналізу систем підтримки прийняття рішень, їх проекту­вання, створення, оцінювання та розвитку.

1980 року Стівен Алтер опублікував результати своєї докторської дисертації в МП у впливовій книзі, що називалася «Decision Support Systems: Current Practice and Continuing Challenge» (Системи підтрим­ки прийняття рішень: теперішня практика та безперервні складні проблеми). Дослідження Алтера та його праці розширили каркас що­до розвитку концепції СППР. Його дослідження також уможливило ґрунтовне описання основних прикладів систем підтримки прийняття рішень. Ряд інших дисертацій в МГГ, що були завершені в середині та наприкінці 70-х років, також стосувалися проблем, пов'язаних з ви­користанням моделей для підтримки прийняття рішень.

1979 року Джон Рокарт з Гарвардської бізнес-школи опублікував сенсаційну статтю у журналі «Harvard Business Review» (Гарвардсь­кий бізнес-огляд), що привела до розвитку виконавських інформа­ційних систем (ВІС) або систем підтримки виконавців (ESS).

Бончек (Bonczek), Холсаппл (Holsapple) і Вінстон (Whinston) 1981 року в книзі «Основи систем підтримки прийняття рі­шень» описали створену ними теоретичну рамку для розуміння питань, пов'язаних з проектуванням орієнтованих на знання СППР [56]. Вони виявили чотири істотні «аспекти» або загальні компоненти всіх СППР:

1) мовна система (LS) — усі повідомлення, які СППР може прийняти;

2) система подання (презентації) (PS) — усі повідомлення, які СППР може випустити;

3) система знань (KS) — усі знання, які СППР нагромаджує і зберігає;

4) система оброблення проблем (PPS) — «проблемний проце­сор», що намагається розпізнати і розв'язати проблеми протягом використання СППР.

У цій книзі показано, як технології штучного інтелекту та екс­пертних систем були доречними для розроблення СППР.

Книга Спрага (Ralph Sprague) та Карлсона (Eric Carlson) (1982) «Building Effective Decision Support Systems» (Побудова ефектив­них систем підтримки прийняття рішень) була важливою про­міжною віхою. Вона містить практичний, зрозумілий і стислий огляд того, як організації можуть та мають будувати СППР. Хоч їхня книга, можливо, створювала деякі нереалістичні очікування, проблеми виникали скоріше внаслідок обмежень існуючих тех­нологій для побудови СППР, а не через обмеження концепцій, розроблених Спраге та Карлсоном.

З 1985 року почав виходити міжнародний журнал «Decision Support Systems». Нині ряд дисциплін надає відповідні їм окремі ос­нови для розроблення і дослідження СППР. Дослідники баз даних забезпечили необхідними інструментальними засобами і досліджен­нями стосовно керування даними. Наука управління розробила ма­тематичні моделі для використання в СППР і довела очевидність переваг моделювання для розв'язування проблем. Когнітивна (Cognitive) наука, особливо дослідження поведінки ОПР за створен­ня рішень, забезпечило наочну інформацію, яка використовувалася в проекті СППР і генерувала гіпотези для дослідження цих систем. До інших важливих суміжних галузей належать: штучний інтелект (Artificial Intelligence), людино-машинна взаємодія (Human-Computer Interaction), імітаційні методи (Simulation Methods); інжиніринг про­грамного забезпечення; телекомунікації; інформаційні науки тощо.

Поиск по сайту: