ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОРОЛЬОВОЇ ПОВЕДІНКИ

Поведінка особистості значною мірою визначається соціальними чин­никами. Суспільство приписує людині і моделі поведінки, притаманні даній статі, тобто статеворольову поведінку. Нормативним стереотипом фемінінної поведінки вважаються м'якість, поступливість, здатність до співчуття й т. ін.

Статеворольова поведінка та її сполучення на біогенному рівні й на рів­ні Я-концепції багато в чому визначає сексуальність людини, а її неузго­дженість на цих рівнях призводить до внутрішньоособистісного конфлікту і нерідко — до розвитку сексуальних перверсій.

Можливі такі сполучення статеворольової поведінки на зазначених рів­нях: 1)фемінінна поведінка на біогенному рівні та гіперфемінінна на рівні Я-концепції; відповідно 2) гіперфемінінна та фемінінна поведінка; 3)фемінінна і маскулінна поведінка; 4) маскулінна поведінка на біогенному рівні та фемінінна на рівні Я-концепції; 5) маскулінна поведінка на тому й на другому рівні; 6) гіперфемінінна поведінка на біогенному рівні й на рівні Я-концепції.

Порушення статеворольової поведінки жінок, як і чоловіків, може змі­нюватися в бік загострення особливостей статевої ролі — тоді спостерігається гіперрольова (гіперфемінінна) поведінка, або може трансформуватися, набу­ваючи якостей, властивих чоловічій статі — тоді формується маскулінна по­ведінка в жінок. Статева самосвідомість при цьому залишається правильною.

Трансформація статеворольової поведінки відбувається на етапі фор­мування її стереотипу, зазвичай у результаті впливу негативних мікросоціальних чинників: неправильного виховання, порушення статевих ролей чи негативних характерологічних особливостей батька, матері чи обох бать­ків. Якщо дівчинка виховується під впливом батька, в ізоляції від матері, в неї може сформуватися маскулінний стереотип поведінки. Це може від­битися й на формуванні сексуальності, призводячи до появи садистичних тенденцій.

Формування гіперрольової поведінки також пов'язане в основному з мікросоціальними чинниками й особливостями соціокультурного розви­тку. Для жінок із гіперрольовою поведінкою характерні конформність, під­порядкованість. У підлітковому та юнацькому віці така поведінка включа­ється до структури статевого потягу, що може призводити до формування перверсії (мазохізму).

Стереотипи статеворольової поведінки в наш час уже не мають таких чітких меж і такого значення у спілкуванні людей, як раніше, хоча статево-рольові очікування продовжують існувати. Дедалі частішими стають спро­би людей інтегрувати у своєму житті й діяльності маскулінну та фемінінну поведінку. Ця тенденція дістала назву андрогінії (термін, що відображає гнучкість у статеворольовій поведінці).

Андрогінія дає змогу жінці поводитись адекватно ситуації, не обмежую­чись статеворольовим стереотипом, реалізуючи свої інтереси, прагнення, по­треби незалежно від того, що суспільство може приписувати таку поведінку чоловічій статі. Андрогінні особистості, як свідчить низка сучасних дослі­джень, мають більш високий рівень соціального захисту й самооцінки, ніж ті, чия поведінка суворо обмежена рамками статеворольового стереотипу, їхня сексуальна поведінка більш розкута, вони позитивніше ставляться до сексу й менше схильні до критики та засудження сексуальної поведінки ін­ших людей. Свобода від жорсткого стереотипу дозволяє жінкам-андрогінам повніше реалізувати всі емоційні й чуттєві можливості сексуального життя.

У сучасному суспільстві, таким чином, можна відзначити тенденцію до розширення меж традиційних стереотипів статеворольової поведінки, що, однак, не знімає проблеми негативної ролі її порушень у становленні сексу­альності і статевого життя людини.

Поиск по сайту: