Форми, методи та схемидослідженьздоровянаселення у зв’язку з впливом чинників забрудненого навколишнього середовища. Поняття про зони спостереження

Гігієнічне дослідження типу «чинник-показник здоровя»: Вибір лімітую чого чинника шкідливості в навколишньому середовищі – Гігієгічна оцінка чинника—Вибір адекватного найбільш чутливого показника здоровя та піддослідної групи населення—Збір даних для розрахунку показника здоровя—Розрахунок показника здоровя—Оцінка зв’язку між рівнем поширеності чинника і показником здоровя—Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективності. Гігієнічне дослідження типу «чинник-комплекс показників здоровя»: Вибір лімітую чого чинника шкідливості в навколишньому середовищі—Гігієнічна оцінка чинника—Вибір адекватних показників здоровя та піддослідної групи населення—Збір даних для розрахунку відібраних показників здоровя—Розрахунок показників здоровя—Інтеграція розрахованих показників здоровя, визначення групи здоровя—Оцінка зв’язку між рівнем поширеності чинника та окремими показниками або індексами здоровя—Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій,оцінка їх ефективності. Гігієнічне дослідження типу «комплекс чинників-показник здоровя»: Складання переліку етіологічних чинників навколишнього середовища—Гігієнічний опис поширеності відібраних чинників—Визначення найбільш чутливого показника здоровя для піддослідної групи населення—Збір даних для розрахунку визначеного показника здоровя і його розрахунок—Оцінка багатофакторного зв’язку між різними етіологічними чинниками та показниками здоровя за допомогою математичного моделювання—Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективності. Гігієнічне дослідження типу «комплекс чинників-комплекс показників здоровя»: Складання переліку етіологічних чинників навколишнього середовища—Гігієнічний опис поширеності відібраних чинників—Складання переліку адекватних показників здоровя та вибір піддослідної групи населення—Збирання даних для розрахунку визначених показників здоровя та їх розрахунок, визначення індексу здоровя—Оцінка багатофакторного зв’язку між різними етіологічними чинниками та показником—Розробка і впровадження профілактичних рекомендацій, оцінка їх ефективності. Зони спостереження – досліджувані території (дослідна і контрольна), що характеризуються ідентичними умовами проживання та діяльності населення, але відрізняються спрямованістю, поширенням та інтенсивністю впливу досліджуваних етіологічних чинників навколишнього середовища, обмежені необхідною кількістю контингентів спостереження.Рекомендується для дослідження відбирати такі групи населення, які найбільш чутливі та зазнають найбільшого впливу фактору, що вивчається.У відібраних зонах спостереження ретельно досліджується санітарно-гігієнічна ситуація, проводяться лабораторне та інструментальне вивчення інтенсивності дії всіх факторів та дається їм гігієнічна оцінка. У зонах, відібраних для дослідженнявивченняздоров’янаселення проводиться вивчення стану здоров¢я людей за допомогоюепідеміологічного методу та основнихспособівйогореалізації – санітарно-статистичногодослідження, медичногообстеження, клінічногоспостереження та натурного епідеміологічногоексперименту. Залежновідметодологічноїспрямованостігігієнічнідослідженнявпливучинниківнавколишньогосередовища на здоров’янаселенняможназвести до п’ятипринципових схем вивчення

Охорона праці медичних працівників. Гігієнічна оцінка виробничого середовища та умов праці фахівців охорони здоровя. Психофізіологічні, психогігієнічні проблеми безпеки та охорони представників основних медичних спеціальностей

Охорона праці – це система правових, соціально–економічних, організаційно–технічних, санітарно–гігієнічних і лікувально–профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.Велика кількість негативних виробничих чинників лікарняного середовища (фізичних, хімічних, біологічних, психогенних) визначають особливості праці у лікувально–профілактичних закладах.Охорона праці являє собою систему правових, соціально–економічних, організаційно–технічних, санітарно–гігієнічних та лікувально–профілактичних заходів, що спрямовані на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.Значення охорони праці полягає в тому, що саме вона є головною умовою збереження здоров’я та захисту людини від впливу шкідливих чинників виробничого середовища.Охорона праці як невід’ємна складова забезпечення безпеки життєдіяльності людини в умовах виробництва поширюється на всі підприємства, установи і організації незалежно від форм їх власності та видів діяльності, на усіх громадян, які працюють, тощо. Тому за порушення організації охорони праці в однаковій мірі несуть відповідальність перед законом як роботодавець (власник), так і працівник.Охорона праці є обов’язковим компонентом діяльності структур Міністерства охорони здоров’я (лікувально–профілактичні і навчальні заклади, оздоровчі комплекси, лікувально–діагностичні центри, стоматологічні кабінети приватної або інших форм власності, підприємства фармацевтичної галузі, тощо). Зрозуміти зміст існуючих Державних реєстрів міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці та тих, що будуть розроблені, можна лише за умови глибокого вивчення Закону України “Про охорону праці”, прийнятий у 2004 р. Серед абсолютної більшості інтелектуальних професій професія лікаря залишається однією з найбільш небезпечних. Визначаючи особливості охорони праці лікарів різних спеціальностей слід зауважити, що існує цілий ряд негативних чинників, котрі в однаковій мірі характерні для будь–якої медичної спеціальності. До їх числа, насамперед, необхідно віднести:високе нервово–емоційне, психічне та розумове напруження, пов’язане з почут­тями співпереживання, відповідальністю за здоров’я та жит­тя хворого тощо;контакт з інфекційними агентами, небезпека зараження або травматизації під час проведення маніпуляцій, обстежень, оперативних втручань, перебування в середовищі, де мешкають носії та переносники захворювань;несприятливе за своїми хімічними та фізичними властивос­тями навколишнє середовище безпосередньо на робочому місці (дискомфортний мікроклімат, атмосферний тиск, який часто змінюється, забруднення повітря та предметів лікарськи­ми, анестезувальними, дезінфекційними та іншими хімічни­ми речовинами, вплив іонізуючих випромінювань, електро­магнітних полів радіочастот, квантових (лазерного тощо) випромінювань, ультразвуку, шуму, вібрації та інших не­сприятливих фізичних чинників);вимушене положення тіла, виражене зорове напруження, фізичні навантаження під час виконання більшості маніпуляцій та оперативних втручань, відсутність достатніх умов для короткочасного відпочинку протягом пе­ріоду виробничої зміни;порушення оптимальної з фізіологічної точки зору структури режиму дня, що пов’язані з працею у позаробочий та нічний час, із ста­ном емоційного напруження, яке утруднює повне відклю­чення від професійних справ після завершення робочого дня.Крім того, існують певні, іноді досить виражені, особливості праці лікарів різних спеціальностей. Розглянемодеякі з них.Лікартерапевтичногопрофілю. Абсолютна більшістьхворих з будь–якимипочатковимипроявамипогіршання стану здоров’я звертаютьсяспочаткусаме до лікаря–терапевта. Відповідносеред таких пацієнтівможутьбутихворі на туберкульоз та іншіінфекційнізахворювання, в тому числі і особливо небезпечні. Отже, медичнеобстеження таких відвідувачівможе бути небезпечним для лікаря. Лікархірургічногопрофілю.Тривалевимушенеположеннятіла, а передусім, статичненавантаженнянижніхкінцівоквнаслідок того, що за операційним столом тривалістьробочого часу становить у отоларингологів – 94%, у акушерів–гінекологів – 83%, хірургів – 77% відтривалостіробочого дня, призводить до появи таких негативнихзрушень, як плоскостопість, варикознерозширення вен тощо, а у ЛОР–лікарів, якібільшістьопераційпроводятьсидячи – до порушенькровообігунижніхкінцівок, органів малого тазу, порушеньфункції хребта тощо. Хірурги, як правило, використовуютьвеликукількістьдезінфікуючих та мийнихматеріалів (йод, спирт, препарати хлору та ін.), щоможепризводити до пошкодженьшкіри рук, виникненнядерматозів, екземтощо. Лікар–інфекціоніст (а такожфтизіатр, паразитолог, дерматовенеролог, епідеміологтощо). Слідвизначити, щопрацялікарів–інфекціоністів є дужеблизькою до роботилікарівтерапевтичногопрофілю, однакшкідливостей в нійзначнобільше. Впершучергуцей факт зумовленийімовірнобільшвисокимризиком для інфекціоніста самому захворітитими ж хворобами, що й пацієнти і, особливо, повітряно–крапельнимиінфекціями, антропонозними та зоонозними хворобами. Лікар–стоматолог. Убільшостівипадківпрацює в поліклінічнихумовах, приймаючи за зміну до 25 і більшехворих. На жаль, сьогоднібільшістьвідвідувачівстоматологічнихкабінетівз’являються на прийом не лише для здійсненняпрофілактичнихоглядів, а через хворобизубіваборотовоїпорожнини, щоіснуютьвжедоситьтривалий час. Крім того, не можнагарантувати, щотаківідвідувачімаютьлишестоматологічнізахворювання. Отже, лікар–стоматолог маєвисокийризик бути інфікованимвідпацієнта, передусім, повітряно–крапельнимиінфекціями.Лікар–рентгенолог (радіолог).Широкезастосуванняджереліонізуючоговипромінюваннявимагаєвинятковосуворогодотриманнявідповідних правил та норм в ходіздійсненняпрофесійноїдіяльностілікарів–рентгенологів, лікаріврадіологічнихвідділеньтощо. Таківимогизумовленівинятковошкідливоюдією (у надлишковихдозах) радіації на людину, щоможепризвести до виникненняпроменевоїхвороби та онкологічнихзахворювань, вплинути на спадковість та імунний стан організму.

СитЗадача1

Третя група здоров’я – Діти, які страждають хронічними захворюваннями в стані компенсації, зі збереженням функціональних можливостей організму.

СитЗадача 2

(q2-q1)1000 =(0.113-0.1119)1000=0.011мг/м3

V 100

Концентрація пилу в приміщенні більша в 2 рази від норми

Температура 18-20 - норма

Швидкрухупов= 0,1-0,2 м/с (до 0,1)

Умовипрацінезадовільні. Підвищенийрівень пилу та підвищенашвидкрухупов.

Поиск по сайту: