Гігієнічні вимоги до одягу, взуття, предметів побуту. Гігієнічна оцінка лікарняного одягу

Одяг -це чинник захисту тіла від несприятливих впливів навколишнього середовища та забезпечення теплового комфорту, захисту тіла від низької або високої температури, потоків променевої енергії та дощу; проявів погоди, механічних і хімічних пошкоджень, укусів комах, тварин, від пилу та бактеріального зараження. Лікарняний одяг -одяг для часткового захисту медичних працівників від негативних чинників лікарняного середовища; халати, шапочки, бахіли, нарукавники, тапочки та ін., що захищають медичних працівників від хімічних, фізичних та біологічних чинників під час їх роботи; одяг, що захищає медичного працівника від негативних чинників виробничого середовища лікувально-профілактичних закладів, а також мінімізує ризик розповсюджень збудників внутрішньолікарняних інфекцій. Загальні вимоги до тканин, що використовуються для виготовлення одягу- н изька (для зимового одягу) або висока (для літнього одягу) теплопровідність; мати належну пористість, легкість, низьку гігроскопічність, водоємкість та водопроникнысть, а також високу паропровідність та випаровуючу здатність; бути міцною та носостійкою, володіти протиелектростатичними властивостями, не призводити до передачі збудників хвороб, отруєнь, алергій тощо.Для дослідження гігієнічних показників тканин одягу використовують методики: визначення товщини тканини, її щільності і капілярності; визначення відносної теплопровідності сухої та вологої тканини; дослідження природи волокон та відповідність їх складових гранично-допустимим концентраціям. Основні показники фізичних властивостей тканини: товщина та питома вага, пористість та капілярність, відносна теплопровідність сухої та вологої тканини. Основні показники хімічних властивостей тканини – стійкість до кислот і лугів, органічних розчинників. До повсякденного одягу ставляться гігієнічні вимоги: забезпечити оптимальний під одяговий мікроклімат та тепловий комфорт людини; не утруднювати дихання, кровообіг і рух людини, мати порівняно невелику масу (до 8-10% маси тіла людини); бути достатньо міцним, не мати токсичних хімічних домішок, не впливати негативно на шкіру і організм людини в цілому. Найбільш добрі гігієнічні властивості має одяг із волокон натурального походження, льону, коноплі, вовни, шовку. Серед волокон хімічного походження є такі: віскозні та казеїнові, ацетатні та триацетатні, капрон, нейлон, лавсан. Одяг природного походження має кращу вологу та повітропроникність, кращу гігроскопічність. Кращими для виготовлення білизни є бавовна, шовк, льон. Тканини із хімічних волокон мають бути: стабільними, без шкідливих речовин, належного товарного вигляду. Для дослідження природи тканини використовують методики кипятіння з лугами, обробка ацетоном, ксантопротеїнові реакції з HNO₃. Для оцінки фізичних властивостей тканини досліджують її товщину, питому вагу, пористість, капілярність, відносну теплопровідність. До основних груп виробничого одягу відносять спецодяг: для використання в умовах підвищеної вологості, кислото-луго захисний, пилозахисний, від механічних та фізичних шкідливостей. Питома вага –це маса 1 см³ тканини (у грамах). Дослідження природи волокон шляхом їх обробки ацетоном є доцільним тому що в ацетоні розчиняється штучний ацетатний шовк і не розчиняються натуральні волокна.

Уаріант9

Поиск по сайту: