АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Поняття аудиторського ризику, його складові

Читайте также:
  1. I. Поняття й ознаки об'єкта авторського права.
  2. I. Поняття необережності, як форми вини.
  3. IV. Основні поняття і визначення,
  4. VІІ.Оперування поняттями
  5. Аварійний комісар: поняття, функції.
  6. Адміністративна відповід-ть: поняття та підстави.
  7. Адміністративна відповідальність: поняття, мета, функції, принципи та ознаки.
  8. Адміністративне стягнення: поняття та види.
  9. Адміністративні стягнення: поняття і види
  10. Азотисті основи як складові компоненти нуклеїнових кислот
  11. Аналіз документів: поняття, види, особливості застосування
  12. Апам'ятовуючі пристрої комп'ютера. Поняття внутрішньої та зовнішньої пам'яті

Поняття аудиторського ризику, його види та методика визначення розкривається МСА 400.

Аудиторський ризик – ризик висловлення неналежної аудиторського висновку у тому випадку, коли фінансова звітність має суттєві неточності.

Як ми уже говорили раніше, основною метою аудиторської діяльності є висловлення впевненості у тому, що перевірена аудитором фінансова звітність є достовірною і не має суттєвих відхилень. Втім, завжди існує вірогідність того, що аудиторський висновок буде помилковим. Такий ризик може бути мінімізований до прийнятного рівня шляхом виконання аудиторських процедур. Метою проведення цих процедур є отримання достатньої кількості аудиторських доказів для того, щоб сформувати правильний та неупереджений аудиторський висновок.

Для того, щоб аудитор міг правильно підібрати необхідні в ході перевірки процедури, йому необхідно розробити стратегію аудиту та робочу програму аудиту. Розробка стратегії та робочої програми здійснюється на основі детального вивчення та аналізу підприємства, середовища його функціонування та системи внутрішнього контролю.

Таким чином, аудиторський ризик має 2 основних аспекти:

- ризик того, що фінансова звітність може бути недостовірно складеною (тобто ще до моменту початку аудиторської перевірки) – ризик фінансової звітності;

- ризик того, що у ході аудиторської перевірки аудитор не помітить того, що фінансова звітність має певні неточності – ризик не виявлення.

Втім, класична модель аудиторського ризику має наступні складові: невід’ємний ризик, ризик контролю (засобів контролю) та ризик не виявлення

Гранично допустима величина аудиторського ризику встановлюється аудиторами виходячи з власного практичного досвіду (або визначена внутрішньою методологією аудиторської компанії). Як правило, цей показник встановлюється на рівні 5%. Це означає, що існує 5%-вий ризик того, що аудитор вході перевірки не зможе виявити суттєвих помилок, або іншими словами, аудитор на 95% впевнений у тому, що фінансова звітність не містить суттєвих помилок та неточностей. Цей відсоток використовується аудитором також при оцінці ризику невиявлення, а також під час вибіркового дослідження.

В своїй практичній діяльності аудитори оцінюють невід’ємний ризик та ризик контролю як Високий, Середній або Низький. Зв'язок між невід’ємним ризиком, ризиком контролю є обернено пропорційним. Тобто, якщо невід’ємний ризик та ризик контролю оцінений аудитором як високий, тоді ризик невиявлення буде оцінений як низький.

Зупинимося більш детально на кожному з видів ризику.

Невід’ємний ризик – відображає можливість наявності помилок та неточностей по окремих рахунках та статтях, які окремо або в сукупності із іншими помилками можуть призвести до неточностей у фінансовій звітності. Важливою умовою при оцінці невід’ємного ризику є відсутність дієвої системи внутрішнього контролю.

Для того, щоб оцінити рівень невід’ємного ризику, аудитор повинен дослідити численні фактори на рівні фінансової звітності та на рівні сальдо рахунків (статей) або окремих операцій:

На рівні фінансової звітності:

- досвід та знання керівництва, дослідити чи відбувались зміни у керівництві протягом звітного періоду;

- визначити наявність тиску на керівництво при підготовці фінансової звітності (знайти факти, які могли змусити підприємство свідомо викривити дані фінансової звітності, наприклад дефіцит капіталу, необхідного для нормального функціонування підприємства);

- характер бізнесу підприємства (загальна ситуація по галузі, конкуренція, якість продукції, її відповідність вимогам споживача, ринки збуту тощо).

На рівні рахунків та (або) окремих операцій:

- рахунки бухгалтерського обліку з найвищою ймовірністю викривлення даних (наприклад рахунки, які потребували коригування у попередні звітні періоди)

- незвичайні або складні операції, особливо такі, що відбулися під кінець звітного періоду;

- активи, які підвернені втратам або розкраданню (наприклад високоліквідні активи) тощо.

Ризик контролю – ризик того, що суттєва помилка, яка виникла під час складання звітності не буде вчасно виявлена та виправлена системою внутрішнього контролю. Даний ризик характеризує наскільки ефективними є системи бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю суб’єкта господарської діяльності.

В ході перевірки аудитор повинен провести попередню оцінку систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю. Ризик контролю вражається потенційно високим до тих пір, поки аудитор не переконається, що на підприємстві дійсно функціонує ефективна система контролю, яка здатна вчасно запобігти викривленням звітності. Для того, щоб перевірити ефективність системи контролю, аудитор повинен провести тестування засобів контролю, тобто отримати аудиторські докази того, наскільки добре організована система внутрішнього контролю та обліку на даному підприємстві з точки зору виявлення та попередження суттєвих викривлень. В ході тестування аудитор перевіряє:

- санкціонування придбання або продажу необоротних активів; підписання угод з новими постачальниками; проведення оплати та списання безнадійної дебіторської заборгованості;

- наявність управлінських оціночних звітів, порівняльних характеристик, аналітичних звітів тощо;

- систему обробки інформації, тобто яким чином перевіряється математична правильність звітності; яким чином відслідковуються та виправляються помилки; чи проводяться звірки із банківськими установами, дебіторами і кредиторами;

- система фізичного контролю, тобто наявність вільного доступу до активів підприємства, застосування паролів та кодів доступу до бухгалтерських та інших даних, чи проводиться перевірка фізичної наявності активів, відображених в бухгалтерському обліку тощо;

- розподіл обов’язків, тобто аудитор повинен переконатися, що функції авторизації, обліку та контролю за збереженням цінностей виконують різні відділи; наявність контролю роботи одного працівника підприємства іншими працівниками.

Втім, незалежно від результатів тестування, завжди існуватиме ймовірність наявності ризику контролю, оскільки жодна система внутрішнього контролю не є досконалою. Ризик контролю оцінюється як високий, якщо за результатами тестування підтвердилась неефективність системи контролю; якщо в ході перевірки виявилось, що тестування оперативної ефективності контролю не дасть необхідних результатів.

Ризик невиявлення – ризик того, що виконані аудиторські процедури не дозволять аудитору виявити викривлення та неточності у фінансовій звітності (як у сальдо по рахунках, так по окремих операціях), які самостійно, або в сукупності з іншими викривленнями та неточностями матимуть суттєвий ефект.

Ризик невиявлення є показником ефективності та якості роботи аудитора. Для того, щоб визначити величину даного ризику аудитор повинен провести тести по суті. До тестування по суті ми відносимо:

- тестування операцій по суті (перевірка того чи були господарські операції клієнта правильно відображені в обліку)

- тестування окремих рахунків по суті

- аналітичні обзори.

Існує ряд факторів, які можуть вплинути на неправильність оцінки ризику невиявлення: по-перше, аудитор може неправильно визначити перелік необхідних процедур ще на стадії планування; по-друге, через недостатність досвіду процедури можуть бути виконані помилково, або аудитор не зможе зробити правильні висновки за результатами тестування. Для того, щоб уникнути таких ситуацій, аудитор повинен дуже ретельно планувати підхід до аудиторської перевірки. Навіть якщо аудитору вдасться провести тестування по суті всіх рахунків або типові операції, все одно існуватиме ймовірність ризику невиявлення, оскільки аудиторські докази не носять вичерпний характер. Отже, завдання аудитора полягає лише в тому, щоб мінімізувати цей ризик до прийнятного рівня. Розглянемо приклад.

 

ПРИКЛАД 1. Аудиторська фірма використовує математичну модель для оцінки ризику невиявлення.

Аудиторський ризик – 5%

Невід’ємний ризик – 80%, високий, тбт. Існує ймовірність 80%, що в ході перевірки будуть виявлені суттєві викривлення.

Ризик контролю – 20%, тбт. Існує ймовірність 20%, що системи контролю не від слідкують помилку.

Необхідно оцінити ризик невиявлення.

Отже, скориставшись вищенаведеним рівнянням можемо підрахувати,

0,05 = 0,8*0,2*Ризик невиявлення, отже Ризик невиявлення = 0,31 (середній).

На основі проведеного розрахунку ми можемо сказати, що результати процедур тестування по суті будуть вважатися достовірними, навіть незважаючи на те, що існує ймовірність 31% того, що суттєві помилки виявлені не будуть. Втім, аудитор повинен обов’язково протестувати всі суттєві операції. Величина ризику невиявлення використовується аудитором, як правило, при проведенні вибіркового дослідження. Отримане значення вводиться до спеціально розробленої програми разом з іншими показниками, і система видає обсяг вибірки.

Важливим моментом при визначенні ризиків є поняття Значного ризику. Дане поняття стосується незвичайних операцій або суб’єктивних питань, наприклад:

- у випадку складних розрахунків (стосується розрахунку справедливої вартості, резервів), або тих аспектів облікової політики, які не є чітко визначеними;

- якщо природа операції не дозволяє провести ефективну оцінку ризику;

- якщо існує можливість ручного коригування даних обліку тощо.

Якщо при проведенні перевірки існують один чи декілька вищеперерахованих факторів, аудитор повинен провести стовідсоткове тестування таких об’єктів.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 | 24 | 25 | 26 | 27 | 28 | 29 | 30 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.)