АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Технологія ухвалення організаційного рішення

Читайте также:
  1. Визначення категорії «технологія навчання». Технологія та методи навчання
  2. З ДИСЦИПЛІНИ «ЗАГАЛЬНІ ТЕХНОЛОГІЇ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ» РОЗДІЛ «ТЕХНОЛОГІЯ М’ЯСА І М’ЯСОПРОДУКТІВ
  3. ЗАГАЛЬНА ТЕХНОЛОГІЯ ОБРОБКИ ШКУР
  4. Збори як форма прийняття колективного рішення. Нарада.
  5. Легітимність політичної влади: сутність, технологія легітимності Веберата Хелда
  6. Напряму: 6.051701 «Харчова технологія та інженерія»
  7. Політичні рішення і технологія їх реалізації
  8. Поняття організаційного аудиту
  9. Постановлення судового рішення.
  10. При сплаті організаційного внеску необхідно обов’язково вказати Прізвище, Ім’я, По батькові учасника конференції.
  11. При сплаті організаційного внеску необхідно обов’язково вказати прізвище, ім’я, по батькові учасника конференції.
  12. Соціально-інженерна ф-ція.Соціальна технологія.

Тема Розробка й реалізація організаційних управлінських рішень

Сутність і особливості організаційних управлінських рішень.

Керівники витрачають значну частину часу на прийняття управлінських рішень. У багатьох випадках від цих рішень залежать реальні можливості досягнення цілей організації, її ефективна діяльність. Оцінка роботи керівника виробляється виходячи із числа й значущості прийнятих ним рішень.

Класифікація рішень:

  1. За змістом: економічні; соціальні; організаційні; технічні наукові.
  2. За кількість цілей: одноцільові багатоцільові
  3. За тривалість дії: стратегічні (довгострокові) тактичні (середньострокові) оперативні (короткострокові)
  4. За кількістю об’єктів прийняття: індивідуальні; групові
  5. За рівнем прийняття: стосовно організації в цілому; структурних підрозділів; функціональних служб; окремих працівників.
  6. За глибиною впливу: одно рівневі; багаторівневі.
  7. За напрямком рішення: усередині організації як системи; так, що виходять за її межі.

Ефективність рішення оцінюють стосовно двох загальних критеріїв:

  1. відповідність об'єктивним вимогам гарному рішення в той час, коли воно приймається;
  2. правильність рішення, що виявляється пізніше.

Відповідність рішення загальному критерію припускає, що зазначене рішення:

  • діюче й прагматичне, чітко визначає, що, коли і як буде зроблено відносно проблеми;
  • вироблено в інтересах досягнення цілей організації;
  • здійснено ефективно, тобто його реалізація дає організації певну вигоду.

Стадії прийняття управлінських рішень:

1) виявлення й визначення проблеми;

2) пошук інформації й альтернатив розв’язання;

3) вибір серед альтернатив;

4) ухвалення рішення.

Необхідність прийняття того або іншого управлінського рішення виникає за наступних умов:

· є розбіжності між бажаним і існуючим рівнями розвитку (певна невідповідність діяльності організації її цілям);

· розбіжності досить великі, щоб бути поміченим, отже, заслуговують на увагу;

· особа, що приймає рішення, прагне скоротити розбіжності;

· особа, що приймає рішення, упевнена в можливості скорочення розбіжностей.

Технологія ухвалення організаційного рішення.

За виявленням проблеми й установленням її причин іде стадія пошуку інформації й альтернатив розв’язання. Припустимо, з'ясовується, що розмір прибутку підприємства в певний період скорочується, розрив між собівартістю продукції й ціною продажу починає звужуватися. Зібрана керівником інформація вказує на те, що причиною скорочення розриву є собівартість продукції, що збільшується, за рахунок зростання витрат на сировину, експлуатацію обладнання й оплату праці робітників.

Можливі альтернативи рішень можуть бути наступними:

· зменшення вартості сировини за допомогою раціоналізації методів її придбання;

· зменшення вартості сировини шляхом переходу до власного її видобутку;

· скорочення виробничих витрат завдяки використанню більш ефективного обладнання;

· наймання дешевої робочої сили.

Способи вибору рішення серед альтернатив поділяють на задовільні й максимізаційні. У першому випадку рішення покликане просто задовольнити виниклу потребу, у другому – з великої кількості альтернатив вибирається найкраще рішення. Процес вибору може спиратися на раціональні докази, інтуїтивні уявлення, комбінацію того й іншого. З акту ухвалення рішення випливають передача його для реалізації, організація його підтримки, асигнування необхідних ресурсів, створення системи зворотного зв'язку.

Особи, що приймають рішення, використовують кілька стратегій:

  1. уникати невизначеності (ігнорувати джерела невизначеності й робити ставку на кращий варіант);
  2. зводити невизначеність до визначеності (уявляти, що майбутнє буде таким же, як і минуле, і приймати рішення, як у минулому);
  3. скорочувати невизначеність зовнішнього середовища (вести переговори із джерелами невизначеності, послідовно прояснювати невідомі обставини й т.п.).

Способи прийняття рішень залежно від того, на що орієнтовано особу, яка приймає рішення:

  1. раціональний, коли весь процес обґрунтування рішення націлений на максимальний результат;
  2. адміністративний, коли в рамках повноважень керівника приймається рішення, що задовольняє мінімальні вимоги;
  3. інтуїтивний, коли при прийнятті рішень керуються аналогіями, словесними концептуальними асоціаціями, передбаченням.

Раціональний спосіб передбачає, що розглядаються усі альтернативи, як і наслідки, які можуть виникнути в кожному можливому випадку. Вибір припадає на ту альтернативу, що забезпечує максимальний виграш. Для того, щоб раціонально приймати рішення, суб'єкт рішення повинен:

  • знати свої цілі й ранжувати їх за ступенями важливості;
  • знати всі можливі альтернативні варіанти рішення проблеми;
  • знати відносні «за» і «проти» кожної альтернативи;
  • завжди вибирати альтернативу, що максимізує досягнення мети.

До управлінських рішень менеджера пред'являються такі вимоги: цілеспрямованість, вибір головної проблеми, об'єктивність, своєчасність, компетентність, комплексність дієвість та конкретність

1. Цілеспрямованість. Кожне рішення повинно визначати конкретні цілі і задачі трудового колективу, встановлення завдання безпосереднім виконавцям трудового процесу, мобілізуй вати ресурси для безумовного досягнення цих цілей, рішення першочергових задач і встановлених завдань.

2. Вибір головної проблеми. Багато менеджерів займаються вирішенням багаточисленних дрібних питань і не знаходять головної проблеми, рішення якої сприяло б усуненню або ліквідації наявних недоліків у роботі колективу. Слабким є той менеджер, який хватається за рішення дрібних, другорядних справ і витрачає на це свої сили, не може вирішувати ключові питання, від яких залежать успіхи в роботі.

3. Об'єктивність управлінського рішення. Кожне управлінське рішення менеджера за своєю природою носить суб'єктивний характер. Але необхідність у прийнятті того чи іншого рішення настає незалежно від бажання менеджера, тобто об'єктивно. Звідси уважне вивчення реального ходу подій у розвитку виробництва і зовнішніх умов дає можливість правильно зорієнтуватися, відповідним чином відреагувати, визначити необхідний напрямок діяльності колективу для досягнення найкращих результатів у тих умовах, які уже склалися.

Ігнорування об'єктивності, фактичного стану справ, абстрагування від реальних обставин призводе до суб'єктивізму, відриву від реальних умов виробництва.

4. Своєчасність прийняття і реалізації рішень. Динамічність подій у реальному житті організації постійно висувають перед менеджером все нові й нові проблеми, їх не завжди видно і важ­ко визначити на скільки вони є важливими і взаємопов'язаними з іншими невирішеними питаннями. Досвідчені керівники «відчувають» появу проблеми і їх можливі наслідки, встигаю своєчасно звернути увагу спеціалістів і прийняти певні заході. Несвоєчасні вирішення проблем призводе до втрат наявних ресурсів.

5. Компетентність управлінських рішень. Прийняття рішення є практичним застосуванням знань менеджера принципів управління, навичок керівництва колективом, врахування умов і особливостей конкретної ситуації. Вона передбачає правомочність посадової особи або колективного органу приймати конкретне рішення.

Розподіл повноважень між службами управління є основою правильного розподілу навантажень по розробці і реалізації рішень.

Загальне правило цієї вимоги є те, що керівник, спеціаліст або орган управління не повинні приймати рішення, що віднесені до компетенції своїх підлеглих і в той же час не перевищувати своєї влади у прийнятті рішень.

Приймаючи рішення за підлеглого, менеджер знижує відпо­відальність останнього за кінцеві результати, наслідки роботи.

6. Комплексність управлінських рішень і системність в їх реалізації, необхідність комплексного рішення проблем є причиною розробки програм стратегічного управління, інноваційної та інвестиційної діяльності організації.

7. Дієвість і конкретність управлінських рішень. Дієвість рішення полягає у силі свого впливу на колектив достатньої для зміни стану справ у заданому напрямку для досягнення постав­лених цілей.

Конкретність рішення передбачає точність поставлених у ньому цілей і завдань, чіткість викладення, грамотність оформ­лення, доступність для розуміння виконавцями, врахування інтересів працівників, які безпосередньо будуть його виконувати.

Додержанням вимог до управлінських рішень, менеджер створює творчі умови у трудовому колективі і забезпечує успіх у роботі всього колективу організації.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)