Аудит необоротних активів

До матеріальних необоротних активів підприємства ми відносимо активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання робіт і послуг, надання в оренду і очікуваний строк корисного використання яких більший одного року, або одного операційного циклу, якщо його тривалість перевищує 12 місяців. Для їх обліку використовується рах.10 «Основні засоби», за дебетом якого відображається надходження активу, а за кредитом – вибуття.

Нематеріальні активи – немонетарні активи, які не мають матеріальної форми, які можуть бути ідентифіковані та утримуються підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року, або одного операційного циклу для виробництва, торгівлі, використання в адміністративних цілях чи надання в оренду. Для обліку нематеріальних активів використовується рахунок 12 «Нематеріальні активи».

Згадавши визначення матеріальних необоротних та нематеріальних активів перейдемо до розгляду питання їх аудиту.

Нематеріальні активи. До складу нематеріальних активів можна віднести: гудвілл (різниця між ринковою вартістю підприємства та сумою її чистих активів), дослідно-конструкторські роботи, права на користування торговими марками, торговими знаками, авторські права, патенти, ноу-хау тощо.

Які ризики можуть бути пов’язані із перевіркою статті «Нематеріальні активи». По-перше, повнота відображення в обліку, по-друге, правильність встановлення строку корисного використання нематеріального активу, а по-третє, ризик переоцінки величини майбутніх економічних вигід від використання нематеріального активу.

Визначивши потенційні зони ризику, аудитор повинен перейти безпосередньо до перевірки. Для перевірки нематеріальних активів можуть застосовуватися аналітичні процедури та процедури по суті. Під аналітичними процедурами ми розуміємо здійснення порівняльного аналізу оцінки активів із показниками попереднього звітного періоду, а також проведення аналізу прибутку, який підприємство отримує від володіння такими активами.

Процедури по суті включають: здійснення перевірки реєстраційних документів (стосується патентів, торгових марок та торгових знаків), здійснення перерахунку нарахованого зносу і перевірки встановлених строків корисного використання згідно із вимогами облікової політики, перевірка способу зарахування нематеріальних активів на баланс (має здійснюватися за первісною вартістю), перевірка витрат на придбання – місце їх відображення та який спосіб використовується для визначення справедливої вартості.

Основні засоби. Перевірка основних засобів розпочинається із визначення потенційних зон ризику. Можливими ризиками для основних засобів є: необоротні активи можуть мати завищену оціночну вартість, можливі випадки розкрадання необоротних активів, їх незаконного продажу або списання; ризик того, що підприємство не має права власності на наявні основні засоби (наприклад орендовані активи); за рахунок застосування невідповідних строків корисного використання активів для нарахування зносу; ризик того, що примітки до фінансової звітності не містять перелік активів, які виступають забезпеченням під кредити.

Які процедури виконує аудитор для підтвердження або спростування визначених ризиків.

Джерелами аудиторських доказів для аудиту основних засобів є первинні документи на їх надходження, вибуття та внутрішнє переміщення (акти здачі в експлуатацію, акти на списання, інвентарні картки, картка обліку руху основних засобів, відомості з розрахунком амортизації). Джерелом інформації виступають також дані синтетичного та аналітичного обліку.

Аудитор перевіряє правильність ведення інвентарних карток групового та індивідуального обліку. Картки повинні бути заповнені, містити усі необхідні реквізити Необхідно звернути увагу на повноту і своєчасність відображення надходження основних засобів. Якщо основні засоби були передані безоплатно, необхідно провести зустрічну перевірку і встановити правильність списання основних засобів за кількістю і вартістю. При перевірці переміщення основних засобів слід з’ясувати доцільність переміщення основних засобів, оскільки переміщення завжди вимагає значних витрат.

Перевірка надходження основних засобів проводиться шляхом порівняння дати оприбуткування за рахунком 10 «Основні засоби» з датами, вказаними на актах введення в експлуатацію, актах прийому-передачі та інших первинних документах..

Аудитор перевіряє повноту та своєчасність проведення інвентаризації об’єктів основних засобів та відображення її результатів у бухгалтерському обліку. За допомогою даних інвентаризації, аудитор з’ясовує правильність відображення в обліку первісної та залишкової вартості, суми нарахованого зносу.

Значна увага приділяється вивченню вибуття та ліквідації основних засобів. Причиною підвищеної уваги є те, що підприємство може завищити відсоток відпрацювання об’єктів основних засобів з метою їх перепродажу за нижчими цінами. Аудитор повинен перевірити наявність актів ліквідації, правильність їх складання. В акті ліквідації обов’язково зазначаються причини вибуття об’єкту основних засобів, його технічний стан, первісна вартість, сума зносу, витрати на ліквідацію, найменування та вартість залишків від ліквідації, вартість капітальних ремонтів за час експлуатації, результати ліквідації. Здійснюється перевірка дотримання порядку списання ліквідованих основних засобів. Аудитор також повинен отримати обґрунтування обставин та причин ліквідації основних засобів.

У процесі дослідження операцій, пов’язаних з орендою, з’ясовують своєчасність нарахування орендної плати та проведення розрахунків. Отримавши перелік орендованих та зданих в оренду основних засобів, визначають наявність об’єктів, не відображених в обліку.

Важливим аспектом і аудиті основних засобів є питання нарахування зносу. Особливо гостро це питання стоїть для тих суб’єктів підприємницької діяльності, які готують свою звітність вже за міжнародними стандартами бухгалтерського обліку. Причина складностей полягає не в обранні методу нарахування зносу, а у визначенні строків корисної експлуатації об’єктів основних засобів. Тому у ході перевірки, аудитор обов’язково повинен перевірити наявність оціночного звіту від незалежного експерта, аби перевірити строки корисного використання та зношеність фонду основних засобів. Крім того, визначається правильність нарахування амортизації по незакінченим або неоформленим актам приймання об’єктів будівництва та правильність визначення ліквідаційної вартості чи вартості, що підлягає амортизації.

Аудит запасів

Матеріальні цінності – це основа господарської діяльності підприємства. До складу матеріальних цінностей прийнято відносити виробничі запаси, готова продукція, незавершене виробництво, малоцінні та швидкозношувані предмети. На проведення аудиту запасів завжди відводиться багато часу, оскільки запаси відображаються як у балансі, так і звіті про фінансові результати, де відображається собівартість готової продукції. Обидві статті звітності майже завжди є суттєвими, тому вимагають значного обсягу процедур.

Аудит запасів розпочинається, можна сказати, ще до початку заключної стадії аудиту із присутності аудитора на проведенні річної інвентаризації. Присутність аудитора на інвентаризації має на меті перевірку фізичної наявності запасів та ефективність засобів контролю запасів та готової продукції.

Інвентаризація може проводитися двома способами: повний перерахунок (проводиться одразу після закінчення звітного періоду або перед закінченням звітного періоду) та система постійного перерахунку запасів (здійснюється періодично протягом звітного періоду. Постійно інвентаризація проводиться на тих підприємствах, де є запаси,що мають високу цінність, наприклад виробники ювелірних виробів можуть проводити інвентаризацію кожного дня). Якщо підприємство, де проводиться перевірка проводить інвентаризацію регулярно протягом звітного періоду, то аудитор повинен бути присутнім хоча б на одному такому перерахунку.

Під час своєї присутності на інвентаризації аудитор перевіряє чи дотримується підприємство вимог Положення про інвентаризацію. Результати проведеної інвентаризації записуються в інвентаризаційний опис, на основі якого складається порівняльна відомість і аудитор порівнює наявні запаси із показниками звітності. Копія інвентаризаційної відомості включається до складу робочих документів аудитора. Відомість повинна бути підписана та завірена печаткою підприємства. Якщо під час інвентаризації були зафіксовані випадки нестачі або знайдено браковані одиниці запасів, то аудитор повинен відобразити це у своїх робочих документах та доповісти про такі факти керівництву підприємства, де проводиться перевірка.

Після інвентаризації аудитори переходять до перевірки повноти оприбуткування матеріальних цінностей. Рух виробничих запасів (надходження і вибуття) можна зобразити таким чином

Рис. 9.1. Відображення в обліку руху матеріальних активів.

Джерелами аудиторських доказів при перевірці матеріальних активів є: лімітно-забірна картка (складається на складі для кожного виду запасів і відображає весь рух даного виду запасів за звітний період. Як правило, в кінці кожного місяця по даним лімітно-забірної картки підраховується рух запасів за місяць), товарно-транспортна накладна (супровідний документ, на основі якого здійснюється оприбуткування запасів), накладна-вимога (складається у разі відпуску цінностей зі складу або при внутрішньому переміщенні матеріалів), картка обліку матеріалів (ведеться кількісно-сортовий облік матеріалів на складі), прибуткові ордери (складається при оприбуткуванні матеріалів

Завдання аудитора при перевірці оборотних активів полягає в тому, щоб виявити та попередити появу порушень. Для перевірки повноти оприбуткування та правильності оцінки матеріальних цінностей, аудитор здійснює наступні процедури. По-перше, необхідно виключити можливість подвійного відображення надходження і вибуття запасів. Для цього аудитор перевіряє прибуткові та видаткові накладні і звіряє їх з даними бухгалтерського обліку. Необхідно знайти підтвердження того, що всі товари, придбані або продані до закінчення звітного періоду, мають документальне підтвердження (рахунок – фактура, занесений в облікову систему).

По-друге, аудитор повинен впевнитися у повноті оприбуткування та вибуття запасів. Для цього необхідно звірити рахунки – фактури із даними складського обліку, де показано весь рух запасів за звітний період. Для виконання цих завдань аудитор використовує метод вибіркового дослідження.

По-третє, можлива ситуація, коли запаси, фактично придбані у звітному періоді з якихось причин в обліку відображаються уже в наступному звітному періоді. Це може статися, тоді, коли кінець звітного періоду збігається із закінченням календарного року. Така помилка призводить до викривлення у звітності даних по запасам та розрахункам із постачальниками та підрядниками, і завищує показники прибутковості.

Одночасно з перевіркою повноти оприбуткування матеріальних цінностей, вивчають правильність їх оцінки. Придбані або вироблені запаси зараховуються на баланс підприємства за нижчою з двох оцінок первісною вартістю або чистою вартістю реалізації. Якщо а дату балансу знизилась ціна запасів або їх якість, або запаси застаріли, вони повинні відображатися в обліку за чистою вартістю їх реалізації. Оскільки різниця між первісною вартістю запасів і чистою вартістю реалізації списується на витрати звітного періоду, існує ризик того, що підприємство завищить ринкові ціни, які воно застосовує для визначення вартості запасів. Виходячи з цього, аудитор повинен звернутись до зовнішніх джерел інформації і перевірити ринкові ціни на запаси. Особливо важливою дана процедура є для тих запасів, по яким давно не було руху, тобто які давно не використовуються, і швидше за все, втратили свою якість.

Далі аудитор переходить до аналізу списання та вибуття матеріальних цінностей. Вибуття запасів оцінюється одним із шести методів (на вибір підприємства): метод ідентифікованої собівартості, метод середньозваженої собівартості, метод ФІФО, метод ЛІФО, метод нормативних затрат та метод ціни продажу. Необхідно впевнитися, що для тих одиниць запасів, які мають однакове призначення та однакові умови використання застосовується тільки один із вищеперерахованих методів. Метод вибуття запасів може бути змінений лише за умови внесення змін в облікову політику підприємства і такі зміни повинні бути обґрунтовані, адже із оцінкою вибуття запасів пов'язаний показник ліквідності.

Для перевірки здійснених операцій щодо відпуску матеріалів у виробництво, тобто їх списання, необхідно використати дані із накопичувальних відомостей по витратам матеріалів, які ведуться на складах і заповнюються на підставі видаткових документів. Як правило, калькулятори розраховують кількість матеріалів, необхідних для виробництва продукції і встановлюють ліміт на відпуск матеріалів. Відпуск матеріалів зі складу здійснюється саме на підставі цих калькуляцій і відображається в лімітно-забірній карті. Зрозуміло, що аудитор повинен виконати зустрічну перевірку, зіставивши дані калькуляцій та лімітно-забірних карток. Але, крім цього, необхідно провести і аналітичну роботу і визначити чи немає випадків завищеного списання матеріалів у виробництво, що сприяє створенню не облікованих залишків на складах.

Якщо виробничі запаси суб’єкта господарювання, який перевіряється знаходиться у третьої особи (оренда складських приміщень, товари на відповідальному зберіганні, товари в дорозі) і сума таких активів є суттєвою для даної перевірки, аудитор обов’язково повинен провести огляд таких запасів. Якщо сума запасів, що знаходяться у третьої особи не є суттєвою, аудиторські процедури обмежуються отриманням підтвердження від третьої особи про зберігання таких товарів.

Отже, при перевірці запасів існують такі ризики:

- завищення або заниження норм витрачання матеріалів;

- недоліки в обліку: неповне оприбуткування, оприбуткування у іншому звітному періоді;

- завищення ринкових цін на товари;

- відсутність ефективних засобів контролю за надходженням, рухом та вибуттям запасів;

- розкрадання запасів та недотримання правил зберігання матеріальних активів тощо.

Поиск по сайту: