Призначення і методика складання Звіту про рух грошових коштів

Опрацьовуючи тему, слід звернути увагу на те, що інформація про рух грошових коштів згідно з операціями, які здійснювались за звітний період, деталізована за видами діяльності підприємства, міститься в Звіті про рух грошових коштів (Statement of Cash Flow).

Звіт про рух грошових коштів є одним із основних елементів обов’язкової фінансової звітності, в якому відображається вплив операційної, інвестиційної і фінансової діяльності на грошові потоки компанії за звітний період. Він надає інформацію, яка доповнює Ба­ланс та Звіт про прибутки та збитки і дає змогу користувачам оцінити чисте збільшення (або зменшення) грошових коштів за звітний період.

Порядок складання і подання Звіту про рух грошових коштів регламентується Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 7 «Звіти про рух грошових коштів», який був виданий у 1992 р. і набрав чинності з 1 січня 1994 р. Слід зазначити, що з липня 1977 р. Міжна­родний стандарт бухгалтерського обліку 7 і звіт за цим стандартом мали назву «Звіт про зміни у фінансовому стані». Підставою для їх перегляду у 1992 р. було зростання потреби в інформації про форму­вання грошових потоків підприємства.

Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку 7 «Звіти про рух грошових коштів» не передбачає жорсткої регламентації змісту Звіту про рух грошових коштів та порядку його подання. Так, відзначається, що підприємство подає у звіті рух грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності найбільш прийнятним для нього способом.

Комітет з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку дозво­ляє застосовувати різний перелік статей звіту, але вимагає, щоб інформація була деталізована достатньою мірою.

Складання Звіту про рух грошових коштів включає чотири етапи:

1)1) визначення грошових потоків від операційної діяльності;

2)2) визначення грошових потоків від інвестиційної діяльності;

3)3) визначення грошових потоків від фінансової діяльності;

4)4) узагальнення одержаної інформації у вигляді Звіту про рух грошових коштів.

Такий підхід до подання інформації у Звіті про рух грошових кош­тів дає можливість визначити загальну суму змін у складі грошових коштів та їх еквівалентів, а також їх залишки на кінець звітного періоду. Ця інформація подається разом із залишками грошових кош­тів та їх еквівалентів на початок звітного періоду у заключній частині Звіту про рух грошових коштів.

Таким чином, згідно з Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 7 Звіт про рух грошових коштів містить чотири складові, а саме:

1. 1. Рух грошових коштів від операційної діяльності.

2. 2. Рух грошових коштів від інвестиційної діяльності.

3. 3. Рух грошових коштів від фінансової діяльності.

4. 4. Загальні зміни у складі грошових коштів та їх залишки на початок і кінець звітного періоду.

Заповнюється Звіт про рух грошових коштів на підставі показників Балансу, Звіту про прибутки та збитки, даних аналітичного і синте­тичного обліку та Приміток до річної фінансової звітності.

Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 7 «Звіти про рух грошових коштів» передбачено подання інформації про рух грошових коштів у результаті операційної діяльності за двома методами: прямим і непрямим.

При використанні прямого методу у Звіті про рух грошових коштів послідовно наводяться основні види (статті) надходжень та видатків грошових коштів, різниця між сумами яких відображає зміни у складі грошових коштів. З метою визначення грошових потоків від опера­ційної діяльності цей метод передбачає трансформування окремих статей доходів і витрат Звіту про прибутки та збитки, відображених за принципом нарахування, у потоки грошових коштів, сформованих згідно з касовим методом обліку. Для цього здійснюється коригування доходів і витрат, відображених у Звіті про прибутки та збитки, на основі аналізу змін у Балансі протягом звітного періоду стосовно запасів, дебіторської та кредиторської заборгованості, а також інших статей не грошового характеру.

Непрямий метод передбачає коригування лише загальної суми чистого прибутку (збитку) з урахуванням впливу:

1)1) операцій негрошового характеру (зміни в запасах, дебіторської та поточної кредиторської заборгованості);

2)2) будь-яких відрахувань або нарахувань минулих і майбутніх надходжень або виплат грошових коштів стосовно операційної діяльності (амортизація, забезпечення, відстрочені податки, нереалізо­вані прибутки та збитки від курсових різниць тощо);

3)3) операцій, пов’язаних із рухом грошових коштів від інвести­ційної та фінансової діяльності (отримання і погашення позик, реалізація і придбання непоточних активів тощо).

Комітетом з Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку виз­наються обидва способи, але МСБО 7 «Звіти про рух грошових коштів» заохочує підприємства до використання прямого методу подання інформації про грошові потоки у результаті операційної діяльності у Звіті про рух грошових коштів. Цей метод дає можливість здійснювати не тільки ретроспективний аналіз грошових потоків, а і прогнозувати рух грошових коштів на перспективу.

Разом з тим світова практика свідчить, що у багатьох країнах (США, Іспанія, Польща та інші) перевага надається більш простому непрямому методу складання Звіту про рух грошових коштів. Прямий метод складання Звіту про рух грошових коштів є обов’язковим в Австралії, Росії та інших країнах.

Поиск по сайту: