Суб’єкти валютного ринку. державні установи, основне місце серед яких займають цент­ральні банки й казначейства окремих країн;

державні установи, основне місце серед яких займають цент­ральні банки й казначейства окремих країн;

юридичні й фізичні особи, зайняті у різноманітних сферах зовнішньоекономічної діяльності;

комерційні банківські установи, які забезпечують валютне об­слуговування зовнішніх зв’язків, особливо брокерські контори;

валютні біржі й валютні відділи товарних і фондових бірж.

Основні суб’єкти валютного ринку - великі транснаціональні банки, які мають розгалужену мережу філіалів і широко використовують в операціях сучасні засоби зв’язку, комп’ютерну техніку.[2]

Найбільш відомими є наступні види ринків:

1. Регіональні ринки валют:

Європейський (з центрами в Лондоні, Франкфурті-на-Майні, Парижі, Цюріху);

Американський (з центрами в Нью-Йорку, Чикаго, Лос-Андже­лесі, Монреалі);

Азіатський (з центрами в Токіо, Гонконгу, Сінгапурі, Бахрейні).

Євровалютний ринок - це автономний і незалежний гуртовий ринок, де оперують, як правило, великими сумами. Він майже не піддається регулюванню, не підлягає національному законодавству, майже не оподатковується. Євровалюти є джерелом дешевого кредиту для позичальника і високого прибутку для позикодавця.

Важливим інструментом валютного ринку виступає Співтовариство всесвітніх міжбанківських фінансових телекомунікацій - СВІФТ, яке було створено в 1973 р. 239 банками 15 країн. Сьогодні в системі СВІФТ беруть участь понад 3000 банків із 80 країн (США, Канада, країни Західної Європи та деякі країни Східної Європи). Міжнародні центри розрахунків цієї системи знаходяться в Нідерландах, Бельгії, США.

У березні 1993 р. Україна стала 92-ю державою, яка ввійшла до системи СВІФТ і представлена в ній 10 українськими банками. Вступний внесок для кожного банку - 55 тис. дол. США, а перший внесок українських банків становив 250 тис. дол. США.

2.Національні ринки, які забезпечують рух валютних потоків у даній країні й обслуговують зв’язки з міжнародними валютними центрами. Розвиненість національного валютного ринку залежить від стану фінансово-кредитної системи країни, рівня її інтеграції у світову економіку, системи валютного регулювання та інших чинників.

3.Ринки за видами валютних операцій: ф’ючерсні, опціонні, форвардні, депозитні тощо.

4.Спеціальні ринки: відсоткових ставок на іноземні валюти, конверсійних операцій, окремих міжнародних розрахункових одиниць тощо.

Специфічними рисами сучасного міжнародного валютного ринку є

посилення інтернаціоналізації, пов’язане з поглибленням госпо­дарських зв’язків, підвищенням рівня концентрації виробництва та фінансового капіталу, створенням спільних банків тощо;

високий динамізм здійснення валютних операцій;

підвищення у структурі обороту частки спекулятивних угод і, відповідно, зниження частки комерційних (клієнтських) валютних операцій;

високий рівень технічної оснащеності фінансових установ тощо.

Поиск по сайту: