Однозначні та багатозначні слова

У словниковому складі сучасної української літературної мови є слова, які у будь-якому контексті мають лише одне значення. Такі слова називаються однозначними. Так, наприклад, слово стілець називає лише один предмет і має одне значення — меблі для сидіння зі спинкою. Слово субота теж має одне значення — шостий день тижня і т.ін. Переважна більшість слів української мови — багатозначні. Властивість слова вживатися у різних контекстах з різними значеннями називається багатозначністю або полісемією. Багатозначні слова можуть мати кілька значень, одне з яких пряме (первинне), а інші

— (за подібністю) — переносні (вторинні). Так, слово поле в сучасній українській мові вживається у таких значеннях:

- рівнина, простір: По діброві вітер віє, гуляє по полю;

- оброблена під посів земля: пшеничне поле;

- великий рівний майданчик, спеціально обладнаний і призначений для чогось: футбольне поле;

- робота, дослідницька діяльність: поле діяльності;

- простір, у межах якого проявляється дія якихось сил: магнітне поле, електричне поле;

- галзь діяльності, нива: поле науки;

- чиста смуга упродовж краю зошита, у книзі: широкі, вузькі поля;

- край капелюха: капелюх із загнутими полями;

- місце, де відбувався бій: поле битви;

- простір, охоплений зором: поле зору;

- фон під візерунком: червоні квіти на чорному полі.

Із наведених вище багатьох значень слова поле прямим буде значення рівнини, простору, а інші — переносні, оскільки вони набуті пізніше.

Як же виникають нові значення слів? Слово, називаючи якесь поняття, спершу виявляє в ньому одну найістотнішу ознаку, а згодом ця ознака переноситься й на інші, подібні явища. Так іменник земля спочатку називав грунт, згодом його лексичне значення розширилось і слово земля почало означати ділянку, материк, батьківщину, планету, тобто із багатьох значень речовина, ґрунт — основне (пряме), а решта значень — переносні (непрямі). Переносні значення семантично пов’язані з основним і ґрунтуються навколо нього, але ступінь їхньої близькості до основного поняття неоднаковий. Так, із багатьох наявних значень слова поле значення у сполученнях поле ді­яльності і поле науки — найдальші від основного.

Омоніми — слова, різні за значенням і однакові за звучанням. Наприклад, слово губа у різному контексті має різне значення. У словосполученнях пухлі губи, тонкі губи — це рухомі шкірно-м’язові складки, що утворюють край рота; у словосполученні Онезька губа — назва затоки; у словосполученні сидіти на губі — це слово має те саме значення, що й гауптвахта. Слово кущ — це деревоподібна рослина без головного стовбура: кущ шипшини. Але у словосполученні школи районного куща воно має значення групового об’єднання навчальних закладів. Так само слово заєць — тварина класу гризунів з довгими вухами, але у словосполученні їхати зайцем має вже зовсім інше значення — безбілетний пасажир. У наведених прикладах слова губа, кущ, заєць однаково звучать у різних контекстах, але в тих же контекстах мають різне значення, тобто виступають омонімами. Не у всіх випадках можна чітко розрізнити омоніми та багатозначності слова, що пояснюється розвитком багатозначності слова і подальшою появою омонімів: ручка кулькова і ручка в дитини.

Синонім

Сино́німи (від грецького συνόνυμος /synonymos/ — однойменний), також сутямок — це слова, які мають близьке, або тотожне значення, але відрізняються звучанням.

Наприклад: проживати — мешкати, бажати — хотіти, башта — вежа

Слова протилежні за значенням називаються антонімами, слова різного значення, але однаковою вимовою — омонімами.

Синоніми, слова й фразеологізми, різні звуковою формою, але близькі або тотожні за значенням:

з незначною зміною значеннєвого обсягу й словосполучної комбінаторики (по́ле — рілля́ — ни́ва: зао́ране по́ле, — на ріллі́, ни́ва, але лиш по́ле по́пису, на наро́дній ни́ві);

з різним емоційним забарвленням (заку́тина — закапе́лок — діра́ — ’глухе́ село́’);

контекстові С., що тільки в певному контексті є С. (ішов і враз простягну́вся як до́вгий ’упав’) і легко переходять в емоційні С.;

абсолютні або дублети з тотожним значенням (Гідроге́н — во́день, шофе́р — воді́й, — зокрема у випадках професіоналізмів і термінологізмів), що виникають здебільше в наслідок нашарування різнодіалектних чи різномовних слів (госпо́дар — хазя́їн; риска́ль — за́ступ — горо́дник — лопа́тка), поки мововжиток їх не розділить у

Антоніми

Антоніми – це слова з протилежним лексичним значенням, однак поєднані певним спільним фактором, наприклад: високий – низький (зріст), товстий – худий (статура), веселий – сумний (настрій). Як бачимо, антоніми поєднуються у пари. Багатозначні слова можуть входити у різні антонімічні пари з різним відтінками своїх значень. Наприклад, важка скриня – легка скриня; важка хода – плавна хода; важке завдання – просте завдання.

Структурно антоніми діляться на дві групи:

1. Однокореневі антоніми, або афіксальні, що творяться за допомогою додавання префіксів: доля – недоля, свіжий – несвіжий, революція – контрреволюція, приватизація – реприватизація, чесний – безчесний;

2. Різнокореневі антоніми: день – ніч, назад – вперед, мокрий – сухий, працювати – ледарювати.

Деякі слова в українській мові антонімів не мають. По перше, власні назви (імена і географічні назви), конкретні іменники, такі як «будинок», «око», «лава», всі числівники та деякі займенники, вузькі терміни: сума, розчинник, іменник, багато прикметників і дієслів. Адже у багатьох із них не можливо виділити два крайніх прояви або стани, що лежить в основі антонімії. Це явище активно використовується письменниками для створення антитези. Детальніше дивитись тут.

Короткий словник антонімів української мови - на цій сторінці.

Пароніми

Пароніми — слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Наприклад: білити і біліти; сильний і силовий. Часто вони мають один корінь, а різняться лише суфіксом, префіксом чи закінченням. Незначна відмінність у вимові призводить до помилок, тому варто приділяти увагу вживанню малознайомих слів, додатково перевіряючи їхнє тлумачення.

За звуковим складом пароніми бувають:

однокореневі — відрізняються лише суфіксами або префіксами: земний «пов'язаний із землею, земною сушею» — земельний «пов'язаний із землекористуванням» — земляний «зроблений із землі» — землистий «з частками землі», «за кольором подібний до землі»; дільниця «адміністративно-територіальна або виробнича одиниця» — ділянка «земельна площа», «сфера діяльності»; танк «бойова машина» — танкер «судно»; зв'язаний «з'єднаний вузлом», «скріплений за допомогою мотузка, ланцюга» — пов 'язаний «закріплений», «поєднаний чимось спільним»; ефектний «вражаючий» — ефективний «з позитивними наслідками» — дефектний «зіпсований, з дефектом» — дефективний «не­нормальний», «із психічними або фізичними вадами»; сердечний «пов'язаний із серцем», «щирий» — сердешний «бідолашний»; вникати «намагатися зрозуміти суть чого-небудь» — уникати «прагнути бути осторонь чого-небудь»;

різнокореневі — відрізняються одним-двома звуками: компанія «товариство» — кампанія «сукупність заходів»; ступінь «міра інтенсивності», «вчене звання» — степінь «добуток однакових співмножників»; промінь «смужка світла» — пломінь «полум'я»; талан «доля» — талант «обдарування»; розпещений «зіпсований надмірною увагою» — розбещений «морально зіпсований»; гучний «голосний» — бучний «пишний», «галасливий»; веліти «наказати» — воліти «хотіти»; гамувати «заспокоювати, приборкувати» — тамувати «задовольняти потребу в чомусь», «стримувати».

За лексичним значенням пароніми бувають:

синонімічні: повідь — повінь, крапля — капля, слимак — слизняк, привабливий — принадливий, хиткий — хибкий, плоский — плаский, барабанити — тарабанити, линути — ринути, притаїтися — причаїтися, рипіти — скрипіти, радити — раяти;

антонімічні: лепський — кепський, прогрес — регрес, експорт — імпорт, еміграція — імміграція, густо — пусто; семантично близькі: крикливий — кричущий, церемонний «манірний, проханий» — церемоніальний «урочистий, за певним розпорядком», цегельний — цегляний, ніготь — кіготь, м'язи — в'язи, кіш «кошик» — ківш «черпак», кристал — кришталь;

семантично різні: газ — гас, глуз — глузд, орден — ордер, дипломат — дипломант, ефект — афект.

Пароніми, як і омоніми, у художній літературі та в побуті використовуються для створення каламбурів — жартівливої гри слів: — Сумніваюсь, чи ти козак чи кізяк, — засміявся задоволений своїм жартом Варчук (М. Стельмах). Страшніш від огненних геєн голодна хіть зажерливих гієн (Б. Олійник). Прийомний син барона був баран (Л. Костенко). Нечесну приватизацію в народі називають прихватизацією; донощиків, шо на вухо доносять, іменують Навуходоносорами (за ім'ям вавилонского царя Навуходоносора). Використання омонімів і паронімів як художніх та стилістичних засобів називається парономазією.

Разом із тим треба пам'ятати, що звукова, а іноді й значеннєва близькість паронімів може призвести до сплутування їх: незгоди («відсутність взаємопорозуміння, розбіжність у поглядах») і знегоди («нещастя, труднощі»); факт («подія, явище») і фактор («умова, причина»); уява («здатність уявляти») і уявлення («розуміння, поняття»); зумовити («спричинити») і обумовити («зробити застереження») тощо.

Поиск по сайту: