Поняття помилок та шахрайства

У процесі проведення аудиту фінансової звітності, аудитори повинні переконатися у достовірності фінансової інформації та правильності ведення обліку. Для цього аудитору необхідно виявляти будь-які факти перекручування або спотворення даних у звітності та обліку. Найпоширенішими причинами спотворень даних обліку є свідомі та несвідомі дії осіб, які обробляють фінансову інформацію та готують кінцеві звітні дані про результати господарської діяльності. Несвідомі дії можуть бути спричинені недостатньою кваліфікацією працівника, або можуть виникати внаслідок недобросовісного та безвідповідального ставлення до виконання своїх обов’язків працівником. Такі дії характеризуються як помилки. Свідомі перекручення даних призводять до обману користувачів фінансової звітності і, як наслідок, стануть причиною прийняття помилкового рішення.

Враховуючи важливість даного питання було розроблено окремий стандарт аудиту - Міжнародний стандарт аудиту 240 «Відповідальність аудитора щодо винайдення шахрайства у ході аудиту фінансової звітності», який дає чітке визначення понять шахрайство та помилка, а також містить важливі рекомендації щодо того як аудитор повинен виявити факт шахрайства. Незважаючи на те, що Міжнародні стандарти аудиту розробляються для зовнішніх аудиторів, положення та рекомендації даного стандарту можуть успішно використовувати і внутрішні аудитори.

Даний стандарт дає наступне визначення поняттю помилка – це ненавмисне перекручування даних фінансової звітності, яке може призвести навіть до неповного відображення інформації у звітності. Виходячи з аудиторської практики найпоширенішими видами помилок є: помилки, що виникають при узагальненні даних обліку і формуванні звітності, помилки, що виникають внаслідок неправильного тлумачення принципів обліку в сфері нарахування резервів, класифікації об’єктів та їх групування. Останній тип помилок найчастіше виникає на тих підприємствах, де вперше готується звітність згідно із Міжнародними стандартами обліку (та або за груповою політикою).

Шахрайство – навмисно неправильне відображення даних обліку у фінансовій звітності, яке здійснюється посадовою особою або групою осіб з метою порушення чинного законодавства для отримання певних переваг. Залежно від того, хто скоює шахрайство, можна виділити: управлінське шахрайство (особа, яка є відповідальною належить до керівництва); шахрайство, вчинене працівником; шахрайство, вчинене третьою стороною ( здійснюється у змові з керівництвом компанії, або із державними органами).

Аудиторська практика виділяє основні 2 типи шахрайства:

- шахрайство при складанні фінансової звітності;

- незаконне присвоєння (розтрачування) активів.

Шахрайство під час складання фінансової звітності призводить до того, що звітність міститиме недостовірні дані про результати діяльності підприємства у звітному періоді, що призведе до обману користувачів звітності. Причиною спотворення даних обліку може слугувати, наприклад, бажання підприємства підвищити показники прибутковості, аби збільшити свою економічну привабливість. Навмисне викривлення даних досягається, наприклад, шляхом підробки, фальсифікації, маніпуляції з даними обліку або первинними документами; шляхом спотворення або укриття важливої фінансової інформації; або шляхом неправильного застосування облікової політики щодо оцінки, визнання або розкриття статей звітності.

Під незаконним присвоєнням активів ми розуміємо: розтрата обманним шляхом (стосується переважно грошових коштів), розкрадання майна (фактичне) та нематеріальних активів (копіювання), використання матеріальних активів підприємства для задоволення власних потреб, або оплата підприємством рахунків за товари і послуги, які фактично отримані не були. Аудитор повинен пам’ятати, що факти розкрадання майна, як правило скриваються шляхом фальсифікації первинних документів та облікових записів.

Ризик існування шахрайства існує не будь-якому підприємстві, оскільки система внутрішнього контролю може зменшити, але не може остаточно усунути всі можливості для шахрайства або помилки. Зовнішній аудитор не може ні в якому разі бути притягнутий до відповідальності за факт шахрайства або помилки, але, як ми уже говорили раніше, його завданням є визначення факту шахрайства або помилки шляхом виконання певних процедур.

Поиск по сайту: