Методи розрахунку та облік амортизації основних засобів

Довгострокові активи в процесі їх використання у бізнесі втра­чають свою якість. Відповідно до принципу погодженості витрат і доходів, купівельна вартість довгострокових активів (крім землі) розподіляється між тими обліковими періодами, в яких експлуатація цих активів сприяла отриманню доходів шляхом їх систематичного та раціонального розподілу. Розподіл купівельної вартості довгостро­кового активу необхідний для визначення реального доходу. Є дві причини нарахування амортизації: фізичний і моральний знос основ­них виробничих засобів.

Фізичний знос відбувається як в наслідок їх експлуатації (механічне зношення), так і під впливом сил природи (кліматичних факторів, сонця і вітру тощо).

Моральний знос – це процес старіння довгострокових активів в наслідок розвитку технічного прогресу.

При розподілі купівельної вартості довгострокового активу протя­гом облікового періоду фірми визначають ліквідаційну вартість активу та строк корисного використання.

Ліквідаційна вартість активу – це сума коштів, яку власник надіється отримати, за вирахуванням витрат на передачу, демонтаж чи продаж цього активу, тобто це слід розглядати як вартість активу для іншого потенційного покупця на дату, коли власнику знадобиться продати цей актив. Визначення ліквідаційної вартості не є обов’яз­ковим.

Строк корисного використання активу визначається кожним власником самостійно згідно з особистими планами відносно цього активу, а не відповідно до можливого чи прийнятого строку корисного використання активу усіма його потенційними власниками.

Приклад 2.

Купівельна (фактична) вартість основного засобу – 26 000 дол.

Мінус: визначена ліквідаційна вартість – 2 000 дол.

Вартість, що підлягає розподілу – 24 000 дол.

Визначений строк корисного використання – 4 р.

Річна сума зносу (24 000: 4) – 6 000 дол.

Річна норма зносу (6 000: 24 000) – 25 %.

Для систематичного і раціонального розподілу купівельної вартості довгострокового активу існує декілька альтернативних методів, а саме:

– – пропорційний (рівномірний) метод або метод лінійної аморти­зації;

– – прискорений метод нарахування амортизації (метод подвійної норми) або метод подвійного зменшеного залишку;

– – пропорційно кількості випущеної продукції або одиниці продукції (виробничий метод);

– – пропорційно сумі чисел років використання активу або спе­ціальний метод.

Фірма має право використовувати різні методи для визначення амортизації різних видів основних засобів. Так, фірма може викорис­товувати метод нарахування рівномірної амортизації для будівель, а метод прискореної амортизації для машин і обладнання.

При цьому, методи нарахування амортизації, які використовує фірма для складання фінансової (бухгалтерської) звітності, можуть відрізнятися від методів, що використовуються для складання декларацій для податкових органів.

Нарахування амортизації здійснюється окремо по кожній групі основних засобів, що необхідно для того, щоб зробити відповідний розподіл між функціональними схемами діяльності такими як купівля, продаж, виробництво.

Амортизація відрізняється від інших витрат тим, що вона не потребує розрахунків готівкою в момент відображення на рахунках бухгалтерського обліку.

Для нарахування зносу бухгалтеру необхідно знати:

– – первісну (фактичну) купівельну вартість довгострокового активу;

– – визначену його ліквідаційну вартість;

– – строк корисного використання.

Розглянемо послідовно методи нарахування та відображення в обліку зносу (амортизації) основних засобів, які використовуються зарубіжними країнами.

Пропорційний (рівномірний) метод є найпростішим з точки зору розрахунку сум і тому найбільш поширеним. Суть цього методу полягає в тому, що на витрати поточного періоду припадає однакова частина первісної вартості активу протягом визначеного строку його користування.

Для ілюстрації використаємо дані прикладу 2. Причому, за цим методом сума зносу (амортизації) розраховується від первісної вар­тості активу за мінусом ліквідаційної вартості (якщо вона виз­начається).

Таблиця 6.1

Поиск по сайту: