 |
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция
Методи оцінки ринкових можливостей фірми
Аналіз ринкових можливостей фірми є однією з початкових і, відповідно до цього, особливо важливою стадією встановлення ринкових можливостей фірми. Кожна фірма повинна реально оцінити свої наявні можливості та нові, які відкриваються на ринку. Це особливо значимо, оскільки жодна із діючих на ринку структур не може постійно покладатися на досягнуте місце на ринку, адже, цілком зрозуміло, що тривалість життя послуги чи товару незначна. Кожна компанія чи фірма повинна реально оцінити свої потенційні можливості, зокрема, сильні і слабкі сторони своєї діяльності.
Аналіз ринкових можливостей фірми передбачає врахування наступних складових:
ü систему маркетингових досліджень і маркетингової інформації;
ü оцінку маркетингового середовища;
ü аналіз ринків індивідуальних споживачів;
ü аналіз ринку підприємства.
Аналіз ринкових можливостей фірми включає детальне вивчення:
ü соціально-політичного стану середовища;
ü урядових обмежень на торгівлю;
ü статистики ринків країни;
ü конкуренцію на існуючому ринку;
ü особливостей поведінки споживачів;
ü ефективності засобів стимулювання збуту;
ü особливостей умов просування і збуту;
ü стандартизації та вимог якості.
Процес теоретичного обґрунтування оцінки ринкових можливостей фірми проходить через ряд етапів.
Етап перший - відбір конкретних цілей із сукупності цілей (отримання прибутку, досягнення рівня збуту (виторгу), завоювання географічного ринку).
Етап другий -обґрунтування якості власних ресурсів (фінансовий капітал, можливості технологічного «ноу-хау», маркетингової новизни).
Етап третій -порівняння можливостей із вибраним механізмом освоєння ринку збуту.
Етап четвертий - з’ясування можливостей системи товаропросування і торговельної мережі.
Розширення границь ринку передбачає вивчення демографічних ринків - зокрема для різних вікових груп населення (можливо дитячого та молодіжного віку і т. д.), огляд ринку організацій - з можливістю збільшення їм реалізації та географічних ринків - ринків різних територій та держав.
З'ясування і оцінка ринкових можливостей породжує масу ідей, серед яких потрібно вибрати найкращу і найбільш реальну. Це передбачає застосування статистичних методів оцінки різних ідей.
Маркетингова можливість фірми - це прерогативний напрям маркетингових зусиль, на якому конкретна фірма може досягнути конкурентної переваги. Насамперед, необхідно оцінити наскільки маркетингова можливість фірми відповідає цілям і ресурсам фірми. Кожну можливість необхідно вивчити з точки зору величини і можливості ринку (таблиця 9.2).
Оцінку ринкових можливостей фірми здійснюють за системою показників, яка поділяється на дві групи. Це дає змогу об'єктивно оцінити процес ринкової стратегії фірми у конкурентній боротьбі.
До показників першої групи відносять:
ü частку фірми з продажу товарів і послуг на ринку;
ü динаміку (темпи зростання, приросту) обсягів виторгу за роками чи іншими
ü періодами часу;
ü ступінь задоволення споживачів (структура позитивних, негативних і
ü невизначених відгуків щодо використання).
До показників другої групи відносять:
ü обсяги прибутку та його динаміка;
ü норму прибутку;
ü рівень продуктивності праці.
У сукупності усі пі показники визначають конкурентні переваги даної структури. Після визначення перелічених показників доцільно з'ясувати, якими можливостями належить скористатись для отримання позитивних результатів, що сприяють завоюванню міцних позицій на ринку.
Визначення конкурентоздатності фірми здійснюють за комплексом методів, до яких відносять:
ü метод порівняльних переваг;
ü метод теорії рівноваги;
ü метод теорії ефективної конкуренції;
ü метод теорії якості товарів і послуг;
ü метод комбінування матриць.
Суть методу порівняльних переваг полягає в тому, що фірми застосовують його з приводу виробництва тих товарів на експорт, які є найдешевшими.
При застосуванні методу теорії рівноваги фірми отримують переваги, беручи до уваги порівняння груп показників, що характеризують показники відносної вартості основних факторів виробництва (ставки банківських кредитів, відносна вартість закупленого обладнання), і які є в кінцевому результаті нижчими.
В основу методу теорії ефективної конкуренції покладено розробку системи таких показників, значення яких дозволяє фірмі перебувати на високому рівні в умовах конкуренції на ринку (рівень рентабельності, окупність капіталовкладень і т. д.).
Суть методу теорії якості товарів полягає у застосуванні параметрів, які характеризують систему споживчих якостей товарів і послуг (економічні, організаційні, технологічні).
Таблиця 9.2. Ринкові можливості підприємства
За Котлером для оцінки конкуренційної переваги доцільно використовувати таких 12 ключових чинників:
ü частка в ринку;
ü темп зростання обсягу продажу;
ü якість продукції;
ü репутація марки;
ü сітка дистрибуції;
ü ефективність комунікацій;
ü використання виробничих потужностей;
ü ефективність виробництва;
ü собівартість одиниці продукції;
ü джерела постачання сировини;
ü видатки на дослідження і розвиток;
ü управлінський персонал.
Порівнюючи засоби власної фірми із засобами конкурентів за вказаними чинниками (рис. 9.4) можна оцінити позицію власної фірми на ринку на фоні конкурентів, використовуючи, так званий, профіль конкуренційності.
Рис. 9.4. Профіль конкуренційності фірми (на підставі [41, с. 154.])
Суть методу комбінування матриць полягає у застосуванні математичних
матриць, де є постійні та змінні величини. Усі перелічені методи дають можливість консалтинг - фірмі та службі маркетингу об'єктивно оцінити і визначити місце фірми-виробника на ринку товарів і послуг.
В практиці маркетингу достатнього поширення набув ще один спосіб оцінки позицій фірми на ринку, що дозволяє прийняти рішення про вибір однієї з можливих стратегій її діяльності:
ü стратегії атаки при сприятливій позиції (C1);
ü стратегії оборони при середній, невизначеній позиції (С2);
ü стратегії відступу при несприятливій позиції (С3).
Такий спосіб одержав назву стратегічної матриці.
Стратегічна матриця - це просторова модель, яка відображає позицію фірми на ринку в залежності від комбінації двох факторів. В даному випадку вони характеризують ринкову ситуацію і власні можливості фірми. Для коленого фактора визначається багатомірна середня, яка дає інтегровану характеристику фактору.
Ситуацію на ринку можна охарактеризувати темпами зростання загального обсягу продажу товарів на ринку, товарних запасів, коливаннями цін, показниками інтенсивності конкуренції, а також ємністю ринку, середньою нормою прибутку і т. д. Власні можливості фірми, чи її конкурентноздатність можна відобразити часткою, яку займає фірма на ринку, рівнем конкурентноздатності товару, кредитно-фінансовим потенціалом фірми, ефективністю товаропросування, кваліфікацією маркетингової служби, іміджем фірми тощо. Відмічений набір факторів не є статичним і може змінюватися в залежності від типу ринку, виду товару, наявності інформації та інших чинників. Замість розрахунку багатомірної середньої може застосовуватися стратегічні індекси, які визначають за формулою:
B = Σ Bi Wi,
W
де В - середній бал (стратегічний індекс) і-ї сукупності факторів; Ві, - бал, присвоєний експертним шляхом кожного фактору в залежності від його величини або сили дії; Wі - ранг або вага кожного фактору в залежності від його значимості і ролі в комплексі факторів (визначається експертами).
На рисунку 9.5 наведено алгоритм стратегічної маркетингової матриці. В представленій системі координат на осі ординат розміщують
ü стратегічний індекс ринкової ситуації (А)
ü на осі абсцис - стратегічний індекс власнихможливостей (конкурентноздатність) фірми (В). При цьому кількісні оцінки можна замінити якісними, зокрема рангами. Наприклад, добрий, високий (ранг 1), поганий, низький (ранг 2). За комбінацією факторів визначають квадрант, в який попадає дана фірма, що є підставою для прийняття рішення про поведінку на ринку (C), у відповідності до цього може бути застосована одна з наступних стратегій:
ü стратегія атаки (С1), у випадках, коли фірма займає сильну позицію;
ü стратегія оборони (С2), коли позиція фірми оцінюється як середня;
ü стратегія відступу (С3), коли позиція фірми явно не вигідна і слабка.
Визначені стратегічні індекси ринкової 
ситуації і власних можливостей, (конкурентноздатності) фірми служать основою для визначення рейтингу позиції фірми. Його визначають за середньою геометричною:
С = √А – В
Рис. 9.5. Алгоритм стратегічної матриці
Зведена оцінка позиції фірми на ринку наведена в таблиці 9.3.
Зауважимо, що на практиці досить часто замість інтегрованих стратегічних індексів застосовують лише два фактори, які найповніше характеризують ситуацію на ринку та можливості фірми. Такими факторами відповідно є темп зростання продажу і доля на ринку даної фірми. Проте, і такий підхід вимагає певних розрахунків та інформації. Особливо відмітимо, що практично дуже складно одержати дані про обсяги продажу на ринку та частку фірми. В таких випадках застосовують певні відносні показники, а інформацію одержують на підставі експертних оцінок.
Таблиця 9.3. Оцінка позиції фірми на ринку
Визначення і детальний аналіз усіх перелічених параметрів із застосуванням комплексу методів дозволить фірмі об'єктивно оцінити власні можливості (переваги та недоліки) у складному, інколи жорстокому і жорсткому середовищі конкуренції на ринку товарів і послуг.
Жодна фірма не зуміє ефективно працювати, якщо вона реально не оцінить ситуацію на ринку. Будь-яке довготривале чи короткотривале маркетингове рішення, яке приймається фірмою, може базуватися лише на базі кон'юнктурних оцінок,
Лише після цього спеціалісти фірми розпочинають проектувати ринкову стратегію та товарно-збутову тактику оновлення або захоплення ринку.
СТРАТЕГІЇ КОНКУРЕНТІВ НА РИНКУ
Кожна фірма, яка діє на ринку, змушена вести конкурентну боротьбу, користуючись вибраною стратегією конкуренції очевидною чи неочевидною. Стратегія конкуренції є комбінацією кінцевої мети даної фірми і засобів, якими вона прагне досягнути даної мети.
Стратегії конкуренції фірм у галузі можуть відрізнятися за багатьма показниками. Однак у певній галузі варіанти стратегічного вибору компанії чи фірми можуть визначатися такими стратегічними показниками:
■ спеціалізацією: ступінь, до якого фірма зосереджує зусилля в показниках
ширини товарного асортименту, цільових сегментів покупців та цільових
географічних ринків;
■ ідентифікацією марки: ступінь, до якого фірма прагне ідентифікації
марки, швидше, ніж конкуренції, що ґрунтується, переважно, на ціні чи
інших змінних. Ідентифікації марки можна досягти через рекламу, роботу
торгового персоналу або через перелік інших засобів;
■ прямим та непрямим маркетингом (push versus pull): ступінь, до якого
фірма прагне привчити кінцевого споживана розпізнавати марку її товару
або ж збувати його з допомогою каналів розподілу;
■ підбором каналу розподілу: вибір каналів розподілу в діапазоні від каналів,
що належать компанії, до торговельних точок з широким товарним
асортиментом;
■ якістю виробу: рівень якості товару в показниках витраченої сировини,
специфікації, дотримання стандартів, характеристик тощо;
■ лідерством в технології: ступінь, до якого фірма прагне досягти
лідерства в технології, па відміну від наслідування дій конкурентів.
Важливо зазначити, що фірма може бути лідером у технології, проте,
навмисне не пропонувати ринкові товар найвищої якості; якість і
технологічне лідерство не завжди йдуть поруч;
■ вертикальною інтеграцією: обсяг додаткової вартості, що відображено
в рівнях прогресивної та вертикальної інтеграції, включаючи той факт,
чи фірма володіє мережею розподілу, ексклюзивними чи своїми власними
точками роздрібної торгівлі та внутрішньою службою сервісу тощо;
■ становищем за рівнем витрат: межа, до якої фірма прагне здобути
низько затратне становище у виробництві та розподілі через
інвестування в ті підприємства та устаткування, що мінімізують
витрати;
■ сервісом: межа, до якої фірма надає 196допоміжні послуги своїм
товарним асортиментом, такі як інженерна допомога та внутрішня
мережа сервісу, кредитування тощо. Такий аспект стратегії має
розглядатися як частина вертикальної інтеграції, однак з метою аналізу
його доцільно вирізняти;
■ ціновою політикою: відносне цінове становище на ринку. Цінове
становище, як правимо, пов 'язуватиметься з такими змінними, як
становище за рівнем витрат та якість товару, однак ціна є чіткою
стратегічною змінною, яку треба розглядати окремо;
■ важелями впливу: масштаб фінансового та оперативного впливу фірми;
■ відносинами з батьківською компанією: вимоги до підрозділу, що
ґрунтуються на відносинах між підрозділом та його батьківською
компанією. Фірма може бути одиницею високодиверсифікованого
конгломерату, ланкою вертикального ланцюга виробничих підрозділів,
складовою частиною поєднаних сфер бізнесу в загальному секторі,
філіалом закордонної компанії тощо. Природа відносин з батьківською
компанією впливатиме на цілі, яких прагне досягти фірма, ресурси, наявні
для цього, і, можливо, визначатиме деякі операції та функції, які фірма
розподіляє з іншими підрозділами (з наслідковим розподілом витрат);
■ відносинами з вітчизняним урядом та урядами інших країн: у
міжнародних галузях відносини, які фірма має чи яким повинна
підпорядковуватися. Вітчизняний уряд може надавати фірмі ресурси чи
іншу допомогу або, навпаки, регулювати діяльність фірми чи в інакший
спосіб впливати на цілі фірми. Уряди інших країн часто виконують подібні
функції.
Кожен з цих стратегічних показників для фірми можна описати більш чи менш детально, і для вдосконалення аналізу можна додати інші показники; важливо те, що ці показники дають загальну картину становища фірми.
Масштаб стратегічних відмінностей за конкретним показником, очевидно, залежить від галузі. Наприклад, у торгівлі товарами на зразок хлорованих добрив жодна фірма не відрізняється значною марочною ідентифікацією, а якість товару в значній мірі уніфікована. І все ж фірми істотно різняться за ступенем зворотної інтеграції, межею, до якої вони надають послуги, прогресивною інтеграцією із своїми дилерами, відносним становищем щодо витрат, а також стосунками зі своїми партнерами.
Після оцінки конкурентних позицій фірма може і повинна обґрунтувати для себе тип конкурентної стратегії.
До основних типів конкурентних стратегійфірми на ринку відносяться:
· стратегія лідера;
· стратегія виклику лідеру;
· стратегія наслідування лідера;
· стратегія захвату ринкової ніші.
Стратегію лідера можуть обирати фірми, які мають значну частку на ринку та стійке фінансове становище. Вони лідирують через механізми рухомих цін, високу якість товарів, систематичні нововведення, систему розподілу та просування, тобто через усі елементи маркетингової діяльності.
Ці фірми зберігають свої позиції лідерів шляхом пошуків засобів розширення попиту на свою продукцію чи утримання існуючої частки ринку шляхом захисту чи нападу. Кожна фірма зацікавлена як у пошуку нових ринкових сегментів, гак і в збільшенні використання своєї продукції наявними споживачами.
Як засіб захисту своєї ринкової конкурентної позиції фірми використовують різноманітні методи оборони своїх позицій — флангову оборону, упереджуючи оборону, контроборону тощо. Так, у світовій практиці добре відомі приклади конкурентної боротьби між такими лідерами ринку, як «Кока-кола» і «Пепсі», «Жиллєт» та «Бюік», «Дженерал Моторз» і «Форд» та інші.
Упереджуюча оборона передбачає атаку конкурентів до того, як вони розпочинають атакувати фірму.
Контроборона — це реакція на стратегію, яку проводить конкурент.
Реалізація названих чи інших конкурентних стратегій вимагає неабияких фінансових, адміністративних, інтелектуальних зусиль. Тому не всім компаніям вдається зберігати свої лідируючі позиції. Якщо їхні ресурси виснажені, а конкуренти атакують у декількох напрямках, вони приймають рішення облишити ті види діяльності, де у них слабкі позиції, і сконцентруватись на сильних напрямках.
Стратегію виклику лідеру частіше за все використовують компанії, які є другими або третіми серед лідерів ринку. Ці компанії можуть обрати два протилежних рішення: атакувати лідера в боротьбі за частку ринку або наслідувати його.
Рішення атакувати лідера є надто ризикованим. Для його реалізації необхідні як значні фінансові витрати, так і переваги у маркетинговій стратегії — такі, як більш висока якість товару при тій самій ціні, переваги в системі розподілу та просування тощо.
Класичний приклад спроби здійснити стратегію виклику лідеру продемонструвала фірма «Apple», вступивши в конкурентну боротьбу з IBM на початку 90-х років на промисловому ринку офісних комп'ютерів. Але ця спроба спочатку не увінчалась успіхом через ряд недоліків маркетингової стратегії - таких, як цінова політика, організація каналів розподілу і просування, сегментації тощо.
Якщо фірмі не вдається ефективно здійснити стратегію виклику лідеру, то вона приймає стратегію наслідування лідера.
Стратегія захоплення ринкової ніші передбачає вибір невеликої за масштабами сфери господарської діяльності з вузьким ринковим сегментом, який найбільшою мірою відповідає конкурентним перевагам виробника. Найпоширенішими засобами вибору ніші ринку для підприємств є нововведення в галузі реалізації товарів та послуг та нововведення у комплексі маркетингу.
У практиці ринкового господарювання розрізняють два методи пошуку ринкової ніші:
1. пошук вертикальної ринкової ніші;
2. пошук горизонтальної ринкової ніші.
Суть пошуку вертикальної ринкової ніші полягає у пошуку каналів реалізації функціонально близьких товарів та послуг для вузьких ринкових сегментів.
Суть пошуку горизонтальної ринкової ніші передбачає диверсифікацію виробництва чи послуг своєму цільовому ринковому сегменту з метою більш повного задоволення попиту споживачів даного сегмента.
Основною умовою успішної реалізації стратегії пошуку ринкової ніші є висока якість товарів та послуг, їхня унікальність та чітке визначення цільового сегмента. Варіантом ринкової ніші може бути робота на держзамовлення. Стратегію зайняття ринкової ніші передусім реалізують невеликі компанії, які здатні швидко реагувати на зміни попиту та пропозицій на ринку.
В економіці України, яка зазнає великих труднощів, пов'язаних із переходом до ринкових умов господарювання, склалися сьогодні найсприятливіші можливості для розвитку невеликих підприємств, орієнтованих на зайняття ринкових ніш платоспроможних сегментів споживачів. Найбільшим гальмом розвитку цього процесу в Україні, не беручи до уваги загальних макроринкових факторів, є те, що досі відсутній такий важливий елемент ринкової інфраструктури, як фахівці з управління фірмами в умовах ринку, які б володіли методами маркетингових досліджень, розробки продуктово-ринкової стратегії тощо.
РЕЗЮМЕ
1. Основна властивість ринку полягає у тому, що він виступає чутливим регулятором і координатором системи комерційних зусиль підприємців, спрямованих на виготовлення і реалізацію конкурентоспроможних товарів і послуг.
2. Оцінка ринкової ситуації зводиться до двох етапів. На першому, оціночному - проводиться аналіз ринкової кон'юнктури. На другому етапі виявляються причинно-наслідкові зв'язки, які визначають ринкову ситуацію, прогнозується ринкова кон 'юнктура і обґрунтовуються висновки щодо перспектив розвитку ринку з точки зору маркетингу.
3. Оцінку ринкових можливостей фірми здійснюють за системою показників та комплексом методів, що дає змогу об 'єктивно оцінити процес ринкової стратегії фірми у конкурентній боротьбі.
Укладач:
посада ___________ _________________ Мількевич Т.І.
підпис
Контрольні запитання
1. Назвіть поняття, властивість та ознаки функціонування ринку.
2. Наведіть класифікацію товарних ринків ти коротко охарактеризуйте кожен з них, виходячи з їх ознак та критеріїв.
3. Перелічіть завдання статистичного аналізу ринкової ситуації.
4. Поясніть, що таке кон 'юнктура ринку.
5. Охарактеризуйте процес вивчення і дослідження кон 'юнктури ринку.
6. Які є методи прогнозування ринку?
7. В чому полягає суть оцінки фірмою потенціалу ринку?
8. Яка різниця між показниками місткості та частки ринку. Поясніть відповідь.
9. За якими параметрами слід здійснювати оцінку привабливості ринку?
10. Що повинен враховувати аналіз ринкових можливостей фірми, на
вивчення яких елементів він спрямований?
11. Дайте визначення ринкових можливостей яких вони складаються.
12. За якими методами проводиться визначення конкурентоздатності
фірми. Поясніть кожен з них.
13. Що лежить в основі поняття «оцінка позиції фірми на ринку»?
14. За допомогою яких стратегічних показників визначають варіанти
стратегічного вибору?
15. Проаналізуйте основні типи конкурентних стратегій фірми на ринку.
16. Яка суть методів пошуку ринкової ніші?
17. Що потрібно для успішної реалізації стратегії пошуку ринкової ніші?
Дискусійні питання
1. В чому полягає особливість функціонування ринку в Україні у порівнянні з розвинутими країнами?
2. Наскільки с важливим вивчення рівня комерційного ризику при аналізі певної
ринкової ситуації?
3. Поясніть взасмозв 'язок між системою управління підприємством та його ринковими можливостями.
4. Які переваги отримує фірма, обираючи стратегію нас надування лідера? Назвіть недоліки цього вибору.
Тестові завдання
1. Поняття «кон'юнктура товарного ринку» - це:
1) умови продажу товарів;
2) умови продажу товарів відносно плану;
3) економічна ситуація на ринку товару, що характеризується конкретними
економічними та соціальними показниками;
4) кількісні та якісні зміни попиту і пропозиції;
5) ситуація, що є наслідком зміни макросередовища на ринку.
2. Дослідження кон 'юнктури товарного ринку завершується розробленням:
1) плану продажу товару;
2) плану прибутків;
3) прогнозу кон 'юнктури товарного ринку;
4) плану маркетингу;
5) немає правильної відповіді.
3. Критерії оцінки стану кон'юнктури товарного ринку називають економічними, оскільки:
1) їхню сутність виражено через економічні категорії попиту, ціни, пропозиції;
2) кінцева мета дослідження кон 'юнктури полягає у задоволенні економічних
ін тересів фірми;
3) оцінюється економічний бік кон'юнктури ринку;
4) передбачається виконання фінансово- економічних показників;
5) у переліку немає правильної відповіді.
4. Сприятливою можна назвати кон'юнктуру товарного ринку, якщо:
1) обсяги продажу товару випереджають його виробництво в країні;
2) виробництво товарів розвивається більш швидкими темпами, ніж їх продаж;
3) темпи зростання як продажу, так і виробництва товарів є однаковими;
4) цих двох показників недостатньо для відповіді на запитання;
5) відповіді п. 1,2 с правильними і доповнюють одна одну.
5. Документ, складений за результатами
дослідження кон'юнктури товарного ринку - це:
1) тематичний огляд кон 'юнктури;
2) оперативний огляд кон 'юнктури:
3) зведений огляд кон 'юнктури торгівлі;
4) аналітичне розроблення за результатами дослідження кон 'юнктури;
5) у переліку нема правильної відповіді.
6. До основних типів конкурентних стадій фірми на ринку не відноситься:
1) стратегія лідера;
2) стратегія виклику лідеру;
3) стратегія наслідування лідера;
4) стратегія захвату ринкової ніші;
5) стратегія аналізу певної ринкової ситуації.
7. Після оцінки конкурентних позицій фірма може і повинна обґрунтувати для себе:
1) тип конкурентної стратегії;
2) метод формування попиту і його стимулювання;
3) мету та завдання фірми;
4) тип ринку;
5) у переліку немає правильної відповіді.
8. Якщо фірма тільки розпочинає свою діяльність, то яку маркетингову стратегію просування їй варто вибрати:
1) від приросту продажу;
2) «у межах можливого»;
3) метод паритету з конкурентами;
4) метод частки від продажу;
5) у переліку немає правильної відповіді.
9. Якщо необхідно вказати на товарні межі ринку, та оперують категоріями:
1) регіону, де відбувається купівля-продаж товарів;
2) групи взаємозамінних товарів;
3) території області, району, міста;
4) відповіді п. І, 3 є правильними і доповнюють одна одну;
5) у переліку немає правильної відповіді.
10. Фундатором теоретичних досліджень економічної кон 'юнктури був:
1) російський учений М. Д. Кондратьєв;
2) український учений М. І. Туган- Барановський;
3) американський учений К. Самуельсон;
4) японський учений Тойохіро Коно;
5) у переліку немає правильної відповіді.
Поиск по сайту: