Фінансування закладів освіти

Процес фінансування освіти включає: методи, форми та формули розподілу ресурсів, джерела ресурсів, права суб'єктів на розпорядження фінансовими ресурсами та відповідальність суб'єктів за результати своєї діяльності.

Основним методом державного фінансування закладів освіти є виділення асигнувань, що передбачає складання кошторисів доходів та видатків для кожного закладу освіти за встановленими для навчальних закладів нормативами (на заробітну плату, на утримання тощо). Кошториси лежать в основі організації фінансування бюджетних установ, у тому числі і закладів освіти, яким відкрито бюджетне фінансування. Окремі видаткові статті кошторисів розраховуються з використанням нормативного методу, методу прямого рахунку тощо.

Фінансування закладів освіти може здійснюватися у вигляді: прямого фінансування (з одного або декількох рівнів державного та місцевих бюджетів), додаткових асигнувань за окремими програмами (підтримка кращих студентів, харчування малозабезпечених дітей тощо), дотацій або субвенцій (вирівнювання диспропорцій між регіонами, виділення матеріальних ресурсів, надання пільг тощо). При цьому враховуються певні кількісні та якісні показники діяльності навчального закладу.

Останнім часом практика державного фінансування освіти в Україні зазнає значної трансформації. При визначенні обсягів фінансування все частіше використовуються програмно-цільові методи, хоча має місце і планування „від досягнутого рівня”. Вимагає поліпшення і нинішній механізм планування видатків на освіту, при якому сума фінансування просто доводиться з обласного бюджету до районів. Бухгалтерії районних відділів освіти вже в межах цієї суми розподіляють видатки на школи, забезпечуючи в першу чергу обов'язкові витрати.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України №1258 від 29.12.2000 р. передбачено нормативний порядок формування обласних, міст Києва, Севастополя та АРК бюджетів. Цей порядок встановлює нормативи видатків на освіту, охорону здоров'я, культуру, соціальний захист тощо Розрахунок обсягу видатків на дошкільну та середню освіту визначається залежно від нормативу видатків на одного учня та приведеного контингенту учнів різних типів загальноосвітніх навчальних закладів.

Формула, за якою здійснюється фінансування закладів загальної середньої освіти, включає два типи відмінностей. Перший тип стосується відмінностей між закладами, які обслуговують різні категорії учнів: денні загальноосвітні середні заклади;

вечірні школи; загальноосвітні школи-інтернати; школи-інтернати для дітей з вадами фізичного і розумового розвитку; дитячі будинки, школи-інтернати для дітей-сиріт. Ці відмінності проявляються у різних коефіцієнтах коригування основного розрахункового нормативу, що пропонуються для різних навчальних закладів.

Другий тип відмінностей стосується місцезнаходження закладів середньої освіти: у міській чи сільській місцевості. Особливо виділений учнівський контингент населених пунктів, які віднесені до гірських. Ці відмінності представлені у різних формулах, що пропонуються для розрахунку відповідних бюджетів на освіту.

Сьогодні фінансування освіти в Україні здійснюється за рахунок бюджетних коштів, платних послуг, що їх мають право надавати освітні заклади, кредитних ресурсів та спонсорської допомоги. Якщо кошти державного та місцевих бюджетів, кошти від здобувачів освіти, котрі отримують її на платній основі, надходять стабільно, то кошти міжнародних організацій, гранти, стипендії, разова фінансова допомога, кошти від здачі в оренду приміщень носять разовий і другорядний характер. Певна нестабільність надходження коштів із основних джерел ускладнює можливість прогнозування фінансування освіти узагалі.

Співвідношення між бюджетним і небюджетним фінансуванням змінюється залежно від багатьох факторів: темпів економічного розвитку, розвитком державного і недержавного сектору економіки, наявності бюджетних ресурсів за адекватної державної політики у сфері освіти, розвитку приватного сектору економіки, форми власності навчального закладу тощо.

Традиційним методом фінансування освіти є бюджетне фінансування. Його обмеженість і зумовлює наявність платних послуг, як додаткового джерела фінансування. Доходи, одержані від надання платних послуг, спрямовуються насамперед на відшкодування витрат, пов’язаних із наданням цих послуг, сплату податків, обов’язкових зборів та платежів, передбачених чинним законодавством. Доходи від надання платних послуг спрямовуються на покриття потреби в коштах: на заробітну плату працівників і нарахування на неї, матеріальне забезпечення учнів і студентів із числа дітей-сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків, виплату стипендій, харчування - в порядку державного забезпечення відповідних категорій учнів, оплату витрат, пов’язаних із господарським утриманням закладу, інші невідкладні витрати закладу в цілому. Прибуток, який залишається в закладах освіти після цих виплат, спрямовується на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень та матеріальне заохочення працівників.

При наданні платних послуг чи не найважливішим завданням є визначення вартості цих послуг. Основними чинниками, що зумовлюють вартість навчання є матеріальна база навчального закладу, склад та якісний рівень професорсько-викладацького складу, престижність спеціальності та місцезнаходження закладу тощо.

У якості інших джерел фінансування може використовуватися, зокрема, кредитування. Цікавим з цього приводу є зарубіжний досвід. У Франції мають місце спеціальні студентські кредити, які надаються під 7-9% річних, на термін 9-10 років із пільговим періодом 4-5 років. Платною є освіта у Великобританії. Кредитування освіти тут практично відсутнє, за винятком одноразової допомоги для тих, хто навчається, і то лише за окремими спеціальностями. З 1990 року Міністерство освіти запровадило систему позичок, величина яких залежить від багатьох факторів, зокрема від місця проживання студента, майнового стану батьків тощо. Допомога для шкіл залежить від кількості учнів, від росту чисельності останніх у відповідному році, від освітніх програм тощо. Допомоги і позички можуть отримувати і місцеві відділи освіти.

У порівнянні з грантами і державними стипендіями, кредитування менш привабливе, але має перевагу у порівнянні із платним навчанням. Фінансування освіти на кредитній основі підвищує відповідальність студентів за навчання та якісне опанування майбутньої професії. В Україні необхідно запроваджувати і розвивати пільгове кредитування студентів, створити державний фонд сприяння здібній молоді у здобутті вищої освіти, у тому числі, і за кордоном.

Система освіти в Україні сьогодні представлена дошкільною, шкільною, позашкільною, професійно-технічною, вищою, післядипломною освітою, аспірантурою, докторантурою та самоосвітою. Актуальним сьогодні є завдання оптимізації структури освіти і, звичайно, якомога повнішого фінансування закладів освіти. Крім цього, постійна нестача бюджетних коштів супроводжується недосконалою системою планування і нормування. Недоліки останньої безумовно впливають на якість складання кошторисів доходів і витрат навчальних закладів і, відповідно, на визначення і затвердження штатів, фонду заробітної плати, показників за контингентами, планування видатків на харчування, медикаменти, придбання інвентарю тощо.

При плануванні затрат на загальноосвітні школи насамперед визначається контингент учнів, а потім кількість класів. Ці показники відображаються у кошторисі на 1 січня планового року і 1 вересня, оскільки навчальний рік не збігається з бюджетним (календарним) роком. Кількість учнів і класів на 1 січня беруть за фактичним станом на останню звітну дату. Кількість учнів на 1 вересня планового року визначають відповідно до плану прийому і випуску учнів, а кількість дітей, що підуть до школи у наступному навчальному році, — за даними спеціального обліку, який веде школа.

Кількість класів визначається по групах класів: І-IV, V-IX, Х-ХІ і залежить від кількості учнів і наповненості класів. Наповненість класів означає число учнів, які навчаються в одному класі. Граничне наповнення для І-ІХ класів становить 40, для Х-XI - 35 учнів. Зміни, пов'язані з випуском і прийомом учнів, відображаються на показниках, які визначені на 1 вересня планового року. У зв'язку з цим виникає необхідність визначення середньорічних показників, які враховують як перехідний, так і додатковий контингент.

Виходячи із середньорічної кількості класів, визначаються видатки на заробітну плату вчителів сільських шкіл, оплату послуг з утримання бюджетних установ та інші видатки. Планування цих видатків у міських школах має ту особливість, що заробітна плата вчителям міських шкіл за другу половину грудня поточного року виплачується у січні наступного бюджетного року. Тому в поточному році вони отримають заробітну плату за 3,5 місяця. За окремою формулою розраховується середньорічна кількість класів для розрахунку фонду заробітної плати міських шкіл.

Посадові оклади вчителям визначаються на підставі тарифікаційних списків, які складаються по кожній школі. У тарифікаційних списках вказується прізвище, ім'я та по батькові, посада, освіта, найменування документа про освіту, його номер і час видачі, кількість років педагогічної роботи, класи, які веде чи предмети, місячна ставка з урахуванням надбавок, кількість уроків на тиждень. Освіта вчителям встановлюється на підставі дипломів, свідоцтв або посвідчень про закінчення відповідного навчального закладу. Існує спеціальний перелік учбових закладів, закінчення яких дає право на встановлення заробітної плати і посадових окладів вчителям, викладачам, вихователям та іншим педагогічним працівникам залежно від освіти. Згідно з цим переліком навчальні заклади поділені на 4 групи:

- навчальні заклади, які надають вищу освіту;

- учительські інститути і прирівняні до них навчальні заклади;

- навчальні заклади, які надають середню спеціальну освіту;

- навчальні заклади, які надають середню загальну освіту.

Вчителям, вихователям та іншим працівникам освіти в педагогічний стаж зараховується педагогічна, керівна і методична робота в школах й інших учбових закладах, а також в органах, які здійснюють керівництво учбовими закладами. Заробітна плата педагогічним працівникам визначається виходячи із:

- затвердженого учбового плану;

- встановленого учбового навантаження;

- затверджених ставок заробітної плати, відповідно до кваліфікації;

- норм додаткової оплати.

Ставки заробітної плати педагогічним працівникам загальноосвітніх шкіл залежно від освіти поділені на 2 групи: для тих, хто має вищу освіту і тих, хто має середню спеціальну освіту. Для останньої групи встановлені ще дві підгрупи за стажем — працівники зі стажем педагогічної роботи до 8 років і понад 8 років.

Граничне навантаження вчителя І—IV класів на тиждень становить 20 годин, для вчителів V—XI класів - 18 годин.

Зміна розмірів ставок заробітної плати вчителям здійснюється при зміні розміру мінімальної заробітної плати, здобутті освіти, отриманні відповідної категорії за наслідками атестації.

Ставки заробітної плати і посадові оклади підвищуються вчителям, які мають звання „Заслужений вчитель”, „Народний вчитель”, вчителям-методистам, старшому вчителю, вихователю-методисту.

Доплати встановлюються за класне керівництво, перевірку зошитів і письмових робіт, завідування учбовими кабінетами, обслуговування обчислювальної техніки, завідування учбово-дослідними ділянками.

Місячна заробітна плата педагогічним працівникам визначається шляхом множення ставки заробітної плати на їх фактичне навантаження на тиждень і ділення отриманого добутку на встановлену норму годин на тиждень.

Для визначення фонду заробітної плати педагогічним працівникам на рік необхідно мати такі показники:

- загальну кількість ставок на всі класи;

- число ставок на один клас;

- середню місячну ставку вчителя;

- місячний фонд заробітної плати з кожної групи класів.

Розрахунок вищезазначених показників проводиться при наявності даних про кількість класів на 1.01. і на 1.09. та кількість годин, встановлених навчальним планом. Кількість педагогічних ставок визначається шляхом ділення загального числа годин учбових занять на тиждень з кожної групи класів на норму учбового навантаження вчителя.

Середня ставка заробітної плати вчителя і число педагогічних ставок на 1 клас розраховуються за даними тарифікаційних списків вчителів. Для цього місячний фонд заробітної плати з кожної групи класів ділиться на відповідну кількість педагогічних ставок.

Шляхом ділення педагогічних ставок на кількість класів визначається число ставок на один клас. Для визначення фонду заробітної плати вчителям на рік місячний фонд множиться на відповідну кількість місяців — для сільських шкіл 8 і 4 місяці, для міських шкіл 8,5 і 3,5 місяців.

Розмір фонду заробітної плати учбово-допоміжного і адміністративно-господарського персоналу залежить від типових штатів і посадових окладів (ставок). Чисельність цього персоналу на початок планового року визначається з урахуванням фактичної наявності і можливого доукомплектування в межах типових штатів, а на кінець року — з урахуванням змін числа класів, учнів й інших показників, залежно від яких встановлюються штати.

Середня ставка заробітної плати на місяць визначається з кожної групи посад учбово-допоміжного і адміністративно-господарського персоналу на підставі тарифікаційних списків, якщо ставки заробітної плати встановлені залежно від обсягу роботи, та згідно зі штатним розписом, якщо посадові оклади встановлені в твердих сумах.

Фінансування видатків закладів соціально-культурної сфери, як і фінансування промисловості та інвестицій, супроводжується загальним і повним контролем з боку Державного казначейства. Розпорядники чи одержувачі коштів не отримують грошей на свої рахунки. За їх розпорядженням оплачується отриманий товар, виконані роботи або забирається готівка з ЄКР на виплату заробітної плати та інші платежі готівкою.

Видатки на освіту включають асигнування на:

- дошкільну освіту;

- початкову і загальну середню освіту;

- утримання та розвиток вищих навчальних закладів І, ІІ, ІІІ та ІV рівня акредитації;

- перепідготовку і підвищення рівня кваліфікації;

- інше.

Основним джерелом фінансування закладів загальної освіти є місцеві бюджети. Середня - спеціальна освіта фінансується з державного бюджету, але поряд з бюджетними коштами використовуються кошти позабюджетних фондів, зароблені платними послугами. Міністерство освіти і науки розробляє пропозиції по фінансуванню розвитку соціально-культурної сфери, науки, матеріально-технічної бази закладів освіти, навчально-виховних установ, розробляє норми і нормативи їх утримання.

За класифікацією доходів і видатків фінансування освіти - розділ 200, який має такі групи:

1) Дитячі освітні заклади, школи, гімназії, спеціальні школи, школи інтернати, дитячі будинки, дитячі садочки.

2) Видатки фінансуються з місцевих бюджетів, за рахунок власних коштів, матеріальної допомоги підприємств, плати батьків. Багатодітні батьки, як і матері одиночки повністю або частково звільняються від оплати. Розмір плати, для прикладу, у садках залежить від часу перебування дитини у ньому.

3) Професійно-технічні училища, середні професійно-технічні училища, технікуми. Фінансуються, як правило з місцевих бюджетів та відомчих фондів, а також за рахунок коштів, що надходять від реалізації продукції, виготовленої учнями під час проходження виробничої практики.

4) ВНЗ, інститути підвищення кваліфікації, методична робота, технічна пропаганда та інші заходи.

Джерелами фінансування крім, бюджетних, є плата за підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів, за надання додаткових освітянських послуг, кошти за виконані науково-дослідні роботи, від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, дотації, кредити і позики банків, добровільні благодійні внески, оренда. Всі додаткові надходження є спеціальними (позабюджетними) коштами ВНЗ, не підлягають вилученню, належать навчальному закладу і використовуються ним.

Наукові дослідження фундаментального і пошукового характеру, або наукові програми державного значення фінансуються з державного бюджету.

Основні поняття та терміни:

Зведені кошториси і зведені плани асигнувань — це зведення показників індивідуальних кошторисів і планів асигнувань розпорядників коштів бюджету нижчого рівня, що складаються головним розпорядником для подання Мінфіну, Міністерству фінансів АРК, місцевим фінансовим органам. Зведені кошториси не затверджуються.

Фінансування – це процес планового, цільового, безповоротного і безвідплатного виділення грошових коштів на цілі загальнодержавного значення (оборона, управління), утримання соціально-культурної сфери, забезпечення соціальних гарантій та зобов'язань держави. Джерелами фінансування є бюджети, позабюджетні цільові фонди, власні кошти державних та недержавних підприємств.

Принципи фінансування:

- кошти виділяються тільки з одного бюджету - за підпорядкованістю підприємства (виняток складають загально - державні заходи: боротьба з епідеміями, епізоотіями, катастрофами, стихійним лихом);

- кошти відпускаються за наперед встановленими нормативами;

- у першу чергу вишукуються власні та кредитні джерела покриття витрат.

План асигнувань із загального фонду бюджету - це помісячний розподіл асигнувань, затверджених у кошторисі для загального фонду, за скороченою формою економічної класифікації, який регламентує взяття установою зобов'язань протягом року.

Кошторис бюджетних установ - це основний плановий документ, який надає повноваження розпоряднику коштів щодо отримання доходів і здійснення видатків, ви-значає обсяг і спрямування коштів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення цілей, визначених на бюджетний період відповідно до бюджетних призначень.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування — це документ, який містить затверджені бюджетні призначення та їх помісячний розподіл, а також інші показники, що згідно із законодавством повинні бути визначені на основі нормативів.

Поиск по сайту: