Ціна і ціноутворення

Найпростішим і історично першим є таке визначення ціни: ціна – грошове вираження вартості. Воно відображало період існування простого товарного виробництва, коли ціни коливались навколо вартості товарів і в основі товарних цін лежали лише суспільно необхідні витрати виробництва. Це можна виразити формулою:

W=c+v+m,

де W - вартість товару;

c - постійний капітал;

v - змінний капітал;

m - додатковий продукт.

За капіталістичного товарного виробництва в основі товарних цін - не лише суспільно необхідні витрати виробництва, а й співвідношення між попитом і пропозицією:

Ц _в=с+v+p,

де р - середній прибуток.

В цих умовах ціна — грошове вираження ціни виробництва, в якій відображається взаємодія закону вартості та закону попиту та пропозиції.

З виникненням монополій та олігополій процес ціноутворення значно ускладнюється, зокрема виникають монопольно високі та монопольно низькі ціни. Ціна виробництва перетворюється в монопольну ціну виробництва, яка виражається формулою:

М_ц.в.=с+v+р+р’,

де р - середній прибуток;

р’ - монопольно високий прибуток.

З урахуванням цього ціна в сучасних умовах — це грошове вираження монопольної ціни виробництва, в якій відображається дія законів вартості, попиту і пропозиції та монополізації виробництва

Монопольні ціни – насамперед ціни виробництва. Зосереджуючи у себе найсучаснішу техніку, найкваліфікованішу робочу силу та ін., підприємства-монополісти формують найнижчі витрати виробництва, а отже й собівартість, яка є основним фактором привласнення монопольно високих прибутків.

У сучасній економічній літературі склалися дві різні концепції ціноутворення.

До першої відноситься трудова теорія вартості (У.Петті, А.Сміт, Д.Рікардо, К.Маркс). Основу цін становлять витрати живої й минулої праці, тобто вартість. Чим вища вартість, тим вища ціна.

Другу концепцію розробили представники маржиналізму (У.Джевонс, К.Менц). Кожний покупець має свою шкалу цінностей і тому той самий товар має різну цінність, тому що кожний покупець оцінює його з урахуванням власної потреби, а тому й ціна буде різною:

1) у міру задоволення потреби, цінність блага зменшується;

2) чим рідше дане благо, тим вище цінність;

3) блага наявні удосталь ніякої цінності не мають;

4) витрати праці не перебувають у безпосередньому зв'язку з величиною цінності.

Загальновизнано, що ціна має верхню і нижню межі:

1) продавець не може продати товар за ціною, що не компенсує вкладені в нього витрати;

2) верхня межа обумовлена платоспроможністю покупця, його можливістю й готовністю купити товар. Якщо ціна перевищить цю межу, то покупець через обмеженість коштів не зможе його придбати.

Нижня й верхня межа ціни постійно змінюється під впливом попиту та пропозиції, можливості вибору альтернативних товарів, монополізації ринку.

У ринковій економіці ціна виконує три головні функції:

1) орієнтуючу, котра надає інформацію для дій покупців і продавців;

2) стимулюючу, котра сприяє найбільш економічним засобам виробництва й раціоналізації попиту;

3) розподільчу, завдяки якій розподіляються доходи між учасниками ринкової економіки.

При всьому різноманітті систем цін їх можна звести до трьох видів: державні, договірні й світові.

Державні можуть установлюватися на продукцію підприємств-монополістів, на базові для економіки даної країни ресурси, на соціально значимі товари. Система державних цін складається із двох елементів: фіксовані ціни, жорстко встановлені урядом і регульовані, що враховують зміну співвідношення попиту та пропозиції на ринку.

Договірні ціни - це ціни, встановлені угодою покупця й продавця, тобто ті, що враховують тільки попит та пропозицію на даний товар.

Міжнародні ціни застосовуються в міжнародній торгівлі й розраховуються на базі найбільш великих експортно-імпортних угод.

Ціна — це перетворена форма вартості, її грошовий вираз. Згідно з теорією трудової вартості остання визначається витратами суспільно-необхідного робочого часу на виробництво товару. В процесі міжгалузевої конкуренції капіталів вартість перетворюється на ціну виробництва, що забезпечує середню норму прибутку на авансований капітал. У цих умовах дія закону вартості проявляється через коливання ринкових цін навколо ціни виробництва, тому динаміка руху останньої на національних ринках справляє визначальний вплив на динаміку ринкових цін.

Ринкова ціна — це домінуюча на ринку у відповідному часовому відрізку ціна на товар (послуги, роботи), що виплачується за нього в процесі купівлі-продажу незалежно від індивідуальних витрат виробників на його виробництво і реалізацію. В макроекономічному плані ціна розглядається як найважливіший стратегічний критерій, що характеризує кон’юнктуру ринку, оскільки, з одного боку, вона впливає на її стан, а з іншого — є результатом її розвитку. Адже динаміка руху ціни пов’язана із змінами в якості й обсязі виробництва товару та пропозиції його на ринку, з платоспроможністю споживачів і рівнем споживання ними даного товару, обсягом товарних запасів, із загальним економічним станом підприємств тощо.

Зміна ціни відбувається під дією низки ціноутворювальних факторів. У ринковій економіці найважливішими серед них є суспільна ціна виробництва, співвідношення попиту і пропозиції, темпи інфляції і купівельна спроможність грошей, ступінь державного адміністративного й економічного регулювання цін, стан цінової й нецінової конкуренції, ступінь монополізації виробництва. Крім названих, на рівень цін впливають й такі ціноутворювальні фактори, які діють лише на окремих етапах розвитку товарно-грошових відносин, як наприклад, умови поставок товару, взаємовідносини між продавцем і покупцем, спосіб руху продукції від виробника до споживача (нульовий рівень, коли продукція реалізується виробником через власну торговельну мережу, однорівневий — через посередника роздрібного торговця, дворівневий — через оптового і роздрібного торговця, трирівневий — коли продукція реалізується трьома посередниками — оптовим, дрібнооптовим і роздрібним), а також франкування ціни, тобто включення до її складу на певних умовах витрат на страхування і доставку товару. На внутрішньому вітчизняному ринку прийнято розрізняти ціни «франко-станція відправлення» і «франко-станція призначення». В першому випадку витрати на доставку продукції від станції відправлення до місця призначення бере на себе покупець товару, а в другому — виробник продукції чи постачальницька фірма.

На динаміку цін впливає і співвідношення валютних курсів різних країн, хоч першоосновою такого співвідношення є співвідношення купівельної спроможності національних грошей. Це пояснюється відокремленістю до відомого ступеня національних економік від зовнішньоекономічної сфери, найважливішою складовою якої є світова торгівля. Механізм впливу цього фактора проявляється в тому, що при підвищенні курсу національної валюти імпортер повинен заплатити за товар певної країни у своїй валюті більше грошей, ніж він платив раніше. В результаті знижується конкурентоспроможність товарів країни, що здійснила ревальвацію своїх грошей. Водночас країни, що девальвують національну валюту, підвищують конкурентоспроможність своїх товарів, оскільки імпортер за таких умов платитиме за них своєю валютою менше, ніж раніше. Іншими словами, якщо при ревальвації грошей, по суті, має місце підвищення цін на національні товари, при девальвації — навпаки, їх зниження.

У ринковій економіці функціонують кілька видів ринкових цін. Головними з них є оптові й роздрібні ціни, що можуть набувати різної форми залежно від умов їх застосування в процесі купівлі-продажу. Оптові — це такі ціни, за якими підприємства реалізують свою продукцію великими партіями всім категоріям споживачів, крім населення. Роздрібні — це ціни, за якими населення купує товари в роздрібній торгівлі для задоволення власних потреб. Якщо товари купуються з одночасною виплатою (перерахунком) грошей, роздрібні й оптові ціни набувають форму готівкових, а якщо з відстроченням виплати — то кредитних. У випадках, коли ціна визначається як готівкова, але покупець через відсутність у нього готівки бере товар у кредит, він виплачує власнику товару процент на рівні фактичної банківської процентної ставки за весь період відстрочення платежу, визначеного за домовленістю сторін.

Оптові і роздрібні ціни мають притаманну їм структуру, що безпосередньо відбиваються на рівні цих цін. Загальна структура ціни показана на рис. 17.1.

Рис. 17.1. Основні структурні елементи ціни

Розрахунок ціни на товар припускає виконання ряду послідовних етапів у діяльності економіста за цінами:

1. Установлення цілей і задач ціноутворення.

2. Установлення попиту.

3. Оцінка витрат виробництва.

4. Аналіз цін і якості товарів-конкурентів.

5. Вибір методу ціноутворення.

6. Розрахунок відпускної ціни.

7. Облік додаткових факторів.

8. Установлення кінцевої ціни.

Усі методи ціноутворення можуть бути об'єднані в три великі групи: витратні, ринкові і економетрічні.

Деякі фахівці вважають, що рівень попиту може бути єдиним фактором, який варто враховувати при встановленні ціни. У деяких галузях, де кілька компаній ведуть серйозну конкуренцію за одержання повного контракту, використовується метод "запечатаного конверта",чи трендового ціноутворення. Використання цього методу найбільше привабливо для тих підприємств, що бажають випливати за лідером.

Підприємства часто змушені проектувати й освоювати виробництво такої продукції, що не заміняє раніше освоєну, а доповнює чи розширює вже існуючий параметричний ряд продукції.

Існує ряд методів побудови цін на нову продукцію в залежності від рівня її споживчих якостей з урахуванням нормативів витрат на одиницю параметра. Такі методи одержали назву нормативно-параметричних. До їхнього числа відносяться наступні методи:

- метод питомих показників,

- метод регресійного аналізу,

- баловий метод,

- агрегативный метод.

Поиск по сайту: