Поняття вибіркового дослідження в аудиті. Методи вибіркового дослідження

Для того, щоб аудитор зміг сформувати свою думку щодо достовірності фінансової звітності та підготувати аудиторський висновок, йому необхідно отримати достовірні докази. Будь-яка перевірка має обмеженість у часі та у кількості задіяних фахівців - аудиторів, тому для економії часу та ресурсів, аудитори використовують вибіркове дослідження.

Для того, щоб обрати об’єкти для тестування можна використати будь-який із нижче перерахованих методів, або комбінацію декількох методів:

- суцільне тестування (вибираються всі об’єкти);

- вибір конкретних (специфічних) елементів;

- вибір окремих елементів, з яких формується аудиторська вибірка.

Суцільне тестування. Даний метод є найбільш затратним по витратам часу, тому використовується рідко і лише в тих випадках, якщо:

- генеральна сукупність складається з невеликої кількості елементів із високою вартістю;

- якщо ризик не виявлення та ризик засобів контролю оцінений як дуже високий і немає іншого способу отримання аудиторських доказів;

Обрання конкретних (специфічних) елементів. Обрання конкретних елементів здійснюється аудитором, виходячи із власного досвіду роботу. При цьому використовується, отримана в ході планування інформація про специфіку діяльності підприємства, враховується визначений рівень ризику, а також особливі характеристики сукупності, яка підлягає тестуванню. До складу обраних аудитором елементів можуть відноситись:

- так звані ключові об’єкти (можуть бути об’єкти, що мають велику вартість, підозрілі об’єкти, незвичайні транзакції, об’єкти, які раніше були відображені неправильно;

- елементи, які перевищують певну величину (як правило, встановлений рівень суттєвості, а також елементи, сумарне значення яких покриває більшу частину кінцевого сальдо по рахунку);

Головною перевагою даного методу є зручний спосіб обрання об’єктів тестування. Тоді як головним недоліком даного методу є те, що вибір конкретних елементів не є аудиторською вибіркою, тому результати такого тестування не можуть бути екстрапольовані на всю сукупність елементів.

Аудиторська вибірка. Перш, ніж розглядати даний метод, необхідно надати визначення деяких понять.

Аудиторська вибірка – представляє собою застосування аудиторських процедур до менше, ніж 100% елементів, коли існує ймовірність обрання будь-якого з елементів. Висновки, зроблені за результатами такого тестування екстраполюються на всю генеральну сукупність.

Помилка – відхилення від нормального функціонування засобів контролю (виявляється аудитором при тестуванні засобів контролю) або викривлення даних бухгалтерського обліку та звітності.

Аномальна помилка – помилка, яка є результатом одиничного випадку, не може бути повторена в майбутньому, тому не може вважатися репрезентативною помилкою з боку даної генеральної сукупності.

Генеральна сукупність – повний набір даних, з яких аудитор набирає об’єкти для подальшого тестування. Генеральна сукупність може поділятися на так звані страти або субпопуляції, при цьому кожна страта перевіряється окремо.

Ризик, пов'язаний з використанням вибіркового дослідження – виникає, якщо висновок, зроблений аудитором на основі відібраної сукупності даних відрізняється від висновку, який можна зробити, якщо провести тестування всіх об’єктів даної генеральної сукупності. Тут можливі дві ситуації:

а) ризик того, що аудитор прийде до помилкового висновку щодо засобів контролю (фактичний ризик виявиться більшим, ніж вважає аудитор) та що суттєвої помилки не існує (хоча насправді вона є і просто не була визначена аудитором). Такий ризик дуже сильно впливає на ефективність аудиту та може призвести до складання необ’єктивного висновку.

б) зворотна ситуація, коли робиться висновок, що ризик засобів контролю вищий, ніж насправді або існує суттєва помилка, тоді як насправді її не існує. Даний тип ризику також справляє вплив на ефективність аудиту, оскільки призводить до проведення додаткових процедур, що дозволить спростувати неправильність раніше зроблених висновків.

Рівень довіри – математичний вираз ризику, наприклад високому рівню ризику відповідає низький рівень довіри. Якщо, ризик – 5%, то рівень довіри – 95% і навпаки.

Ризик, не пов'язаний із використанням вибіркового дослідження – є наслідком будь-яких факторів, крім, розміру вибірки, що приводять аудитора до помилкового висновку (аудитор використав неправильні докази і помилку не було знайдено).

Елемент вибірки – індивідуальні елементи, які відображаються в обліку і з яких складається генеральна сукупність, наприклад однотипні первинні документи, сальдо по розрахункам з окремими дебіторами та/або кредиторами, виписки по банківським рахункам, об’єкти основних засобів тощо.

Статистична вибірка – будь-який підхід до вибірки, що підпадає під наступні характеристики:

- випадковий вибір елементів для подальшого тестування, або

- для оцінки результатів вибірки, включаючи оцінку ризику, пов’язаного з вибірковим дослідженням, використовуються прийоми теорії ймовірності.

Будь-який інший підхід, що не має вищеперерахованих характеристик, є нестатистичною вибіркою.

Стратифікація – процес поділу генеральної сукупності на субпопуляції за певною подібною ознакою (як правило грошовою вартістю), при цьому кожна субпопуляція є системою елементів вибірки.

Допустима помилка – максимальний рівень помилки генеральної сукупності, який аудитор вважає допустимим для того аби зробити висновок, що за результатами тестування була досягнута раніше поставлена мета.

Для підготовки вибірки аудитор може використати як статистичний, так і нестатистичний методи, але процес підготовки вибірки завжди має наступні стадії:

1. підготовка генеральної сукупності із елементів якої буде зроблено вибір об’єктів тестування;

2. безпосередньо вибір елементів;

3. проведення тестування (перевірки) обраних елементів;

4. екстраполяція результатів вибіркового дослідження на всю генеральну сукупність.

Звернемося до більш детального розгляду кожного із етапів.

Стадія підготовки генеральної сукупності включає визначення аудитором мети проведення дослідження, вивчення специфіки об’єктів, які формують генеральну сукупність, рівень допустимої помилки.

Стадія вибору елементів. Вибір елементів для тестування може здійснюватися різними способами:

- випадковий вибір елементів – елементи обираються випадково, як правило із застосуванням комп’ютерних програм; систематичний або інтервальний вибір елементів – елементи обираються із збереженням між ними певного інтервалу, наприклад через п’ять об’єктів. Розпочинати вибір аудитор може із будь-якого елементу генеральної сукупності;

- хаотичний вибір елементів – застосовується дуже рідко і лише за умови, що у виборі елементів немає ніякої послідовності та систематичності.

Тестування. У ході тестування аудитор повинен досягнути мети, визначеної в аудиторській програмі. Процедура тестування проводиться по кожному обраному об’єкту. Якщо по якомусь із обраних об’єктів немає аудиторських доказів, аудитор повинен знайти інші джерела підтвердження інформації, провести інші процедури. Якщо немає іншого способу підтвердити інформацію по обраному об’єкту, аудитор розглядає його як помилку.

Оцінка результатів тестування. Усі, знайдені у ході тестування помилки необхідно оцінити з точки зору їх впливу на генеральну сукупність. Для цього необхідно порівняти сумарний вплив від знайдених та аномальних помилок із допустимою помилкою. Якщо знайдені та аномальні помилки перевищують встановлену допустиму помилку, необхідно переоцінити ризик, пов'язаний з використанням вибіркового дослідження:

Поиск по сайту: