ТЕМА № 6. КОНТЕЙНЕРИ. ПРИЗНАЧЕННЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ ТА СФЕРИ ЗАСТОСУВАННЯ. СУЧАСНИЙ СТАН І РОЗВИТОК КОНТЕЙНЕРНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

Універсальні контейнери перевозяться на рухомому складі всіх основних видів магістрального та промислового транспорту.

У Європі близько 70 % усіх вантажів перевозиться в контейнерах. Такий підхід до транспортування вантажів дозволяє забезпечити фізичну й комерційну схоронність вантажу, високий рівень обслуговування клієнта – доставку “від дверей до дверей” і “точно в строк”, знизити екологічне навантаження на навколишнє середовище, збільшити інтенсивність передачі вантажу з одного виду транспорту на інший і розвивати систему інтермодальних перевезень. У Європі навіть навалочні вантажі вже транспортують у контейнерах. І не тільки через те, що за такої технології транспортування виключаються втрати і забезпечується високий відсоток безпеки вантажу, а, в першу чергу, з екологічного погляду – вода й повітря не забруднюються.

Нині контейнерні перевезення є одним їз найперспективніших видів транспортування вантажів, який динамічно розвивається. Як показує аналіз світових тенденцій розвитку контейнерних перевезень, у найближчі роки темпи зростання зберігатимуться на рівні 8 -9 % на рік. Таке збільшення попиту на контейнерні перевезення обумовлено більшою привабливістю їх порівняно зі звичайним транспортуванням вантажу.

Україна намагається не відставати від світової тенденції контейнеризації вантажів, адже вона розташована на перетині міжнародних транспортних коридорів Північ – Південь, Європа – Азія, що відкриває певні перспективи. Приріст переробки контейнерних експортно-імпортних і транзитних вантажопотоків в Україні становить більше 20 % щорічно. Однак обсяги транспортування вантажів у контейнерах Україною, порівняно з іншими країнами, нині незначні.

Використання контейнерних технологій національними товаровиробниками для відправлення вантажів споживачам, поряд з вищезазначеними перевагами, також сприятиме швидшому просуванню їхнього товару на європейському ринку.

Найбільший сучасний потік контейнерних вантажів України йде з регіонів Донбасу й Придніпров’я, найбільш промислово розвинених і густонаселених регіонів. Ці вантажопотоки переміщуються в основному автомобільним транспортом у порти Одеси й Іллічівська з подальшим транспортуванням в інші порти світу.

Міністерство транспорту і зв’язку України розробило спеціальну програму з нарощування пропускної здатності контейнерних терміналів українських портів, а також з відкриття нових контейнерних ліній і вантажних терміналів, що дозволить мінімізувати витрати відправників вантажу на доставку товарів кінцевим споживачам.

Класифікація контейнерів

ISO (Міжнародна організація зі Стандартизації) є всесвітньою федерацією національних організацій зі стандартизації. Міжнародний стандарт ISO 830 був розроблений Технічним комітетом ISO/ТК 104 Вантажні контейнери. Документ схвалений комітетами – членами ISO таких країн: Австралії, Королівства Швейцарії, Малайзії, Індії, Федеративної Республіки Бельгії, Польщі, Мексики, Швеції, Німеччини, Іспанії, Болгарії, Румунії, Нідерландів, Югославії, Франції, Італії, Угорщини, СРСР, Нової Зеландії, Південно-Африканської Республіки, Чехословаччини, Ірландії, Данії, США, Об’єднаного Чилі, Китаю, Ізраїлю, Туреччини, Японії, Канади.

Відповідно до стандарту ISO 830 під вантажним контейнером розуміється предмет транспортного устаткування:

· що має постійний характер і досить міцний для багаторазового використання;

· спеціальної конструкції, що дозволяє здійснювати перевезення вантажів одним або декількома видами транспорту без проміжного перевантаження вантажів;

· оснащений пристосуваннями, що дозволяють здійснювати його перевантаження, зокрема передачу з одного виду транспорту на іншій;

· виготовлений таким чином, щоб максимально полегшити процеси його завантаження та розвантаження;

· має внутрішній обсяг 1 м³ (35,3 куб. футів) та більше.

Типи й основні розміри великотоннажних універсальних контейнерів регламентовані стандартом ISO 668 “Вантажні контейнери. Зовнішні розміри і максимальна маса брутто”. Елементи контейнера зображені на рис. 6.1.

Рис. 6.1. Великогабаритні елементи контейнера 1СС

1 – підставка з підлогою; 2 – дверний блок; 3 – бічна стіна; 4 – гофрований дах з рівними краями для автоматичного зварювання; 5 – торцева стіна; 6 – бічна гофрована стіна без внутрішнього обшивання

Контейнери класифікуються за чотирма основними ознаками:

· призначенням;

· конструкцією;

· величиною маси брутто і нетто;

· сферою застосування.

За призначенням, тобто відповідно до видів вантажів, контейнери поділяються на універсальні (призначені для перевезення тарно-штучних вантажів) і спеціалізовані (призначені для перевезення сипучих матеріалів, рідких, рефрижераторних, газоподібних і інших вантажів).

За конструкцією (загальним облаштуванням) контейнери поділяють на криті та відкриті, водонепроникні та герметичні, металеві та з полімерних матеріалів, з дерев’яними стінками та металевим каркасом. Крім того, існують контейнери загального призначення і особливого призначення. Контейнери загального призначення (рис. 6.2) повністю закриті, пило- і водонепроникні, мають твердий дах, тверді торцеві й бічні стінки, а також двері, розташовані, як правило, в одній з торцевих стінок. У цю групу входять і контейнери з дахом, що відкривається або знімається.

Рис. 6.2. Стандартний металевий контейнер загального призначення

Контейнери особливого призначення мають конструктивні особливості, що дозволяють здійснити навантаження–вивантаження вантажу або забезпечити досягнення особливих цілей, наприклад вентиляцію вантажу.

До цієї групи належать:

· вентильовані контейнери;

· контейнери, відкриті зверху;

· контейнери-платформи;

· контейнери на базі платформи.

Під вентильованими (провітрюваними) розуміють закриті контейнери (рис. 6.3), оснащені отворами для пасивної аерації, або обладнані системою штучної вентиляції для прискорення природної конвекції повітря в середені контейнера.

Рис. 6.3. Вентильований закритий контейнер

Контейнери, відкриті зверху (рис. 6.4), на відміну від контейнерів загального призначення, не мають твердого даху, але можуть бути оснащені гнучкими розсувними або знімними верхніми торцевими дверима.

Рис. 6.4. Контейнери з відкритим верхом

Контейнери-платформи (рис. 6.5) – це вантажні платформи тих же розмірів, що й основа контейнера загального призначення, обладнані верхніми й нижніми кутовими фітингами і не мають верхньої рами. Контейнери на базі платформи мають таку ж основу, як і контейнери -платформи. Вони можуть мати по периметру тверду верхню раму, яка приймає повздовжнє навантаження між торцевими балками даху, або неповну верхню раму як з міцно закріпленими, так і зі складними торцями.

Рис. 6.5. Контейнер-платформа

За величиною маси брутто і нетто контейнери поділяються відповідно до рекомендованих ISO фіксованих величин. Найпоширенішими контейнери масою 30 і 20 т, з незмінною шириною 8 футів (2,438 м). Висота контейнерів різна: 8 футів (2,438 м), 8,5 футів (2,59 м). Також експлуатуються контейнери висотою 9 футів (2,74 м) і 9,5 футів (2,896 м). Для перевезення важких вантажів, які не псуються за будь-яких погодних умов, застосовуються контейнери без даху, висотою, рівною половині стандартної, а також контейнера-платформи – флети (flats) – для укладання на них габаритних вантажів. Довжина контейнерів: 40, 30, 20 і 10 футів.

Під час розрахунків рекомендується користуватися даними контейнера “1С” з розмірами 20 футів (6,06 м) у довжину та 2,44 м у висоту, вантажопідйомністю близько 18 т і “1A” з розміром 40 футів (12,19м) у довжину та 2,44 м у висоту, вантажопідйомністю близько 26 т (рис. 6.6).

Рис. 6.6. Система контейнерів міжнародного стандарту

За сферою застосування контейнери поділяють на міжнародні, магістральні, допущені до перевезення на одному або декількох видах транспорту всередині однієї держави, внутрішньозаводські. Незалежно від класифікації контейнери стандартизовані за масою брутто, габаритами, розмірами, а також за конструкцією приєднувальних пристроїв до рухомого складу.

Універсальні контейнери – це загальне визначення, яке застосовується для всіх типів контейнерів, призначених для перевезення широкої номенклатури генеральних вантажів.

Універсальні контейнери, які перевозяться на рухомому складі всіх основних видів транспорту, за масою брутто поділяються на три категорії:

· великотоннажні, масою брутто 10 т і більше;

· середньотоннажні, масою брутто від 3 до 10 т;

· малотоннажні, масою брутто менше 3 т.

На міжнародних транспортних лініях використовуються універсальні великотоннажні контейнери типу 1A, 1AA масою брутто 30 т, 1С, 1СС – 20т, 1D – 10 т.

Для внутрішніх перевезень та у країнах СНД найчастіше використовуються середньотоннажні універсальні контейнери двох типів: масою брутто 3 т (УУК-3) і 5 т (УУК-5), а також малотоннажні масою брутто 0,625 т (АУК-0,625) і 1,25 т (АУК-1,25).

У побуті, у тому числі й у договорах на перевезення вантажів у контейнерах використовується позначення типів контейнерів за довжиною у футах – 20-футовий (20’), довжиною приблизно 6 м, 40-футовий (40’), довжиною 12 м.

Таблиця 6.1.

Розміри та інші параметри універсальних контейнерів

Для збільшення об’єму контейнерів допускається збільшувати їх висоту до 2896 мм, такі контейнери позначаються додаванням ще одної літери 1ААА, 1ВВВ.

Поиск по сайту: