ОСОБЛИВОСТІ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ УЧНІВ П'ЯТОГО КЛАСУ ПРОЕКТУВАННЮ ТА ВИГОТОВЛЕННЮ ОБ'ЄКТІВ ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У традиційних методиках трудового навчання питання щодо проектно-технологічної діяльності практично не розглядалось. Тому варто більш повно розглянути, на які дидактичні положен­ня та принципи повинен спиратись учитель трудового навчання у процесі проектно-технологічної діяльності на перших етапах її організації в п'ятому класі.

Як відомо, якою б ефективною не була організація процесу проектно-технологічної діяльності, завжди впровадження нового супроводжується труднощами, різними бар'єрами та перешкодами.

Проведене нами дослідження і досвід учителів-практиків свід­чить, що, дійсно, організація проектно-технологічної діяльності викликає у вчителів певні труднощі. Це пов'язано з низкою іс­тотних причин, на які хотілося б звернути увагу.

Діти 5 класу не завжди чітко розуміють суть проектної діяль­ності, необхідність узагалі розробляти творчий проект, працювати над вирішенням певної проблеми. Це пов'язано в першу чергу з тим, що діти цієї вікової групи мають більш конкретне мислен­ня, ніж учні старшої школи. Дитина в цьому віці, як правило, не схильна до абстракцій, узагальнень, аналізу або спостереження. Адже відомо, що процес творчої роботи потребує напруженого пошуку, ретельного обмірковування різних варіантів розв'язку певної проблеми.

П'ятикласники не спроможні дивитись у перспективу. Завдан­ня, яке дає учитель (причому немає значення, чи воно пов'язане з конструюванням, чи а виготовленням конкретної деталі), за своїм обсягом має бути таким, щоб результат роботи можна було отримати в межах одного уроку. Лише тоді можна сподіватися, що учень його виконає і буде розуміти сутність тих процесів, які відбуваються в роботі.

Учні 5 класу ще не мають достатньо розвиненої просторової уяви і їм важко виконувати ескіз майбутнього виробу. Закін­чивши початкову школу, учні вміють робити розгортки простих геометричних фігур, знають елементи картонажних робіт. Разом із тим п'ятикласники не мають уявлення про взаємне просторове розташування елементів на моделі, кресленні й розгортці.

У дітей.будь-якої вікової категорії під час виконання творчих проектів спостерігається нижчий рівень самостійних дій ніж у до­рослих, що займаються аналогічною діяльністю (творчістю). Це створює для вчителя певні труднощі, оскільки творча діяльпісгь потребує розкутості, повної самостійності в мисленні, відходу від стереотипів, і в той же час — наявності критичного мислення.

Зрозуміло, що школярів може лякати проектування, яке по суті дуже нагадує відоме «піди туди — не знаю куди, знайди те — не знаю що». При виконанні проектів учні вперше зна­йомляться з ймовірностями задач, коли критерій правильності не пов'язаний із певним еталоном, а визначається відсутністю внутрішнього протиріччя і відповідністю функції мети.

На жаль, пропозиція учням подумати, здогадатися або обмір­кувати призводить до зустрічного запитання — як це? При цьому часто очікують або вимагають пояснень матеріалу, тобто віддають перевагу репродукції, діяльності, яка обмежує ріст інтелектуаль­них умінь. Для зняття такого бар'єру можна порекомендувати використовувати метод вільної дискусії «мозковий штурм», імітаційну діяльнісну гру (із ролями «виробник-споживач», «конструктор-технолог», *дизайнер-виробник»).

В учнів спостерігається великий острах зробити що-небудь не так. У молодших підлітків це побоювання посилюється страхом перед зниженням оцінки.

У зв'язку з цим учителю необхідно частіше підкреслювати, що правильність знайденого або запропонованого визначається, по-перше, кількістю пропонованих варіантів, по-друге, повнотою обґрунтування їх прийняття або заперечення, переконливістю аргументації.

Більше того, школярі повинні зрозуміти, що навіть невдале рішення значно краще відсутності будь-якого, що прагнення до результату завжди приведе до розв'язання. Воно може бути слабким або сильним, але буде високо оцінене обґрунтування автора, ясність авторської позиції і точка зору.

Школярі часто бояться звертатися за допомогою, відверто говорити про проблеми, які виникли — учителю необхідно сти­мулювати звернення за конструктивною допомогою, правильне формулювання такого запитання. Добре, якщо учні здатні вино­сити на розгляд учителя і товаришів альтернативні пропозиції.

Аналіз указаних перешкод, що виникають під час навчання дітей проектній діяльності, та додаткові спостереження за ро­ботою учнів 5 класу дали змогу визначити основні положення, на які варто спиратися під час розробки відповідної методики навчання:

1. Творчий пошук розв'язку певної проблеми і процес створення відповідного проекту мають бути керованими і чітко сплано­ваними з боку учителя.

2. Проектування певного виробу необхідно здійснювати у вигля­ді виконання учнями окремих взаємопов'язаних між собою завдань. Завданням може бути виконання певних стадій, які входять до основних етапів проектно-технологічної діяльності.

3. Спостереження за роботою дітей переконують, що процес творчого пошуку має бути спрямованим головним чином на вибір учнями певної форми або конструкції виробу.

4. Оскільки діти ще не мають достатньо розвинених просторової уяви і мислення, то можливо варто на початкових етапах навчання проектуванню застосовувати маніпулятивне кон- отруювання. Суть його зводиться до того, що учні одержують інструменти та матеріали для виготовлення, наприклад, ко­робочки. Якщо її розміри виявляються невдалими, їх можна замінити. Так створюється можливість маніпулювати з об­роблюваним матеріалом. Виготовивши коробочку, учні вико­нують її ескіз. Отже, вони спочатку дістають модель виробу, потім його графічне зображення і, нарешті, сам виріб. Такий прийом враховує, що п'ятикласники не спроможні самостійно виконувати завдання на. просторову уяву.

5. Аналіз роботи учнів над створенням творчих проектів пока­зав, що саме прості завдання на перших порах дають змогу п'ятикласнику найкраще зрозуміти саму суть або ідею вико.- нання творчого проекту. Звідси випливає важлива методична рекомендація вчителю —- на початковій стадії навчання про­ектуванню необхідно звертати увагу дитини не на якість вико­нання виробу, а на розуміння учнем самої сутності створення творчого проекту. І лише з часом ускладнювати технологію виготовлення певного виробу.

Із наведеної вище структури та стислого змісту проектно- технологічної, діяльності добре видно, що більш новим і незвичним для вчителя є навчання дітей на перших двох етапах, оскільки саме вони пов'язані з безпосереднім навчанням дітей проектуванню. На­ступних два етапи роботи передбачають реалізацію проекту, тобто ви­конання певних трудових операцій, формування в дітей відповідних умінь, що є більш «традиційним» для уроків трудового навчання.

На першому етапі (організаційно-підготовчому) учитель разом з учнями обирають проблему (об'єкт технологічної діяльності), яка буде розв'язуватися через практичну діяльність. Оскільки учні 5-го класу ще не готові реально оцінити свої можливості ^виготовленні і виборі того.чи іншого об'єкта, їм варто запропо­нувати декілька варіантів для обговорення. Об'єкти, які учитель пропонує для обговорення, мають бути ним виготовленні завчасно з відповідною технологічною документацією. Зрозуміло, що це збільшує для учителя обсяг робіт, пов'язаних із підготовкою до уроку, проте дасть змогу більш чітко спланувати процес навчання учнів проектуванню, прогнозувати зміст інструктування тощо. _а

Для того щоб наблизити розроблену методику навчання учнів проектуванню до більш реальних умов, роботи вчителя, розгля­немо її відповідно до змісту нової програми трудового навчання для 5-9-х класів.

Під час ознайомлення учнів з темою 1.1. «Об'єкти техноло­гічної діяльності» необхідно здійснювати вибір об'єкта проектної діяльності. Для цього з'ясовують, що ж являє собою поняття «об'єкт технологічної діяльності людини».

Оскільки на вступному занятті (відповідно до змісту навчаль­ної програми) діти ознайомлювалися із поняттям «технологія», учитель розпочинає заняття з його повторення. Це можна зробити двома шляхами. Перший полягає у тому, що методом бесіди, спираючись на звання та жиТтевий досвід дітей, з'ясовують, що називають технологією. Через систему продуманих учителем запитань та відповідей учні приходять до висновку, що пере­творююча діяльність людини, яка відбувається в певній послі­довності і за відповідними правилами та вимогами, називається технологією.

Спостереження показують, що поняття «технологія» є для п'ятикласників досить абстрактним. Тому можна спостеріга­ти, як під час діалогу (бесіди) лише декілька учнів працюють над тими запитаннями, з якими звертається вчитель до всього класу. Досвід перековує, що саме колективне обговорення, ви­словлювання великої кількості думок значно активізує роботу п'ятикласників. З цього випливає необхідність включення до обговорення всього класу. Чим більше учнів братимуть участь в обговоренні, тим краще. Тому тут, на нашу думку, буде більш доцільним використання інтерактивного методу «мікрофон». Це різновид загальногрупового обговорення» який надає можливість кожному сказати про обговорюване питання швидко, по черзі, відповідаючи на запитання або висловлюючи свою думку.

Учитель повинен керуватися наступною методикою.

1. Не слід привчати дітей давати конкретні визначення на по­ставлене запитання. Бажано, щоб учні висловлювали власне розуміння того питання, яке обговорюється на уроці. Тому учитель прагне до того, щоб у роботі брав участь увесь без винятку клас.

2. Учитель ставить запитання перед класом: «Як ви розумієте поняття технологія?»

3. Педагог пропонує класу ручку або олівець, який буде вико­нувати роль уявного мікрофона. Учні мають передавати його по черзі, беручи слово.

4. Слово надають лише тому, хто отримує уявний мікрофон. На перших етапах навчання вчитель може допускати, для

економії навчального часу, щоб учні, які не хочуть вислов­люватись, швидко передавали мікрофон далі. Для активізації роботи дітей учитель не коментує і не оцінює відповідь учня відразу/Тому діти, які на перших порах не беруть участі в роботі, з часом, спостерігаючи за роботою однокласників, будуть включатися до висловлювання думОк.

5. Учитель повинен узагальнити відповіді учнів, вказуючи на ті моменти, які були правильними, не акцентуючи увагу на конкретних учнях> Варто лише для заохочення підкреслити вдалу відповідь учнів, які відповідали правильно.

6. П'ятикласники, як зазначалося раніше, схильні до відтвіо- рювальної діяльності, тому найважче відповідати першим учням. Наступні за ними учасники обговорення, як правило, повторюють сказане їхніми товаришами, «прив'язуючись» до певної ідеї. Аби уникати цього, учитель теж має брати участь в обговоренні. Добре також, коли він зможе сформулювати запитання дещо по-іншому в середині обговорення, напри­клад, коли добре видно, що діти вже одностайно прийшли до однієї думки стосовно запитання «Що таке технологія», і один за одним.відтворюють це визначення, варто попросити дітей наводити приклади технологій. Може бути додаткове запитання: «Які відмінності можуть бути між технологіями - з обробітку деревини і металу?» тощо.

Після того, як кожен учень висловиться, учитель підсумовує, звертає увагу дітей на ті відповіді, які були найбільш вдалими, схвально висловлюється про учнів, що їх висловили. Далі вчитель додає, Що завдяки технологіям людина перетворює сировину та матеріал у речі, які використовуються як у побуті, так і на ви­робництві, Усі речі, створені людиною, є об'єктами технологічної діяльності. Можна пояснити дітям, що обробіток матеріалу та створення відповідного виробу це і є створення нового об'єкта технологічної діяльності. Варто не зупинятись на формулюванні «Об'єкти технологічної діяльності» і більше акцентувати увагу дітей на конкретних прикладах: проводити аналогію з тими речами, які оточують дітей. Так, учитель пояснює, щр всі речі, якими користуються учні, зазнали певних змів, спочатку як сировина і матеріал, а потім як готовий об'єкт, з боку людини. Книги, якими вони користуються, були виготовлені робітниками в друкарнях, їхній одяг — виготовлений на швейвих фабриках, інструмент та обладнання, яке вони можуть бачити у майстерні,

теж є продуктом діяльності людини. Отже, усі речі, починаючи від авторучки і до комп'ютера або літака, були виготовлені людиною і е об'єктами технологічної діяльності. Далі вчитель звертає увагу учнів на те, що в умовах майстерні теж можна виготовляти за певштя технологіями об'єкти технологічної діяльності — об'єкти праці або вироби. Дітям демонструють зразки спроектованих ви­робів учнями попередніх класів або літературні джерела, в яких представлені роботи дітей: журнал «Юний технік» та його додаток «Для вмілих рук», журнал «Моделіст-конструктор» тощо. Після перегляду варто поставити дітям запитання: з чого починається технологія виготовлення виробу? Якщо діти не можуть відразу відповісти на це запитання, варто навести приклад. Ще з давніх часів людяна лише мріяла про те, що зможе літати як птах. Згодом ці мрії поступово втілювались у творчий задум, із якого народилися перші конструкції літальних апаратів.

Отже, створеннябуд ь-якого нового об'єкта (виробу) починаєть­ся а ідеї, творчого задуму, фантазії. Є багато методів створення нових об'єктів технологічної діяльності. Найбільш цікавий серед них — це метод фантазування.

Учитель має так розуміти, суть цього методу. Фантазуван­ня — це створеная в уяві дитини ідеальної ситуації (це може бути форма виробу або його конструкція, розв'язок будь-якого практичного' завдання), яка може суперечити законам природи, у якій задача легко розв'язується. Фантастична аналогія потребує повного виключення критичного і логічного мислення дитини. Слід зазначити, що саме для 5-го класу таке логічне мислення ще не є достатньо Сформованим, а в деяких випадках воно від* сутнє, тому метод фантазування є найбільш природним для дітей цього віку. У науково-методичній літературі можна знайти такі прийоми фантазування:

1. Збільшення — зменшення.

2. Об'єднання несумісйих речей (ми ще не знаємо, як з'єднати ці деталі, що виготовлені з різних матеріалів, проте вони у вас з'єднуються).

3. Зміна законів природи (влітку випав сніг).

4. Унесення нової якості, запозиченої з інших об'єктів тощо.

Застосування методу фантазування має забезпечити створен­ня таких умов, які залучають дітей до активної участі в процесі створення нового об'єкта. Серед цих умов найбільш важливими, про які має пам'ятати учитель, є наступні:

» збільшення ролі гіпотетичного мислення в навчанні, що сприятиме формуванню здатності передбачати, висловлювати свої думки, ідеї та захищати їх. Тобто учня треба привчати до думки, що необхідно висловлювати власні ідеї. Для цього вчителю не слід відразу давати оцінку сказаному. Для того, щоб учень це зрозумів і відчув, йому пропонують «включи­ти» свою фантазію і зосередити увагу на тому, що він має обов'язково висловити свою думку, навіть будь-яку;

• систематичне створення ситуацій вибору для учнів, можли­вість здійснювати «свій вибір».

Виходячи з цих міркувань, учитель дає учням наступні по­яснення. Метод фантазування — це коли конструктор уявляє образ виробу, що має виготовити, навіть якщо деякі елементи конструкції йому невідомі. Винахідник припускає, що такий виріб все таки існує і функціонує як реальний об'єкт.

Згідно навчальної програми вчитель повинен ознайомити дітей із поняттям «показники якості виробу». З цією метою вчитель пропонує дітям наступну вправу. Уявити автомобіль, який може не лише пересуватися по дорозі, але й літати та переправлятись через річку чи ставок, і відтворити його уявний образ на папері (у зошитах, але краще, якщо діти робитимуть це на окремому аркуші паперу). Далі вчитель пропонує учням коротко обґрун­тувати наступні запитання:

1. Чи є можливість використання їхнього авто для потреб лю­дини — наведіть конкретні приклади (коли діти починають давати відповідь, учитель записує на дошці слово «функціо­нальність»)?

2. Чи можна покращити вигляд автомобіля? Наскільки він при­вабливий? (Естетичність)

3. Чи зручний він у користуванні? Чим саме він зручний? (Ер- гономічність)

4. Чи могли б ви його виготовити? Якщо так, то за який час? (Технологічність)

Далі вчитель може провести вправу за такою методикою.

1. Учні записують вказані запитання. Виконують замальовки своїх «фантастичних» автомобілів. Учням дають 1—2 хвилини індивідуально обмірковувати відповіді.

2. Учитель швидко об'єднує учнів у пари. Кращий варіант для раціонального використання часу, коли діти займають свої місця в майстерні так, що є готові рббочі пари. Учитель звертається з проханням до дітей обговорити свої ідеї один з одним. Для п'ятикласників характерним є низький рівень самостійності, тому краще, коли вчитель відразу визначить час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення, та хто з двох учнів буде висловлюватися.

3. Після обговорення кожна пара стисло по кожному питанню представляє результат роботи. Коли діти висловлюються з пер­шого питання — стосовно того, як людина може скористатись їхнім автомобілем, учитель узагальнює ці відповіді одним словом, яке він записує на дошці — функціональність. Аналогічно під час обговорення другого запитання вчитель каже, що в конструюванні все, про що учні говорили, називають одним словом — «естетичність». Так само вчитель підводить підсумок третього і четвертого запитань, і записує відповідно на дошці — ергономічність, технологічність.

Після обговорення цих запитань учитель робить підсумок, що вказані вимоги, які він записав на дошці і які вони щойно обговорювали, називають показниками якості виробу. Діти за­писують ці вимоги в зошит, учитель звертає увагу дітей, що за­значені вимоги стосуються будь-якого виробу, і для успішного використання сконструйованої машини або пароплава необхідно дотримуватися вказаних показників якості. Можна пояснити дітям, що чиМ складніший виріб (технологічний об'єкт) виго­товляється, тим більше до нього висувають вимог.

Зупинимося більш конкретно на методиці проведення прак­тичної роботи під час вивчення даної теми. У програмі до теми «Об'єкти технологічної діяльності» у практичній роботі зазна­чено два пункти:

1. Пошук інформації в підручниках, журналах, альбомах.

2. Вправи на вибір об'єктів технологічної діяльності, визначення їх назви та призначення.

Зміст першої практичної роботи полягає в наступному. Відпо­відно до змісту навчальної програми учні мають здійснити вибір об'єкта технологічної діяльності залежно від потреб людини та знань, якими володіють. Учитель, пропонуючи дітям інформаційні джерела — підручники, журнали, альбоми, довідники, ставить перед ними завдання: визначити для себе конкретну проблему, над якою вони будуть працювати.

Спираючись на власні знання й аналіз запропонованих учи­телем джерел, кожен учень (або групи учнів — клас може бути поділено на ланки) визначає для себе конкретну задачу і обирає тему проекту. У п'ятому класі буде доцільно, якщо учитель підготує декілька таких проблем і запропонує вибрати одну з них для розв'язання. Варто, аби вибір проблеми здійснювався інтерактивним методом, наприклад, методом «мозкової атаки». Мозковий штурм спонукає учнів проявляти уяву та творчість, дає можливість їм вільно висловлювати свої думки.

Мета мозкового штурму в тому, щоб зібрати якомога більше ідей щодо проблеми від усіх учнів протягом обмеженого часу.

Після перегляду дітьми різних джерел учитель чітко формулює проблемну ситуацію: відібрати найбільш цікаві ідеї-пропозиції, які згодом будуть утілені в процесі проектування і виготовлення певних об'єктів праці. Завдання може бути сформульоване яки­мось іншим чином. Головне, аби формулювання не було занадто довгим і незрозумілим для учнів. З цією метою його записують на дошці. Далі вчитель пропонує дітям висловити ідеї, коментарі. Це навіть можуть бути слова або фрази, що викликають асоціації з на­веденим завданням. Учитель записує всі пропозиції на дошці чи на великому аркуші паперу в порядку їх виголошення без будь-яких зауважень, коментарів чи запитань. Під час виконання учнями цієї вправи вчитель повинен дотримуватись наступної методики:

1. Учитель фіксує всі без винятку «ідеї», які висуваються учнями.

2. Не можна оцінювати або коментувати висунуті пропозиції. Інакше учні відразу зосередять свою увагу на відстоюванні своїх ідей, і рух з пошуку нових відразу припиниться.

3. Учителю необхідно весь час, у процесі виконання вправи, на­гадувати дітям, що ідей має бути якомога більше, тому вони можуть бути фантастичними. П'ятикласники, як правило, не проявляють ініціативи до розв'язування завдань, які містять декілька варіантів розв'язку. Слід також відзначити, що діти у п'ятому класі часто піддають цензурі власні думки і не висловлюють своїх ідей уголос, очікуючи негативної оцінки з боку вчителя. Тому вчителю варто на перших порах під­тримувати саме фантастичні ідеї.

4. Якщо вчитель досягне появи великої кількості ідей, це створює сприятливі умови для фантазування. Саме з цього моменту учні починають більш рішуче висловлюватись і пропонувати власні ідеї. Учитель повинен бути уважним і не пропустити цей важливий момент.

5. Одним із засобів, який може спонукати учнів до висловлювань, є заохочення дітей до зміни думок інших, уже висловлених. Об'єднання або зміна висунутих раніше ідей часто веде до висунення нових, що перевершують первинні.

6. Досвідчені вчителі часто використовують такий плакат під час виконання цієї вправи:

а) кажіть усе, що спаде на думку;

б) не обговорюйте і не критикуйте висловлювання інших;

в) можна повторювати ідеї, запропоновані будь-ким іншим;

г) розширюйте (удосконалюйте) запропоновану ідею. Учитель проводить експертизу ідей і відбирає найбільш

актуальні та цікаві. Таким чином створюється список (банк) учнівських творчих проектів у вигляді проблем.

Далі вчитель звертається до дітей із проханням (другий пункт у практичній роботі) здійснити вибір найбільш актуальної проб­леми, яка б відповідала вимогам даного колективу, потребам школи тощо. Разом із дітьми вчитель на основі обраної проблеми обирає об'єкт технологічної діяльності, пропонує дітям дати йому назву та призначення.

Досвід роботи учителів показав, що організаційно-підготовчий етап варто проводити в межах не більш як двох-трьох занять.

Підведемо короткий підсумок у вигляді практичних реко­мендацій.

1. На перших етапах навчання проектній діяльності необхідно привчати школярів до вільного висловлювання власних думок стосовно тих завдань, які розглядаються на уроці.

2. Звертайте увагу учнів на цінність і важливість висловлюваних ними ідей, навіть фантастичних. Жодну з них не залишайте без уваги.

3. Результативність роботи на уроці, на перших порах навчан­ня проектуванню, пов'язуйте не з якістю сказаного учнем, а з кількістю висловлених ідей. З часом, поступово і непомітно для дітей, кількість висловлених ними пропозицій має пере­ходити у якість. Але спочатку вчитель повинен переконатися, що мислення дітей позбавлено «цензури».

4. Учителю не слід забувати, що велика кількість загальноклас- них обговорень утомлює п'ятикласників, і можна отримати зворотній результат — утому і нудьгування, втрату інтересу до уроків трудового навчання. Учитель, виходячи з мож­ливостей класу і дітей, має дати відповідь на запитання: де і в якому місці уроку застосовувати вільне обговорення, а де давати пояснення самому або під запис у зошит. Отже вчителю залишається місце для творчого підходу, уважного обмірковування всіх структурних одиниць уроку, творчого пошуку нових форм і методів роботи. Тут ми навели лише

приблизну схему того, як де може виглядати під час навчання п'ятикласників проектуванню.

5, Результативність цієї методики на перших етапах навчання може бути досить низькою. Але з часом,-після того як діти остаточно звикнуть до неможливості «відсидітися», вони включаються у роботу більш активно, спостерігається значна економія навчального часу.

Після цього переходять до реалізації конструкторського етапу проектування.

Суть конструювання, під час навчання учнів проектуванню, полягає у виборі ними певного варіанта рішення поставленої вчителем задачі. На цьому етапі вчителю необхідно ознайомити дітей з алгоритмом виконання творчого проекту, який вклю­чає основні задачі його реалізації. Тобто в цьому випадку буде реалізовуватися вищевказане нами положення про те, що про­ектній діяльності варто навчати через послідовне розв'язання задач. Нагадаємо, що у 5-6 класах, а іноді й у 7-му (залежить від здібностей дітей), необхідно, щоб ці задачі розв'язувались усім класом, потім окремими ланками, і при сформованості від­повідних навиків можна переходити до індивідуальної роботи кожного учня.

Реалізація вказаного вище етапу проектування має відбу­ватись під час вивчення наступних тем навчальної програми: «Тема 1.2. Методи проектування» та «Тема 1.3. Технічне кон­струювання».

Вивчення теми «Методи проектування» починають з того, що ознайомлюють учнів з поняттями «етапи проектування», «проектна документація», «художнє конструювання». Немає по­треби докладно вивчати етапи проектування та пов'язану з ним документацію окремо від практичної роботи- Учні в процесі ху­дожнього, а згодом і технічного проектування, виконуючи ескізи і виготовляючи виріб, ознайомлюються Із етапами та змістом проектної діяльності на уроці. Учитель має лише коротко (можна під запис у зошит) вказати на основні етапи проектування, для того щоб учні мали орієнтовний образ або план тієї діяльності, якою вони будуть займатись на уроці. У ході короткого діалогу з учнями вчитель з'ясовує такі запитання:

— З чого конструктор, на вашу думку, починає конструювати виріб?

— Які ви знаєте показники якості виробу?

— Які вимоги ставлять до виробів із фанери?.

Учитель пояснює дітям, що весь процес створення виробу, від творчого задуму до його втілення у готовий виріб, відбувається в хо^і спеціально організованого процесу, який називають про­ектуванням. Процес проектування має певну послідовність і тому складається з відповідних етапів: організаційно-підготовчого, конструкторського, технологічного та заключного.

Коротко пояснюють призначення кожного з етапів, не вда­ючись до детальних пояснень — їх варто давати безпосередньо під час виконання практичної роботи, коли учні в процесі про­ектування будуть виконувати вказані етапи..

Практична робота під час вивчення теми 1.2 має починатися із надання учням необхідної інформації через літературні джерела або демонстрацію раніше виготовлених зразків художніх виробів із деревини. При цьому вчитель пропонує дітям у журналах, книгах, каталогах знайти фотографії ідеальних із точки зору художнього оформлення виробів. Наступним етапом цієї практичної роботи буде завдання: методом фантазування створити якомога більше варіантів художніх виробів із деревини, і зобразити їх у вигляді малюнка — вони отримують назву «ідеальних». Учитель може на початкових етапах навчання виконувати це завдання паралельно з дітьми; Він робить декілька замальовок певного виробу (на­приклад, декоративної підставки для квітів чи для олівців) на дошці. ВарТо звернути увагу дітей на те, що будь-який варіант, який вони запропонують, буде правильним. Немає значення, як виготовлятиметься даний об'єкт, як будуть з'єднуватись деталі — усе це не повинно обмежувати фантазію дітей.

Технічне конструювання є продовженням художнього, але з більш точним технічним оформленням майбутнього виробу у вигляді відповідної документації: технічний рисунок, креслення тощо. Тому вчитель має активізувати знання учнів про основи гра­фічної підготовки, які діти отримали в початковій школі, і розкри­вати вказані поняття в ході практичної роботи. Це можна здійснити на основі таких запитань: Що називається ескізом? Що називаєть­ся виглядом на кресленні? Зображення яких виглядів ви знаєте?

Із досвіду роботи вчителів відомо, що учні 5-х класів під час складання ескізів допускають ряд помилок, які пояснюються тим, що вказані графічні поняття ще не сформувались остаточ­но у свідомості учнів: виконують зображення в одній проекції, неправильно розміщують вигляди на зображенні, проставляють розміри з написами «мм» або «см», неправильно наносять розмірні і виносні лінії, не вказують розміри деяких елементів деталей.

На думку провідних учителів, ефективним прийомом е наочний показ помилок безпосередньо в ескізах учнів, у процесі їх виконан­ня. При цьому вчитель розповідає дітям про необхідність перевірки всіх частіш ескізу, наявність достатніх для визначення форми деталі виглядів, зображень елементів на них, а також розмірів і написів.

Учитель акцентує увагу дітей на тому, що головна вимога, яка ставиться до ескізу, що складається, — можливість виготовлення за ним відповідного виробу, який було спроектовано.

Після цього вчитель повідомляє дітям, що знаючи з креслення форму, розміри, матеріал і кількість деталей у спроектованому виробі, можна було б приступити до його виготовлення. Діти за допомогою вчителя приходять до висновку, що крім цього ще необхідно знати технологічну послідовність виготовлення виро­бу — послідовність обробки кожної деталі певним інструментом та складання цих деталей у цілісний виріб.

Самостійна розробка школярами технологічного процесу починається з добору заготовки майбутнього виробу. Учитель повідомляє дітям, що вибір заготовки — дуже важливий етап у роботі технолога. Адже для того, щоб правильно вибрати за­готовку на майбутній виріб, необхідно знати поопераційну техно­логію (послідовність) та припуски. Вибір матеріалу вчитель має проводити з урахування матеріального оснащення майстерні та вікових особливостей учнів.

Наступний етап (технологічний) варто проводити за такою методикою. Технологічний процес виготовлення спроектованого виробу можна показати учням у вигляді окремих завдань. Тобто діти не виконують усю роботу від Чорнової обробки до завершаль­ного етапу — оздоблення готового виробу, а поетапно проходять кожну операцію технологічного процесу у вигляді конкретного завдання. Отже, учителю необхідно розповісти спочатку про весь технологічний процес виготовлення виробу..

Учитель може пояснити, що технологічний процес складається з технологічних операцій, які мають певну послідовність. У свою чергу, кожна технологічна операція складається з окремих еле­ментів — трудових дій. Учитель акцентує увагу дітей на тому, що операції в технологічному процесі мають чітко визначену на­ступність, тобто їх не можна міняти місцями. Для того, аби дітям було простіше спланувати технологічний процес спроектованого виробу, він пропонує зробити це спільно. Діти в зошитах, а вчи­тель на дошці (можна підготувати відповідний плакат) виконують операційну картку, за якою буде виготовлятись виріб.

У ході складання такої картки учитель ставить дітям запи­тання:

1.3 якої технологічної операції необхідно починати виготовляти виріб? Чому?

2. Яким інструментом доцільно виконувати вказану опера­цію?

Після виконання цієї вправи діти будуть добре знати по­слідовність виготовлення виробу, усвідомлювати, чому саме така послідовність його виготовлення, чому застосовується таке з'єднання, а не будь-яке інше, інструмент тощо. Ці питання учитель обговорює спільно з дітьми під час складання техноло­гічної карти.

У ході виконання технологічних операцій учні за допомоги вчителя здійснюють контроль якості виконуваних робіт і само­контроль своєї діяльності, вносять зміни, якщо є необхідність, у технологічний процес, коректують послідовність виконання операцій, послідовність складання виробу, дотримуються техно­логічної та виконавчої дисципліни, наукової організації праці.

Основними методами навчання проектній діяльності на даному етапі проектування будуть метод демонстрації з поясненням та вправи. Вправи тут слід розуміти, як виконання багаторазових повторень певних дій на конкретних об'єктах праці. Отже, у ході таких вправ виготовляються спроектовані учнями вироби.

Після того, як учні відібрали потрібний інструмент й прилади для виготовлення своїх проектів, учитель пропонує одному учневі назвати перші дві операції за операційнЬю карткою. Далі вчитель методом демонстрації з поясненням ознайомлює учнів з певною операцією. При цьому варто керуватись такою методикоіо.

1. Умовно всю операцію вчитель розділяє на окремі частини.

2. Під час Вступного і поточного інструктажу звертає увагу учнів лише на ті компоненти операції, які є найбільш важливими для успішного її виконання учнями і слідкує за дотриманням саме цих компонентів операції. Після того, як вони будуть остаточно сформовані, у поточному інструктуванні, звертає увагу учнів на решту елементів операції. Наведемо приклад.

Під час пиляння фанери лобзиком усю операцію, під час по­яснення в ході вступного інструктування, можна поділити на

такі умовні частини:

а) хватка лобзика (учитель показує, як слід тримати інстру­мент);

б) звертає також увагу учнів на правильне положення рук;

в) пилка повинна рухатися так, щоб було видно лінію розміт­ки, і вона має залишатися на заготовці (а не навпаки);

г) рівномірний тиск пилки лобзика на пропил фанери;

д) пилка лобзика до площини фанери має знаходитись під кутом 85-90 градусів.

Досвід роботи показує, що найбільш суттєвим для учИя п'ятого класу є розподіл тиску на інструмент. Учень, як правило, нама­гається якнайшвидше отримати результат від своєї роботи, і по­волі тиск на пилку зростає, вона нагрівається і внаслідок цього ламається. Тому необхідно у ході вступного інструктажу сказати дітям про всі вищезгадані елементи операції пиляння, і окремо зупинитись на питанні про тиск, який необхідно здійснювати на інструмент. Учитель може пояснити, що при сильному натисканні швидкість пиляння зменшується, оскільки зменшується час дії робочої частини пилки на матеріал, і одночасно зростає тертя та швидке нагрівання самої пилки лобзика. Після цього вчитель, спираючись на практичний досвід дітей, проводить просту ана­логію: «Для цього необхідно тиснути на ручку лобзика так само, як ви тиснете на олівець, виконуючи малюнок».

Під час виконання учнями пиляння, необхідно ще раз ак­центувати увагу учнів саме на правильний розподіл тиску. Коли в учнів повністю сформується дане відчуття, у них вивільниться увага на формування інших компонентів цієї операції; як показує практика, час, який відводиться на засвоєння практичних умінь за вищеописаною методикою, значно менший ніж у випадку, коли учитель намагається формувати уміння пиляння лобзиком повні­стю, не виділяючи головного, найбільш важливого компонента. Причина цього криється в тому, що учневі складно здійснювати розподіл уваги відразу на всі елементи процесу пиляння.

Після того як учитель показав лише одну чи дві операції, учні їх виконують під наглядом учителя. Обмеживши таким чином технологічний процес виготовлення проекту, учитель дозволяє приступити до виконання лише першого завдання. Коли весь клас виконає це завдання,, він демонструє наступну операцію.

Таким чином учитель має можливість контролювати роботу учнів на кожному технологічному етапі, коли вони виконують певне завдання — від розмітки до завершення роботи над про­ектом.

На заключному етапі здійснюється випробування і корегу­вання виготовленого виробу, захист проекту.

Корегування може відбуватись на основі порівняння викона­ного проекту з тим, що був у творчому задумі і зображений на малюнках, ескізах.

Учитель може поділити клас на окремі групи, кожна з яких обговорить і з'ясує всі недоліки, що з'явились у роботі. Представ­ник кожної групи звітує, вказуючи на конкретні розбіжності, які існують між запланованим і виконаним, та пропонує шляхи їх усунення. Найбільш доречні вчитель записує на дошці і за цим планом усуваються визначені недоліки.

Розділ 4

Поиск по сайту: