|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Тема 4. Методологія системного аналізу та інші загальнонаукові методи1. Системний підхід. Методи та засоби системного аналізу. 2. Синергетична парадигма: прийоми та засоби пізнання. Творчі та практичні завдання 1. Використовуючи системний та синергетичний підходи проаналізуйтетакі явища: громадянство, судова система, політична система, правові відносини. 2. Використайте синергетичний метод пізнання для досліджуваного Вами соціального явища. 3. Проаналізуйте будь-які наукові публікації та визначіть правильність застосування методів та засобів системного аналізу.
Література Базова 1. Спицнадель В. Н. Основы системного анализа. – СПб, 2000. 2. Данелян Т. Я. Теория систем и системный анализ: Учеб. пособие. – М., 2004 3. Хакен Г. Синергетика / пер. с англ. – М.: Мир, 1980. 4. Шишкин В. В. Синергетический подход в теории права. Автореф. дис…на соиск учен. степ. к.ю.н. – Нижний Новгород, 2007. Допоміжна 1. Аршинов В.И. Синергетический подход к моделированию общества в кн.: «Синергетика как феномен постнеклассической науки». – М., 1999. 2. Блауберг И. В., Юдин Э. Г. Становление и сущность системного подхода. М., 1973. 3. Блауберг И.В., Мирский Э.М., Садовский В.Н. Системный подход и системный анализ // Системные исследования: Ежегодник. – М., 1982. 4. Веденеев Ю.А. О применении системного подхода в исследовании права (введение в методологию проблемы) // Проблемы государства и права. Труды научных сотрудников и аспирантов. Вып. 9. – М., 1974. – С. 50-60 5. Венгеров А. Синергетика и политика // Общественные науки и современность. – 1993. – № 4. 6. Кузьмин В.П. Место системного подхода в современном научном познании // Вопроси философии. – 1980. – №2. 7. Курдюмов С.П., Малинецкий Г.Г. Синергетика – теория самоорганизации: идеи, методы, перспективы. – М., 1983. 8. Курдюмов С.П. Синергетика – новые направление. – М., 1989. 9. Лоскутов А., Михайлов А. Введение в синергетику. – М. Наука, 1990. 10. Малахов В.П. Многообразие методологий современной теории государства и права: системная методология // История государства и права. – 2009. – № 19. –С. 43-45 11. Новое в синергетике: загадки мира неравновесных структур. – М.: Наука, 1996 12. Прангишвили И. В. Системный подход и общесистемные закономорности. – М.: СИНТЕГ, 2000. – С. 11-65 13. Проблемы методологии системного исследования. – М., 1970. 14. Садовский В. Н. Основания общей теории систем. М., 1974.
Тема 5. Спеціально-юридична методологія 1. Порівняльно-правовий метод та засоби пізнання. Творчі та практичні завдання 1. Розкрийте співвідношення загальнонаукової та спеціально-юридичної методології. Чи може спеціально-юридична методологія існувати як самостійна підсистема прийомів та засобів пізнання? 2. Використовуючи порівняльно-правовий метод пізнання проаналізуйте систему джерел права у правових системах романо-германського типу. Література Базова 1. Методологія порівняльного правознавства // Порівняльне правознавство у системі юридичних наук: проблеми методології: Монографія / За ред. Ю. С. Шемчушенка. – К.: Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2006. – Вып. 3. – С. 7-36 2. Тарасов Н.Н. Методологические проблемы юридической науки. – Екатеринбург: Изд-во Гуманит. ун-та, 2001. – 264 c. 3. Тихомиров Ю.А. Курс сравнительного правоведения. – М.: Издательство НОРМА, 1996. – 432 с. Допоміжна 1. Бобылев А.И. Предмет и методология теории права и государства // Право и политика. – 2000. – № 11. – С. 16-26 2. Врублевски Е.Методологические проблемы сравнительного анализа правовых систем // Сравнительное правоведение. – М., 1978. – с. 152-155. 3. Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с фр. В.А. Туманова. – М.: Междунар. отношения, 1999. – 400 с. 4. Козлов В.А. Проблемы предмета и методологии общей теории права. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1989. – 120 c. 5. Леже Р. Методология сравнительного уголовного права // Проблемы сравнительного правоведения / Редкол.: И.Л. Бачило, В.Н. Кудрявцев, Б.М. Лазарев. – М.: Изд-во ИГиП АН СССР, 1978. – С. 99-107 6. Луць Л. А. До питання про теорію порівняльно-правового методу // Матеріали міжнародного науково-практичного семінару «Порівняльне правознавство на пострадянському просторі: сучасний стан і перспективи розвитку». – м. Сімферополь, 28 квітня 2006 р. 7. Петрушев В.А. Проблемы методологии общей теории права // Академический юридический журнал. – 2001. – № 3. – С. 22-29 8. Пригожин И., Стенгерс И. Порядок из хаоса. Новый диалог человека с природой. – М., 1986. 9. Саидов А. Х. Сравнительное правоведение (основные правовые системы современности): Учебник. – М.: Юристъ, 2000. – 448 с. 10. Цвайгерт К., Кетц К. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права: В 2-х тт. – Том I. Основы: Пер. с нем. – М.: Междунар. отношения, 2000. – 480с. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |