Шум як виробнича та побутова шкідливість (характеристика фізичних властивостей і біологічна дія, прилади та одиниці вимірювання, зрушення у стані здоровя та захворювання)

Шум — неприємний або небажаний звук чи сукупність звуків, що заважають сприйняттю корисних звукових сигналів, порушують тишу, чинять шкідливу або подразливу дію на організм людини, знижують її працездатність Види шуму: постійні шуми, рівень звуку яких протягом робочого дня змінюється в часі не більше ніж на 5 дБА, не постійний рівень звуку яких змінюється більше ніж на 5 дБА, коливні, переривчасті, рівень звуку яких змінюється на 5 дБА і більше, імпульсні з різким зростанням і наступним швидким спадом рівня за шириною спектра. Шуми бувають широкосмугові – з безперервним спектром шириною понад 1 октаву і тональні в яких прослуховується виражені дискретні тони. За частотним складом виробничі шуми поділяються на низькочастотні (16-350 Гц),середньо частотні (нижче ніж 800 Гц), високочастотні (понад 800 Гц). Найнесприятливішими щодо дії шуму на організм людини професіями слід вважати професії котельника, клепальника, бляхаря, обрубника, моториста, прядильника. Специфічною реакцією організму на інтенсивну дію шуму є зміни в слуховому аналізаторі. Провідною клінічною ознакою дії виробничого шуму на слуховий аналізатор є зниження слуху, що поступово прогресує – пропійна приглухуватість (колерний неврит). Зі змінами слуху зазвичай поєднується функціональні порушення НС. Із шумом повязують розвиток втоми, посилення напруження фізіологічних функцій у процесі праці та зниження працездатності людини. До неспецифічних змін, які зумовлює дія шуму на організм, належить синдром ВСД. Хворі скаржаться на головний біль,втомлюваність, порушення сну, серцебиття, зниження памяті і апетиту, впливає на стан зорового, вестибулярного, шкірного аналізаторів, знижує м’язову витривалість. Шумова хвороба – захворювання організму з переважним ураженням органу слуху, ЦНС, ССС, що розвивається внаслідок тривалої дії інтенсивного шуму. Вимiрювання рiвня iнтенсивностi та спектрального складу шуму проводиться за допомогою шумомiрів, аналiзаторів спектра шуму та полосових фiльтрів.Найбiльшого поширення в гігієнічній практицi набули шумомiри “Шум—1” і “УШВ—1”, шумовiбровимiрюючий комплекс “ШВК—1” та вимiрювач шуму і вiбрацiї типу “ВШВ—003”. Як аналiзатори шуму використовують октавні фiльтри, котрі вимiрюють рiвнi звукового тиску в кожнiй октавi шуму, що дослiджується.Шумомiри різних конструкцiй, як правило, складаються з датчика (мiкрофона), пiдсилювача та вимiрювального пристрою і мають частотнi (“Лiн”,“А”,“С”) та часовi (“F” — швидко, “S” — повiльно, “I” — iмпульс) характеристики. В ході вимiрювання рiвнiв звуку (дБА) застосовується характеристика “А”, при вимiрюваннi рiвнiв звукового тиску в октавних смугах — характеристика “Фiльтри”. Характеристика “Повiльно” свідчить про проведення вимiрювання постiйного та деяких інших видів шуму, головною характеристикою яких є середній рівень, а характеристика “Iмпульс” — про вимiрювання рiвнiв iмпульсного шуму. Характеристика “Швидко” застосовується в ході вимірювання шуму, який коливається у часi.У випадку відсутностi приладу для частотного аналiзу шуму можна отримати орієнтовну оцiнку характеру шуму, порiвнюючи значення на шкалах “дБС” та “дБА” (при рiзницi 0—2 дБ шум високочастотний: вище 1000 Гц, 2—5 дБ — середньочастотний: 400—1000 Гц, 5 i бiльше дБ— низькочастотний: до 400 Гц.Вимірювання шуму на робочих мiсцях повинно проводитися при роботi не менш ніж 2/3 технологiчного обладнання та при увімкненій вентиляцiї. При цьому мiкрофон повинен бути розташований на висотi 1,5 м над рiвнем пiдлоги (якщо робота проводиться сидячи — на рівні голови) i спрямований у бік джерела шуму. Допустимi рiвнi шуму на робочих мiсцях, що представлені в таблиці, встановлюються та нормуються у залежностi вiд виду трудової діяльності. Шумозахист, шумозахисні заходи, спрямовані на обмеження негативного шумового впливу; діляться на 2 групи: заходи, спрямовані на зниження шуму в джерелі; заходи, спрямовані на зниження шуму на шляху поширення.

Поиск по сайту: