Облік у системі управління

Будь-який вид бізнесу – це складний процес, елементами якого є планування, організація, контроль та управління. Для ефективного їх здійснення необхідно мати достатню інформацію. Головним джерелом цієї інформації є бухгалтерський облік, який складається з таких послідовних етапів:

– – збір інформації про факти господарсько-фінансової діяльності;

– – аналіз фактів господарсько-фінансової діяльності фірм;

– – оцінка та вимірювання;

– – документування;

– – відображення на бухгалтерських рахунках і в облікових регістрах;

– – складання фінансової звітності;

– – подання фінансової звітності зовнішнім і внутрішнім користу­вачам, які приймають управлінські рішення з питань бізнесу.

Облік не пасивно відображає господарські факти, що здійснюються в процесі бізнесу, а активно впливає на них, контролюючи законність, доцільність та ефективність використання ресурсів.

Головним завданням обліку є забезпечення інформацією про фінан­совий стан підприємства, в першу чергу, власників (акціонерів) про фінансові результати, розмір прибутку, який буде виплачено у вигляді дивідендів на акції, про перспективи розвитку фірми. До зовнішніх користувачів інформації з бухгалтерського обліку відносяться: потен­ційні інвестори, кредитні установи, податкові служби, постачальники, клієнти, конкуренти, аудитори та інші.

На підставі інформації, яку надає бухгалтерський облік, інвестори приймають рішення про вкладення коштів у розвиток певних фірм; кредитні установи і постачальники впевнюються в платоспроможності компаній, податкові служби – в достовірності та своєчасності сплати податків; конкуренти здійснюють пошук «слабких» мість в управлінні фірмою з метою підриву її авторитету тощо.

Крім цього, споживачами інформації бухгалтерського обліку є ме­неджери самої фірми, які займаються прогнозуванням бізнесу, ефек­тивністю використання активів, мінімізацією витрат з метою максимізації прибутку тощо.

Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах називають мовою бізнесу і його філософією. Він знаходиться під впливом таких факторів:

– – типу державного управління;

– – типу економічної системи;

– – галузі економіки;

– – профспілкових і суспільних організацій;

– – типу регулювання та контролю;

– – рівня технічного прогресу;

– – загального рівня освіти.

Таким чином, бухгалтерський облік слід розглядати як систему збирання, вимірювання, обробки, аналізу, реєстрації, узагальнення і передачі інформації про бізнес зовнішнім і внутрішнім користувачам.

Об’єктом бухгалтерського обліку виступає бізнес, метою якого є одержання прибутку. У США існує три основні форми організації біз­несу: власна або приватна справа, товариство і корпорація.

Бухгалтерський облік у зарубіжних країнах базується на загально­прийнятих принципах бухгалтерського обліку. Це – «основні пра­вила», розроблені протягом багатьох років. Мета цих правил – бути довідником для бухгалтерів при визначенні та проведенні аналізу фінансових операцій, що становлять суть існування підприємства. Якщо говорити стисло, то загальноприйняті принципи бухгалтер­ського обліку – це стандарти, концепції, правила і процедури, якими користуються бухгалтери й аудитори для оцінки фінансово-госпо­дарської діяльності та при підготовці фінансових звітів.

Дослідження з метою розвитку принципів бухгалтерського обліку, які б йшли в ногу зі змінами в економічному та політичному житті – головна діяльність спеціальних установ.

У США є п’ять груп, які впливають на поліпшення фінансової звітності і практики бухгалтерського обліку. Це Комітет стандартів фінансового обліку (FASB), Американський інститут дипломованих бухгалтерів (AICPA), Комісія цінних паперів та бірж (SEC), Амери­канська асоціація бухгалтерського обліку (AAO), Інститут фінансових працівників (FЕІ).

Комітет стандартів бухгалтерського обліку (FASB) є частиною приватного сектора економіки, а не урядовою установою. Стандарти бухгалтерського обліку у США традиційно є справою приватного сектора, хоча уряд, діючи через SEC, має великий вплив на FASB та інші групи, які займаються дослідженнями у сфері бухгалтерського обліку та стандартами фінансової звітності. FASB займає особливе місце у вивченні загальноприйнятих принципів бухгалтерського облі­ку. Він складається із семи постійних членів, включаючи представ­ників інституту незалежних дипломованих бухгалтерів у промисло­вості й освіті.

Американський інститут дипломованих бухгалтерів-експертів (AICPA) був створений наприкінці минулого сторіччя групою практи­куючих бухгалтерів, які працювали у промисловості та суспільних організаціях. AICPA здійснює видавничу діяльність, розробку і роз­повсюдження облікових стандартів і процедур та займається підви­щенням професійної кваліфікації бухгалтерів. У1959 р. цей інститут було перетворено на Раду з питань принципів обліку (APB).

Комісія цінних паперів і бірж (SEC) є державною установою, яка визначає головні положення обліку для фінансових звітів та порядок їх подання, обов’язкові для компаній, які продають свої цінні папери за межами одного штату (тобто для тих, дані про які подаються у біржових котировках).

Американська асоціація бухгалтерського обліку (ААО) була орга­нізована в 20-х рр. ХХ ст. групою викладачів бухгалтерського обліку. Ця асоціація має за мету всебічно сприяти поліпшенню викладання обліку та розширення наукових досліджень у цій галузі.

Доцільно зазначити, що бухгалтерський облік не є замкнутою системою чи якимось раз і назавжди набором правил, він є галуззю знань, яка постійно розвивається. Подальші дослідження необхідні, незважаючи на той факт, що практика і стандарти бухгалтерського обліку, якими користуються у США, є чи не найкращими за весь час існування бухгалтерської справи.

Інститут фінансових працівників (FEI) є організацією, яка об’єднує головних бухгалтерів, віце-президентів з фінансових питань компаній та фахівців з обліку. Ця організація має великий вплив на FASB.

Основними принципами бухгалтерського обліку в США є:

– – принцип вибору облікової одиниці;

– – принцип тривалості діяльності підприємства;

– – принцип стабільності грошової одиниці;

– – принцип об’єктивності інформації;

– – принцип оцінки статей балансу за їх вартістю;

– – принцип реалізації;

– – принцип паралельного внеску або визначення періоду відобра­ження витрат і доходів;

– – принцип постійності методів, які використовує фірма;

– – принцип повноти відображення інформації;

– – принцип суттєвості;

– – принцип консерватизму;

– – принцип періодичності.

Поиск по сайту: