Коротка історія аудиту в Україні та в світі

Тема 1. СУТНІСТЬ ТА ПРЕДМЕТ АУДИТУ

Вивчення теми передбачає розгляд таких питань:

• поняття аудиту та його сутність у ринкових умовах господарювання.
• коротка історія аудиту в Україні і світі.
• види аудиту та його відмінність від інших форм контролю.
• предмет, метод і об’єкти аудиту.

Поняття аудиту та його сутність у ринкових умовах господарювання.

Сутність аудиту та аудиторської діяльності визначається багатьма нормативними документами: як Міжнародним Стандартом Аудиту МСА 200 так і Національними нормативами аудиту, так і Законом України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 року.

Існує багато визначень аудиту, як закріплених нормативними документами, так висловлених незалежними експертами та спеціалістами в області аудиту.

Згідно із Законом України «Про Аудиторську Діяльність» аудит - перевірка публічної бухгалтерської звітності, обліку, первинних документів та іншої інформації щодо фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання з метою визначення достовірності їх звітності, обліку, його повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам.

Аудиторська діяльність - підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг.

Згідно із діючими нормативними документами аудиторська перевірка здійснюється аудитором. Аудитор може здійснювати аудиторську діяльність в якості працівника аудиторської компанії, або самостійно, за укладеним договором. Індивідуальний аудитор, як і аудиторська компанія, крім аудиту фінансової звітності можуть надавати супутні аудиту послуги.

Супутні аудиту послуги – підприємницька діяльність аудиторів та аудиторських компаній, що включає наступні види додаткових робіт та послуг: бухгалтерські послуги, послуги по проведенню перевірок та експертиз, які не є аудитом, оціночні послуги, консультаційні та юридичні послуги.

Займатися аудитом може лише кваліфікований аудитор, який має відповідний сертифікат, виданий Аудиторською палатою України.

Коротка історія аудиту в Україні та в світі

Історична наука свідчить, що аудит виник у глибоку давнину. Згідно з історичними джерелами вона мала місце у Вавилоні и Стародавньому Єгипті при оцінці правильності збору податків, в епоху Середньовіччя – у сфері торгівлі.

Втім, розвиток аудиту в традиційному його розумінні розпочався а Англії. Згідно з однією з версій, відомий політик та економіст 18 ст. Джордж Уотсон якось порадив шотландським комерсантам провести перевірку бухгалтерської звітності. Резульати виявились настільки значними, що такі перевірки були визнані корисними і почали широко практикуватись на території всього Королівства. А вже у 1805 році в Единбурзі було видано перший довідник, який містив прізвища 17 аудиторів, які незабаром створили свою професійну спілку.

Втім, офіційною датою народження аудиту вважається 1844 рік, коли в Англії був прийнятий закон «Про акціонерні товариства» - згідно з яким правління товариств повинні були щорічно доповідати перед акціонерами, при цьому доповідь повинна була бути перевірена та підтверджена спеціальною особою – незалежним аудитором.

Протягом ХХ ст. аудиторська діяльність у Європі та Америці значно поширилась: вдосконалились методи роботи аудиторів та з’явились міжнародні аудиторські компанії (найбільш відомі з них “Ernst and Young”, “KPMG”, “Pricewaterhouse Coopers”, “Deloitte & Touche”). В зарубіжній практиці аудит є необхідною умовою роботи крупної компанії. Без аудиторського висновку з боку аудитора зі світовим ім’ям та репутацією, інвестори та партнери можуть відмовитись від співпраці.

В Росії звання аудитора було вперше введено Петром І в 1716 році за прикладом Польщі. У військовому статуті і табелі про ранги аудитори були прирівняні до військових посад. Наступні спроби створення інституту аудиту в Росі проводились ще тричі: у 1888 році, з 1907 по 1912 роки та з 1929 по 1930 роки, втім вони не виявились ефективними. А фактично аудит в Росії виник у 80-х роках ХХ ст., коли почали з’являтися перші сумісні підприємства і іноземні партнери вимагали проведення аудиторських перевірок.

В Україні аудиторська діяльність почала розвиватись із переходом до ринкових відносин. Становлення аудиторської діяльності в Україні має такі основні етапи:

Перший – ухвалення Закону України «Про аудиторську діяльність» у 1993 році, який визначив місце аудиту у правовому аспекті.

Другий рівень – розроблення системи нормативно-правового регулювання аудиту, яка включає національні нормативи т а кодекс професійної етики аудиторів України.

Третій рівень – розроблення документів, які потрібні для реалізації нормативів та використання їх.

Сьогодні, аудиторська діяльність в Україні розвинута на досить широкому рівні, оскільки в країні працюють представництва усіх відомих у світі аудиторських компаній, а збільшення кількості іноземних інвестицій та спільних підприємств робить аудиторську перевірку невід’ємною частиною ведення бізнесу.

1.3. Види аудиту та його відмінність від інших форм контролю.

Основні види аудиту наведені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1.

Види аудиту

Отже, за видом виконавця аудиторських послуг, аудит розділяють на зовнішній та внутрішній. Під зовнішнім аудитом розуміють надання аудиторських послуг незалежною аудиторською компанією (або аудитором), тоді як внутрішній аудит – елемент внутрішнього контролю на підприємстві. Як правило, всі крупні підприємства створюють спеціальні служби внутрішнього аудиту, які мають перед собою наступні завдання:

- підтвердження достовірності інформації, яка надається керівництву;

- виконавчий контроль;

- оцінка ефективності виробництва, фінансових вкладень тощо.

Внутрішній аудит не є незалежним і підпорядковується безпосередньо керівництву підприємства, діє згідно із його вказівками і відповідає перед ним.

За ступенем обов’язковості розрізняють обов’язків аудит та аудит, що проводиться з власної ініціативи.

Обов’язковий аудит проводиться на основі вимог законодавчих та нормативних актів, які встановлюють обов’язковість проведення аудиторської перевірки для окремих суб’єктів господарювання.

Ініціативний аудит проводиться за рішенням економічного суб’єкта. Причинами проведення такого аудиту можуть бути: бажання керівництва підприємства переконатися у правильності ведення бухгалтерського обліку; у разі отримання банківського кредиту, коли установа банку прагне переконатися у достовірності балансу та звіту про фінансові результати тощо.

Управлінський аудит – один із видів консультаційних послуг, що надається з метою підвищення ефективності виробництва та використання виробничих ресурсів.

Спеціальний аудит – перевірка окремих аспектів діяльності підприємства на відповідність чинним правилам і нормам.

За часом здійснення виділяють:

Первинний аудит – проводиться для клієнта вперше. Проведення такого аудиту вимагає більших затрат часу та праці та є більш ризикованим.

Повторний аудит – здійснюється аудитором повторно або регулярно. І оснований на знанні специфіки клієнта.

Оперативний аудит – короткочасна аудиторська перевірка, яка проводиться з метою висловлення думки про загальний стан ведення обліку, фінансової звітності та ефективності внутрішнього контролю.

За характером перевірки виділяють:

Підтверджуючий аудит - перевірка і підтвердження достовірності фінансової звітності та бухгалтерських документів.

Системно орієнтований аудит – направлений на дослідження системи внутрішнього контролю клієнта, оскільки високий рівень внутрішнього контролю значно знижує ймовірність недостовірності бухгалтерської інформації.

Аудит, що оснований на ризику – дозволяє аудитору зосередитись на областях із вищим ризиком.

Втім, необхідно пам’ятати, що окрім аудиту існують і інші види фінансового контролю це і ревізія, і судово-бухгалтерська експертиза. Розглянемо основні відмінності між аудитом та іншими формами контролю.

Ревізія – метод контролю фінансово-господарської діяльності підприємства з боку вищестоящого виконавчого органа з метою збереження активів підприємства, що перевіряється та упередження розкрадання майна підприємства, яке перевіряється. Основним завданням ревізії, фактично, є необхідність встановити достовірність та економічну доцільність здійснених фінансово-господарських операцій. В ході проведення перевірки ревізор повинен встановити та виявити:

- наявність контролю за дотриманням державної дисципліни;

- доцільність використання державних коштів;

- збереження грошових коштів та матеріальних цінностей;

- правильність ведення бухгалтерського обліку;

- виявити факти розкрадання державного майна або недоцільного використання бюджетних асигнувань та визначення винних осіб, які понесуть матеріальну відповідальність за виявлені в ході ревізії порушення.

Ревізії також мають свою класифікацію. Ревізія може бути відомча і невідомча, суцільна або вибіркова, планова, позапланова або повторна, тематична, комбінована або комплексна.

Ревізія здійснюється Контрольно-ревізійним управлінням (його відділами всіх рівнів) в міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних комітетах, фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах (організаціях), які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів.

На відміну від аудиту, який є одним із видів підприємницької діяльності, ревізія представляє собою виконавчу діяльність.

Незважаючи на те, що ревізори використовують ті самі методи, прийоми перевірки та джерела інформації, що і аудитори, правове регулювання аудиту і ревізії також різне. Відмінною рисою є і той факт, що за наслідками перевірки, аудитор повинен надати детальні вказівки щодо виправлення виявлених недоліків. Крім того, аудитор несе відповідальність перед зовнішніми користувачами звітності щодо якості зробленого за результатами перевірки висновку.

Відмінність аудиту від судово-бухгалтерської експертизи полягає в тому, що судово-бухгалтерська експертиза здійснюється за рішенням судових органів. Особлива специфіка судово-бухгалтерської експертизи полягає в її процесуально-правовій формі, що забезпечує отримання джерела доказів в ході дослідження здійснених господарських операцій. Експертиза не може існувати без кримінальної або господарської справи, оскільки являє собою процесуально-правову форму. Аудитор може бути залучений в якості експерта – бухгалтера при проведенні судово-бухгалтерської експертизи.

Поиск по сайту: