Аудиторський висновок. Види аудиторських висновків. Порядок їх складання і подання

Складання аудиторського висновку є завершальним етапом перевірки. Порядок підготовки аудиторського висновку регламентується МСА 700 та МСА 700а. Одразу хочемо пояснити різницю між поняттями аудиторський висновок та аудиторський звіт. Згідно із ЗУ «Про аудиторську діяльність» аудиторський висновок – це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора аудиторської фірми, який складається у встановленому порядку і містить в собі висновок щодо достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку.

Аудиторський звіт – більш розширений документ, його форма є довільною і залежить від результатів перевірки господарських операцій. Аудиторський звіт складається виключно для власників та/або акціонерів, не є офіційним документом і може бути оприлюднений лише із дозволу клієнта.

За наслідками проведеної перевірки аудитор висловлює свою думку стосовно достовірності фінансової звітності у формі безумовно позитивного або модифікованого висновку.

Аудиторський звіт має чітко визначену структуру. Основними елементами аудиторського висновку є:

1. Заголовок
2. Адресат
3. Вступний розділ
4. Дані про аудитора
5. Дані про клієнта
6. Описова частина (описує обсяги перевірки)
7. Аудиторський висновок
8. Дата аудиторського висновку
9. Підписи

Заголовок. Заголовок містить інформацію про те, що перевірка проводилась незалежним аудитором із зазначенням назви підприємства, де проводилась перевірка. Це робиться для того, аби користувачі інформацією могли з легкістю відрізнити даний звіт від звітів внутрішніх аудиторів.

Адресат. У даній частині зазначається особа, до якої звертається аудитор, аби висловити свою незалежну думку. Як правило, адресатом виступає власник підприємства (акціонери) або рада директорів

Вступний розділ. Містить перелік усіх форм звітності, які були перевірені аудитором із зазначенням звітного періоду та складу звітності.

Дані про аудитора та про клієнта. Зазначаються всі реквізити аудиторської компанії, місце знаходження, номер та дату видачі дозволу на здійснення аудиторської діяльності, строк дії ліцензії тощо. Аналогічно, зазначаються всі реквізити суб’єкта господарювання, який перевіряється. Після цього вказується, що відповідальність за складання звітності несе підприємство, що перевіряється, а аудитор несе відповідальність лише за висловлення правдивої незалежної думки щодо достовірності цієї звітності.

Описова частина. Аудиторський звіт описує обсяги проведеної перевірки. Це робиться з метою надати споживачам упевненості, що перевірка була проведена у відповідності із чинним законодавством. Аудитор зазначає, що перевірена звітність не містить суттєвих помилок та неточностей. Вказується, що аудиторська перевірка проводилась вибірково, і включала у себе:

- проведення тестування, за результатами якого були підтверджені показники фінансової звітності;

- оцінку принципів та методів бухгалтерського обліку;

- оцінку загального уявлення щодо підготовленої фінансової звітності.

Дата аудиторського висновку. Аудитор обов’язково вказує дату, коли була проведена і завершена перевірка. Це показує користувачам звітності, що аудитори врахували всі події, які відбулися вже після закінчення звітного періоду та оцінили їх вплив на фінансову звітність.

Підпис аудиторського висновку. Аудиторський висновок підписується керівником аудиторської фірми, або уповноваженою ним особою із вказанням номеру та строку дії її сертифікату. Ці підписи скріплюються печаткою.

До аудиторського висновку обов’язково додається фінансова звітність щодо якої аудитор висловлює свою думку та яка датована, підписана та скріплена печаткою суб’єкта господарювання, що перевіряється.

Тепер перейдемо до детального розгляду видів аудиторського висновку. Як ми уже зазначали раніше, залежно від думки аудитора стосовно достовірності перевіреної звітності, аудиторський висновок може бути безумно-позитивним або умовно-позитивним, негативним або за певних обставин аудитор може відмовитися від надання висновку.

Безумовно-позитивний висновок. Безумовно-позитивний висновок не містить жодних зауважень з боку аудитора. Такий висновок видається аудитором лише в тому випадку, якщо аудитор не має жодних претензій до перевіреної звітності. Це означає, що звітність є достовірною і, що вона підготовлена із дотриманням всіх вимог чинного законодавства, внутрішньої облікової політики та міжнародних стандартів (якщо це вимагається) і виконані наступні умови:

- аудитор отримав усю інформацію та пояснення, необхідні для збору достатньої кількості аудиторських доказів;

- фінансова звітність складена на основі реальних даних бухгалтерського обліку, не має суттєвих протиріч та неточностей;

- звітність підготовлена із дотриманням всіх принципів бухгалтерського обліку

Якщо у ході перевірки виникли фактори, які не впливають на думку аудитора, але є важливими для користувачів фінансової звітності, оскільки у майбутньому можуть вплинути на показники звітності або стосується проблеми безперервності діяльності, аудитор додає пояснювальний параграф, в якому детально описує вищезазначені фактори.

Умовно-позитивний висновок. Якщо у аудитора виникає незгода із управлінським персоналом стосовно обраної облікової політики, правильності її застосування, або розкриття інформації у фінансовій звітності, при чому керівництво відмовляється вносити зміни, запропоновані аудитором, це стає приводом для видачі умовно-позитивного висновку. Умовно-позитивний висновок видається також у тому випадку, коли аудитор не може отримати всю необхідну інформацію та пояснення від клієнта, не може зібрати достатню кількість доказів, і тому, не може бути повністю впевненим, що звітність позбавлена суттєвих неточностей.

Відмова від надання висновку. Висловлюється в тому випадку, коли обмеження обсягу перевірки є настільки значним та глибоким, що аудитор не може зібрати достатню кількість доказів, аби сформувати свою думку.

Негативний висновок. Висловлюється лише в тому випадку, коли вплив будь-якої незгоди із керівництвом є настільки значним, для фінансової звітності, що висловлення умовно-позитивної думки буде недостатнім для того, щоб розкрити недостовірність звітності або її неповний характер.

Всі причини, які змусили аудитора видати будь-який вид висновку, крім безумовно-позитивного повинні бути чітко зазначені та обґрунтовані. По можливості, аудитор повинен оцінити у грошовому виразі їх можливий вплив на фінансову звітність. Ця інформація викладається у спеціальній частині і може містити посилання на більш детальну інформацію, яка викладена у примітках до фінансової звітності.

Існує також поняття аудиторський висновок спеціального призначення. Такий висновок видається по специфічній фінансовій інформації, наприклад:

- по окремих компонентах фінансової звітності

- по реальності сум дебіторської та кредиторської заборгованості;

- по консолідованій звітності тощо.

Готуючи висновок по окремих компонентах фінансової звітності, аудитор повинен пам’ятати, що між деякими статтям звітності існує взаємозв’язок, тому аудитор повинен оцінити таку матеріальну взаємодію. Окремі компоненти аудитор також оцінює на предмет суттєвості або матеріальності.

Якщо клієнти готують консолідовану фінансову звітність, то така звітність може не відповідати загальноприйнятим стандартам звітності, оскільки вона готується лише для внутрішніх користувачів звітності і включає лише ті аспекти, які стосуються фінансових показників діяльності та фінансового стану підприємства. У такому випадку, аудитор у своєму висновку повинен зробити посилання на основну фінансову звітність, що виступила основою для складання звітності консолідованої, а також висловити свою думку щодо відповідності консолідованої звітності основній. У разі необхідності аудитор висловлює свої зауваження по консолідованій звітності.

Аудитор повинен надати свій висновок у строки, визначені угодою на проведення аудиту. До аудиторського висновку додається також звітність. Суб’єкт господарської діяльності несе відповідальність за надання аудиторського висновку користувачам звітності. Аудиторська компанія не повинна надавати свої копії аудиторського висновку жодним користувачам, окрім випадків, передбачених чинним законодавством.

Якщо аудитор надає аудиторської висновок без попередньої перевірки звітності, або висновок суперечить реальним результатам перевірки, то він несе відповідальність у вигляді анулювання ліцензії на здійснення аудиту.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ ДО ТЕМИ: