Гігієнічні вимоги до улаштування, обєднання та експлуатації радіологічного відділення лікарні

Є 6 типів радіологічних відділень: рентгенологічне, дистанційної променевої терапії, променевої терапії закритими радіоактивними речовинами, променевої терапії відкритими радоактивними речовинами, діагностичного з використанням відкритих радіоактивних речовин, змішанні відділення.

Запобігання найближчим і віддаленим несприятливим наслідкам, пов’язаним з дією іонізуючих випромінювань на персонал радіологічних відділень, потребує цілеспрямованого здійснення СЕС запобіжного нагляду, а від персоналу – збереження обгрунтованих офіційних правил експлуатації радіологічної апаратури. Кожне радіологічне відділення повинно мати спеціальний санітарний паспорт, складений разом із органами санітарного нагляду і зареєстрований МВС. Радіологічні відділення інших типів: у радіологічних відділеннях використовують не лише закриті (рентгенівські апарати, у-випромінювачі, в-трони), а й відкриті джерела іонізуючих випромінювань. Тому гігієнічні вимоги до їхнього облаштування в експлуатації повинні бути спрямовані на запобігання як зовнішньому, так і внутрішньому опроміненню. Ці відділення розташовують в ізольованій прибудові до головного корпусу або в окремому будинку. Їхнє внутрішнє планування передбачає 4 ізольовані групи приміщень: для діагностики відкритими джерелами іонізуючих випромінювань, променевої терапії відкритими і закритимирадіоактивними речовинам, дистанційної променевої терапії. Гігієнічні вимоги до будівництва та експлуатації рентгендіагностичних відділень пов’язані з потребою забезпечити радіаційну безпеку персоналові, який обслуговує людей, котрі перебувають у суміжних приміщеннях, куди може проникнути рентгенівське випромінювання. Рентгендіагностичне відділення розміщують на першому поверсі головного корпусу в торці будинку або в спеціальній прибудові до нього. Діагностичний кабінет відділення складається з процедурної, кімнати управління і фотолабораторії, розташованих біля неї. Крім того, до його приміщень належить кабінет лікаря, кабіна для роздягання хворого, кабіна з кушеткою, кімната чекання. Для захисту суміжних із процедурною приміщень від рентгенівського опромінення використовують стаціонарні захисні пристрої: стіни, перекриття, перегородки, оглядові вікна з про свинцьованого скла. Унаслідок дії іонізуючої радіації у повітрі процедурної утворюється озон і азоту оксиди. Тому процедурна має бути обладнана припливно-витяжною вентиляцією з кратністю повітрообміну від 4-5 до 6-10. Світловий коефіцієнт у кабінеті повинен знаходитися у межах не менше 1: 10 Для створення радіаційної безпеки обслуговуючого персоналу істотне значення має раціональне використання захисних засобів типу екранів. Індивідуальний захист: велика і мала пересувні захисні ширми, запона із про свинцьованої гуми, що захищає ноги рентгенолога, нагрудний фартух і захисні рукавиці з того самого матеріалу. Персонал повинен суворо дотримуватись вимог спеціальних правил стосовно місця розташування під час процедур, часу перебування на робочому місці, використання засобів індивідуального захисту тощо. Під час проведення діагностичних (терапевтичних) процедур персонал зобов’язаний забезпечити пацієнта відповідними засобами індивідуального захисту ділянок тіла, які не опромінюються.

Задача 1

Допустима кількість годин:

- Молодші класи – 24 год

- Середні – 30 – 36 год

- Старші – 36 год

Тривалість уроків:

- 1 клас – 35 хв

- 2 – 4 клас – 40 хв

- 5 – 12 клас – 45 хв

Кількість годин для молодших та старших класів перевищує допустиму. Тривалість уроків не відповідає віковим нормам. Математика та українська мова не можуть бути першими уроками. Отже, розклад занять не відповідає гігієнічним нормам.

Розклад уроків повинен враховувати оптимальне співвідношення навчального навантаження впродовж тижня, а також правильне чергування протягом дня і тижня предметів природничо-математичного і гуманітарного циклів з уроками музики, образотворчого мистецтва, трудового навчання та основ здоров'я і фізичної культури.

Робочий тиждень для учнів 1 класу протягом навчального року має передбачати встанов­лення додаткового розвантажувального дня (четвер), до розкладу якого не вводяться предмети, які потребують значного розумового напруження (математика, мовні предмети тощо).

Тривалість перерв між уроками для учнів 1 класу повинна бути не меншою 15 хвилин, для всіх інших класів - не менше 10 хвилин. Тривалість великої перерви (після 2-го уроку) має складати 30 хвилин. Замість однієї великої перерви після 2-го і 3-го уроків можна влаштовувати перерви впродовж 20 хвилин. Під час перерв необхідно організовувати перебування учнів на.відкритому повітрі та їх харчування.

Для профілактики виникнення втоми, порушень постави та появи розладів з боку органу зору серед учнів початкових класів на уроках письма, мови, читання та математики через кожні 15 хвилин уроку потрібно проводити фізкультурні хвилинки та спеціальну гімнастику для очей.

Задача 2

D =

D –доза

D = = 0, 004032 Р

Переопромінення немає.

Уаріант6

1. Класифікація виробничих шкідливостей. Система заходів з профілактики професійних захворювань та виробничого травматизму

Всі небезпечні та шкідливі виробничі фактори поділено на 4 групи: фізичні, хімічні, біологічні, психофізіологічні. До фізичних шкідливостей віднесено: рухомі машини, механізми,нагріваючий чи охолоджуючий мікроклімат робочої зони, гаряча вода чи пара;підвищений чи знижений барометричний тиск та його різкі зміни; високі рівні шуму, вібрації,високі рівні іонізуючої радіації; недостатнє або надмірне освітлення робочих місць. Група хімічних небезпечних і шкідливих виробничих факторів включає: за характером дії на організм: подразнюючі, загальнотоксичні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, тератогенні; за шляхами проникнення в організм: через дихальні шляхи, через травну систему, через шкіру (хімічні опіки); за тропністю дії: пневмотропні, нейротропні, гепатотропні, гематотропні, нефротропні, дермотропні, політропні; за ступенем токсичності: особливо високотоксичні (ГДК у повітрі < 0,1 мг/м³), високотоксичні (ГДК 0,1 – 1,0 мг/м³), середньотоксичні (ГДК 1,0 – 10,0 мг/м³), малотоксичні (ГДК > 10,0 мг/м³). Група біологічних небезпечних і шкідливих виробничих чинників включає біологічні об’єкти, вплив яких на працюючих викликає захворювання, отруєння, травми: зоонозні бактерійні, вірусні, грибкові інфекції, інвазії, алергійні захворювання, виробничі біологічні об’єкти: антибіотики, білково-вітамінні концентрати, стимулятори росту, біологічно активні препарати. Група психофізіологічних виробничих шкідливостей включає: фізичні перенавантаження: статичні(утримання великих вантажів); динамічні (підняття і переміщення великих вантажів та його інтенсивність); гіподинамія, вимушене положення тіла, перенапруження окремих органів; нервово-психічні перенавантаження: розумове перенапруження, перенапруження уваги, аналізаторів, дуже інтенсивна зміна виробничих процесів, інформації, монотонність праці, психоемоційні перенавантаження (напр. взаємовідносини “начальник - підлеглий”).

Профілактичні заходи щодо запобігання несприятливого впливу:

1. гігієнічне нормування;2.технологічні заходи – направлені на зменшення і навіть повне виключення того або іншого шкідливого фактору, за рахунок зміни технології виробництва. До числа таких заходів відносяться: впровадження безперервних технологій, автоматизацію і механізацію виробничих процесів, дистанційне управління, використання нових технологій; 3.санітарно-технічні заходи – направлені на зниження рівня впливу шкідливого фактору за рахунок використання спеціальних технічних пристосувань. До них можна віднести – герметизація робочих зон, використання місцевої витяжної вентиляції; 4.архітектурно-планувальні заходи – направлені на зниження ступеня дії шкідливого фактору за рахунок раціональних планувальних рішень підприємств; 5.організаційні заходи – організація раціонального режиму праці і відпочинку, обмеження часу контакту працюючого з шкідливою речовиною, проведення професійного відбору; 6.використання індивідуальних засобів захисту: спецодяг і спецвзуття, засоби захисту рук, засоби індивідуального захисту органів дихання (фільтруючі респіратори, протигази; ізолюючі шлангові і автономні дихальні апарати), засоби захисту голови, засоби захисту очей і обличчя (захисні окулярів); 7.лікувально-профілактичні заходи – проведення попереджувальних і періодичних медичних оглядів, організація лікувально-профілактичного харчування, заходи направлені на підвищення реактивності організму (УФ-опромінення у фотаріях, дихальна гімнастика).

2. Закономірності росту і розвитку дітей і підлітків. Показники фізичного розвитку дітей і підлітків, правила антропометрії, таблиці стандартів фізичного розвитку.

Фізичний розвиток дітей та підлітків оцінюють на підставі визначення соматоскопічних, соматометричних та фізіометричних показників з їх подальшим вивченням за допомогою методу сигмальних відхилень, за шкалами регресії, комплексного та центильного методів.До соматоскопічних показників відносять стан шкіряних покривів та слизових оболонок, ступінь жировідкладання, характеристики опорно—рухового апарату (кістяк, форма грудної клітки, хребта, ніг та стоп), ознаки статевого дозрівання, до соматометричних — довжину і масу тіла, обвід грудної клітки та інші обводи (обводи голови, плеча, стегна тощо), до фізіометричних — м’язову силу, життєву ємкість легень, станову силу та ін.Для визначення довжини тіла у положенні стоячи та сидячи використовують дерев’яним ростомір, який являє собою стояк завдовжки 2 м, закріплений на підставці, з відкидною лавкою, що призначена для вимірю­вання росту сидячи. На стояку нанесено дві колонки сантиметро­вих поділок. Відлік за першої з них починається від підставки, відлік за другої - від відкидної лавки. На стояку закріплена пересувна муфта з горизон­тальною планшеткою, яку під час дослідження опускають до контакту з тім’яною кісткою обстежуваного.Соматометричні показники визначають на підставі використання спеціальних антпропометричних точок. У разі вимірювання довжини тіла стоячи обстежуваний має стати струнко спи­ною до планки, тримаючи п’ятки разом, носки нарізно та торкаючись її трьома точками - п’ятками, сідницями і міжлопатковою ділян­кою. Голова обстежуваного повинна бути в такому положенні, щоб лінія, якам з’єднує нижній край очної ямки та верхній край козелка вуха була паралельною підлозі. Для вимірювання маси тіла слід використовувати медичні ваги. Обвід грудної кліт­ки вимірюють сантиметровою стрічкою у стані спокою, максимального вдиху та максимального видиху (стріч­ка спереду повинна проходити по ниж­ньому краю соскового кільця у хлоп­чиків і вздовж четвертого ребра у дів­чаток, ззаду - по нижньому краю лопа­ток при опущених руках).Для визначення життєвої ємності легень використовують водяний або пневматичний спірометр, для визначення м’язової сили рук – кистьовий динамометр, для визначення станової сили - становий динамометр. Причому у будь-якому разі у ході дослідження реєструють максимальний результат.Оцінку фізичного розвитку проводять на підставі зіставлення індивідуальних даних з регіональними стандартами фізичного розвитку, тобто з середніми нормативними значеннями для кожної окремої віково–статевої групи, які відображують рівень фізичного розвитку дітей і підлітків, що мешкають у подібних умовах перебування.Метод сигмальних відхилень з графічним зображенням профілю фізичного розвитку передбачає порівняння кожної індивідуальної ознаки з середньозваженою арифметичною величиною для цієї ознаки при певному віці, що дозволяє визначити її фактичне відхилення від нормативних значень.Далі шляхом ділення фактичного відхилення на величину середнього квадратичного відхилення знаходять сигмальне відхилення (s), що і надає інформацію про те, на яку величину сигм у більшу або меншу сторону відрізняються показники дитини, котрадосліджується, від середніх показників, властивих даному віково—статевому періодові.Відхилення у межах від -1s до +1s вважають середнім розвитком ознаки, що досліджується, від -1s до -2s — розвитком нижче середнього, від -2s та нижче — низьким, від +1s до +2s — вище середнього, від +2s та вище — високим.Для побудови профілю фізичного розвитку на однаковій відстані одне від одного проводять горизонтальні лінії, кількість яких зумовлюється числом ознак, що підлягають оцінці, і на кожній з них відкладають значення отриманих відхилень, котрі з’єднують прямими лініями. Метод сигмальних відхилень дозволяє визначити ступінь розвитку кожної окремої ознаки фізичного розвитку та його пропорційність, відомості про яку надає саме профіль. Якщо величини відхилень укладаються в одну сигму — розвиток вважається пропорційним, якщо не укладаються — непропорційнимКомплексний метод оцінки фізичного розвитку дозволяє урахувати як особливості морфофункціонального стану організма, так і відповідність рівня його біологічного розвитку календарному вікові. Рівень фізичного розвитку оцінюють за:1. ростом, визначається за допомогою шкал регресії або у випадку їх відсутності за методом сигмальних відхилень. Як і в попередньому випадку існують 5 оцінок фізичного розвитку за ростом: високий, вище середнього, середній, нижче середнього, низький. Середню зважену величину кожного показника фізичного розвитку знаходять у таб 2гармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відрізняються від нормативних значень у межах від М -1s_R до +1s_R та функціональні показники характеризуються відхиленнями від М -1s і вище.3. дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відстають від М -1s_R до -2s_R або випереджають за рахунок жировідкладень від М +1s_R до +2s_R та функціональні показники знаходяться у межах від М -1s до -2s;4. різко дисгармонійним, якщо величини маси тіла і обводу грудної клітки відстають від М -2s_R і нижче або випереджають за рахунок надлишкових жировідкладень від М +2s_R і більше, функціональні показники характеризуються відхиленнями від М -2s і нижче.Індивідуальну оцінку морфофункціональних показників проводять за одновимірними оціночними шкалами, що включають у свою структуру розмах коливань (максимальне та мінімальне значення), центральну тенденцію (медіану упорядкованого ряду) та 8 центильних інтервалів і дозволяють визначити як окремі характеристики розвитку соматометричних ознак, так і, ураховуючи той факт, 4—й та 5—й інтервали номограми характеризують гармонійний фізичний розвиток, 3—й та 6—й інтервали — дисгармонійний, 1—й та 2—й і 7—й та 8—й — різко дисгармонійний за рахунок дефіциту або надлишку маси тіла, ступінь гармонійності фізичного розвитку.

Уаріант7

Білет № 7

Поиск по сайту: