ОЦІНЮВАННЯ ПРОЦЕСУ ТА РЕЗУЛЬТАТІВ ПРОЕКТНО-ТЕХНОЛОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ

Важливою умовою підвищення ефективності навчального про­цесу е побудова такої системи діагностування навчальних досяг­нень учнів, яка забезпечує систематичне отримання об'єктивної інформації про їх навчально-трудову діяльність на уроках тру­дового навчання.

Діагностування — це з'ясування умов і обставин, у яких протікає процес навчання; отримання чіткого уявлення про ті причини, які сприяють чи перешкоджають досягненню накрес­лених результатів. Як бачимо, у діагностику включається більш широкий і глибокий смисл. Вона розглядає результати в тісному зв'язку зі шляхами і способами діагностування. Крім традиційних контролю, перевірки, оцінки знань і умінь, діагностика включає їх аналіз, виявлення динаміки, тенденцій, прогнозування подаль­шого розвитку результатів навчально-трудової діяльності [4].

Комплексна діагностика навчальних досягнень є багатоас- пектним поняттям. Це засіб виявлення, перевірки, оцінювання результатів проектно-технологічної діяльності; облік якості знань, умінь та навичок; системний цілеспрямований процес здійснення зворотного зв'язку «учень-учитель»; порівняння фактичних результатів творчого проектування із запланованими, які встановлені освітніми та технологічними стандартами; спосіб здійснення проектно-технологічної діяльності та коригування навчально-трудового процесу; сукупність рецептивних дій для порівняння сприйнятого з конкретним або абстрактним еталоном; важлива функція керування навчально-трудовим процесом.

Метою діагностування проектно-технологічної діяльності є своєчасний вияв, оцінювання й аналіз протікання навчально- трудового процесу у зв'язку з його продуктивністю. Тобто, в діагностику вкладається більш ширше і глибше поняття, ніж в традиційний контроль навчальних досягнень учнів. Контроль переважно констатує результати проектування, не пояснюючи їх походження. Діагностика розглядає результати у взаємозв'язку з засобами та методами, способами їх досягнення, виявляє тенденції, динаміку формування продуктів навчально-трудової діяльності.

Об'єктами діагностування в процесі проектування на уроках трудового навчання є знання, уміння та навички учнів, досвід творчої діяльності, досвід емоційно-ціннісного ставлення до навколишнього світуї

Контроль у процесі трудового навчання є невід'ємним еле­ментом діагностування навчально-трудового процесу, без якого неможливо уявити повний цикл педагогічної взаємодії між учителем і учнем. Залежність продуктивності навчання від якості, кількості, повноти, своєчасності, глибини, об'єктивності контролю є загальною закономірністю дидактичного процесу. Для її повного практичного втілення необхідно чітко окреслити поняття, виявити залежності між факторами, які обумовлюють ефективність контролю.

Головна мета контролю як дидактичного засобу управління навчально-трудовим процесом є забезпечення його ефективності приведенням до системи знань, умінь, навичок учнів, самостій­ного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання проектної діяльності учнів, формування в них прагнення до самоосвіти та самовдосконалення.

За допомогою контролю в процесі трудового навчання роз­в'язують низку завдань: виявлення готовності учня до, сприйнят­тя, усвідомлення і засвоєння нових знань; отримання інформації про характер самостійної роботи в процесі навчально-трудової діяльності; визначення ефективності організаційних форм, ме­тодів і засобів процесу трудового навчання; виявлення ступеня правильності, обсягу і глибини засвоєних учнями знань, умінь та навичок у процесі проектно-технологічної діяльності. Ці та інші завдання визначають зміст контролю, який змінюється зі зміною дидактичних завдань. Зі зміною дидактичних завдань змінюється і зміст контролю. Разом із цим зміст контролю має включати інформацію, яка дозволить виявити вміння учня мір­кувати, аналізувати, синтезувати, розуміти зв'язки та залежності ніж фактами та явищами, послідовно Й аргументовано викладати свої думки.

У зміст контролю входить отримання інформації про внутрішні процеси, про розвиток мислення, мови, пам'яті, уміння творчо використовувати свої знання.

Зміст контролю визначається дидактичними завданнями на різних етапах процесу трудового навчання, специфікою трудового кавчання як шкільного предмета, рівнем підготовки та розвитку учнів. Дуже важливо, щоб контроль не зводився виключно до перевірки знань учнів шляхом'звичайного відтворення отриманої інформації, яку отримав учень від учителя чи іншого джерела. У процесі контролю велике значення має комплексна перевірка всієї навчально-трудової діяльності учня, у тому числі динаміки його загального розвитку, формування загально-навчальних та спеціальних уміаь та навичок, активності, пізнавальних інте­ресів, творчих здібностей тощо. Зміст контролю визначається тими загальними та конкретними дидактичними завданнями, які вчитель ставить перед кожним уроком та навчальним пред­метом у цілому.

Якщо контроль і перевірка побудовані правильно, вони сприя­ють: своєчасному виявленню прогалин у званнях і вміннях учнів; повторенню і систематизації матеріалу; встановленню рівня го­товності до засвоєння нового матеріалу; формуванню вміння від­повідально й зосереджено працювати, користуватися прийомами самоперевірки і самоконтролю; стимулюванню відповідальності і змагальності учнів [102]. Учитель також отримує інформацію, яка може охарактеризувати розумові здібності учнів:

• легкість зміни діяльності мислення у відповідності до зміне­них умов, вирішуваної проблеми;

• схильністю до шаблонності, труднощі, пов'язані зі зміною виду діяльності;

• ускладнення, що пов'язані з орієнтацією на сукупність виді­лених раніше значущих ознак;

• активність пошуку нових знань; '

• оптимальні вирішення проектно-технологічних завдань, пра­гнення Інтелектуальної напруги, потреба в подоланні труд­нощів без сторонньої допомоги.

Система контролю покликана визначити на кожному етапі проектування рівень успішності учнів, рівень їх компетентності, їх готовності до застосування засвоєних знань на практиці. Адже навчальна діяльність повинна не просто дати людині суму знань, а й сформувати комплекс компетентностей. Компетентність — це загальна здатність, яка базується на знаннях, досвіді, цінностях, здібностях, що набуті завдяки навчанню. Поняття компетентності належить до сфери складних умінь і якостей особистості.

Основними компетентностями, яких потребує сучасне життя, є:

а) соціальні — здатність брати на себе відповідальність, брати участь у спільному прийнятті рішень, у врегулюванні кон­фліктів ненасильницьким шляхом, у функціонуванні та роз­виткові демократичних інститутів суспільства;

б) полікультурйі — пов'язані з життям у полікультурному суспільстві, передбачають розуміння несхожості людей, вза­ємоповагу до їх мови, релігії, культури тощо;

в) комунікативні — володіння усною й письмовою рідною та іншими мовами;

г) інформаційна — зумовлені, зростанням ролі інформації в су­часному суспільстві й передбачають оволодіння інформацій­ними технологіями, уміння здобувати, критично осмислювати і використовувати різноманітну інформацію;

д) саморозвитку та самоосвіти — потреба і готовність постійно вдосконалюватись Як у професійному, так і.в особистому та суспільному плані [13].

Трудова компетентність є інтегрованим результатом навчально- трудової діяльності учнів і формується передусім на основі опану­вання змісту програми трудового навчання. Виявити рівень такого опанування, досвіду творчої діяльності, емоційно-ціннісного став­лення до навколишньої дійсності покликане оцінювання знань, умінь та навичок шляхом здійснення комплексної діагностики на всіх етапах виконання творчого проекту. Компетентна лю­дина не тільки повинна розуміти сутність проблеми, а й уміти розв'язувати практично.

Отже, діагностика і контроль займають, так би мовити, «спо­стережливий пункт» і пильно слідкують за кожним логічним кроком процесу використання завдання.

. Основними компонентами контролю є:

• перевірка навчальних досягнень. Це процес кількісного і якіс­ного аналізу співвідношення виявленого знання з еталоном, певними вимогами навчальних програм. Знання виявляються за допомогою різного плану запитань, перевірочних запитань, тестів тощо;

• оціиювання_хяке являє собою об'єктивне вимірювання результа­тів діяльності учнів. Для об'єктивності оцінювання повинно бути критеріальним, цілеспрямованим, системним. З'ясовується, наскільки успішно (глибоко, повно, самостійно) учні оволоділи навчальним матеріалом, яка якість результатів навчально- пізнавальної діяльності. При оцінюванні враховуються також рівень усвідомлення та міцність засвоєння найважливішої наукової інформації, уміння застосовувати набуті знання;

• облік, тобто фіксація результатів вимірювання за допомогою балів, оцінок, рейтингу. Бали та оцінка відображають рівень навчальних досягнень учнів, вони є дидактичним засобом розвитку пізнавальних сил, до певної міри характеризують його самого: здібності, підготовленість, розвиток, ставлення до праці. В оцінці — і думка вчителя про учня, його успіхи, і думка учня про самого себе [1].

Основою для оцінювання успішності учнів є результати кон­тролю. При цьому враховуються як кількісні, так і якісні по­казники роботи учнів. Дуже важливо при цьому розуміти, що оцінка — це не число, яке отримують у результаті вимірювань та розрахунків, а приписане оціночному судженню значення.

Педагогічне оцінювання має важливе значення і безпосередньо пов'язане з правовими та етичними аспектами навчання. У ході дослідження нами встановлено, що такі ж функції називають майже всі сучасні дослідники даної проблеми. Зазначимо, що у 2002 р. Міністерство освіти і науки України затвердило доку­мент «Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів», у якому чітко визначено такі функції:

а) контролююча, що передбачає здійснення цілеспрямованого керування процесом навчання, забезпечення необхідного оперативного зворотного зв'язку. Перевірка знань, з одного боку, дає вчителю інформацію про хід пізнавальної діяльності учнів, про особливості засвоєння ними змісту освіти. З іншо­го — виступає засобом виявлення ефективності методів і при­йомів навчання, що застосовуються вчителем і самим учнем;

б) навчальна, що сприяє більш глибокому засвоєнню програмово­го матеріалу, систематизації і закріпленню знань, формуванню вмінь критично аналізувати інформацію;

в) діагностико-керуюча, що допомагає виявити причини трудно­щів, які винйкають в учня у навчанні, прогалини в знаннях та вміннях, і визначити конкретні шляхи усунення недоліків;

г) стимулюючо-мотиваційна — мотивація бажань учнів поліп­шувати свої результати, самореалізуватися у навчанні [51].

Як показав аналіз педагогічної та методичної літератури, різні автори мають дещо різні бачення принципів діагностування. Для того, щоб інформація про якість навчання під час творчого про­ектування була більш об'єктивною, ми вважаємо, що діагностика має відповідати таким запропонованим принципам, а саме:

• плановість та систематичність по відношенню до процесу проектування на уроках трудового навчання, що є його складовою частиною і базується на основних етапах системи виконання творчих проектів. Якщо діагностика здійснюється за заздалегідь визначеним планом та оптимально обраною системою, вона сприяє послідовності та оптимізації темпів процесу навчання. Також той факт, що учень знає, коли від­будеться проміжний або заключний процес діагностування, допоможе учневі розподілити свій час для рівномірного темну навчання, що, у свою чергу, стимулює самостійну роботу. Систематичність контролю є важливим психологічним факто­ром, який організовує і дисциплінує учнів, створює постійну трудову атмосферу, формує потребу в праці, наполегливість і спрямованість у досягненні мети. Регулярний контроль сприяє виробленню в учнів навиків самоконтролю, уміння аналізувати свою роботу, критично оцінювати її результати. Без систематичного, контролю за засвоєнням учнями знань, навиків та вмінь неможливо правильно організовувати учбо­вий процес, забезпечити його ефективність;

• спрощеність та доступність, який не потребує складних засобів, форм та методів діагностування, а при використанні іннова­ційних засобів має бути доступним учителеві та учням. Той факт, що діагностика навчально-трудового рівня освіченості буде простою і доступною, допоможе вчителеві не марнувати зайвий час на пояснення методики діагностування та зберег­ти час учнів під час практичного ознайомлення з нюансами методики в процесі діагностики;

• економічність та раціональність, не затрачаючи багато часу на процес діагностування, учитель збільшує навчальний час учнів, що позитивно впливатиме на розвиток їхніх творчих

здібностей та вироблення таких якостей, як акуратність, точність, пунктуальність тощо;

• гласність та об'єктивність, полягає у тому, що результати діа­гностування кожного учня мають бути оголошені перед усім класом після кожного етапу процесу проектування, а особливо після захисту творчого проекту, що допоможе вчителю на практиці закріпити у свідомості учнів критерії оцінювання всього поетапного процесу проектування. Об'єктивний конт­роль передбачає створення умов, у яких би максимально точно виявилися дійсні навчальні досягнення учнів. Об'єктивність контролю — це його відповідність фактичним знанням учня. Об'єктивність — це не тільки вимога суворо дотримуватися встановлених норм і критеріїв оцінки, але й характерна ознака діяльності вчителя. Бути об'єктивним — це значить однаково доброзичливо ставитися до всіх учнів, пред'являти до них єдині вимоги, бути справедливим до кожного з них;

• справедливість та принциповість, цей принцип залежить від власних установок і настроїв учителя. Під час діагностування, а особливо оцінювання, педагог має керуватися не власними симпатіями чи іншими мотивами та стимулами, а стійкими внутрішніми переконаннями. Справедлива та принципова вимогливість учителя є обов'язковою умовою підвищення якості знань, запорукою виховання в школярів відповідального ставлення до навчання, створює здорову атмосферу навчально- трудового процесу;

• індивідуальність та диференційованість, що ґрунтується на індивідуальних особливостях кожного учня, його власних здібностях та потребах, специфіці навчального матеріалу та індивідуальних психологічних якостях. Цей принцип реа­лізується на основі застосування різних рівнів складності об'єктів проектування, які потребують різноманітних видів діяльності учнів, а також взаємодії між учителем і учнем або групою учнів під час виконання творчих проектів;

• тематичність та послідовність, що базується на тематичній спрямованості вимог учителя щодо перевірки знань учнів, розробки відповідних оціночних завдань із певного розділу, теми чи етапу виконання проекту та визначення рівня знань, умінь і навичок, що піддаються оцінюванню. Доцільність послідовності контролю та перевірки зумовлена психологіч­ними закономірностями засвоєних знань та набутих умінь і навичок.

Наші дослідження показують, що всі принципи діагностування краще всього реалізуються під час проектно-технологічної діяль­ності, е ефективними засобами процесу керівництва навчально- трудової діяльності.

Реалізація перерахованих принципів організації діагносту­вання сприяє зниженню суб'єктивності всього процесу, у тому числі й процесу оцінювання. Основне призначення оцінюван­ня — фіксація результатів навчально-трудової діяльності учнів, кількісним показником яких е бал.

Оцінка встановлює рівень засвоєння та якість знань, набу­тих учнями в процесі трудового навчання, а також ступінь їх розвитку, підготовленості до застосування знань на практиці і показує «співвідношення між тим, що учень засвоїв з перших питань програми, і тим, що він повинен знати з цих питань на даний момент навчання», тобто між рівнем, досягнутим школя­рем, і еталоном рібня засвоєння знань.

Оцінювання включає два компоненти: оцінювання як про­цес, що відбувається на уроках праці на всіх етапах навчання, і бал, який фіксує підсумки перевірки знань, умінь і навичок. Як процес, оцінювання становить специфічну сторону контролю, його невід'ємну частину, як результат — завершує контроль навчальних досягнень. Під час спостереження за діяльністю школяра в ході уроків трудового навчання, перевірки виконання ним домашніх завдань, різних технологічних" вправ на уроці, захисту проекту, технологічної документації вчитель подумай оцінює не тільки якість знань, а Й ретельність, працьовитість, психологічні особливості учнів.

Єдині вимоги до знань, умінь і навичок визначаються як кри­терії та норми оцінювання. Критерії — це точно визначена міра якості виявлених знань, умінь і навичок учнів, яка відповідає загальним вимогам до контролю знань, умінь і навичок.

У відповідності до критеріїв визначають норми оцінювання, тобто конкретні кількісні та якісні показники успішності, згідно з якими виставляється саме той, а не інший бал.

Функції оцінки не обмежуються тільки констатацією рівня на- аченості. Оцінка єдиний у розпорядженні педагога засіб стиму­лювання навчання, позитивних мотивацій, впливу на особистість. Саме під впливом об'єктивного оцінювання у школярів розвива­ється адекватна самооцінка, критичне ставлення до своїх успіхів.

Оцінка може виражатись як словесно, описово, так і у формі строго визначених позначень, одним з яких є бал. Бал — це по­казник результатів контролю, заключний етап перевірка знань, одна з форм оцінки.

Бали ґрунтуються на даних вимірів результатів навчально- трудових досягнень учнів та їх зіставленні з нормами оцінок. Між балами і знаннями, що перевіряються, існує певний взаємозв'язок, співвідношення, встановлювані діючими навчальними програ­мами.

Значення бала виходить далеко за межі фіксації результатів контролю, бо певною мірою він характеризує самого учня, його підготовленість, здібності, ставлення до праці. Наприклад, низькі бали свідчать про недоліки у знаннях та навчальній діяльності школяра і часто про його несумлінне ставлення до навчання.

Отже, бал — один із факторів, що зумовлює становище учня в колективі. Особливо великою є його роль у молодших класах, де інші спонукальні сили, зокрема почуття обов'язку, інтерес до навчання, захопленість предметом тощо, діють ще незначною мірою.

Об'єктивність оцінки знань і вмінь виступає не тільки як ди­дактичний принцип, а й як характерна риса діяльності вчителя. Бути об'єктивним — означає не піддаватися почуттям симпатії чи антипатії, іншим стороннім впливам.

Оцінці зазвичай піддаються наявні знання школярів і виявлені ними вміння та навички. Об'єктивність оцінювання розглядається саме а цієї позиції. Старанність і зусилля дитини, як правило, до уваги не беруться. Не враховується і раціональність її навчальної діяльності. Можливо учень зі слів учителя просто запам'ятав навчальний матеріал, можливо вивчив самостійно, можливо хтось допоміг. Усе це, у принципі, не має ніякого значення при оцінці рівня і якості вже набутих учнем анапь. Не береться до уваги і той мотив, який примусив вивчити навчальний матеріал. А він може бути різним. Учень може навчатися заради здобуття знань або процесу оволодіння ними, заради того щоб порадувати вчителя, батьків, заради іграшки, яку обіцяв купити батько, за­ради того, щоб виділитись серед товаришів. Хоч мотиви набуття знань змінюють суть ставлення учня до навчання, на оцінку ці особистісні напрями не впливають.

Оцінюючи знання, уміння та навички учнів 5-9 класів у про­цесі проектно-технологічної діяльності, керуються певними кри­теріями, які відповідають загальним вимогам до якості їх знань відповідно до навчального плану.

При визначенні навчальних досягнень учнів аналізу підля­гають:

• характеристика відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча;

• якість знань, правильність, повнота, осмисленість, глиби­на, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міц­ність;

• ступінь сформованості загальнонавчальних та предметних умінь і навичок;

• рівень оволодіння розумовими операціями: уміння аналізува­ти, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо;

• досвід творчої діяльності (уміння виявляти і вирішувати проблеми, формулювати гіпотези);

• самостійність оцінних суджень [81].

Зазначені орієнтири покладено в основу виділених рівнів критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів за 12-бальною шкалою: початковий, середній, достатній, високий, що в загаль- нодидактичному плані визначаються за такими характеристи­ками:

I рівень — початковий. Відповідь учня при відтворенні на­вчального матеріалу — елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет навчання.

II рівень — середній. Учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний розв'язувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності.

III рівень — достатній: Учень знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей і зв'язків між ними, а також самостійно застосовує знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), уміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Відповідь учня повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча їй і бракує власних суджень. Він здатний самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності.

IV рівень — високий. Знання учня є глибокими, міцними, узагальненими, системними; учень уміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту по­зицію [81].

Відповідно до рівнів оцінювання визначені групи критеріїв. До таких критеріїв належать:

• обсяг знань, що визначається кількістю всіх елементів знання про вивчений об'єкт, передбачених навчальною програмою. Глибина знань характеризується числом усвідомлених учнями істотних зв'язків і відношень у знаннях;

• міцність знань — збереження в пам'яті вивченого матеріалу, що характеризується повнотою і тривалістю, легкістю та без­помилковістю відтворення;

• оперативність знань — уміння учня використати знання у стандартних однотипних умовах;

• гнучкість знань — уміння знаходити варіативні способи їх застосування в змінених умовах;

» конкретність і узагальненість —- уміння розкрити конкретні вияви узагальненого знання та підвести конкретні знання під узагальнення;

• систематичність і системність, що характеризують різні ас­пекти знань учнів: систематичність — засвоєння навчального матеріалу в його логічній послідовності, системність — усві­домлення певного об'єкта пізнання в цілому, з усіма його елементами і взаємозв'язками між ними;

• уміння викласти знання в усній, письмовій чи графічній формах, дотримуватися логічної послідовності, граматичної та стилістичної грамотності, виразна, багата мова;

• якість умінь та навичок.

Рівень знань як критерій оцінки може бути: репродуктив­ний — знання учнів виступають як усвідомлено сприйнята, зафіксована в пам'яті й відтворювана об'єктивна інформація про предмети пізнання; реконструктивний — знання учнів ви­являються в готовності та вмінні застосувати їх у подібних, стандартних або варіативних умовах; творчий — учні можуть продуктивно застосовувати знання і засвоєні способи дій у не­типових, змінених ситуаціях.

У процесі виконання творчого проекту критерії оцінювання доцільно доповнити ще такими, як:

• уміння організувати робоче місце і підтримувати порядок на ньому в процесі роботи;

• дотримання правил безпечної роботи та санітарно-гігіенічних вимог;

• дотримання норм часу на виготовлення проекту.

Якість підготовки учнів до розроблення певного об'єкта про­ектування доцільно оцінювати за такими напрямами:

• рівень володіння теоретичними знаннями, який можна ви­явити при захисті проекту, у процесі відповіді на запитання, під час диспуту;

■ якість практичних умінь та навичок, тобто здатність до за­стосування вивченого матеріалу під час виконання творчого проекту.

Оцінюючи знання, уміння та навички учнів, керуються пев­ними критеріями, які відповідають загальним вимогам до якості їх знань відповідно до навчальної програми. Загальні критерії оцінювання проектно-технологічної діяльності учнів на уроках трудового навчання розроблені О. М, Коберником та С. М. Яіцу- ком [43]. Вони зводяться до наступного:

1. Аргумецтованість вибору теми, обгрунтованість потреби, прак­тичне спрямування проекту й значення виконаної роботи.

2. Обсяг та повнота розробки, правильне виконання прийнятих етапів проектування, самостійність, завершеність, підготов­леність до здійснення проекту іншими людьми, матеріальне втілення проекту.

3. Аргументованість запропонованих рішень, підходів, висновків, повнота бібліографії, цитування.

4. Рівень творчості, оригінальність теми, підходів, знайдених рішень, запропонованих аргументів; оригінальність матері­ального втілення проекту.

5. Якість пояснювальної записки: оформлення, відповідність стандартним вимогам, рубрікація й структура тексту, якість ескізів, схем, малюнків; якість і повнота рецензій.

У відповідності до напрямів критерії оцінювання навчальних доеягнень учнів можна умовно виділити у дві групи: критерії оцінювання проекту; критерії оцінювання захисту. До критеріїв оцінювання проекту ми відносимо:

1. Обсяг та повнота розробки, виконання прийнятих етапів проектування, самостійність, завершеність, готовність до сприйняття проекту іншими людьми, матеріальне втілення проекту.

2. Оригінальність матеріального втілення проекту.

3. Якість пояснювальної записки: оформлення, відповідність стандартним вимогам, рубрикація й структура тексту, якість ескізів, схем, малюнків; якість і повнота рецензії.

4. Якість виробу, відповідність стандартам, оригінальність.

5. Уміння організувати робоче місце і підтримувати нбрядок на ньому в процесі роботи.

6. Дотримання правил безпечної роботи та санітарно-гігіенічних вимог.

7. Дотримання норм часу на виготовлення проекту.

До критеріїв оцінювання захисту ми відиосимо:

1. Аргументованість вибору теми, обґрунтованість потреби, прак­тичне спрямування проекту й значення виконаної роботи.

2. Обсяг та повнота розробки, самостійність, творчість, підго­товленість до прийняття проекту іншими людьми.

3. Аргументованість запропонованих рішень, підходів, висновків, повнота бібліографії, цитування.

Для того, щоб краще зрозуміти критерії оцінювання, потрібно визначити поняття: помилка, недолік, дрібна похибка.

Помилки — це похибки, які свідчать Про те, що учень не оволодів основними знаннями й уміннями та їх застосуванням.

Недоліки — це похибки, що свідчать про недостатньо міцне засвоєння основних знань і вмінь або незасвоєння тих, які від­повідно до програми не вважаються основними.

Дрібні похибки — це похибки в усних відповідях та письмо­вих роботах, які не спотворюють змісту відповіді або розв'язку, випадкові описки тощо [4].

Отже, критерії оцінювання творчих проектів містять ета­лонні вимоги до знань, що передбачають міцність і глибину їх засвоєння, самостійність учнів, уміння застосовувати здобуті знання на практиці. Необхідно при цьому виділити в критеріях основні показники, навколо яких ґрунтуються інші компоненти. Ця ідея випливає з суті процесу навчання, його рівня, цілей, завдань.

Поиск по сайту: