Зміст і складання кошторису витрат. Визначення повної собівартості

Основною є класифікація витрат за економічними елемен­тами і калькуляційними статтями.

За економічними елементами затрати формуються від­повідно до їх економічного змісту. Елементи затрат є однако­вими для всіх галузей і на їх основі складається кошторис витрат на виробництво.

Елементи витрат на виробництво включають:

Ø Матеріальні витрати (сировина, матеріали, комплектуючі, напівфабрикати, паливо, енергія, тара; віднімається вартість повернутих відходів).

Ø Оплата праці (всі форми основної заробітної плати штатного і позаштатного виробничого персоналу підприємства).

Ø Відрахування на соціальні заходи (включають відрахування на пенсійне забезпечення, на соціальне страхування, страхування на випадок безробіття, на індивідуальне страхування; величина відрахувань встановлюється у відсотках від витрат на оплату праці).

Ø Амортизація основних фондів (амортизаційні відрахування на повне відтворення основних фондів за нормами від балансової вартості, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів).

Ø Інші операційні витрати (вартість робіт, послуг сторонніх підприємств, сума податків, зборів, крім податків на прибуток, втрати від курсових різниць, знецінення запасів, псування цінностей, сума фінансових санкцій тощо).

Ø Інші витрати (витрати, що не належать до перелічених вище елементів; включаються витрати на страхування майна, винагороду за винахідництво, оплата робіт по сертифікації продукції, оплата послуг зв'язку, витрати на інвестиційну і фінансову діяльність підприємства, втрати від надзвичайних подій).

На підприємствах обчислюється собівартість валової, товарної і реалізованої продукції.

Собівартість валової продукції як показник вираховується для внутрішніх потреб підприємств, на яких не є стабільною величина залишків незавершеного виробництва.

Собівартість товарної продукції підприємства обчислюється двома способами:

· На базі кошторису виробництва, який коригують так:

1) З кошторису віднімають витрати, які з певних причин не включають у виробничу собівартість (витрати на нову продукцію, поза виробничі витрати, відшкодування втрат від браку);

2) Віднімається приріст, додається зменшення залишків витрат майбутніх періодів;

3) Додається приріст, віднімається зменшення залишків майбутніх платежів (відпускних, винагороди за стаж роботи, за підготовчі роботи в сезонних виробництвах).

Одержана сума є собівартістю валової продукції. Після її коригування на зміну залишків незавершеного виробництва за собівартістю (приріст віднімається, зменшення додається) одержуємо виробничу собівартість товарної продукції. Якщо до неї додати поза виробничі витрати, то одержимо повну собівартість товарної продукції.

· Інший спосіб обчислення собівартості товарної продукції полягає в підсумовуванні попередньо визначеної собівартості окремих виробів:

n

Ст=∑Сі×Nі, де

І=1

Ст – собівартість товарної продукції; n – кількість найменувань продукції;

Сі – собівартість одиниці і- ої продукції; Nі – виробництво і -ої продукції у натуральному вимірі.

Показниками собівартості продукції, що використову­ються в господарській практиці, є:

1) Затрати на 1 грн. товарної продукції (В_1грн.тп),

де — собівартість всієї товарної продукції підпри­ємства, грн.;

— обсяг товарної продукції підприємства, грн.

2) Собівартість окремих видів продукції (визначається на основі калькуляцій собівартості окремих видів продукції);

3) Зниження собівартості порівняльної товарної продукції (використовується на підприємствах зі сталим асортиментом продукції).

Поиск по сайту: