Теоретичні відомості. Характеристика заготовок

Характеристика заготовок

Спосіб виробництва та матеріал, який використовують для виготовлення заготовок, визначають їхній вид. Заготовки класифікують на ливарні, виготовлені обробкою тиском (прокат, штамповка та ін.), і комбіновані. Залежно від виду виробництва, форми та розмірів матеріалу вико­ристовують різні способи виготовлення заготовок і відпо­відно їх називають виливками, поковками, штамповками, прокатом. Застосовують також заготовки, одержані способами порошкової металургії.

Ливарне виробництво характеризується дешевизною процесів, можливістю використання малопластичних металів і сплавів, виготовлення деталей складних форм. Лиття грунтується на властивості металу в рідкому стані заповнювати порожнини форми та набирати їх вигляду. Посудину з порожниною певної форми, призначеної для наповнювання її рідким металом і формоутворення при твердінні виливка, називають ливарною формою.. Форми можуть бути піщаними разовими спеціальними і металевими постійними. Використання піщаних форм невигідне, оскільки вони застосовуються один раз і виливки мають великі припуски. Для усунення вказаних недоліків розроблено прогресивні способи лиття: виливання в металеві форми (кокільне лиття), відцентрове, лиття підтиском, в оболонкові форми тощо. Литтям можна виготовляти виливки різної форми, розмірів і маси, причому виливки можуть бути готовою продукцією та заготовкою.

Заго­товки відливають з урахуванням припусків на механічну обробку. У машинобудуванні питома вага лиття значна, наприклад виливки становлять 40...85 % маси машин, а для металорізальних верстатів, молотів, насосів, компресорів та інших машин 75...85 %.

Виробництво поковок,

штамповок і прокату

Поковки, штамповки та прокат одержують обробкою металів тиском. У одиночному та малосерійному виробництві поковки одержують куванням на молотах або пре­сах. Кування металу в одиночному виробництві є одним з основних технологічних процесів, який за цих умов вигідно відрізняється від обробки різанням високою про­дуктивністю, раціональним використанням металу. Де­талі, виготовлені куванням, мають підвищені механічні властивості. Розрізняють кування ручне та машинне. Ку­вання складається з приготування вихідного металу, на­грівання і формоутворення його, обробки поковки.

Поковки, одержані в штампах, називають штамповками, а процес — штампу­ванням. Суть штампування полягає в тому, що заготовку розташовують у штампі, де під тиском вона заповнює порожнини штампа, набуваючи потрібної форми.

Штампують з застосуванням гуми, місце­вим нагріванням, вибухом, гідравлічно, поелементно та рідким металом. Для штампування вибухом, або гідравлічного, виготовляють металеву матрицю, за конфігурацією якої утворюється заготовка під тиском вибухової хвилі чи рідини.

Переваги штампування порівняно з куванням — висока продуктивність (в 50... 100 разів вища), висока точність розмірів і незначна шорсткість поверхні; можливість одер­жання деталі складної форми з однаковими розмірами; відсутність робітників високої кваліфікації; холодне калі брування (чеканка) поковок може замінювати фрезеру­вання. Недоліки — висока вартість штампів; можливість використання штампа лише для однієї деталі; виготовлен­ня деталей малої маси (0,3... 100 кг).

Як вихідний матеріал для заготовок використовують також сортовий прокат. Прокатування полягає в пропусканні нагрітого чи холодного металу у вигляді зливка між вал­ками відповідного профілю, що обертаються. Відстань між валками менша, ніж товщина зливка, що обробляється, тому розміри його перетину зменшуються. Для одержання потрібної форми перетину роблять прока­тування в кілька ходів, застосовуючи валки відповідної форми. Одержаний прокат може мати форму листів, смуг, прутків, труб тощо. Прокат потім можна зва­рювати, кувати, штампувати, пресувати, волочити та різати.

Завдання до практичної роботи: опрацювати теоретичний матеріал, заповнити таблицю і зробити висновки.

Хід роботи:

Поиск по сайту: