Особливості теорії управління процесом паблик рілейшнз

ІІ семестр

Лекція 1. Загальні засади управління PR-процесом

1. ПР та управління.

2. Особливості теорії управління процесом паблик рілейшнз.

3. Складові процесу управління

4. Підходи до процесу управління у сфері PR

ПР та управління.

За своєю природою, «філософією» діяльності такий соціальний інститут, як паблик рілейшнз, належить до відкритих систем, що функціонують на основі двостороннього зв'язку з навколишнім середовищем. Будь-яка відкрита система, як правило, прагне пристосуватися, адаптуватися до свого оточення, щоб більш ефективно з ним взаємодіяти. Сенс такого способу функціонування систем – вижити й працювати з найменшими втратами для себе. Але оскільки системи існують у середовищі, яке постійно змінюється, їм доводиться також кожного разу змінюватися, прагнути до стану балансу, рівноваги з цим середовищем.

Досягнення стану рівноваги з довкіллям вимагає від відкритих систем постійних змін для того, щоб у такий спосіб залишатися стійкими утвореннями. Ця здатність змінюватися, адаптуватися до оточення робить відкриті системи динамічними.

Паблик рілейшнз як відкрита соціальна система, прагнучи до рівноваги, гомеостазу, не просто пасивно реагує на середовище, а впливає на нього тією мірою, якою дозволяють її можливості та ресурси. Тобто такий підхід поєднує в собі раціональне реагування на проблеми, що вже виникли, та розробку соціально-інженерної проективної стратегії, перспективного програмування, що дає змогу цілеспрямовано втручатися в процеси та явища і тим самим впливати на хід подій у бажаному напрямку.

Щоб глибше зрозуміти сутність соціоінженерних практик управління PR-процесом, доцільно звернутися до думки одного із засновників теорії соціальної інженерії – К. Поппера, який попереджав про необхідність обережного використання соціальної інженерії, а головне – наполягав, що соціальна інженерія – це методи поетапної, поступової, ланцюговоподібної соціально-інженерної дії.

І справді, методологія управління PR-процесом є, безперечно, різновидом соціальної інженерії, оскільки передбачає процедурний характер налагодження та зміцнення зв'язків із громадськістю, являє собою систему технологій впливу (інформування, мотивування, заохочення) на масову свідомість, а через неї – на поведінку громадськості, а потім і на кристалізацію нових суспільних практик.

PR як соціальна інженерія - це синтез раціонально-технократичних практик і гуманістичних цілей. Комплекс соціоінженерних PR-зусиль (процедур), як побачимо далі, містить у собі:

1) дослідження;

2) проектування й програмування;

3) впровадження й реалізацію управлінських рішень;

4) оцінку ефективності зусиль та їхніх результатів.

Не можна не помічати, що практиків сфери зв'язків із громадськістю, на відміну від представників фундаментальної соціальної науки, цікавить у першу чергу управління соціальними (міжособистісними та груповими) контактами й публічною комунікацією. Тому, з точки зору соціальної інженерії, фундаментальна соціальна наука, що орієнтована на дослідження загальних закономірностей функціонування соціуму та моделей змін наявних соціальних систем, не може не приділяти особливої уваги тим моделям паблик рілейшнз, які описують практичні механізми і логіку поетапних соціальних змін. Разом з тим цілком зрозуміло, що всі підходи в рамках PR-інженерії не можуть не спиратися на теоретичні моделі соціальних систем (насамперед організацій), але при цьому використовувати особливий інструментарій і розв'язувати «по-своєму» різноманітні соціально-практичні завдання.

Саме зв'язки із громадськістю, являючи собою систему методів (технік), способів і прийомів, застосовуваних у певній послідовності з метою впливу на громадську думку, а потім і поведінку громадськості, виступають одним з найбільш яскравих прикладів успішної реалізації теорії та практики соціальної інженерії. Система паблик рілейшнз прагне конструювати ту соціальну реальність, у якій найбільш продуктивно може діяти організація. При цьому сам суб'єкт PR, відчуваючи вплив з боку соціального середовища, проходить низку перетворень і самозмін. Тому для суб'єктів паблик рілейшнз (соціальної комунікації) опанування основними процедурами, методами інструментарієм соціальної інженерії є головною умовою їхньої професійної діяльності

Особливості теорії управління процесом паблик рілейшнз

В останні роки розроблено теоретичні положення, які було покладено в основу системи управління власне сферою паблик рілейшнз. Зокрема істотний внесок у ці питання зробили вже згадувані американські дослідники Дж. Груніг і Т. Хант. Учені дійшли висновку, що управлінці з паблик рілейшнз виконують, якщо користуватися термінологією теорії організації, «прикордонну» функцію. Вони функціонують на межі організації як сполучна ланка між її внутрішньою і зовнішньою громадськістю. Тобто управлінці паблик рілейшнз немов однією ногою стоять усередині організації, а іншою – за її межами. Часто це становище не лише унікальне, але й досить хистке.

Як менеджери-«прикордонники», піармени підтримують своїх колег, допомагаючи їм спілкуватися через розмежувальні лінії як усередині, так і за межами організації. Цим самим фахівці з паблик рілейшнз є менеджерами-системниками, котрі, як соціальні інженери, розуміють і знають на ділі, як практично мати справу зі складними відносинами організації з соціальним середовищем. Дж. Груніг і Т. Хант формулюють такі особливості принципів управління, якими користуються практики паблик рілейшнз:

• вони повинні розглядати зв'язки організації з її оточенням, ланки, що поєднують керівників виробництва з виконавчим персоналом, так само, як і конфлікти, що роз'єднують їх;

• їм слід працювати всередині організаційних конфліктів, шукати інноваційні рішення проблем, що виникають. За змістом своєї діяльності керівники паблик рілейшнз відрізняються від своїх колег по організації, оскільки піармени мають справу зі сприйманнями, установками та громадською думкою. Інші керівники працюють з більш емпіричними, кількісно вимірюваними конкретними явищами. Через це фахівці з паблик рілейшнз повинні бути новаторами не лише з точки зору пропонованих комунікаційних рішень, але й з огляду на те, щоб ці пропозиції були зрозумілими й прийнятними для колег;

• вони зобов'язані мислити стратегічно. Піармени мають демонструвати знання місії, цілей і стратегії організації. їхні рішення повинні задовольняти реальні потреби організації і віддзеркалювати загальну картину. Керівники виробництва будуть мало звертати увагу на те, що ім'я організації згадано в ранковій газеті, доти, доки не зрозуміють стратегічність значення цього факту. Піармени на такі факти реагують відразу й оцінюють їх важливість з точки зору загальної репутації організації;

• керівники паблик рілейшнз мають домагатися, аби результати їхньої роботи вимірювалися. Вони повинні чітко формулювати те, до чого прагнуть, систематично працювати над досягненням поставленої мети та вимірювати свій успіх. Це означає використання таких визнаних у сфері бізнесу засобів, як управління за цілями (управління на основі поставлених цілей), управління результатами та інші процедури управління;

• у процесі управління системою зв'язків організації з громадськістю піармени мають демонструвати добру обізнаність щодо різних елементів самої організації:

- її функцій, організаційних компонентів виробництва;

- її структури, ієрархічної будови управління штатами;

- процесу ухвалення рішень, наявних регламентів та процедур, якими керується організація;

- зворотних зв'язків, механізмів формальної та неформальної оцінки організації'.

Поиск по сайту: