ВИСНОВОК ПРО ТЯЖКІСТЬ ВИРОБНИЧОЇ ТРАВМИ

1.1. В ігровому занятті беруть участь студенти однієї академічної групи, які прослухали лекцію про правові та органі­заційні основи охорони праці і вивчили «Порядок розслідування та ве­дення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» (далі — Порядок), а також надано методичні вказівки.

1.2. На занятті студенти ознайомлюються з виробничою ситуа­цією і, аналізуючи її, виступають у ролях роботодавця, начальника (фахівця) служби охорони праці, керівника структурного підрозділу (начальника цеху, завідувача лабораторії), представника профспілко­вого комітету, керівника робіт на місці, де стався нещасний випадок (майстра, бригадира тощо), свідків, потерпілого та інших. Наприк­лад, у разі настання нещасного випадку з можливою інвалідністю, до складу комісії з розслідування включається також представник відпо­відного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального стра­хування від нещасних випадків на виробництві.

1.3. Перед заняттям академічну групу ділять на ігрові команди (бригади) по три-чотири студенти. Склад команд формують за бажан­ням учасників. Ролі в команді не розподіляють, але з одержанням ігро­вих завдань це можна робити залежно від зміни ситуації.

1.4. Функції учасників заняття.
(Роботодавець) Перший керівник:

• забезпечує правильне і своєчасне розслідування та облік нещас­них випадків, професійних захворювань і отруєнь, аварій, пожеж на виробництві згідно з чинним Порядком та нормативно-технічною до­кументацією;

• бере участь у розслідуванні групових і нещасних випадків, у роз­робці заходів їх запобігання, направляє матеріали розслідування у відповідні органи, організовує і здійснює контроль за виконанням ухвалених планів;

• розглядає і затверджує акти про нещасні випадки за формою Н-5 формою Н-1 (або формою НП, за формою П-5 і передає їх за призна­ченням згідно з чинним Порядком.

• забезпечує додержання «Порядку розслідування та ведення об­ліку нещасних випадків на виробництві».

Начальник (фахівець) служби з охорони праці:

• контролює стан охорони праці в структурних підрозділах підпри­ємства;

• бере участь у розслідуванні нещасних випадків, що мали місце на виробництві, на правах голови комісії;

• аналізує стан і причини виробничого травматизму й професійних захворювань, складає разом з відповідними службами заходи запобі­гання нещасним випадкам, організує їх виконання;

• здійснює контроль за додержанням «Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків на виробництві».

Керівник структурного підрозділу:

• забезпечує виробничі процеси і роботи згідно з проектами, вимо­гами правил та інструкцій і норм безпеки;

• організує зберігання, транспортування, застосування і знешкод­ження отруйних, їдких, вибухо- і пожежонебезпечних речовин відпо­відно до правил і норм безпеки, стежить за передбаченим технічною документацією веденням технологічних процесів;

• забезпечує справний стан і правильну експлуатацію будівель і спо­руд, виробничого устаткування в цеху, вантажопідйомних і транспорт­них засобів, знімних вантажозахватних пристосувань, захисних і бло­кувальних пристроїв, робочих місць, проїздів, проходів, санітарно-побутових приміщень тощо;

• повідомляє керівнику підприємства і профспілковому комітету про нещасний випадок у цеху;

• разом з членами комісії розслідує нещасний випадок, встановлює його причини, розробляє заходи для попередження аналогічних випадків, складає акти за формою Н-5, Н-1(або НП), карту за формою П-5;

• забезпечує виконання передбачених в актах заходів (у визначені терміни) та інформує службу охорони праці;

• після закінчення тимчасової непрацездатності постраждалого по­відомляє про наслідки нещасного випадку;

• повідомляє майстрам про нещасні випадки, що мали місце в цеху та в інших підрозділах підприємства (з одержанням відповідної інфор­мації); щоб запобігти травматизму з аналогічних причин, організовує перевірку об'єктів і робочих місць.

Керівник робіт (майстер):

• забезпечує організацію робіт, експлуатацію устаткування і ме­ханізмів, утримання робочих місць відповідно до вимог стандартів ССБП, ДСТУ, правил і норм охорони праці;

• контролює дотримання підлеглими правил, норм, інструкцій з охорони праці, вимог технологічних процесів, правильне викорис­тання засобів індивідуального захисту;

• стежить за справним станом і правильною експлуатацією устат­кування, інструментів, виробничого інвентарю, огорожі, запобіжних та інших технічних пристроїв безпеки, за безперебійною роботою вен­тиляційних установок і систем, нормальним освітленням робочих місць, правильним використанням спецодягу, засобів індивідуально­го захисту;

• повідомляє негайно керівництву структурного підрозділу (в разі потреби - одному з керівників підприємства) і в профспілковий ко­мітет про нещасний випадок, організовує надання першої допомоги потерпілому і відправляє його в медичну установу, вживає заходів, щоб стан робочого місця та устаткування були такими, як у момент події (коли це не загрожує життю і здоров'ю присутніх і не може спри­чинити аварії);

• бере участь у розробці заходів для запобігання нещасним випад­кам, реалізує передбачені в акті заходи у визначені строки, інформує керівника структурного підрозділу про їх виконання.

Представник профспілкового комітету (громадський інспектор з охорони праці) або уповноважений трудового колективу (за відсу­тності профспілки на підприємстві):

• контролює роботу адміністрації підприємства щодо виконання заходів для створення безпечних і здорових умов праці, своєчасного і якісного навчання безпечним прийомам і методам обслуговування устаткування, використання за призначенням санітарно-побутових приміщень, додержання трудового законодавства в питанні своєчас­ного забезпечення робітників спецодягом, спецвзуттям, засобами інди­відуального захисту, запобіжними пристосуваннями, вчасного і якіс­ного оформлення документації про нещасні випадки на підприємстві;

• подає свої висновки і бере участь у розслідуванні та аналізі не­щасних випадків, пов'язаних з виробництвом.

Робітник:

• перед початком роботи оглядає робоче місце, перевіряє справність
механізмів, інструменту, вентиляції та освітлення, захисних пристосувань і, виявивши порушення, інформує про це безпосередньо керівника для вжиття заходів;

• розпочинає роботу, якщо умови її виконання не суперечать інструкції з охорони праці чи іншому документу, що регламентує без­печну діяльність;

• виконує доручене завдання, дотримуючись вимог інструкції з охорони праці для цього технологічного процесу;

• працює в справному спецвзутті і спецодязі, використовує відповідні засоби індивідуального захисту і запобіжні пристосування;

• повідомляє негайно про всі порушення, виявлені в процесі робо­ти, безпосередньо керівнику;

• негайно звертається в медпункт, одержавши виробничу травму, і повідомляє про це майстру, а в разі його відсутності — бригадирові або товаришеві по роботі.

1 питання. АНАЛІЗ КЛАСИФІКАЦІЇ, ЗАГАЛЬНИХ ПОЛОЖЕНЬ ЩОДО ПОРЯДКУ РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ НА ВИРОБНИЦТВІ.

1. Нещасним випадком називають випадкову подію, яка при­зводить до раптового ушкодження здоров'я людини чи порушення функціонування людського організму внаслідок дії небезпечного фа­ктора (зовнішньої механічної, електричної або іншої раптової дії) або небезпечної власної поведінки.

За тяжкістю наслідків нещасні випадки поділяють на дрібні (без утрати працездатності), легкі (з утратою працездатності від одно­го до трьох днів), тривалі (з утратою працездатності від чотирьох днів до чотирьох місяців), тяжкі (що спричинили до повної або часткової інвалідності), смертельні (зі смертельним наслідком) і групові (що ста­лися з двома і більше працівниками незалежно від ступеня тяжкості ушкодження їх здоров'я).

3. Кожний нещасний випадок, а також будь-які порушення вимог безпеки праці, які могли б призвести до нещасних випадків або аварій, мають бути ретельно розслідувані, виявлені причини і вину­ватці їх виникнення, та вжито заходів для попередження повторення подібних нещасних випадків. Повідомлення про нещасні випадки, професійні захворювання й аварії, їхнє розслідування та облік мають здійснюватися згідно з «Порядком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на вироб­ництві», затвердженим постановою КМУ від 25.08.2004 р. № 1112.

4. Відповідність за правильне і своєчасне розслідування та облік нещасних випадків, оформлення актів форми Н-1, П-5, НВП, розроблення і реалізацію заходів з усунення причин нещасного випад­ку несе керівник підприємства (роботодавець).

5. Відповідальність за нещасні випадки і професійні захворю­вання несуть керівники і посадові особи підприємства, які не забезпе­чили виконання вимог безпеки і виробничої санітарії і не вжили на­лежних заходів для попередження нещасних випадків, а також пра­цівники, які безпосередньо порушили вимоги правил або інструкції з охорони праці.

6. Розслідування нещасних випадків проводиться у разі раптового погіршення стану здоров'я працівника, одержання ним поранення, травм, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або необхідності переведення його на іншу роботу не менш як на один робочий День, а також у разі смерті працівника на підприємстві.

Таким чином, розслідуванню підлягають усі випадки легкого, три­валого, з тяжкими і смертельними наслідками, а також групового травматизму.

Нещасні випадки зі смертельними і тяжкими наслідками (у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого), випадки смерті праців ників на підприємстві, зникнення працівників під час виконання тру­дових (посадових) обов'язків, а також групові нещасні випадки підля­гають спеціальному розслідуванню.

Нещасний випадок, що стався з працівником на території підприєм­ства або в іншому місці роботи під час регламентованої перерви, а також під час перебування працівника на території підприємства у зв'язку з проведенням виробничої наради, одержанням заробітної платні, проходженням обов'язкового медичного огляду або проведен­ням з дозволу чи з ініціативи роботодавця професійних та кваліфіко­ваних конкурсів і тренувальних занять, розслідується та береться на облік згідно з вимогами Порядку.

Проведення розслідування та ведення нещасних випадків, що ста­лися з працівниками під час прямування на роботу чи з роботи пішки, на громадському, власному або іншому транспортному засобі, що не належить підприємству і не використовувався в інтересах підприєм­ства, здійснюється згідно з «Порядком розслідування та обліку нещас­них випадків невиробничого характеру», затвердженим постановою КМУ від 22.03.2001 р. № 270.

Нещасний випадок, про який не було своєчасно повідомлено без­посередньо керівника або роботодавця потерпілого або внаслідок яко­го втрата працездатності настала не одразу, розслідується і береться на облік згідно з Порядком протягом місяця після надходження зая­ви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси (незалежно від стану, коли він стався).

7. За результатами розслідування нещасні випадки на вироб­ництві залежно від обставин та умов, за яких вони сталися, визнають­ся пов'язаними з виробництвом або не пов'язаними з виробництвом.

8. Пов'язаними з виробництвом визнаються нещасні випад­ки, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов'язків або завдань роботодавця, дій в інтересах підприємства, проїзду на ро­боту чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або на іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем.

Повний докладний перелік обставин, за яких нещасний випадок вважається пов'язаним з виробництвом, наведено у п. 14-18 Поряд­ку (див. додаток 1). У додатку 7 наведено перелік обставин, за яких настає страховий нещасний випадок.

Нещасні випадки, що сталися внаслідок раптового погіршення ста­ну здоров'я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків визнаються пов'язаними з виробництвом за умови, що по­гіршення стану здоров'я працівника сталося внаслідок впливу небез­печних чи шкідливих виробничих фактів.

9. Не визнаються пов'язаними з виробництвом, тобто вважаються такими, що не пов'язані з виробництвом нещасні випадки, які сталися з працівниками: за місцем постійного проживання на тери­торії польових і вахтових селищ:

• під час використання ними в особистих цілях транспортних за­собів, машин, механізмів, устаткування, інструментів, що належать або використовуються підприємством (крім випадків, що сталися вна­слідок їх несправності);

• унаслідок отруєння аналогом, наркотичними засобами, токсич­ними чи отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), якщо це не пов'язане із застосуванням таких речовин у виробничих процесах чи порушенням вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування, або якщо потерпілий, який пе­ребуває у стані алкогольного, токсичного чи наркотичного сп’яніння, до нещасного випадку був відсторонений від роботи;

• під час скоєння ними злочину;

• у разі смерті або самогубства.

10. Про нещасні випадки, які визнані пов’язаними із вироб­ництвом, складають акт за формою Н-5 та акт за формою Н-1. У разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння), пов’язаного з виробництвом, крім акта форми Н-І складають карту обліку професійних захворювань (отруєнь) за формою П-5 (додатки 3, 4, 6).

11. Про нещасні випадки, які визнані не пов'язаними з виробництвом, крім акта за формою Н-5 складають акт за формою НП (не пов'язаний з виробництвом) та у разі виявлення гостро професійного захворювання - карту обліку професійних захворювань (отруєнь) за формою П-5 (додаток 5).

12. Роботодавець зобов'язаний видати потерпілому або особі, яка представляє його інтереси, по одному примірнику актів форми Н-5, Н-1 (або НП) та карти обліку професійних захворювань П-5 (якщо таке виявлене) не пізніше трьох днів після закінчення розслідування нещасного випадку.

13. Примірник акта форми Н-5 разом з примірником акта фор­ми Н-1 (або форми НП), карти П-5 - у разі виявлення гостро профе­сійного захворювання, матеріалами розслідування підлягає зберіган­ню на підприємстві протягом 45 років, у разі реорганізації підприємства передаються правонаступникові, який бере на облік цей нещасний випадок, а у разі ліквідації підприємства - до державного архіву.

У робочому органі виконавчої дирекції Фонду примірник акта фор­ми Н-5 разом із примірником акта форми Н-1 (або форми НП) карти форми П-5 - у разі виявлення гострого професійного захворювання підлягає зберіганню протягом 45 років.

2 питання. РОЗСЛІДУВАННЯ НЕЩАСНИХ ВИПАДКІВ

ТА ОФОРМЛЕННЯ ЗВІТУ

1. Заняття проводять у сім етапів (рис.1).

2. На першому етапі викладач роз'яснює мету, зміст і регла­мент заняття забезпечує учасників потрібними довідковими та інструктивними матеріалами. Курсанти (студенти) ознайомлюються з «Поряд­ком розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві» (п. 1 - 39, 40 - 53), з функ­ціональними обов'язками посадових осіб у разі нещасних випадків (див. п.1.4, 1.2, додатоку 1).

3. На другому етапі всі гравці беруть участь у колективному обговоренні основних рекомендацій і вказівок загального Порядку.

Готовність до обговорення учасники гри можуть перевірити, ви­значивши такі поняття:

• нещасні випадки на виробництві - пов'язані з виробництвом, не Пов'язані з виробництвом;

• нещасні випадки, що потребують спеціального розслідування;

• склад комісії під час розслідування нещасних випадків залежно від їхніх наслідків і кількості потерпілих;

• документи, що їх оформляють під час звичайного і спеціального розслідування нещасних випадків на виробництві;

• функціональні обов'язки посадових осіб (майстра, начальника цеху, головного інженера тощо) в разі нещасних випадків;

• відповідальність за своєчасність і правильність розслідування нещасних випадків;

• порядок узгодження розбіжностей між адміністрацією і потерпі­лими.

4. На третьому етапі після роз'яснення ситуації учасники, виступаючи в ролях посадових осіб, які зобов'язані взяти участь у роз­слідуванні, розігрують порядок повідомлення про нещасний випадок і формування комісії з розслідування. Вони конкретизують порядок повідомлення, склад і терміни роботи комісії підчас звичайного і спе­ціального розслідувань, схему розсилки матеріалів розслідування в обох випадках.

5. На четвертому етапі кожна ігрова команда (бригада) ви­ступає в ролі комісії з розслідування.

Від ретельності розслідування залежить правильність визначення причин, вірогідність їх аналізу та ефективність профілактичних за­ходів. Причини мають випливати з обставин нещасного випадку, а профілактичні заходи слід пов'язувати з причинами.

 

 

Рис.1. Схема проведення заняття «Розслідування нещасного випадку»

 

Роботу комісії, що з'ясовує обставини і причини нещасного випад­ку, показано на рис.1, поз. 4.1—4.7 (нумерація позицій відпові­дає потрібній послідовності дій комісії). Огляд місця події (поз.4.1) передбачає перевірку стану робочого місця, устаткування, транспорт­них засобів, проходів, наявності і стану засобів індивідуального захи­сту, матеріалів, інструментів, пристосувань, що їх застосовував потер­пілий; стану огороджувальних механізмів і запобіжних пристроїв, наявність попереджувальних плакатів, знаків безпеки, сигнальних кольорів та інших позначень небезпечних місць.

Бесіди з потерпілими (поз.4.2), свідками (поз.4.3) нещасного ви­падку, адміністративно-технічними працівниками підрозділу (майст­ром, начальником цеху тощо) (поз.4.4) та іншими особами, які якось стосуються події, мають бути спрямовані на з'ясування того, хто і яке завдання дав, яку операцію і як виконував потерпілий, які (на думку опитуваних) вимоги охорони праці було порушено і ким, що є причи­ною нещасного випадку, чи повідомляв хтось адміністрації цеху про небезпечність роботи на тому або іншому устаткуванні тощо. Для ви­значення об'єктивності свідчень пояснення опитаних осіб зіставляють.

Під час вивчення документів, що стосуються події, зокрема нор­мативного характеру (технічні та технологічні документи, стандарти підприємств, державні стандарти, правила і норми безпеки та ін.) (поз. 4.5), а також таких, що констатують фактичний стан об'єктів, стан організації робіт (акти про випробування, огляд устаткування, пере­вірку технічного стану механізмів, дані з трудової книжки, особистої картки потерпілого тощо) (поз. 4.6 - 4.7), перевіряють стан устатку­вання та умов праці за стандартами, правилами, нормами безпеки.

6. На п'ятому етапі після аналізу зібраних відомостей, з'ясу­вання обставин і причин нещасного випадку, якщо він спричинив втра­ту працездатності не менше, ніж на один робочий день, або зумовив переведення потерпілого на іншу роботу терміном не менше одного робочого дня, комісія складає акт про нещасний випадок за формою Н-5, Н-1 (або НПВ).

Заповнюючи відповідні пункти акта, треба керуватися пояснення­ми, які додаються до Положення. Наприклад, при заповненні п.7 акта важливим є чітке визначення основної причини нещасного випадку, яка зазначається в акті першою.

Головна складність — це однозначне визначення основної причи­ни нещасного випадку, оскільки на практиці виникнення небезпеч­ної ситуації, що може призвести до нещасного випадку, пов'язане з одночасною (або послідовною) дією кількох, часто випадкових при­чин. Через це повноцінний аналіз причин травматизму можна зроби­ти лише на основі системного підходу, який має включати такі стадії:

1) з'ясування всіх причин нещасного випадку (як тих, що безпосе­редньо спричинили травму, так і тих, які зумовили цю безпосередню причину);

2) установлення взаємозв'язку причин, що призвели до нещасного випадку;

3) визначення основної причини, що є наслідком травмування по­терпілого.

Здебільшого виділяють два види причин виробничого травматиз­му — організаційні і технічні. Перші — це неправильна, небезпечна для працівника організація праці; другі — недоліки в стані та експлу­атації техніки і технології. Треба також враховувати й психофізіо­логічні причини, зокрема об'єктивні, пов'язані з умовами виробни­цтва (важка, напружена робота), і суб'єктивні, які визначаються яко­стями особистості працівника (відповідність психофізіологічних можливостей людини, індивідуальних особливостей її організму ха­рактеру виконуваної роботи — антропометричні дані; швидкість і точність реакції, стійкість уваги; особисті якості — об'єктивність, зацікавленість, обережність чи нехтування небезпекою тощо; профе­сійна підготовленість, стан здоров'я та ін.). Останні значним чином визначають поведінку людини у сфері виробництва і часом порушу­ють добре відомі робітникові правил безпеки. Наприклад, молоді ро­бітники нехтують небезпекою частіше, ніж особи похилого віку, а до­свідчені — через те, що звикають до неї.

З'ясовуючи причинно-наслідкові зв'язки між факторами та обста­винами, що впливають на безпечність, у складних випадках доцільно будувати логічне дерево (граф) небезпеки. Приклади такої побудови зображені на рис.2 - 5 (додаток 8).

Під час формулювання причин нещасного випадку треба скориста­тися класифікатором причин нещасного випадку (додаток 2).

При заповненні п.12 акта форми Н-1 план заходів щодо усунення причин нещасного випадку має включати як заходи з усунення безпо­середніх причин нещасного випадку, так і заходи із запобігання подіб­ним випадкам. Не слід вносити до цього пункту накладання стягнень.

7. На шостому етапі команди рецензують роботу один одного і, виконуючи обов'язки роботодавця, у визначений Положенням термін затверджують акт команди, що рецензується. Слід звернути увагу на повноту і правильність установлених причин нещасного ви­падку, виявлені порушення законодавства про працю і правил з охо­рони праці, передбачені заходи для не повторення подібного.

Наприкінцівсі гравці беруть участь у колективному обговоренні змісту актів, складених командами. Команди захищають і аргументують правильність і вірогідність своїх висновків та оцінок, аналізують вплив на наслідки розслідування коригуючих початкових умов, які викладач або гравці уточнюють у процесі обговорення.

Після закінчення заняття викладач оцінює дії його учасників, їхню активність і компетентність.

Рис.2. Логічне дерево виникнення небезпеки удару робітника вантажем, який падає біля вантажопідйомного крану.

Рис.3. Логічне дерево виникнення небезпеки удару кареткою протяжного верстата по кисті руки робітника.

 

 

Рис.4.Логічне дерево виникнення небезпеки ураження електричним струмом.

Рис.3.Логічне дерево виникнення небезпеки хімічного опіку їдким лугом.

СИТУАЦІЙНІ ЗАВДАННЯ.

Ситуацію для аналізу обирають за вказівкою викладача, врахову­ючи майбутню спеціальність студента (див. додаток 1). До кожної ситуації додають комплект документів (свідчення учасників події у вигляді доповідних і пояснювальних записок, довідки відділу кадрів, витяги з нормативних документів і правил з охорони праці), які іміту­ють етапи діяльності комісії з розслідування і містять інформацію, яка створює можливість проаналізувати обставини нещасного випадку.

Ситуація 1. НЕЩАСНИЙ ВИПАДОК З РОБІТНИКОМ-ВЕРСТАТНИКОМ.

Учасники ситуації:

1. Потерпілий: Алексєєв В.І. 6.Головний інженер заводу: Іванов І.О.

2. Майстер цеху М-4: Брянський В.В. 7.Електрослюсар ремонтного цеху: Бовт М.М.

3. Начальник цеху М-4: Швецов В.Г.

4. Старший інженер відділу охорони праці: Симонов М.Ф.

5. Старший громадський інспектор: Габарчук Л.С.

До комісії з розслідування нещасного випадку, що мав місце «__» ______ 2011 р.

з верстатником цеху М-4 Алексєєвим В.І. на протяжній дільниці, майстра цеху М-4

Брянського В.В.