Віртуальна організація

Ідею віртуального офісу можна було б розширити, щоб застосувати її до взятої в цілому фірми, тобто для створення вір­туальної організації. У віртуальній організації (virtual organization) виробничі чи інші операції розробляються так, що вони не

пов'язуються з фізичним розміщенням. Хоча такий варіант не є найкращим для всіх фірм, проте такий підхід може бути доброю стратегією для фірм всіх видів, наслідуючи яку можна підвищити свою загальну ефективність.

Віртуальний офіс і віртуальна організація були, передусім, ви­значені як бізнесові стратегії, але ця ідея може зрештою мати важ­ливі наслідки для суспільства в цілому. Найбільше цікавляться принципом віртуального офісу й віртуальної організації праців­ники тих галузей, що створюють вартість у формі інформації, ідей і повідомлень (intelligence), де прижився термін «економіка трьох І» {Three I Economy). До них можна віднести освіту, охо­рону здоров'я, індустрію розваг, туризм, спорт і консалтинг.

В основу віртуальних офісів і віртуальних організацій покла­дена концепція автоматизації функціонування офісу в складі комп'ютерної інформаційної системи. Наразі розроблено багато технологічних і апаратних засобів, які забезпечують автоматиза­цію функціонування офісу. Нині їх нараховується одинадцять:

1. Оброблення тексту (Word processing).

2. Електронна пошта (Electronic mail, e-mail).

3. Голосова пошта (Voice mail).

4. Складання електронного календарного плану роботи (Electronic calendaring).

5. Аудіоконференція (Audio conferencing).

6. Відеоконференція (Video conferencing).

7. Комп'ютерна конференція (Computer conferencing).

8. Передавання факсиміле або факс (Facsimile transmission, fax).

9. Відеотекст (Videotex).

10.Відтворення зображень (Imaging).

11. Настільна видавнича система (Desktop publishing). Частина з цих засобів може використовуватися в групових си­стемах підтримки прийняття рішень, докладно описаних в 11 роз­ділі посібника.

Розділ З

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ

3.1. Рішення в організаційному управлінні Сутність створення рішення

Комп'ютерна інформаційна система СППР викорис­товується для підтримки різних видів діяльності в процесі прийняття рішень: вибору загальної стратегії дій, визначення спеціальних завдань, делегування відповідальності, оцінюван­ня результатів, ініціювання змін. Проблеми прийняття рішень і особи, які їх приймають, останнім часом заслуговують на все більшу увагу. Це зумовлено зростаючим динамізмом навколи­шнього середовища, збільшенням взаємозалежності багатьох рішень, стрімким темпом розвитку науково-технічного прогре­су. Керівники, приймаючи рішення, стикаються зі складним вибором, з необхідністю розгляду множини альтернативних варіантів. Для оцінювання варіантів використовуються знання фахівців, складні аналітичні розрахунки, наукові дослідження, засоби сучасних інформаційних технологій. Питання підтрим­ки рішень на всіх стадіях цього процесу (цілевиявлення, роз­роблення й прийняття рішень, організація виконання і конт­роль) стають все актуальнішими (рис. 3.1). Фактично проблема полягає в автоматизації творчої частини праці відповідальної групи працівників організаційного управління — керівників усіх рангів і осіб, які приймають рішення, за реальних умов їх­ньої діяльності.

Проблеми прийняття рішень в організаційному управлінні переважно унікальні й нестандартні, але вони у своїй ситуа­ційній основі мають такі загальні риси: неповторність ситуації вибору; складний для оцінювання характер альтернатив, що розглядаються; недостатня визначеність наслідків дій (неви­значеність післядій); наявність сукупності різнорідних факто­рів, які необхідно враховувати під час прийняття рішень; наяв­ність особи або групи осіб, які несуть відповідальність за прийняття рішень.

На фундаментальному рівні, як менеджерам, так і аналітикам СППР потрібно усвідомити, що прийняття рішень є важливою складовою частиною завдань менеджерів і деяких інших ділових професіоналів. Менеджери діють в інтересах організації та її співвласників. Вони розподіляють ресурси і ведуть переговори для укладення угод. Вони аналізують рівень продуктивності й відповідні відхилення від планів. Робота менеджерів оцінюється за їхньою здатністю приймати ефективні рішення. Ефективність ділових рішень оцінюється багатьма співвласниками, але особли­во менеджерами всередині управлінської єрархії та акціонерами.

Для того, щоб створити ефективну СППР, потрібно рафінува­ти загальне розуміння процесу прийняття ділового рішення, зок­рема, мати однозначні відповіді на такі запитання:

• Які кроки роблять менеджери, розробляючи і приймаючи конкретні рішення?

• Коли починається і коли закінчується процес створення і прийняття рішення?

• Як ідентифікувати тих, хто бере участь у створенні конкрет­ного рішення (творців рішень, ОПР, володарів проблем)?

Менеджери, які мають потребу удосконалити свої рішення, відчутно реагують на відповіді на ці запитання. Проектувальни­кам СППР також необхідно ставити собі ці запитання і відповіда­ти на них. Проектування системи підтримки прийняття рішень має починатися з розуміння існуючого процесу розроблення і прийняття рішень в організаційному управлінні, тобто зі з'ясування суті управлінських рішень.

Поиск по сайту: