Метод «середні витрати плюс прибуток», або ціноутворення на основі повних витрат («стандард-костинг»)

Це найпростіший метод ціноутворення, суть якого полягає в призначенні стандартної націнки до повної собівартості виробу. Може використовуватися або надбавка до витрат (рентабельність %):

тоді

або знижка з ціни (частка прибутку в ціні %):

тоді .

Якщо R і S виражені в частках одиниці, перехід від одного показника до іншого виконується по формулах:

і .

Приклад 1. Змінні витрати на одиницю продукції 12 грн, постійні витрати на весь випуск 400 тис.грн. Планований об'єм збуту 40 тис.од., запланована рентабельність 25% (або: планована знижка з ціни – 20%).

Розв’язування:

1) Собівартість одиниці продукції при плановому об'ємі продажів:

грн.

2) Розрахунок ціни через рентабельність:

грн.

3) Розрахунок ціни через знижку:

грн.

Величина націнки (знижки) може варіювати в широких межах залежно від виду товарів. Зазвичай високі націнки призначаються на:

· сезонні вироби (з метою компенсувати ризик не продати товар);

· надмодні вироби;

· товари, що рідко купуютьь;

· вироби з великими термінами зберігання;

· товари, попит на яких нееластичний.

Переваги методу повних витрат:

· Метод простий і зручний, оскільки витрати легше вимірювати, ніж попит;

· Якщо даний метод використовують всі продавці галузі, то ціни швидше за все будуть близькими, і це зведе до мінімуму цінову конкуренцію;

· При високому попиті продавці не наживаються за рахунок покупців і в той же час забезпечують собі справедливу норму прибутку.

Недоліки методу повних витрат:

· Повні витрати (зокрема середні постійні витрати) можуть бути визначені тільки для конкретного об'єму реалізації, в той же час на вільному ринку немає ніяких гарантій того, що цей об'єм буде досягнутий;

· Рівень рентабельності продукції нерідко встановлюється довільно;

· При встановленні ціни не враховується купівельна спроможність споживачів і співвідношення властивостей і ціни даного товару з товарами конкурентів;

· При низькому попиті середні постійні витрати збільшуються, що приводить до зростання ціни і подальшого зниження продажів;

· При високому попиті підприємство добровільно відмовляється від частини можливого прибутку;

· Будь-який метод віднесення на собівартість товару постійних (накладних) витрат є умовним і спотворює дійсний внесок товару в прибуток підприємства. Це положення проілюстроване в таблиці.

Відмічені переваги і недоліки визначають сферу застосування методу повних витрат, а саме:

· при визначенні ціни на принципово нові товари у відсутність конкуренції;

· при встановленні цін на дослідні зразки і для разових замовлень;

· при визначенні цін в галузях, де більшість фірм використовують цей метод;

· на стабільних ринках без різких коливань попиту і пропозиції;

· у посередницькій діяльності (при встановленні торгових надбавок).

Поиск по сайту: