Тема 5: Правочини з іноземним елементом. Зовнішньоекономічні угоди

Задача № 1.

Згідно зі статутними документами індійської компанії договори, що укладаються від її імені, визнаються дійсними лише у разі, коли вони одночасно підписані двома комерційними директорами. Президент компанії порушуючи положення статутних документів одноособово видав доручення на укладення договору з українською організацією. В подальшому індійська компанія порушила свої зобов'язання за укладеним договором, і до неї був пред'явлений позов в МКАС при ТПП України. У засіданні арбітражу індійська компанія заперечувала наявність договірних стосунків, посилаючись на недійсність контракту як укладеного неправомочною особою.

Вирішите вказану ситуацію.

Задача № 2.

Українська організація (продавець) звернулася до українського суду з позовом до китайської фірми (покупця) про відшкодування збитків, викликаних несплатою поставленої продукції. В процесі розгляду справи суд встановив, що доручення, на підставі якого діяв представник іноземної фірми-покупця при укладенні угоди, не відповідало формі згідно з китайським законодавством. Відповідно відповідач (китайська фірма) посилався на недійсність договору і відсутність між сторонами договірних зобов'язань. При цьому суд не взяв до уваги затвердження представника позивача (української організації) про те, що доручення має бути визнане дійсним, оскільки відповідає формі відповідно до вимог українського права.

Чи має рацію український суд? Якщо так, то на підставі яких норм права українська організація-продавець може витребувати повернення сплачених коштів? Сторони контракту не визначили застосовне до нього право.

Задача № 3.

Сторони контракту обрали право, що застосовується до договору, право держави X. В період дії договору право держави X змінилося таким чином, що істотно змінилось регулювання зобов'язань сторін контракту. Між сторонами виник спір за контрактом.

Яке право має бути застосовне судом: (1) право, що діяло на момент укладення договору; (2) право, що діє на момент виконання (невиконання) сторонами своїх зобов’язань; (3)право, що діє на момент виникнення суперечки; (4) право, що діє на момент розгляду судом справи з приводу спору між сторонами?

Задача № 4.

Контракт, укладений між українською організацією (продавець) та італійською фірмою (покупець), містив положення про застосування до нього італійського права в тому стані, в якому воно діє на момент укладення контракту, і всі відповідні можливі зміни у вибраному праві не застосовуються.

Чи є спроба сторін «заморозити» застосовне право в певному моменті часу дійсною згідно з українським правом і доктриною МПрП? Чи повинен український суд визнати дійсність такого вибору сторонами права? Якщо немає, то яке право він повинен застосувати?

В разі, якщо суд знайде компетентним українське право, яке значення має посилання на італійське право:

Варіант А: жодного значення, оскільки такий вибір права є недійсним;

Варіант Б: відповідні норми італійського права, що діяли на момент укладання договору, повинні розглядатися як умови договору;

Варіант В: посилання на італійське право можна розглядати як одну з обставин, що свідчить про наявність тісного зв'язку контракту з італійським правом.

Задача № 5.

У своєму контракті купівлі-продажу українська організація (продавець) і фінська фірма (покупець) зазначили, що для регу­лювання всіх питань, що не знайшли відображення в контракті, застосовуються положення Гаагської конвенції 1964 р. про міжнародну купівлю-продаж товарів, а також розроблений Міжнародною торгівельною палатою (МТП) Типовий контракт міжнародної купівлі-продажу (публікація МТП № 556).

Чи можна розглядати подібні положення контракту як належний вибір права? Які норми повинен застосувати український суд для регулювання питань, що не зазначені в контракті?

Задача № 6.

Сторони договору постачання, укладеного між двома українськими організаціями, погодили, що права та обов'язки сторін договору регулюються бельгійським законодавством. При цьому договір підлягав виконанню в Україні, а ці українські фірми постійно здійснювали бізнес в Україні.

Чи повинен український суд прийняти дане положення кон­тракту як непрямий вибір бельгійського права? Чи допускаються українським законодавством відповідні положен­ня у внутрішніх договорах?

Варіант: сторони внутрішнього договору постачання зафіксували, що зобов'язання сторін за контрактом регулюються Віденською конвенцією 1980 р.

Задача № 7.

Українська організація уклала з китайською компанією договір підряду. Відповідно до договору китайська компанія зобов'язана була виготовити декорації для оформлення сцени. Договір передбачав декілька етапів виконання: складання ескізу та узгодження його із замовником, виготовлення портьєрних та пластикових фонових прикрас, а також дрібних дета­лей. Матеріал для виготовлення портьєр був наданий українською організацією. Китайська компанія виконала свої зобов'язання, а українська організація не сплатила товар в строк.

Кваліфікуйте дані відносини. Визначите, яким правом регулюватимуться відносини сторін. Чи поширюється на них Віденська конвенція 1980 р. про договори між­народної купівлі-продажу товарів?

Задача № 8.

Українська організація висловила намір набути у німецької фірми партію комп'ютерів. У специфікації, надісланої продавцем, вказувалося, що всі комп'ютери оснащенні програвачами компакт-дисків та акустичними системами. Покупець за допомогою листа відмовився від запропонованої модифікації та замовив просту (без програвача і колонок). Оскільки таких не виявилось, німецька фірма надіслала комп’ютери відповідно до специфікації. Українська організація сплатила отриманий товар без врахування вартості програвачів і акустичних систем, посилаючись на те, що більш складний варіант вона не замовляла. Німецька фірма звернулась до українського суду та зажадала повної оплати вартості постав­леного товару.

Чи має бути задоволена вимога німецької сто­рони? Кваліфікуйте відносини сторін.

Задача № 9.

Українська організація направила німецькій фірмі пропозицію про придбання у неї запчастин до автомобілів «БМВ» та «Опель». У пропозиції встановлювався термін для акцепту - один місяць. Проте через один тиждень українська організація знову направила на адресу німецької фірми повідомлення, в якому вказувала, що запчастини до автомобілів «БМВ» їй більше не знадобляться. Ще через тиждень українська організація отримала повідомлення від німецької фірми, що відправка запчастин для автомобілів вже виконана.

Чи зобов'язана українська організація прийняти та сплатити товар?

Задача № 10.

Українська організація уклала з німецького компанією договір купівлі-продажу принтерів та витратних матеріалів до них. Німецька фірма недопостачала 3000 картриджів для заправки. При цьому на адресу української організації було направлено лист, в якому повідомлялося, що на європейському ринку оргтехніки склалася диспропорція, і попит на ці деталі значно перевищує пропозицію. Українська організація звернулася до суду с позовом про стягнення збитків і неустойки.

Чи має бути задоволений цей позов? Чи має бути взяте до уваги посилання німецької компанії на форс-мажорні обставини?

Задача № 11.

Російська організація (продавець) та французька фірма (покупець) уклали договір купівлі-продажу товару (журавлина). В термін, вказаний в договорі, товар був доставлений покупцеві. Покупець, оглянувши товар, відмовився його оплачувати на тій підставі, що поставлений товар – не того сорту, який вказаний у договорі. Не маючи власних складів, він помістив товар на склад професійного охоронця. Через декілька днів внаслідок удару блискавки склад, на якому зберігався товар, згорів. Українська організація звернулася до українського суду з вимогою про стягнення з французької фірми вартості товару. Французька фірма заявила зустрічну вимогу про поставку
товару належної якості.

Яка ухвала має бути винесена судом?

Задача № 12.

Українською організацією (покупцем) був укладений зовнішньоекономічний контракт з іноземною компанією (продавцем) щодо постачання товару. Сторони при укладенні угоди у письмовій формі домовилися, що постачання товару здійснюватиметься на умовах CIF (морське перевезення) в редакції ІНКОТЕРМС-2000. При цьому обов'язок щодо оплати фрахту до пункту призначення і щодо страхування операції покладався на продавця - іноземну фірму. Фактично перевезення було здійснене на умовах CFR - продавець поставку не застрахував. В дорозі товар був зіпсований морською водою під час шторму. Покупець, отримавши товар в неналежному стані, визнав це провиною продавця, який одноосібно змінив базисні умови постачання з CIF на CFR, що, у свою чергу, призвело до неналежного виконання зобов'язань за контрактом. Іноземна фірма наполягала, що мала місце двостороння зміна договору. Як доказ наводились наступні обставини: продавець відправив факсом оферту з пропозицією понизити ціну контракту; покупець в телефонних переговорах погодився з цією пропозицією. В результаті телефонних переговорів продавець визнав можливим зафрахтувати судно на умовах CFR і не страхувати операцію.

Вирішите суперечку. Чи мала місце зміна базисних умов постачання? Якими можливостями із захисту своїх пору­шених прав володіє українська організація?

Задача № 13.

Між українською та російською організаціями в Москві був укладений договір міжнародної купівлі-продажу товарів. Оскільки, між сторонами виникли розбіжності, позивач пред'явив позов до арбітражного суду РФ. В процесі розгляду спору виникло питання про співвідношення юридичної сили Угоди про загальні умови поставки товарів між організаціями держав-учасниць СНД 1992 р. (ОУП СНД) та Віденської конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р., оскільки укладений сторонами договір підпадав під дію обох вказаних документів. На думку позивача, відносини сторін повинні регулюватися Віденською конвенцією, тоді як відповідач пропонував керуватися ОУП СНД.

Використовуючи положення згаданих документів, а також Законів України, Віденської конвенції про право міжнародних договорів 1969 р., співвіднесіть дані документи між собою за юридичною силою.

Поиск по сайту: